Шпаргалка по "Міжнародне приватне право"

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ З МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

(2011) 

1. Публічне  і приватне право: історичні витоки та критерій поділу.
2. Поняття, предмет і система міжнародного приватного права.
3. Історія розвитку міжнародного приватного права.
4. Методи міжнародного приватного права.
5. Принципи міжнародного приватного права.
6. Міжнародний договір як джерело міжнародного приватного права.
7. Внутрішнє законодавство держав у сфері міжнародного приватного права.
8. Законодавство України з питань міжнародного приватного права.
9. Види норм в міжнародному приватному праві.
10. Види матеріально-правових норм в міжнародному приватному праві.
11. Уніфіковані норми в міжнародному приватному праві, їх види та способи (форми) уніфікації.
12. Гармонізація права та її відмінність від уніфікації.
13. Договори про правову допомогу та їх роль у МПрП.
14. Поняття та структура колізійної норми в міжнародному приватному праві.
15. Типи колізійних прив’язок.
16. Гнучке колізійне регулювання (lex causae).
17. Особистий закон та способи його визначення для фізичних і юридичних осіб.
18. Принцип автономії волі в міжнародному приватному праві
19. Закон місця вчинення акта та його різновиди.
20. Імперативні, диспозитивні колізійні норми.
21. Альтернативні і кумулятивні прив’язки.
22. Односторонні та двосторонні колізійні норми.
23. Міжнародні та міжобласні колізії та шляхи їх вирішення.
24. Інтерперсональні, інтерлокальні та інтертемпоральні колізії. Способи їх розв’язання.
25. Стадії застосування норм в міжнародному приватному праві та проблеми, що з ними пов’язані.
26. Кваліфікація. Конфлікт кваліфікацій і способи його подолання.
27. Позитивні та негативні колізії.
28. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни.
29. Встановлення змісту іноземного права.
30. Тлумачення і застосування іноземного права.
31. Питання щодо застосування права невизнаної держави.
32. Межі застосування іноземного права.
33. Взаємність.
34. Обхід закону.
35. Реторсії у МПрП.
36. Поняття публічного порядку. Застереження про публічний порядок.
37. Колізійні питання громадянства.
38. Цивільна правосуб’єктність іноземців і осіб без громадянства.
39. Види режимів, що надаються іноземцям.
40. Цивільна правосуб’єктність біженців.
41. Визнання іноземців безвісно відсутніми та оголошення померлими.
42. Обмеження та позбавлення дієздатності іноземців.
43. Категорії іноземців за законодавством України
44. Участь юридичних осіб в міжнародних економічних відносинах. Поняття міжнародної юридичної особи.
45. Визначення державної приналежності юридичної особи, основні критерії.
46. Іноземні юридичні особи в Україні, порядок допущення їх до підприємницької діяльності.
47. Правове становище підприємств з іноземними інвестиціями в Україні.
48. Держава як суб’єкт міжнародних майнових відносин.
49. Поняття і складові елементи імунітету держави.
50. види імунітету держави.
51. Випадки, коли імунітет держави не визнається.
52. Правовий режим цивільно-правових угод, які вчиняються державою.
53. Колізійні питання права власності у міжнародних відносинах. Особливості режиму рухомого і нерухомого майна.
54. Право власності іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав в України.
55. Визначення права, яке необхідно застосовувати до об’єктів інтелектуальної власності.
56. Поняття та особливості зовнішньоекономічного договору (контракту).
57. Умови зовнішньоекономічного (договору) контракту.
58. Захисні засоби у зовнішньоекономічних угодах.
59. Механізм дії валютного застереження.
60. Форма зовнішньоекономічного договору (контракту).
61. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічних угод.
62. Lex mercatoria (транснаціональне комерційне право).
63. Міжнародні уніфіковані договори щодо регулювання умов зовнішньоекономічних угод. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року.
64. Правила “Інкотермс”.
65. Міжнародний фінансовий лізинг.
66. Міжнародний підряд.
67. Поняття, особливості та види міжнародних перевезень
68. Міжнародні транспортні організації та їх роль у забезпеченні міжнародних транспортних перевезень
69. Міжнародні залізничні перевезення.
70. Міжнародні автомобільні перевезення. Зелена карта.
71. Міжнародні повітряні перевезення.
72. Міжнародні морські перевезення.
73. Міжнародні річкові перевезення.
74. Міжнародні змішані перевезення.
75. Колізійні питання деліктних відносин.
76. Уніфіковані і колізійні питання в галузі сімейного права.
77. Опіка, піклування і усиновлення в МПрП.
78. Колізії законів у сфері спадкування.
79. Уніфіковані норми трудового права. Діяльність Міжнародної Організації Праці.
80. Колізійні питання в галузі трудових правовідносин.
81. Поняття міжнародного цивільного процесу.
82. Визначення підсудності та пророгаційні (дерогаційні) угоди.
83. Право на судовий захист і цивільні процесуальні права іноземців в Україні.
84. Виконання судових доручень.
85. Визнання та виконання іноземних судових рішень.
86. Поняття арбітражу. Види третейських (арбітражних) судів.
87. Правове регулювання діяльності МКАС при Торгово-промисловій палаті України.
88. Виконання арбітражних рішень.
89. Міжнародне співробітництво у сфері нотаріату.
90. Консульська легалізація. Апостиль.

