Творчий доробок М.В.Лисенка у контексті мистецької педагогіки

Міністерство освіти і науки України

 Тернопільський національний педагогічний університет

 імені В.Гнатюка

Інститут  мистецтв 
 

Кафедра

інструментального виконавства 
 
 

  ДИПЛОМНА РОБОТА

  «Творчий доробок М.В.Лисенка

  у контексті

мистецької  педагогіки»

      Виконала:

студентка 3 курсу Інституту мистецтв заочної форми навчання Зендран Н.М.

Науковий  керівник:

кандидат  педагогічних наук, доцент Гринчук І.П. 
 
 

Тернопіль – 2010

 

ЗМІСТ 

Вступ……………………………………………………………………………3

Розділ  І. Творча постать  М. В. Лисенка в контексті української музичної культури

1. Життєвий шлях митця………………………………………...8
2. Мистецька спадщина композитора……………………………………...20

1.3 Виконавська та педагогічна діяльність М.В.Лисенка ………………….33

Розділ  ІІ. Роль музично-педагогічної спадщини М.Лисенка в сучасному процесі музично-естетичного виховання школярів

2.1 Місце творів М.В. Лисенка у програмах з музики у СЗОШ…………...39

2.2 Методичні аспекти вивчення творчої спадщини М.Лисенка в початковій та основній школах..………………………………………..........45

2.3 Експериментальна робота з використання фортепіанних творів композитора у практиці музично-естетичного виховання школярів……...56

Висновки ……………………………………………………………………..80

Список  використаної літератури …………………………………………84

Додатки………………………………………………………………………..87

 

Вступ 

     В історію української культури Микола Віталійович Лисенко (1842 – 1912) увійшов як визначна багатогранна творча особистість – композитор, фольклорист, піаніст-виконавець, просвітянин, організатор національної мистецької освіти і культурно-мистецької діяльності загалом. Він заслужено визнаний класиком українського музичного мистецтва, котрий на ґрунті глибокого вивчення національних традицій і особливостей народної творчості, під впливом кращих традицій європейської музичної культури заклав основи національної професійної музичної школи.

     Микола  Лисенко – великий композитор-романтик, піаніст і педагог, що першим серед  панівного на той час в Україні  дилетантського ставлення до музики обрав шлях фахового музиканта. Він  був митцем за покликанням, а за переконаннями  – щирим патріотом, і цим визначилося не тільки його власне життя та діяльність, але й доля його творчої спадщини. Ім’я Миколи Віталійовича Лисенка ще за життя композитора отримало виразні ознаки незаперечного авторитету у царині музичної творчості за свій особливий внесок до національної культурної скарбниці. Особливу повагу виявлено до митця в Галичині, що викликало поширення «осяйних», надзвичайних характеристик цієї людини: «український Боян», «Батько», «сонце української музики».

    Своєю творчістю М.Лисенко вперше спробував підсумувати величезний період розвитку вітчизняної музики на підвалинах глибокого і всебічного вивчення народного життя і народної творчості. Величезний пласт народної музики, ряд поодиноких талановитих музичних творів різних жанрів знайшли логічне і достойне обрамлення титанічною діяльністю митця, який встановив чітке й однозначне визначення цьому феномену — українська музична культура.

     Зерна, посіяні щедрим і великим талантом М.Лисенка проросли на мистецькій ниві України. У творах С.Людкевича і Л.Ревуцького, Б.Лятошинського і М.Вериківського, М.Колесси і Г.Майбороди, К.Стеценка і В.Косенка, в оригінальних мелодіях наступних поколінь митців звучить виплекана М.Лисенком інтонація народної пісні.

     Заслуга М.Лисенка-композитора полягає у  розвитку майже всіх існуючих в українській музичній творчості жанрів: у його спадщині значна кількість прекрасних опер та музично-драматичних творів, багато хорів, романсів і камерно-інструментальних композицій.

     Микола  Лисенко заклав основи новочасної української фортепіанної музики – національно визначеної та артистичної. Сучасні дослідники вбачають у творах Лисенка «максимально стиснену в часі працю на перспективу, тобто водночас коріння й паростки нового в українській фортепіанній музиці» [33].

     Вивчення  багатогранної творчості заклало цілий напрям українського музикознавства – лисенкознавство. Його постать привертала увагу багатьох дослідників-музикознавців (М.Гордійчук, Л.Архімович, М.Загайкевич, Л.Корній та ряду інших). Значну цінність для лисенкознавства складають роботи Ф.Колесси, зокрема «Спогади про Лисенка» (1947). Особливості стилю композитора досліджували свого часу С.Людкевич, Л.Яросевич, М.Горіла. Роль вокально-хорової творчості М.Лисенка аналізувала Т.Булат, зокрема значення М.Лисенка як вихователя цілої плеяди послідовників, серед яких М.Леонтович, К.Стеценко, О.Кошиць та ряд інших митців.

    Вивчення  творчої спадщини композитора продовжується  і сьогодні. Так, захищено ряд дисертацій з лисенкознавчої тематики, публікуються розвідки сучасних етнологів, музикологів (Л.Пархоменко, В.Грабовського, Р.Скорульської, О.Козаренка, Б.Дем’янко, П.Гусарчук, О.Осадця та ряд інших).

    Дослідники-лисенкознавці, висвітлюючи значення митця у  становленні національного класичного музичного мистецтва, підкреслюють роль М.Лисенка у формуванні засад національного музикознавства та фольклористики, розвитку музично-педагогічної думки, у культурному єднанні всього українського народу.

