Деятельность международных банков в Украине

     Розвиток  економіки неможливий без добре  функціонуючого грошового обігу. Саме він надає можливість реалізовувати  зв'язки між всіма учасниками і  складовими частинами господарської організму. А головними центрами, де в більшості випадків починається та завершується ділове партнерство, є банки. Без розвиненої мережі банків, діючих на комерційній основі, створення реального та ефективного ринкового механізму буде залишатися лише добрим побажанням. Саме комерційні банки, на думку багатьох економістів, є центрами фінансової системи, які зосереджують вкладення урядів, ділових кіл та мільйонів громадян. За допомогою кредитних та інвестиційних операцій комерційні банки відкривають доступ до своїх фондів різноманітного роду позичальникам: приватним особам, фірмам та уряду. Банківські операції полегшують як рух товарів та послуг від виробників до споживачів, так і фінансову діяльність держави. Вони надають частину коштів обігу, а самі виступають як засіб регулювання кількості грошей в обігу. Банки - це кредитно-фінансові установи, які здійснюють операції по залученню та накопиченню тимчасово вільних грошових коштів (вкладень) підприємств, організацій і населення; посередництву у взаємних платежах та розрахунках клієнтів (пасивні операції), а також емісію грошей, ЦП; короткостроковому кредитуванню, надання різного роду кредитів на умовах повернення та терміновості.

     За  функціями та характеру виконання  операцій банки поділяють на:

• Емісні (центральні) - банки, які за розпорядженням уряду проводять емісію грошей, зберігають обов'язковий резерв інших банків і надають їм кредит у разі потреби.

• Комерційні банки (депозитні) - банки, які здійснюють функції кредитування промислових, торгових та інших підприємств, переважно за рахунок грошових коштів (у вигляді кладень (депозитів).

• Експортні  банки - спеціалізуються на операціях, пов'язаних із зовнішньою діяльністю.

• Іпотечні банки - спеціалізуються на наданні  довгострокових позик під заставу нерухомості.

• Ощадні банки - кредитні установи, як виконують  функції ощадних кас. 
• Інвестиційні банки - спеціалізуються на фінансуванні та довгостроковому кредитуванні в основному за посередництвом операцій з цінними паперами. 
• Інноваційні банки - спеціалізуються на фінансуванні інноваційних проектів шляхом придбання відповідних акцій, а також шляхом розміщення облігаційної позики.

• Державний  банк - фінансовий заклад, який входить  до системи центрального банку країни і контролює грошовий обіг.

     Крім  того існують міжнародні кредитні організації - Європейський банк реконструкцій  та розвитку, Група світового банку. Банк міжнародних розрахунків (БМР) тощо. Положення про створення та межі повноважень ЄСЦБ та ЄЦБ прийняті були Маастрихтським договором, що був підписаний 7 лютого 1992 року, а вступив в дію 1 листопада 1993 року . Однак фактичне створення ЄЦБ як окремої інституції було заплановано на 1998 рік. Так, положеннями статті 4-А визначається створення Європейської Системи Центральних банків та Європейського Центрального Банку. Європейська Система Центральних Банків (ЄСЦБ) - є об'єднанням центральних банків усіх держав-членів ЄС. Що ж стосується Європейського Центрального Банку (ЄЦБ) - це окрема інституція ЄС, яка наділена окремими повноваженнями центрального банку для діяльності в межах ЄС.

     Міжнародний валютний фонд - міжнародна валютно-кредитна організація створена для сприяння розвитку міжнародної торгівлі та валютного  співробітництва шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів і  контролю за їх додержанням, вдосконалення багатосторонньої системи платежів, а також для надання державам-учасницям коштів у іноземній валюті при валютних труднощах, пов'язаних із платіжними дисбалансами країн. МВФ почав свою діяльність у 1946 p., після ратифікації договорів, розроблених на Бреттон-Вудській конференції організації Об'єднаних Націй з валютно-фінансових питань. МВФ входить у систему ООН як спеціалізована установа. Цілями МВФ є: заохочення міжнародного співробітництва в галузі валютної політики; сприяння збалансованому росту світової торгівлі для стимулювання і підтримки високого рівня зайнятості та реальних доходів, для розвитку виробничого потенціалу всіх країн-членів як головної мети економічної політики; підтримка стабільності валют й упорядкування валютних відносин між державами-членами, а також девальвації валют з огляду на конкуренцію; участь у створенні багатосторонньої системи платежів, усунення обмежень на трансфер валюти; надання засобів для ліквідації незбалансованості платіжних балансів країн-членів.

