Курсова фізична реабілітація при остеохондрозі

                                                       Вступ

  Актуальність. Остеохондроз - одне з найбільш поширених на сьогоднішній день захворювань хребта.  Для нього характерне ураження між хребцевих дисків, частіше за все в шийному та поперековому відділах.  В усьому світі спостерігається тенденція до збільшення числа захворювань опорно-рухового апарату (ОРА). Інвалідність внаслідок ортопедичних порушень досягає 50% загальної інвалідності. Найчастіше проблеми з( ОРА) виникають не стільки через важкість патології, скільки через відсутність профілактичних заходів, недооцінки ролі відновного лікування із використанням різноманітних засобів та методів фізичної реабілітації, а також через відсутність реабілітаційних програм.

  Робоча гіпотеза. Можна припустити, що використання різних методів фізичної реабілітації, значно сприятиме швидкому відновленню хворих.

  Практична значимість. Вона дійсно є дуже великою. Всі теоретичні знання , які ми здобудемо в ході вивчення даної теми будуть дуже корисними на практиці.

  Предмет. Використання різних методів фізичної реабілітації при захворюванні остеохондроз. 

  Об’єкт досліджень. В даній роботі об’єктом дослідження є хворий на остеохондроз.

  Мета. Дізнатися все про захворювання остеохондроз, від патогенезу і етіології до методів фізичної реабілітації та їх впливу на організм.

  Завдання.

1. Проаналізувати  літературу і уміти застосовувати  різні методи реабілітації при остеохондрозі.

2. Знати вплив різних методів реабілітації на організм людини. Вивчити і знати етіологію та патогенез при захворюванні остеохондрозі.

3. Узагальнити  досвід застосування різних методів фізичної реабілітації при остеохондрозі.

4. Розробити  практичні рекомендації.

Розділ1 Характеристика захворювання

 Остеохондроз  хребта - це захворювання, яке з  певною долею гумору, можна назвати  дрібним "бісом" в спині.  Наукою доведено, що остеохондроз, гіпертонічна хвороба і атеросклероз  закладаються ще в дитячому  віці, тому корекцію постави потрібно  починати з раннього  дитинства,  роблячи перший і найважливіший  крок в профілактиці остеохондрозу  хребта і інших вище перекислених  хвороб. Сьогодні 80% школярів страждають  порушенням постави. Це виявляється  у вигляді сутулості або сколіозу (викривлення хребта). [ 1; 13]

   Остеохондроз хребта - захворювання, обумовлене багатьма чинниками. При цьому захворюванні відбувається ураження між хребцевих дисків і інших тканин хребта. Частіше (до 30-40 років) спостерігається легка форма остеохондрозу хребта і, можливо по цьому по медичну допомогу звертаються лише 10-12% хворих. В останніх існує ряд неправильних психологічних установок на хворобу "скоро саме пройде" або "все одно жодне лікування остеохондрозу не допоможе, чого даремно до лікарок ходити". Абсурдність цих тверджень очевидна. Кінець кінцем, хворі все ж приходять до лікарки, але, на жаль, тоді, коли хвороба придбала вже хронічну форму і лікування остеохондрозу часом малоефективне. Відоме, наприклад, що до 10% хворих остеохондрозом попереково-крижового відділу хребта стають інвалідами. [ 13]

  1.1Особливості захворювання. Як відомо, остеохондроз - це дегенеративно-дистрофічний процес, що характеризується ураженням хрящової тканини зв'язкового апарату хребта. Схильність до такого захворювання може передаватися у спадок. З цієї причини число тих, які страждають від остеохондрозу, і тих, які хворіли ним лише недавно, постійно зростає. На превеликий жаль, хвороба ця дуже помолодішала, однак хворі певний час можуть і не підозрювати про її присутність у себе. І тільки тоді, коли резервні можливості організму починають патологічні зменшуватися, а процеси поглиблюватися, з’являються перші симптоми захворювання. [ 20]

  Під впливом дегенеративно-дистрофічного процесу хрящова тканина хребта втрачає свою еластичність і “вапнякується”. Настає так звана нейроортопедична стадія, коли під дією ваги власного тіла хребці вклинюються один в одного. Найменша деформація посилює цей процес: здавлюються нервові корінці, порушується мікроциркуляція у хребцях, наростає лімфостаз, нагромаджуються недоокислені продукти. Так виникають передумови неврологічного етапу остеохондрозу. [ 23]