1. МПрП та МПублП 

Міжнародне публ-ічне право є сферою політики. Суб’єктами цієї галузі права є носії вла-ди. Вони, зокрема, оголошують війну і мир, змінюють державні кордо-ни, приймають до громадянства іноземців, подають один одному допомогу або, навпаки, “перекривають кисень”. Міжнародне приватне право стосується цивільно-правових відносин передусім між організаціями і громадянами (особами без громадянства) різних країн. Предметом регулювання у міжнародному приватному праві є відносини цивільно-правового характеру. Майнові, трудові, сімейні, спадкові, деліктні, економічні, господарські, науково-технічні, культурні, освітні та інші відносини виникають у міжнародному житті з участю осіб різної державної належності. Такі відносини невладні, непо-літичні і не потребують застосування зазначеної гвинтівки. 

2) У міжнародному публічному праві роль основного джерела регулю-вання відіграє міжнародний договір. У міжнародному приватному праві міжнародний договір до юридичних і фізичних осіб застосовують не безпосередньо, а за допомогою його санкціонування відповідною держа-вою у тій або іншій формі. 

3)Методом правового регулювання МПП – метод погодженого врегулювання інтересів ат волі держави (конценсусу). Методом правового ругелювання МПрП – особливий колізійний метод, спрямований на вирішення колізій між правом різних держав.

4) Відповідальність і захист суб`єкт прав. У МПП – сформован інститут міжнар-правової відповідальності. У МПрП – позовний захист в нац. Держ або третейських судах.

Незважаючи на відмінності, МПП та МПрП міють дуже тісний зв`язок, об`єднані системою заг. Принципів міжнар права та міжнародно-договірним регулюванням. 

2. Поняття, предмет і система міжнародного приватного права.

Міжнародне приватне право — це галузь права, що регулює міжна-родні невладні відносини, ускладнені іноземним елементом. Розрізняють три види іноземного елемента: •   суб’єкт; •   об’єкт; •   юридичний факт. Суб’єктами є учасники правовідносин. Об’єкти — це те, на що спрямовані дії суб’єктів (наприклад, майно або шлюб між громадянкою та іноземцем). 

предметом МЧП являются отношения, имеющие частно-правовой характер, выходящие за границы одного государства, субъектами которых являются граждане различных государств и лица без гражданства.

Систему права обычно понимают узко – как систему институтов, составляющих данную отрасль. Можно также выделить нормы Общей и Особенной частей. Нормы Общей части регулируют общие вопросы для всех институтов МЧП - джерел міжнародного приватного права, його принципів, учень про колізійні та матеріально-правові норми, загальних понять .  В нормах Особенной части можно выделить следующие части: - майнові права; деліктні зобов`язання; міжнародні кредитно-розрахункові відносини; - авторское и патентное право; - семейное право; - трудовое право; - наследственное право; - гражданский процесс и др. 

3. Історія розвитку. 

4. методи

У теорії виділяють наступні методи МЧП: - метод колізійного регулювання. Метод характеризується тим, що виробляються норми відсилань, що приходять на допомогу судовим органам в разі колізії норм двох правових систем; - метод внутрішньої законотворчості (матеріально-правовий). В даному випадку в окремій правовій системі приймаються нормативно-правові акти, регулюючі правовідносини з іноземним елементом. Материально-правовой способ в противоположность коллизионному создает новую норму права, напрямую регулирующую отношения. Следовательно, можно сделать вывод о том, что коллизионный метод – метод непрямого регулирования. В теории метод материально-правого регулирования считается специальным. Он более всего учитывает реалии отношений.