     Творчий мистецький та теоретичний доробок  М.Лисенка – невичерпне джерело  не лише для теоретичного вивчення і узагальнення, але і для поширення його у мистецьку практику та освіту. Його твори широко залучені до концертної, та навчальної мистецької практики на всіх її рівнях: загальної, спеціальної та музично-педагогічної освіти.

     Так, зразки фортепіанної музики різних жанрів митця прикрашають репертуар вітчизняних та зарубіжних виконавців, входять до навчального репертуару в класі фортепіано, зокрема, у старших класах ДМШ, в курсі музичного училища та вищих навчальних закладів, закладаючи міцні підвалини виконавської майстерності, виховуючи почуття краси, розуміння інтонаційних особливостей національної музичної мови.

     Тому  завдання вивчення та популяризації  творчої спадщини М.Лисенка залишається  актуальним для науково-педагогічних досліджень, практики фахової мистецької освіти та масового естетичного виховання підростаючого покоління.

     Наведене  вище і визначило тему дослідження: «Творчий доробок М.Лисенка у контексті мистецької педагогіки».

     Об’єкт дослідження – творча постать М.В.Лисенка у контексті завдань сучасної мистецької освіти.

     Предмет – вивчення творчої спадщини М.Лисенка у практиці естетичного виховання школярів.

     Мета – розробити методичні аспекти використання композиторської спадщини М.В.Лисенка у практиці музично-естетичного виховання школярів СЗОШ.

     Завдання:

      – висвітлити різні напрями творчої діяльності М.В.Лисенка;

      – представити виконавську та педагогічну  діяльність митця;

      – проаналізувати фортепіанну творчість  композитора в контексті її залучення  до практики музично-естетичного виховання;

      – вивчити місце творів М.Лисенка у рекомендованому репертуарі для слухання музики в СЗОШ;

      – розробити та апробувати методичні  аспекти використання фортепіанних творів М.Лисенка на етапі слухання музики на уроках в СЗОШ.

      Теоретичну  основу дослідження склали теоретичні положення щодо національного виховання в контексті соціокультурного розвитку особистості, забезпечення єдності освіти і національної культури (І.Бех, І.Зязюн, В.Кремень, О.Сухомлинська, Б.Ступарик), праці музикознавців (Л.Архімович, М.Гордійчук, М.Загайкевич, О.Шреєр-Ткаченко), сучасних дослідників (Л.Корній, Л.Кияновської, Н.Кашкадамової), сучасна теорія музично-педагогічної освіти (О.Олексюк, Г.Падалка, О.Ростовський, О.Рудницька, О.Щолокова, Л.Масол).

      Для досягнення мети було використано  комплекс наукових методів теоретичного та емпіричного рівнів.

      Першу групу склали методи ретроспективного та структурно-системного аналізу джерел, їх класифікація, порівняння та узагальнення, історико-логічна інтерпретація  фактів, ретроспективний аналіз власного педагогічного досвіду.

      До  другої групи увійшли методи педагогічного  спостереження, індивідуальної бесіди, опитування, інтерв’ювання, вивчення навчальної документації та результатів  діяльності.

      Теоретичне  значення дослідження полягає в аналізі праць, присвячених проблемі творчої спадщини М.В.Лисенка, сучасних напрацювань у галузі мистецької педагогіки.

     Практичне значення дослідження полягає в аналізі методичних підходів щодо використання національної музичної спадщини у практиці навчально-вихованого процесу, у вивченні фортепіанної творчості М.Лисенка з метою оновлення та збагачення репертуару із слухання музики в школі, у розробці ряду бесід, присвячених творчій постаті митця.

     Матеріали роботи можуть бути використані у  практичній діяльності вчителів музики загальноосвітньої та музичної шкіл, організаторів у позашкільних закладах мистецького напрямку.

     Апробація роботи проводилась шляхом виступів на студентських науково-практичних конференціях, на засіданні кафедри інструментального виконавства Інституту мистецтв ТНПУ ім. В.Гнатюка (2008 – 2010), на методичному об’єднанні Озернянської дитячої музичної школи Зборівського району Тернопільської області.

     Структура роботи складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. 

 

РОЗДІЛ  І.

Творча постать М. В. Лисенка в контексті української музичної культури 

1. Життєвий  шлях митця

    Народився Микола Віталійович Лисенко 10 березня 1842 року в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської області, яке належало двоюрідному дядькові Ольги Єреміївни, матері Миколи, поміщикові М.Булюбашу. Він надзвичайно любив свою племінницю, а народження Миколи стало для нього справжньою радістю. Батько майбутнього композитора, Віталій Романович Лисенко, офіцер орденського кірасирського полку, був людиною освіченою, з передовими поглядами на розвиток суспільства, глибоко знав і любив літературу, народну творчість.

    Мати митця походила з полтавського поміщицького роду Луценків та отримала освіту у петербурзькому Смольному інституті шляхетних дівчат. Аристократичне виховання наклало свій відбиток на все подальше життя Ольги Єреміївни, вигранивши її характер та світогляд. Розмовляла вона виключно французькою мовою, в усьому намагаючись створити таку атмосферу, яка б не мала навіть натяку на щось народне, українське.

    Тут, у Гриньках, як згадував пізніше М.Старицький, над М.Лисенком «...зіткнулись два цілком протилежних і навіть ворожих впливи; з одного боку — французька мова, манери і аристократична манірність (мати й гувернантка), з другого боку — українська мова... пестощі і зайва простота манер. Перша сторона переслідувала не тільки простонародне слово, але навіть і російське, забороняючи всякі зносини з «пейзанами», а друга, навпаки, заохочувала всяку простоту, зацікавлювала розум і фантазію дитини казками народними та піснями, а вечорами відпускала весь полк служниць для забав з паничем; звичайно, забави ці полягали в різноманітних народних іграх.