Шпаргалка по "Міжнародне приватне право"

4. застосування принципу найбільш тісного зв’язку до Закону громадянства, у випадку біпатрида або апатрида. Результатом такого застосування є обрання Закону постійного місця проживання (доміцилію).

17. особистий закон

має два види: -Закон  громадянства ("lex patria”) – відсилка йде до права держави, до якої особа належить за своїм громадянством;

-Закон місця проживання ("lex domicilii”) – відсилка йде  до права держави, на території якої особа вважається такою, що має постійне місце проживання (оседлость).  За наявності в особи двох або більше громадянств ї особистим законом вважається право країни, з якою особа має найбільш тісний зв’язок. Особистим законом особи без громадянства вважається право країни, в якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності – звичайне місце перебування. Особистим законом біженця вважається право країни, в якій він має звичайне місце перебування. 

Щодо юридичних осіб застос. Закон «національності»: - закон місцезнаходження

• закон місця реєстрації
• закон місця здійснення основної діяльності
• Закон країни, що видала ліцензію на діяльність
• Теорія контролю
• Закон місцевих адміністратівних центрів

 

18. принцип автономії волі

сторони самі обрали закон, що регулює їх правовідносини. - Вибір права має бути явно вираєений або прямо випливати з дій сторін, умов правочину чи обставин справи; - вибір права може бути здійснений як щодо правочину вцілому, так і щодо окремих його частин, - вибір права країни ібо зміна вже існуючого може бути зроблена учасниками в будь-який час за взаємною згодою, - якщо вибір права або його зміна відублися після вчиненя правочину, то вибір має зворотний характер і є дійсним с моменту вчиненя правочину. 

19. закон місця вчиненния акта

застосування права  тієї держави на території якої вчинений приватноправовий акт. Це форма встановлення статуту правовідносин, не відсилає, а встановлює форму.

Закон місця здійснення договору ("lex loci contractus”) – використовується для врегулювання зобов’язань, які витікають з договору.

Закон місця вчинення угоди, що визначає її форму ("Locus regis actum”) – повністю існує в державах загального права, в державах континентального права – в тій чи іншій формі. Форма правочину підпорядковується праву країни місця її укладення. Або праву країни яке застосовується до змісту право чину. Форма право чину щодо нерухомого майна підпорядковується праву країни, де це майно знаходиться. 

20. імперативні і диспозитивні колізійні норми

імперативні (жорсткі) – містять категоричні приписи, які не можна змінити вибором сторін правовідносин. Імперативність норми може підкреслюватись словами «виключно» при визначені права регулювання  

Диспозитивні – встановлюючи загальне правило вибору права, надають сторонам можливість відмовитися від нього та замінити іншим правилом. [...якщо сторони не домовилися про інше, ... сторони можуть...], якщо сторони не домовились про інше. Альтернативні норми певною мірою схожі з диспозитивними, бо можливість вибору правової системи не обмежується одним правилом. Проте в диспозитивних нормах нові правила з’являються завдяки пра-вотворчості сторін, а в альтернативних усі правила містяться в зазна-ченій нормі, і сторони не мають права нормотворчості. 
 
 

21. Альтернативні і  кумулятивні

Альтернативні – передбачають декілька правил для вибору застосовного права, залишаючи вибір за сторонами цивільних відносин або правозастосовчими органами. Альтернативні прив’язки поділяються на прості(усі прив’язки рівнозначні між собою)та складні (прив’язки підпорядковані між собою, так є основна або головна та субсидіарна).

Альтернативні норми певною мірою схожі з диспозитивними, бо можливість вибору правової системи не обмежується одним правилом. Проте в диспозитивних нормах нові правила з’являються завдяки пра-вотворчості сторін, а в альтернативних усі правила містяться в зазна-ченій нормі, і сторони не мають права нормотворчості.