- також  можна виділити метод уніфікації  норм на міжнародному рівні.  Норми уніфікуються шляхом прийняття  міжнародних договорів і конвенцій.  Шляхом даного способу створюються  норми, замінюючі сукупність колізійних  норм різних правових систем. 
 
 
 
 
 

5. Принципи МЧП

Джерела, що містять  осн. Пр-пи:1.Статут ООН;2.Декларація про принципипи МП 1970р.;3.Заключний акт НБСЄ 1975р.(Хелбсенський акт). Статут і Декларація вир-ть такі пр-пи:

1.Незастосування сили або загрози силою. Пр-п пошир-ся на всі держави. Актом агресії вважається:1.вторгнення чи напад збройних сил держави на тер-рію ін. держав;2.бомбардування;3.блокада портів, берегів держави;4.напад на морські, сухопутні, повітряні сили та повітряні та морські флоти;5.засиланняозброєних банд, груп тощо. Рада безпеки визнає ті чи інші дії актом агресії. Статут ООН закріплює права держави на інд-ну колек-ну самооборону. Збройна сила може бути застосована народами колоніальних та залежних країн у боротьбі за свою незалежність при здійсненні свого права на самовизначення. У відповідь на недружню поведінку та правопоруш-ня можуть бути застосовані такі заходи:повне чи часткове припинення екон-х відносин, розрив дипл-х відносин. Складовою частиною пр-пу є заборона застосування війни;відмова від застосування репресій.

2.мирне  вирішення між-х  спорів. Між. спори вир-ся на основі пр-пу суверенної рівності держав і згідно з пр-пом вільного вибору засобів мирного вирішення спорів(переговори, посередництво, узгоджувальні та слідчі процедури, добрі послуги, арбітраж, судовий розгляд, звернення до органів між-х орг-цій. Спори повинні вирішуватись у найкоротший час, не можна зупиняти мирний процес в регулюванні спорів. Необхідно уникати поглиблення спорів.

3.невтручання  у внутр. Справи держав;4.пр-п співр-ва;5.пр-п рівноправ’я і визначення народів;

6.пр-п  суверенної рівністі  держав. В Статуті ООН підкр-ся, що ця орг-ція та держави, що в неї входять діють згідно з тим, що вона заснована на пр-пі суверенної рівності всіх її членів. Згідно з Декларацією 1970р. держави мають однакові права та обов’язки і є рівноправними членами між-ої співдружності, незалежно від розбіжностей екон-го, соц., політ-го. Хар-ру. Згідно Декл-ції, концепція суверенної рівності включає такі елементи:1.всі держави юрид-но рівні;2.кожна держава корист-ся правами, які притаманні повному суверенітету;3.кожна держава повинна поважати правосуб’єктність ін. держав;4.тер-на цілісність і пол-на незалежність держав недоторкані;5.кожна держава має право вільно обирати і розвивати свою політ., соц., екон., культ., систему;6.кожна держава повинна повністю і належним чином виконувати свої між. зобов’язання і жити в мирі з ін. державами. Закл. Акт 1975р. включає також право кожної держави на свободу і пол-ну нез-ть, право встанов-ти свої закони і адм-ні правила, право визначати і здійс-ти на власний розсуд відносини з ін. державами згідно МП. Кожна держава має право на забезпечення своєї безпеки і обов-к не порушувати безпеку ін. держав. Проявом суверенітета є імунітет кожного з них від юрисдикції ін. держави. 

7.пр-п  добросовісного виконання зобовэязань. Хельсенський акт визнав ще 3 пр-пи:

8. Пр-п теритр-ної цілісності держав - Учасники повинні поважати цілісність держави, утримув-сь від дій, які направлені на перетворення ін. держави в об’єкт військової окупації. Окупація не є законною. Тер-на цілісність включає ціл-ть прир-го комплексу, ціл-ть пр. режиму держави.

