Деятельность международных банков в Украине

     Закономірно, що почалося це з ринку ризикованих  іпотечних паперів, який формувався за рахунок сек`юритизації ризикованих  іпотечних кредитів, що видавалися найменш забезпеченим американцям, головним і майже єдиним джерелом доходів яких є заробітна плата. Втрата роботи означає для цієї категорії американців втрату можливості обслуговувати зобов’язання за іпотечними кредитами, що означає виставлення їхніх будинків та квартир на продаж і, як наслідок, враховуючи масовість цього явища, істотне падіння цін на них. Обвал цін на іпотечні папери призвів до здешевлення активів великої кількості іпотечних та інвестиційних банків, відтак почали падати акції та цінні папери цих фінансових інститутів, а потім інших корпорацій, і не тільки в Сполучених Штатах.

     Тепер ми підходимо до ще однієї особливості світової фінансової кризи, на яку значно менше звертають увагу експерти. Річ у тім, що повоєнна світова економічна система базувалася на виконанні Сполученими Штатами функції центрального банку світу. Саме долар був і залишається нині головною розрахунковою валютою в міжнародній торгівлі. І поки частка США в загальному обсязі світового ВВП превалювала, а розмір міжнародної торгівлі був відносно незначним, долар упевнено виконував функцію засобу платежу.  Статус центрального банку світу давав змогу США отримувати дохід, так званий «сеньйораж». Випускаючи в обіг нічим не забезпечені грошові знаки, американський уряд і всі фізичні та юридичні особи Сполучених Штатів могли купувати товари та послуги практично в будь-якій країні світу.  На сьогодні борг уряду США перевищив 9,5 трильйона доларів, а після реалізацій так званого плану порятунку економіки міністра фінансів США Полсона, цей борг перевищить 10,5 трильйона доларів.  Цей випуск в обіг доларів має не такий однозначний характер. Річ у тім, що внаслідок зростання та глобалізації світової економіки та нарощування обсягів міжнародної торгівлі виникає потреба в додаткових коштах як засобу платежу. Якщо цих коштів бракує, то їхня ціна починає зростати, що спричиняє зростання обмінного курсу цієї валюти щодо інших валют. А це, у свою чергу, погіршує умови для експортерів та стимулює здешевлення і збільшення обсягів імпорту. Тобто задля недопущення зростання курсу долара США щодо інших валют американський уряд має емітувати все більше і більше грошових знаків. А зростання попиту на основні ресурси (нафта, метал, продукти харчування тощо) з боку економік Китаю, Індії, Бразилії та інших країн світу, не могло не провокувати підвищення цін на них і, як наслідок, потреби в ще більшій кількості обігових коштів, необхідних для забезпечення розрахунків у міжнародній торгівлі.  Крім цього, функція грошей як засобу платежу поєднується зі ще однією функцію – бути засобом заощадження. Зрозуміло, якщо ти не маєш можливості зберігати й накопичувати якусь валюту, то не будеш зацікавлений і розраховуватись нею. Ось тут починається нове коло проблем американської економіки.

     Частка  доларів США, яка тимчасово не використовується як засіб платежу  в міжнародній торгівлі, потрапляє на американський фондовий ринок, що зумовлює зростання доходів простих громадян і бізнесових структур та бюджету США. Так, спочатку доходи отримують інвестиційні банки, які надають комісійні послуги з випуску цінних паперів і їх продажу американським та іноземним інвесторам (доходи від цих послуг щорічно становили мільярди й навіть десятки мільярдів доларів). Збільшення попиту на цінні папери й зростання цін на них призводить до різкого зростання доходів усіх інвесторів. А це, у свою чергу, стимулює кредитування під купівлю цих цінних паперів.

     З одного боку, зростання спекулятивних  доходів сприяло зростанню споживчого попиту, з другого – ще більше розігрівало американський фондовий ринок і формувало величезну  бульбашку не підкріплених реальною вартістю фондових активів. Таким чином, виконуючи функцію центрального банку світу, Сполучені Штати потрапили в пастку, з якої не так просто знайти вихід.