     Світовий  банк - багатостороння кредитна організація, яка включає п'ять тісно пов'язаних між собою установ, що входять  до системи ООН. Загальною метою  їх є мобілізація та перерозподіл фінансових ресурсів на користь країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою за рахунок розвинутих країн. Світовий банк, як один із спеціалізованих фінансових закладів ООН має сприяти виконанню стратегічного завдання: інтегрувати економіку всіх її держав-членів із світовою системою господарювання і, таким чином, забезпечувати підвищення рівня життя у бідніших країнах до рівня розвинутих.

     Групу Світового банку утворюють: Міжнародний  банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ), Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС).

     Найвагомішою  кредитною організацією групи Всесвітнього банку став Міжнародний банк реконструкції  та розвитку (International Bank for Reconstruction and Development, World Bank). Міжнародний банк реконструкції та розвитку - міжурядовий інвестиційний інститут, основним завданням якого є стимулювання економічного розвитку країн-членів МБРР (у даний час - переважно країн, що розвиваються), сприяння розвитку міжнародної торгівлі та підтримки платіжних балансів, надання довгострокових позик і кредитів, гарантування приватних інвестицій. МБРР був утворений у 1945 р. Членами банку можуть бути тільки країни, що вступили до МВФ. У 1988 р. їх налічувалося 151. МБРР формально є спеціалізованою фінансовою установою ООН, однак відповідно до статуту банку й угоди, укладеної між ООН і МБРР, цілком незалежний у своїх діях від її рішень. Основною діяльністю МБРР є надання довгострокових позик під досить високий відсоток. Велика частина його кредитів надається на умовах, аналогічних умовам приватних комерційних позик. Позики виділяються як державним, так і приватним підприємствам за наявності гарантій їхніх урядів. Значна частина кредитів направляється в місцеві (регіональні) банки розвитку, що перерозподіляють отримані від МБРР засоби. Більшість кредитів видається на термін близько 20 років за ставкою в розмірі 10%. Банк був створений і дотепер діє під контролем розвинутих держав. Його кредитна політика орієнтується на інтереси приватного капіталу, який функціонує у країнах, що розвиваються. Надання позик обумовлюється виконанням рекомендацій МБРР щодо основних напрямів економічного, а часто і соціального розвитку країни-позичальника.

2. Організація роботи банківської системи країни

     Банківська  система - організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв'язку, яка існує в тій чи іншій країні в цілком визначений історичний період. Залежно від впорядкованості банків, відповідно до діючого банківського законодавства розрізняють два основних типи побудови банківської системи: однорівнева банківська система та дворівнева.

     Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні зв'язки між банками, універсалізацію їх операцій та функцій. Усі банки, що діють у країні (включаючи й центральні банки), перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтури. Такий принцип побудови банківської системи характерний для економічно слаборозвинених країн, а також для країн з тоталітарним, адміністративно-командним режимом управління.

     Дворівнева  банківська система, яка характерна для країн з ринковою економікою, складається з двох рівнів. Верхній  рівень - центральні (емісійні) банки, які  є банками в повному значенні цього слова лише для двох категорій клієнтів: банківських інститутів та урядових структур. Нижній рівень - комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення. Сьогодні в більшості країн світу функціонує дворівнева банківська система. За такою системою відносини між банками будуються в двох площинах: по вертикалі і по горизонталі. По вертикалі - це відносини підпорядкування між центральним банком, як керівним органом усієї банківської системи, і комерційними банками. По горизонталі - це відносини рівноправного партнерства та конкуренції між комерційними банками.