  Хвороба не примушує себе довго чекати: різке піднімання вантажу, нахиляння чи випрямлення тулуба можуть призвести до защемлення нервового корінця. Гострий біль пронизує усе тіло. Він буває таким, що не знімається навіть за допомогою сильних знеболюючих препаратів. Застосування звичайного масажу у таких випадках є малоефективним. Полегшити або усунути гострий біль може лише вчасна ліквідація деформації зміщених хребців. Однак за допомогою простого знеболювання позбутися її неможливо. У ділянці корінця виникають явища набрякання. Потім настає повторне здавлювання ураженого корінця. Біль стає мінливим, характеризується відчуттям оніміння, “повзання мурашок” і т.п. Такий хворий потребує допомоги мануального терапевта, тобто спеціаліста, який може руками вправити зміщені хребці. [ 20; 23]

1.2. Етіологія ,патогенез, діагностика.

  Етіологія.

  Згідно з сучасними даними остеохондроз розглядається як процес старіння хребта. При цьому дистрофічні зміни в хребті є частиною вікових змін організму. Виникнення цієї теорії пов'язано з тим, що більшість людей похилого віку страждають цим захворюванням. Однак, тільки одними віковими змінами хребта не можна пояснити всі випадки остеохондрозу. Так, наприклад, відомі форми цього захворювання, при яких значні ураження суглобів хребта спостерігають в юнацькому та молодому віці. Цей факт змушує думати про наявність додаткових факторів, що беруть участь у розвитку цього захворювання. З цих чинників найбільш важливими є:

1. Травми хребта. Досить часто в анамнезі хворих на остеохондроз визначаються різні по важкості травми. Клінічні спостереження показують що, ризик виникнення остеохондрозу вище у відділах хребта, які в минулому були травмовані. Різні деформації (вроджені і набуті) так само привертають до розвитку остеохондрозу. Пов'язано це з тим, що при сколіозі або кіфоз, навантаження на хребетний стовп розподіляється нерівномірно, внаслідок чого певні ділянки піддаються хронічної перевантаження і, отже, зношування.
2. Надмірна вага - є одним з найбільш частих факторів, що привертають до розвитку остеохондрозу. При цьому огрядні люди страждають не тільки на остеохондроз, а й захворюваннями інших суглобів (в основному суглобів нижніх кінцівок). Найбільш небезпечний для опорно-рухового апарату швидкий набір ваги, при якому система кісток і суглобів не встигає пристосуватися до зростаючої навантаженні.
3. Генетична схильність відіграє певну роль у розвитку практично всіх захворювань. У разі остеохондрозу, прямого успадкування захворювання не відзначається. Передбачається, що захворювання розвивається внаслідок різних особливостей метаболізму, які, як відомо, передаються з покоління в покоління.
4. Аутоімунні захворювання (ревматизм, склеродермія, вовчак), в деяких випадках можуть бути причиною розвитку остеохондрозу. Ураження сполучної та хрящової тканини надзвичайно специфічно для різних аутоімунних процесів. У разі остеохондрозу аутоімунний процес може зіграти роль пускового фактора, що готують патологічну основу для розвитку захворювання (первинне ураження хрящової тканини суглобів).
5. Порушення метаболізму під час різних ендокринних захворювань також можуть підвищити ризик розвитку остеохондрозу. Відомо, що деякі ендокринні хвороби (цукровий діабет, хвороба Кушинга, гіпо-і гіпертиреоз) призводять до значних порушеннями обміну речовин організму. Зміна мінерального обміну в кадрі ендокринних хвороб може спровокувати розвиток остеохондрозу або погіршити протягом цієї хвороби.
6. Стани вітамінно-мінеральної недостатності можуть стати причиною різних захворювань опорно-рухового апарату. У дитячому віці брак вітаміну D, наприклад, викликає рахіт. Для дорослих людей недолік кальцію, фосфору, фтору, заліза, міді, вітаміну С, вітамінів групи В, може стати причиною первинного ураження кісткової та хрящових тканин, що в свою чергу сприяє виникненню остеохондрозу. [ 11;12 ]

Патогенез.