     Очевидно, що світова спільнота зіштовхнулась  з дуже складною проблемою. Суть її полягає в тому, що одна навіть дуже економічно потужна країна не може виконувати функцію центрального банку світу. При цьому очевидно, що європейські країни та європейський центральний банк не готові взяти на себе таку функцію. І якщо хтось вважає, що ЄЦБ в захопленні від заяв тих чи інших країн про перехід у міжнародних розрахунках з долара США на євро, то помиляється. Бо там чудово розуміють і переваги такої ситуації, і величезні ризики, на які наражається єдина Європа та їхня об’єднана економіка.

     Обсяги  боргу уряду США та юридичних і фізичних осіб настільки значні, що дехто з експертів не виключає варіанта, коли американський істеблішмент погодиться на накачування американської економіки надзвичайно великою кількістю грошових знаків, які призведуть до дуже значного знецінення національної валюти та всіх боргових зобов’язань.  Зменшення надійності долара США як засобу платежу та засобу заощадження неминуче призведе до паралічу всієї системи міжнародних розрахунків. Можливе істотне скорочення обсягів міжнародної торгівлі – як наслідок падіння попиту на основні види ресурсів та зростання економічної кризи у великій кількості країн, економіка яких більшою мірою залежить від експорту сировинних ресурсів.

     На  думку експертів, нещодавні угоди  з поглинання залишають США наодинці з трьома супербанками, змінюючи таким чином американську банківську структуру в розпал безпрецедентної фінансового перевороту. Для клієнтів цих трьох інститутів - Bank of America, Citigroup і JP Morgan Chase - подібна консолідація може вилитися у більш високі комісії по всіх операціях, починаючи з ведення розрахункових рахунків до надання чеків без покриття та овердрафтів, а також привести до зниження процентних ставок по депозитах. У найближчій перспективі під питанням залишається також і доступність кредитів. Як вважає Ненсі Аткинсон, старший аналітик Aite Group (компанії, що займається дослідженнями фінансових послуг), чим більший банк, тим теоретично у нього більше можливостей для встановлення своїх цін, а також для проведення своєї політики. Очікується, що незабаром безкоштовні розрахункові рахунки можуть взагалі зникнути, а ставки за овердрафтом - піднятися. Ставки ж по ощадним рахунками можуть впасти.  
У той же час експерти переконані, що залишилися, 8500 регіональних банків по всій країні будуть продовжувати грати свою роль в банківській системі США.

     Як  відомо, існуюча нині система фінансових відносин у світі була погоджена  в 1944 році в містечку під назвою Бреттон-Вудс (Нью-Гемпшир). Розуміючи, що більш інтенсивна міжнародна торгівля дозволить запобігти війни в майбутньому, а також, щоб уникнути повторення Великої депресії міністри 44 союзних держав підписали так зване Бреттон-Вудської угода, яка поклала початок створенню Міжнародного Валютного Фонду та Світового Банку.

     Однак, система, створена 64 роки тому, продемонструвала свою неспроможність при взаємодії з дуже комплексними технологіями XXI століття, що привело до поточного світової кризи. Ні МВФ, ні Світовий Банк, ні будь-який інший інститут не мають повноважень контролювати глобальну фінансову. Більш пізнє формування, «велика вісімка» (G8) - група індустріально розвинених країн, виглядає безнадійно застарілою без участі розвиваються гігантів - Бразилії, Індії та Китаю. А політика гарантування заощаджень, розгорнута у Німеччині, Греції та Ірландії, показала, що навіть у Європі скоординована економічна політика - це міф.

     Прямі наслідки фінкризи для США і більшості  країн світу — дефіцит позикових  коштів і високі відсоткові ставки за кредитами. Із загостренням фінансової кризи (на думку економістів, ще не всі комерційні та інвестиційні банки виявили проблемні активи у своїх кредитних та інвестиційних портфелях) відсоткові ставки у розвинених країнах можуть сягнути 7-10% річних: у вересні ставка LIBOR була на рівні 5-6,8% річних.