     Як  відомо, в Україні з 1987 року почалася реформа банківської справи, яка завершилася ухваленням у березні 1991 року Закону України "Про банки і банківську діяльність". Згідно з цим Законом, в Україні було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, яка включає: Верхній рівень - Національний банк України як центральний банк країни, головний банківський інститут, який є емісійним центром держави і відповідає за управління всією грошово-кредитною системою. Нижній рівень - мережа комерційних банків, які за умови здорової конкуренції покликані задовольнити населення країни і народне господарство щодо банківських послуг і створити для стабілізації та поступового піднесення національної економіки. Центральним банкам, або банкам першого рівня, притаманні функції резервної системи: проводять емісію кредитних грошей і контролюють грошовий обіг у країні, кредитно-розрахункове обслуговування інших кредитних інститутів, тобто виконання ролі "банку банків"; виконують кредитно-розрахункове обслуговування держави; реалізовують грошово-кредитну політику і регулюють на цій основі економічні процесів. Комерційні банки є багатофункціональними установами, що займаються практично всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів. Банківська система в умовах ринку функціонує на основі певних умов.

     Функції банківської системи: Трансформаційна - зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні кошти і передаючи їх різним суб'єктам, банки мають можливість їх трансформовувати (змінювати) на різні строки, розміри, що зменшує фінансові ризики. Функція створення грошей і регулювання грошової маси. Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку (стабілізаційна), яка проявляється: у прийнятті ряду законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність усіх ланок банківської системи - від центрального банку до вузькоспеціалізованих комерційних банків; у створенні дійового механізму державного контролю і нагляду за дотриманням цих законів та за діяльністю банків узагалі.

     Необхідність  існування банківської системи  визначається двома групами причин: насамперед потребою здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків Із загальносуспільними інтересами - забезпечення сталості грошей і стабільності роботи всіх банків; забезпечення збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному з його секторів. Банки при цьому повинні керуватися не тільки своїми комерційними інтересами, а й вимогами системи в цілому.

     Після прийняття Декларації про державний  суверенітет України в 1991 році постало  питання щодо створення власної  фінансово-кредитної системи. Постановою Верховної Ради України від 20 березня 1991 року «Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність"» було оголошено власністю України Український республіканський банк Держбанку СРСР, Український республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку "Укрпромбанк", Український республіканський банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережами, обчислювальними центрами, з усіма активами і пасивами. Згідно з цією постановою на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР було створено Національний банк України з його регіональними управліннями.

     Банківською системою США є федеральна резервна система. Вона складається з  Ради керуючих – це 7 осіб, що призначаються президентом і узгоджуються конгресом. Тривалість дії їх повноважень складає 14 років, але кожні 2 роки замінюється 1 член ради. Це дозволяє: діяти раді послідовно, мати компетентних учасників, бути незалежним, і автономним органом. Рада відповідає за загальний контроль і керівництво банківською системою, і вона є надзвичайно впливовою в світі. Комітет відкритого ринку складається з 7 членів ради і 5 президентів федеральних резервних банків. Вони визначають політику купівлі і продажу державних облігацій, впливаючи цим на пропозицію грошей. Федеральна консультативна рада складається з 12 керівників комерційних банків, що обираються кожного року. Ці представники проводять зустрічі з Радою керуючих та вносять свої пропозиції щодо організації роботи банківської сфери. Ця рада не може бути розпущена президентом. 12 федеральних резервних банків – вони є: центральними (мають право випуску банкнот); квазісуспільними – перебувають під контролем державних структур, хоча капітал мають приватний (для федеральних банків прибуток не є метою); банками банкірів, тобто вони виконують такі ж операції як комерційні, але їх клієнтами можуть бути тільки банки, а не підприємства або громадяни. Комерційні банки – виконують всі банківські операції, 2/3 недержавні а приватні, 1/3 – державні. Мають за мету отримання прибутку. Ощадні установи це окрема група фінансових установ, що знаходяться під частковим контролем.