9.пр-п  поваги прав людини - держави зобов’язалися боротися з грубими та масовими порушеннями прав людини, боротися з расовою дискримінацією, захищати інтереси індивідів від зловживання з боку органів держави чи окремих осіб чи орг-цій, гарант-ти окремі категорії прав людини (тру-ві, сімейні, свободу інф-ції, свободу асоціацій, права нац. меншості, мігрантів, біженців). Прин-п є найбілбш нормативно забезпечений ;10.пр-п непорушності кордонів. Останній не є універсальним, є регіональним. В Хельс-му акті був сформован пр-п, згідно якого держави-учасниці розглядали як непорушні всі кордони один одного, так і кордони всіх держав в Європі, і тому вони будуть утримуватись зараз і в майбутньому від будь-яких зазіхань на ці кордони. 1993р.-учасники СНД підписали Декларацію про недоторканість кордонів, 1994р.-Декл-цію про дотримання суверенітету, тер-ої цілісності і недоторканості кордонів держав-учасниць СНД.  

6. Міжнарод. дог-р як джерело МП.  
Віденська конвенція про право м/н дог-рів 1969 р  
– м/н дог-р - м/н угода складена між державами у письмовій формі і регулюється м/н правом, незалежно від того чи складається така угода в 1 док-ті, чи в 2 або більше зв"язаних між собою док-тах; а також не залежно від його конкретної назви – "дог-р", "угода", "конвенція", "протокол"…  
Доктринальне визначеня – -м/н дог-р- ярко виражена угода між державами чи ін. суб`єктами МП, що укладена з питань які мають для субєктів заг. інтерес; ця угода призвана регулювати їх взаємини шляхом узгодження прав та обов"язків.  
Отже, доктринальне визнач. є більш повним.  
Конвенція не виключає можливості укладення м/н дог-ру в усній ф-мі (джентельментські угоди).  
М/н дог-р може являти собою не 1 акт, а дек-ка взаємопов"яз. док-тів. Часто до основного дог-ру додається доповнення у вигляді протоколу, додатку тощо, які визнаються як його складові.  
М/н дог-р – основне джерело МП, тому що:  
1) договірна ф-ма дозволяє чітко сформулювати права та обов-ки сторін;  
2) договірним регулювання охоплені насьогодні всі без винятку області м/н відн-н, держави послідовно заміняють звичаї дог-рами;  
3) дог-ри найкраще забезпеч-ть узгодження та взаємодію м/н норм та націон. зак-ва дер-в.

Класифікація  МД:

1) за кількістю учасників:  
• -двосторонні (сюди ж відносяться й такі, що заключаються з 1 сторони 1 держава, а з другої – група держав)  
• -багатосторонні: універсальні (загальні) – (стосуються кодифікації або прогресивного роз-ку МП; або об"єкт та цілі якого мають значення для всього м/н сусп-ва в цілому. Мають бути відкриті для вступу в них усіх бажаючих кр-н – пр. Дог-р про Антарктику) локальні (бере участь обмежена кіл-ть держав напр. 1 регіону)  
2) за порядком вступу  
• відкриті (відкриті для вступу б-як. с-тів МП)  
• закриті (для вступу необхідна згода первинних членів)  
3) за формою:  
• письмова  
• усна (Джентельменські угоди) 

8. Законодавство України з питань міжнародного приватного права.

В Декларації про  держ суверенітет проголошув-сь визнання пріоритету загальновизнаних норм мп над нормами внутр-го права. У ЗУ “Про міжнародні договори.” встановлено що, укладені і належним чином ратифіковані складають невід‘ємну частину нац-го зак-ва. Це записано і в Конст У. Якщо належно укладеним м/н договором встановлені інші правила, ніж у законодавстві України, то застос-ся норми м/н договору. У разі виявлення розбіжностей між договором, поданим на ратифікацію і КУ, договір має направлятися до Констит Суду Укр для визначення його відпов-ті КУ. КУ передбачає, що ЗЕД України спрямована на забезпечення її нац-х інтересів і безпеки шляхом мирного співробітництва на основі загальновизнаних принципів і норм мп. Це положення КУ є прикладом імплементації норм мп в національному зак-ві У. Міжнародні договори України укладаються: Президентом України  або  за  його  дорученням  -  від  імені України; Кабінетом Міністрів  України  або  за  його  дорученням - від імені Уряду України; міністерствами та  іншими  центральними  органами  виконавчої влади,   державними   органами  -  від  імені  міністерств,  інших центральних органів виконавчої влади, державних органів.