     Вельми  тривалим негативний вплив кризи буде і на фондові ринки. Зараз інвестори не бажають брати на себе будь-який ризик, пов’язаний із вкладеннями в країни, що розвиваються. Поки криза не закінчиться, світова інвестиційна спільнота вкладатиме гроші тільки у найбільш надійні та захищені інструменти, наприклад, держпапери Казначейства США або корпоративні облігації компаній з розвинених країн, гарантовані місцевою владою. Це означає, що стабільне зростання українського фондового ринку відновиться лише після закінчення світової кризи — до цього ринок то зростатиме, то пришвидшено падатиме. Більшість аналітиків упевнені, що український фондовий ринок сягне свого історичного максимуму (1200 пунктів індексу ПФТС у середині січня 2008-го) лише через рік-півтора після початку відновлення світової фінансової системи.

     Один  із наслідків для світової фінансової системи — зникнення великих  інвестиційних банків. Класичний  інвестиційний банк займається залученням капіталу інвесторів у компанії, муніципалітети та уряди. Однак поступово інвестиційні банки перетворилися на високоризикові інститути, що заробляли не лише на посередницькому бізнесі, а й на власних інвестиціях у фінансові інструменти. Причому великі вкладення інвестбанки здійснювали на кредитні гроші, зазвичай отримані на короткий строк (до року). Співвідношення Debt/Equity (борг до власного капіталу) в багатьох великих інвестиційних банках, що збанкрутували 2008 року, було на рівні 30/1. Тобто вони практично не мали власного капіталу, при цьому позичали величезні суми грошей для інвестицій у цінні папери». Оборудки з високим кредитним плечем проводили й українські інвесткомпанії, натхнені торішніми високими темпами зростання вітчизняного фондового ринку. До речі, саме тому зараз більшість із них зазнають збитків, звільняють працівників, а деякі навіть готуються до продажу. На думку аналітиків, незабаром інвестиційні банки зникнуть. З п’яти найбільших у світі інвестбанків три збанкрутували, один було продано комерційній фінустанові, як приклад Bear Sterns, Lehman Brothers, Morgan Stanley і Goldman Sachs. У результаті інвестбанки стануть підрозділами комерційних фінустанов і займуться класичним investment banking — залученням капіталу в компанії і брокериджем на фондовому ринку. До речі, заборони на фондові угоди з кредитним плечем, найімовірніше, також введуть багато великих бірж: угоди на валютному ринку Forex із кредитним плечем 1000:1 можуть канути в Лету, а згодом зникне і сегмент ринку Forex, розрахований на приватних інвесторів.

     Економісти  впевнені: у майбутньому істотно  посилиться нагляд влади за банківською системою. Швидше за все, стануть жорсткішими критерії з присвоєння кредитних рейтингів, оскільки дотепер вони були вельми поверховими. Крім того, центробанки пропишуть чіткішу градацію якості позичальників: сьогодні банки нерідко зараховують поганих позичальників до категорії благонадійних клієнтів». На думку аналітика, Національний банк України може, наприклад, посилити вимоги до позичальників і до звітності комерційних банків перед регулятором. Економісти важають, що центробанки розвинених країн (і, можливо, країн, що розвиваються) впровадять нові правила кредитування фінустанов: заборонять їм використовувати короткі кошти при довгостроковому кредитуванні своїх клієнтів. «Зараз близько 50% банківських зобов’язань у США є короткостроковими (від кількох днів до року). В умовах кризи банкам дуже важко погашати такі зобов’язання», — кажуть фінансисти. Загалом, на думку інвестбанкіра, центральні банки розвинених країн (США, Європи і, можливо, Японії), а також економіки, що розвиваються, будуть змушені об’єднатися і провадити скоординовану монетарну політику, розробити схожі правила гри на глобальному фінансовому ринку для всіх без винятку банків і компаній. Регулюючи спільно, їм буде простіше керувати фінансовою системою і в майбутньому передбачати колапси, щоб мінімізувати їхні наслідки.

