Творчий доробок М.В.Лисенка у контексті мистецької педагогіки

Я дивилась на тебе з журбою,

Нічка тиха і темна була…

Вітер сумно зітхав у саду.

Ти співав, я мовчазна сиділа,

Пісня в серці у мене бриніла,

Вітер сумно зітхав у саду…

Спалахнула  далека зірниця.

Ох, яка  мене туга взяла!

Серце гострим ножем пройняла…

Спалахнула  далека зірниця…

Не співайте мені сеї пісні,

Не вражайте серденька мого!

Легким  сном спить мій жаль у серденьку,

Нащо  співом будить його?

Ви не знаєте, що я гадаю,

Як сиджу  я мовчазна, бліда.

То ж  тоді в мене в серці глибоко

Сяя пісня  сумна, рида!»

     (Леся Українка)

     Учитель образотворчого мистецтва: Ми послухали вірш, а тепер давайте поглянемо на картину художника А.Куїнджі – «Місячна ніч на Дніпрі».

     Що  зображено на картині? Охарактеризуйте композицію? Який загальний настрій картини? Від чого залежать кольори навколишнього середовища? Чи спостерігали ви за кольорами неба увечері? В які відтінки забарвлює природу місячне сяйво?

     Зараз ми спробуємо створити образ чарівної української природи у своїх малюнках. І почнемо роботу над пейзажем з композиційної побудови. Проводимо лінію горизонту. Намічаємо ескіз зображення: річки, дерев тощо.

     Малюнок можемо виконати у техніці малювання по вологому папері. Для того, щоб намалювати зорі, місяць, можна використати парафінову свічку. Спочатку покриємо світлою фарбою ті місця, де буде зображення зірок, місяця. Потім, коли підсохне, намалюємо їх свічкою. Тепер можна сміливо зволожувати небо губкою, покрити фарбою. Коли фон трохи підсохне, по вологому папері темною фарбою промалюємо предмети заднього плану, адже вони мають нечіткі обриси. На передньому плані обриси будуть трохи чіткіші, виразніші.

     (Учні  працюють під музичний  супровід «Ноктюрну» М.Лисенка).

     Учитель літератури: А от послухайте, як сприймали Місяць у сиву давнину. Його вважали молодшим братом Сонця, уявляли то круглим отвором у небі, то оком Божим. Призначення Місяця – освітлювати землю вночі. А про фази Місяця існує таке повір’я, що у того є своя заслінка, якою завідує святий Юрій, який то піднімає, то опускає цю заслінку. А чи замислювався хтось із вас, звідки взялися на нашому небі зірки? Народні легенди і перекази свідчать, що це душі людські.

     Учениця: (читає вірш).

     «Пишно займалися багрянії зорі

     Колись  навесні,

     Любо  лилися в пташиному хорі

     Пісні голосні.

     Грала промінням, ясним самоцвітом

     Порання роса,

     І усміхалась весняним привітом

     Натури  краса.»

     (Л.Українка)

     Учитель музики: Прекрасні пейзажі створюють також і музичні звуки. А порівняння музичного звуку із близьким поетичним словом збагачують наше сприйняття і уяву. Переконайтесь у цьому самі.

     (Звучить  фортепіанний твір у виконанні вчителя музики. Учениця читає «Сонет» Л.Українки).

     Учитель: Прослуханий музичний твір має назву «Елегія». Елегія – поетичний жанр, запозичений із літератури, в перекладі – жалібна пісня. Починається твір інтонаціями прохання, скарг (перші чотири такти). За нею йде сумна оповідь (dolente), в ході якої згадки про щось дороге поступово стають пристрасною розповіддю про події, що неначе заново переживаються. Та знову повертається сумна дійсність – звучить тема скарг, і повторно розгортається лірична розповідь. Завершується твір інтонаціями задумливого зачину, який поглиблює елегійний настрій твору.

     Але поезія і музика передають не лише світлі та елегійні настрої, але й моменти драматизму.