При реєстрації актів  громадянського стану  в консульських уста-новах  України застосовується законодавство України, якщо заінтересовані особи є громадянами України. Якщо заінтересовані особи є грома-дянами різних держав або не встановлено, громадянами якої держави вони є, то за їх згодою застосовується законодавство однієї з держав, а в разі незгоди — за рішенням консула, який реєструє акт громадянського стану.  

Кумулятивні – містять 2 або більше прив`язок, кожна з яких повинна бути застосована до правовідносин. 

22. Односторонні та двосторонні

Види колізійної прив’язки за побудовою:

- Односторонні. Прив’язка може точно зазначати законодавство, яке підлягає застосуванню. Наприклад, пункт 2 статті 1611 проекту Цивільного кодексу говорить: "Спадкування нерухомого майна регулюється правом країни, в якій знаходиться це майно, а майна, внесеного до державного реєстру України – правом України”.

- Двосторонні. Не називають конкретний правопорядок, а лише формулюють загальний принцип, за яким буде обрано відповідне матеріальне право. Норми називають двохсторонніми умовно, не за кількістю вказаних у прив’язці правових систем, а як протиставлення значенню терміна одностороння колізійна норма. 

23. Міжнародні та міжобласні колізії.

За критерієм  дії колізійних норм у просторі виділяють  міжобласні та міжнародні норми. Міжнародними є ті, що повністю або в якійсь частині є загальними для кількох держав (як правило, йдеться про уніфіковані норми). Міжобласні - прийнято говорити про колізійні норми складових частин держави. Відомо, що в багатьох держав, насамперед з федеральним устроєм, в суб'єктах федерації або адміністративних одиницях є свої правові системи. Міжобласними також є колізії, що виникають в одній правовій системі між різними її правовими джерелами чи галузями. Вони регулюються правовими джерелами тієї держави, де й виникли. Іноді важко кваліфікувати колізію як міжнародну чи внутрішню. У деяких правових системах застосування того чи іншого колізійного правила до різних видів колізій не має значення.

Американські  юристи використовують одні принципи для вирішення як міжнародних, так  і міжобласних (міжштатних) колізій.

Отже, якщо виникла необхідність застосувати до якихось відносин право федеративної країни, то спочатку потрібно визначити, яким законодавством (федеральним або штату, адмін одиниці) регулюються ці правовідносини. 

24. Інтерперсональні, інтерлокальні  та інтертемпоральні  колізії.

Інтерперсональні  колізії — такі, що мають місце у країнах, де відсутні єдині загальнодержавні правові системи. Колізії найчастіше зу-стрічаються у сімейно-шлюбних та спадкових відносинах, де мають місце суперечності між нормами релігійного, племінного і цивільного права. Інтерперсональне приватне право — стосується правовідносин між різними групами осіб певної країни, що належать до певних племен, етнічних чи релігійних груп.

Інтерлокальні (інша назва — міжобласні) - зумовлені іс-нуванням різних за змістом нормативних актів, що регулюють ті самі відносини у територіальних одиницях певної суверенної держави (федеративні держави). 
Інтертемпоральні колізії виникають за необхідності визначення дії нормативних актів у часі. Вони з`явилися в одній країні, з одного приводу, але в різний час. (країни СНД та СРСР). Вказані колізії недостатньо вивчені в міжнародному приватному праві і, на думку вчених, потребують по-дальшого вдосконалення. 
 
 
 
 
 
 
 

25. Стадії застосування норм

Процес застосування колізійних норм відображає взаємодію різних правових систем і характеризується певною складністю. На першій стадії процесу встановлюється, яка саме колізійна норма належить застосуванню і до права якої країни вона відсилає. Друга стадія - полягає у застосуванні норм матеріального права — національного або іноземного. Саме з другою стадією пов’язані досить важливі питання — конфлікту кваліфікацій та встановлення змісту іноземного права. Питання кваліфікації в міжнародному приватному праві висуває задачу тлумачення понять, що залежать від змісту права, яке належить застосуванню. Особливість застосування іноземних норм полягає у тому, що норма повинна застосовуватися та тлумачитися так, як це передбачено в країні, що її прийняла. 