     Більшість аналітиків вважають, що світова фінансова  криза закінчиться не раніше ніж  через півтора-два роки. Зараз  фондові індекси західних бірж більше і швидше від інших інвестиційних  інструментів реагують на негативні новини: коливання індикаторів сягає 5-10% на день — до кризи, в умовах фінансової стабільності, у США та Європі фондові індекси щоденно змінювалися на 1-2% максимум.

     Деяких  регіонів планети світова фінансова  криза не торкнеться взагалі. Поки що про серйозні збитки не рапортують азійські банки: вони інвестували у «погані» папери американських фінустанов небагато коштів. Загалом, за прогнозами західних економістів, світова криза омине країни з низьким рівнем зовнішнього боргу щодо ВВП, які мало залежать від припливу іноземних інвестицій, мають низький показник дефіциту платіжного балансу і сильні експортні позиції, а також досить жорстку кредитну політику центробанку за останні кілька років. До таких належать Бразилія, Індія, Китай, Азербайджан, Туркменістан, почасти Росія і деякі країни Латинської Америки. Загалом країни BRIC (Бразилія, Росія, Індія, Китай) стануть основними драйверами зростання світової економіки протягом найближчих кількох років — їхнє внутрішнє споживання буде досить високим, при цьому вони залишаться великими експортерами товарів.

3. Напрями реформування банківської діяльності світовою спільнотою

     На  сьогоднішній день на думку експертів, перед главами центральних банків зараз стоїть питання: чи настав час установи нового глобального економічного регулятора, щоб уникнути повторення катастрофи 2008 року. На чолі списку нагальних справ будь-якого нового або реструктуризації старого інституту неминуче буде стояти питання створення нових правил для управління рівнем ризику, що банкам і фінансовим інститутам буде дозволено взяти на себе.

     У більшості розвинених країн вже  створені регулюючі органи, покликані  тримати фінансові інститути  під контролем, наприклад Управління з фінансових послуг (Financial Services Authority) у Великобританії або Комісія з цінних паперів і бірж (Securities and Exchange Commission) у США. Але навіть якщо б ці органи виконували свої функції належним чином, все одно в кожній країні існує своє уявлення про прийнятному ризику.  
Візьмемо, наприклад, Угода Базель II - добровільна міжнародна угода, вперше опублікована в 2004 році, яка могла б запобігти обмеженню кредитування, якщо б основні світові економіки усвідомили, що ідея справді хороша.

     Але у справу втрутилися національні  інтереси. Основні економічно розвинуті країни злякалися, якщо вони приймуть Угоду починаючи з 2008 року, тоді як 95 країн зможуть приєднатися до нього не раніше 2015 року.

     Можна лише будувати припущення про те, зміг би глобальний регулятор втрутитися в іншій зрушення в економічній  політиці - скасування в 1999 році тодішнім президентом США Біллом Клінтоном закону Гласса-Стігалла, який у 1933 році відділив роздрібні банки від інвестиційних. Цей закон був прийнятий під час Великої депресії з метою запобігання використання банками коштів вкладників для спекуляцій. Його скасування, на думку деяких експертів, і призвела до нинішнього фінансовій кризі, який у разі збереження цього закону обмежився б інвестиційними банками.

     Зараз вже пізно шкодувати про втрачених  можливості Базеля II або знову вводити в дію закон Гласса-Стігалла. Але багато хто економісти чекають від передбачуваного нового глобального регулятора впровадження, так би мовити, світового фінансового «сторожового пса»: бухгалтерського обліку з переоцінкою активів за поточними ринковими цінами. Ця концепція являє собою систему, за якою банки мають показувати вартість своїх активів, таких як цінні папери, на щоденній основі, що призведе до прозорості їх балансів. Активи повинні переоцінювати за ціною, за якою вони можуть бути продані на відкритому ринку в цей день, і, якщо їх вартість падає, банки повинні збільшити капітал, щоб покрити дефіцит, навіть якщо в їх плани не входить продаж цих активів в найближчі п'ять або десять років. Багато банків стверджують, що така система несправедлива, оскільки ці самі активи відновлюють свою вартість в довгостроковій перспективі, а їх переоцінка з падаючим ринковими цінами якраз і привела до поточного кризи довіри.