                                                      Рис. 1

  Під впливом різних факторів в хребті людини відбуваються деструктивні процеси, порушується еластичність і гнучкість між хребцевих дисків, погіршується приплив крові до дисків, вони всихають і покриваються мікро-тріщинами. В наслідок того, що міжхребетні диски вже не в змозі тримати хребет у правильному положенні відбуваються зміщення хребців, утиск нервів, м'язи які підтримують хребет у правильному положенні надмірно напружуються. Постійне навантаження на м'язи веде до їх спазмування, в м'язах накопичуються шкідливі продукти розпаду. Група напружених м'язів втягує в процес інші групи, що знаходяться поруч. У процес залучаються все нові і нові м'язи. Це в підсумку призводить до таких наслідків як: синдром хронічної втоми, постійний біль у м'язах, головний біль, підвищення артеріального тиску, відчуття оніміння в кінцівках,болі в серці,нирках,печінці,підшлунковій. [ 11 ]

   Розвиток остеохондрозу відбувається за рахунок того, що хрящові тканини не мають можливості оновлюватися через те, що одержують занадто великі навантаження або ж навпаки відчувають їх недолік, внаслідок цього відбувається дегенерація або переродження між хребцевих хрящів. Для того, щоб тканини своєчасно оновлювалися необхідне правильний кровообіг і обмін речовин, а, не маючи можливості отримувати поживні речовини, кісткові і хрящові тканини не можуть нормально функціонувати. [ 13 ]

  Діагностика.

  Діагностику остеохондрозу повинен проводити досвідчений лікар, який здатний точно виявити захворювання навіть на ранній стадії, коли його симптоми маскують під інші хвороби. Досвідченні лікарі – неврологи володіють багаторічною лікувальною практикою та застосовують сучасні методи ефективного виявлення і лікування захворювань хребта. При огляді пацієнта увага приділяється поставі, особливостям будови тулуба, положення остистих відростків, лопаток, клубових кісток, визначають бічні контури тіла, талії, шиї, вивчається рельєф м'язів і десятки інших показників. Будь - які відхилення від норми можуть бути наслідком розвитку захворювання. Додатково проводиться діагностика комп'ютерної або магнітно – резонансної томографії, рентгенографії та ангіографії. Дані методи дозволяють визначити рівень ураження, виявити приховані патології і на основі даної інформації зробити точний діагноз. [ 1; 9 ] 

Висновки  до розділу 1

  Даний розділ, розкрив основні поняття про захворювання остеохондроз, а саме причини, механізм розвитку, діагностику. Отже остеохондроз – це захворювання, яке характеризується дегенеративно – дистрофічними змінами,  ураженням хрящової тканини в хребті. Основні причини – це генетичний фактор, зайва вага, травми хребта, порушення метаболізму та аутоімунні захворювання. 
 
 
 

Розділ 2 Застосування методів фізичної реабілітації при остеохондрозі

  На  сьогоднішній день, існує багато  методів, які ми можемо застосовувати  для профілактики, лікування даного  захворювання. Але основними залишаються  такі методи як: масаж, лікувальна фізична культура, фізіотерапія. [ 1; 9 ]

2.1.Масаж

  Масаж - це сукупність прийомів механічної дозованої дії у виді: натискування, вібрації, які проводяться безпосередньо на поверхні тіла людини як руками, так і спеціалізованими апаратами. Масаж може бути загальним і місцевим.                                                                                                                        В залежності від завдань розрізняють наступні основні види масажу:

  1.Гігієнічний (косметичний). Проводиться на різних частинах тіла, голова, лице, руки і т.д.

  2.Лікувальний,  який поділяється на наступні види:

  А)  Класичний (загальнооздоровчий);

  Б)  Рефлекторний. В основному застосовують  на хребет по зонам.

  В) Сполучний. Застосовується на сполучних тканинах, суглобах.

  Г) Періостальний. Застосовується при запаленні надкісниці (верхньої частини   кістки).

  Д)  Точковий.

  3. Самомасаж.

  4. Спортивний.

  5. Масаж для дітей (також поділяється на загальний і місцевий). [ 15; 16 ]

2.1. Лікувальний  масаж при остеохондрозі

Лікувальний масаж включає в себе 4 основних прийоми:

1.Поглажування. 2.Розтирання. 3.Розминання. 4.Вібрація.

  Починається і закінчується кожен вид масажу і сеанс поглажуванням.          Починається кожен сеанс масажу з більш легкої дії з поступовим підсиленням дії до середини сеансу і з поступовим зменшення дії до кінця сеансу. Точно так проводиться і курс масажу: з поступовим збільшення до середини і зменшенням до кінця курсу. [ 14 ]