     (Звучить «Момент відчаю» М.Лисенка та «Дивлюсь я на смерть натури» Л.Українки).

     «Дивлюсь я на смерть натури, і благання

           Я посилаю доленьці своїй,

           Щоб і мені дала кінець такий,

           Щоб я була спокійна в час кохання,

           Ніхто щоб не почув  тоді мого ридання.

           Та й по мені не мають сльози лить, –

     Сама в собі я буду жаль носить.

     О доленько моя, сповни моє бажання!»

           Учитель: Музичний твір композитор назвав «Момент відчаю». У ньому знайшли яскраве втілення переживання композитора, викликані тяжкою втратою – передчасною смертю його дружини Ольги Антонівни, матері п’ятьох дітей. Уся п’єса насичена мотивами марних поривань і гірких вигуків-звернень. Мелодичні фрази, які нагадують скорботні романсові пориви-вигуки туги, по пісенному пом’якшені й заокругленні. Розвиток мотивів завершується виразною короткою кодою.

           Учитель образотворчого мистецтва: І знову звернемося до образотворчого мистецтва, але уявімо себе зараз у картинній галереї. Перед нами інші пейзажі знайомого вже вам українського художника А.Куїнджі. Виберемо серед них відповідні до прослуханих музичних та поетичних творів.

     Учитель музики: Отже, музика, поезія і образотворче мистецтво тісно пов’язані між собою, передаючи красу внутрішього світу людини і красу навколо нас. Вони доповнюють одне одного, користуючись власними виразовими засобами: кольором, ритмом, гармонією, мелодикою. 

     «Шевченкіана Миколи Лисенка»

     6 клас ІІІ чверть. Тема: «У чому сила музики?.

     Мета: ознайомити учнів із зразками поезії «Кобзаря» Т.Г.Шевченка і музикою М.Лисенка; виховати любов до рідної мови та національної музики; показати їх глибині корені та взаємодоповнюючі зразки до нього.

     Засоби: Музика М.Лисенка до «Кобзаря», «Заповіт» на слова Т.Г.Шевченка, «Садок вишневий коло хати»(мр3 записи).

     Хід уроку:

     Учитель: Наш народ має прекрасну традицію відзначання шевченківських днів. А починались вони, зокрема, і так.

     Перший  учень: В листі від 23(11) липня 1869 року з Лейпцигу М.Лисенко писав: «Сам я тепер ревно працював над Шевченком: увів його кілька поспівів на музику. Згодом появлю, може цілий цикл його поезій піснею й іншою формою, бо у нас є велика недостача на розвій музики української».

     Отже, приступаючи до перших композицій на тексти Т.Г.Шевченка, М.Лисенко мав  на увазі створення цілого циклу. Композитор свідомо прагнув розширити межі сучасної йому української музики, збагатити її новими жанрами і формами.

     Створенням  цього хору композитор розпочав велику серію музики до «Кобзаря», яка в цілому охоплює понад більш 80 вокальних номерів різних жанрів, починаючи від пісні та романсу і закінчуючи монументальними кантатами. Микола Віталійович Лисенко був одним з перших інтерпретаторів «Кобзаря». З усіх попередників і сучасників він поставився до цієї справи найбільш відповідально. Композитор прекрасно розумів, яке важливе значення мають для української культури великі ідейно-художні принципи Шевченкової музи.

     Учитель: Одним з найпоширеніших творчих прийомів Лисенка в обробках народних пісень є стислий виклад у фортепіанному вступі основних, найбільш характерних інтонацій у розумінні образної передачі тексту, мелодичних мотивів, найяскравіші з яких супроводжують мелодію на всьому протязі її розвитку. Тим самим композитор поглиблює вплив музики, її перетворюючу виховну силу.

     До  першої серії музики до «Кобзаря»  ввійшло тринадцять пісень композитора, переважно на ліричні, лірико-драматичні або лірико-жартівливі тексти.