26. Кваліфікація

Для застосування колізійної норми необхідно її тлумачити  – розкрити юридичні поняття, що в  ній містяться і співвіднести їх з фактичними обставинами справи.   Тлумачення норми — це з'ясування її змісту. Кваліфікація є елементом тлумачення норми і полягає в її юридичній оцінці, визначенні мети норми права. 

Розрізняють кілька основних способів кваліфікації: 1) за законом суду; 2) за системою права тієї держави, з якою правовідносини мають найбільш тісний зв`язок; 3) за принципом автономної кваліфікації.

За закконом суду – суд кваліфікує колізійну норму відповідно до змісту даної норми у національній правовій системі. Тобто суд кваліфікую норму іноземного права як власу. В результаті зміст іноземного права може бути спотворений. Не дивлячісь на недоліки, така кваліфікація часто є єдиноможливою, т.як потреба в ній виникає тоді, коли право не відоме.

Тісний зв`язок – спосіб дозволяє уникнути спотворення іноземного права, однак користуватися ним важко, т.як правовідноси можуть бути однаково тісно пов`язані з  кулькома державами. Тому даний спосіб можливо застосовувати у разі, коли всі фактичні обставини справи пов`язані с правом однієї країни, а справа в силу якихось причин розглядається в іншій.

Автономії кваліфікації - повинен кваліфікувати поняття норми права, користуючись певними хагальними для прав арізних держав поняттями. Ці поняття повинні виводитись шляхом аналізу і узагальнення однорідних понять іноземних держав. Однак, ввести ці поняття складно і можливо лише на законодвчому рівні. Суди не взмозі виконати таке завдання. Автономія кваліфікації не може бути покладена в основу діяльності суду і є юридично можливою лише в рамках мжнародних договорів. Відновідно ЗУ Про МПП – при визначенні права, що підлгає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норми і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом. Якщо поняття не відоме праву Украхни, або має іншу назву або інший зміст – при їх тлумаченні враховується також право іноз держави.  

Колізійні норми різних правових систем, навіть у випадку їх формулю-вання однаковою термінологією, криють у собі "приховані ко-лізії", що породжують "конфлікт кваліфікацій", тобто неузгодженість принципів національного права (доміцилій, форма правочину, мисце скоєння правочину). 

27. Позитивні і негативні колізії.

28. Зворотнє відсилання та відсилання до права третьої країни

29. встановлення змісту іноземного права

При застосуванні іноземного права суд встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним  тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм іноземного права суд може звернутися у встановленому порядку за сприянням і роз'ясненням до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном, або залучити експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм іноземного права, на які вони посилаються в обрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду у встановленні змісту цих норм. Якщо зміст норм іноземного права в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України.

Значну роль у вирішенні проблеми встановлення змісту норм іноземного права відіграють договори про надання правової допомоги, які містять зобов'язання сторін здійснювати обмін інформацією з правових питань. Так, Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, яка підписана державами СНД 1993 року, передбачає, що центральні установи юстиції Договірних Сторін на прохання надають один одному відомості про чинне або про таке, що втратило чинність на їхніх територіях, внутрішнє законодавство та про практику його застосування установами юстиції. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

30. тлумачення і застосування  іноземного права

Перед судом чи іншим органом, який повинен вирішити спір з "іноземним елементом", виникає проблема тлумачення юридичної норми, кваліфікації цієї норми чи фактичних обставин справи, вирішення "конфлікту кваліфікацій". Питання тлумачення та кваліфікації стосується як колізійних, так і матеріально-правових норм, на підставі яких має бути вирішений спір про право. Тлумаченням норми можна вважати з'ясування її змісту. Кваліфікація є елементом тлумачення норми й полягає в юридичній оцінці. Вона спрямована на встановлення мети норми права.