     Відкриває серію перлина Лисенкової творчості  – пісня «Ой одна я, одна», яка  і сьогодні звучить у різних інтерпретаціях.

     (Звучить  «Ой одна я,  одна»). 

     «Ой одна я, одна,

     Як  билиночка в полі,

     Та  не дав мені бог

     Ані щастя, ні долі.

     Тільки  дав мені бог

     Красу – карії очі,

     Та  й ті виплакала

     В самотині дівочій.

     Ані братика я,

     Ні  сестричка не знала,

     Між чужими зросла,

     І зросла – не кохалась!

     Де  ж дружина моя,

     Де  ви, добрії люди?

     Їх  нема, я сама.

     А дружини й не буде!»

     Це  лірико-драматична розповідь про  важку долю сироти серед чужих, байдужих людей. Глибока народність тексту зумовила ті ж якості музичної мови. Композитор найпростішими засобами музичної виразності зумів передати всю глибину горя одинокої знедоленої дівчини, її чулу, ніжну вдачу.

     М.Лисенко  настільки близько підійшов до відтворення  специфічно народних мелодичних мотивів, ладових особливостей та ритмічної  структури, що твір цей сприймається, як одна з народних пісень на текст Т.Г.Шевченка.

     Перша коротка мелодико-ритмічна фігура пісні  «Ой одна я, одна» виражає горе сиротини і звучить як скорботний зойк, далі вона проводиться композитором на протязі всього твору.

     Перший  учень: Близькими до народних пісень про жіночу долю є також пісні «Туман, туман долиною», «На вгороді коло броду», «Нащо мені чорні брови», «Полюбилася я» і пісня танцювального характеру «Як би мені, мамо, намисто».

     Другій  учень: Прекрасне ліричне тріо «Сонце заходить», що також ввійшло в першу серію музики до «Кобзаря» знаменує собою початок його плодотворної праці в жанрі камерних вокальних ансамблів.

     (Звучить  «Садок вишневий  коло хати»).

           «Садок вишневий коло хати,

     Хрущі над вишнями гудуть,

     Плугатарі з плугами йдуть,

     Співають, ідучи, дівчата,

     А матері вечерять ждуть.

     Сім’я вечеря коло хати,

     Вечірня зіронька встає.

     Дочка вечерять подає.

     А мати хоче научати,

     Так соловейко не дає.

     Поклала мати коло хати

     Маленьких діточок своїх;

     Сама  заснула коло їх.

     Затихло все, тільки дівчата

     Та  соловейко не затих.»

     (Л.Українка)

     Учитель: Цей романс цікавий своєю оригінальною формою. М.Лисенко виступив у цьому творі як тонкий колорист, який кількома штрихами уміє змалювати переконливий образ, переживання героя, змалювати точний пейзаж.

     Романс  складається з кількох завершених побудов (періодів). У першій створено світлий ліричній образ – чудовий літній вечір, коли з піснями дівчата повертаються з поля. У другій побудові композитор застосував інший принцип викладу матеріалу: якщо раніше музика мала м’який, пісенний характер, то тут вона витримана в аріозно-речитативному плані. Гармонією підкреслюються окремі образно-емоційні штрихи. Після чотиритактної зв’язки в акомпанементі з’являється третя побудова розповідного характеру («Поклала мати коло хати»). Четвертий епізод найбільш насичений музично-ілюстративним матеріалом (довгі форшлаги, тремоло та ін., які імітують спів соловейка). Фортепіанна постлюдія виконує роль образно-тематичного заокруглення, репризи.

     Перший  учень: Мелодія пісні «Садок вишневий коло хати» передає текст в яскравій, образній, куплетній будові, в одному емоційному плані, коли кожна нова строфа тексту, що виявляє нову якість поетичного образу, співається на одну і ту ж мелодію. В своїх піснях М.Лисенко значно посилює емоційну сторону вірша, по-новому розкриває в музиці кожну поетичну строфу тексту відповідно до змін характеру образу.