Фінансові інструменти як об’єкти портфельного інвестування

11) роз’яснює порядок застосування чинного законодавства про цінні папери, має деякі інші функції.

Комісія під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими центральними органами виконавчої влади, відповідними органами Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади й відповідними органами самоврядування.

Для виконання окреслених завдань Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку надаються відповідні повноваження. Комісія має такі основні права:

1) встановлювати обов’язкові нормативи достатності власних коштів та інші показники і вимоги, що обмежують ризики з операцій із цінними паперами під час діяльності з випуску та обігу цінних паперів, інших видів професійної діяльності на ринку цінних паперів (за винятком банківських операцій);

2) встановлювати обмеження щодо суміщення видів професійної діяльності на ринку цінних паперів;

3) у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку попереджати, зупиняти на термін до року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, дію спеціальних дозволів (ліцензій), виданих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких дозволів (ліцензій);

4) здійснювати контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами й особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, та її відповідністю до встановлених стандартів;

5) проводити самостійно чи спільно з іншими відповідними органами перевірки та ревізії фінансово-господарської діяльності емітентів, осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж та саморегулівних організацій;

6) розробляти й затверджувати коло питань, що належать до її компетенції, обов’язкові для виконання нормативні акти;

7) накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їхніх співробітників, аж до анулювання дозволів на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів;

8) здійснювати моніторинг руху інвестицій в Україну та за її межі через ринок цінних паперів;

9) здійснювати сертифікацію програмного забезпечення й встановлювати вимоги до програмних продуктів на фондовому ринку, а також інші права.

ДКЦПФР також має значні повноваження щодо застосування санкцій до учасників ринку цінних паперів за порушення чинного законодавства України. Комісія може накладати адміністративні стягнення на посадових осіб — учасників ринку цінних паперів.

 

РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ ПОРТФЕЛЯ ІНВЕСТИЦІЙ

 

3.1. Фінансові інструменти  як об’єкти портфельного інвестування

 

Перш, ніж переходити конкретно до формування інвестиційних портфелів, розглянемо спектр можливих фінансових інструментів, які виступатимуть об’єктами інвестування в нашому випадку.

Цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні. Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

До емісійних цінних паперів належать:

• акції;
• облігації підприємств;
• облігації місцевих позик;
• державні облігації України;
• іпотечні сертифікати;
• іпотечні облігації;
• сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН);
• інвестиційні сертифікати;
• казначейські зобов'язання України.

Цінні папери, що не належать згідно із цим Законом до емісійних цінних  паперів, можуть бути визнані такими Державною комісією з цінних паперів  та  фондового ринку, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів.

Неемісійні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі. Цінні папери за формою існування поділяються на документарні та бездокументарні. Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні.

Права, посвідчені цінним папером, належать:

• пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);
• особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір);
• особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама  здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери  – цінні папери, які посвідчують  участь їх власника у статутному  капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають  власнику  право на  участь в управлінні емітентом і отримання частини  прибутку, зокрема у вигляді дивідендів,  та  частини майна у разі ліквідації емітента.  До пайових цінних паперів відносяться:

• акції;
• інвестиційні сертифікати;

2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти  відповідно до зобов'язання.  До боргових цінних паперів відносяться:

• облігації підприємств;
• державні облігації України;
• облігації місцевих позик;
• казначейські зобов'язання України;
• ощадні (депозитні) сертифікати;
• векселі;

3) іпотечні цінні папери  – цінні папери, випуск яких  забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують  право власників на отримання  від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:

• іпотечні облігації;
• іпотечні сертифікати;
• заставні;
• сертифікати ФОН;

4) приватизаційні цінні  папери – цінні папери, які  посвідчують право власника на  безоплатне одержання у процесі  приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери  – цінні папери, механізм випуску  та обігу яких пов'язаний  з  правом на придбання чи продаж  протягом строку,  встановленого  договором, цінних паперів, інших  фінансових та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні  папери – цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах .

Охарактеризуємо основні ознаки інвестиційних якостей, які притаманні інвестиційним інструментам.

Боргові цінні папери характеризуються чіткою передбачуваністю інвестиційного доходу, розмір якого можна визначити в будь-який момент їхнього обігу. Передбачуваність рівня інвестиційного доходу дозволяє без особливих проблем зіставляти інвестиційні якості боргових цінних паперів як за шкалою «прибутковість-ризик» , так і за шкалою «прибутковість-ліквідність» крім того, боргові цінні папери мають пріоритетні права погашення зобов'язань при банкрутстві емітента, що значно знижує рівень несистематичного їхнього ризику.

Пайові цінні папери характеризуються низьким рівнем передбачуваності їхнього інвестиційного доходу, що оцінюється за двома параметрами – рівнем майбутніх виплат дивідендів і приростом курсової вартості фондового інструмента. За цими цінними паперами при ефективній господарській діяльності емітента можливе одержання більш високого рівня інвестиційного доходу порівняно з борговими цінними паперами того ж емітента. При цьому для пайових цінних паперів характерний вищий рівень кореляції доходів з темпами інфляції. Разом з тим нестабільність інвестиційного доходу робить їх більш ризиковими інструментами інвестування, тому, що вони не захищені ні від систематичного, ні від несистематичного видів ризиків. Низька ефективність господарської діяльності емітента може привести не тільки до втрати інвестиційного доходу за пайовими цінними паперами, але й до часткової (а у випадку банкрутства - і повної) втрати вкладеного в них капіталу.

Державні цінні папери представлені в основному борговими зобов'язаннями й мають найменший рівень інвестиційного ризику. Окремі види державних цінних паперів розглядаються навіть як еталон безризикових інвестицій. Разом з тим, рівень інвестиційного доходу за такими цінними паперами, як правило нижчий. При цьому шляхом зміни ставки рефінансування (дисконтної ставки центрального банку) держава має можливість впливати на реальний рівень інвестиційного доходу за своїми цінними паперами у періоди різких коливань кон'юнктури фінансового ринку.

Рівень інвестиційних якостей цінних паперів муніципальних органів (як правило, боргових) значною мірою визначається рівнем інвестиційної привабливості відповідних регіонів. Хоча цінні папери такого виду важко віднести до безризикових, рівень інвестиційного ризику за ними звичайно невисокий. Відповідно невисокий і рівень інвестиційного доходу за ними.

Інвестиційні якості цінних паперів, емітованих банками, вважаються досить високими тому, що рівень прибутковості за ними звичайно вищий, ніж за державними і муніципальними цінними паперами. Крім того, система економічних нормативів банківської діяльності й високий рівень державного контролю за їхньою діяльністю знижують потенційний рівень ризику інвестування в цінні папери цих емітентів (хоча випадки фінансової неспроможності банків не такі рідкісні).

Цінні папери підприємств – цей вид фінансових інструментів інвестування в нашій країні має низькі інвестиційні якості. Це викликано низькою ефективністю господарської діяльності більшості підприємств на сучасному етапи (особливо корпоратизованих державних підприємств), внаслідок чого за акціями багатьох з них навіть не виплачуються дивіденди. Крім того, цей тип цінних паперів у цілому характеризується найнижчим рівнем ліквідності на фондовому ринку.

Період обігу короткострокових цінних паперів визначає досить високий рівень їхньої ліквідності на фондовому ринку. Крім того, короткий період їхнього обігу значною мірою знижує рівень інвестиційного ризику, пов'язаного зі зміною кон'юнктури фінансового ринку й фінансового стану їхніх емітентів. У той же час, відносно низький рівень ризику й досить високий рівень їхньої ліквідності визначають порівняно невисокий рівень інвестиційного доходу по таких фондових інструментах.

Рівень інвестиційних якостей довгострокових цінних паперів визначається протилежними характеристиками - низьким рівнем ліквідності (за інших рівних умов) і відповідно вищим рівнем інвестиційного ризику. Відповідно за такими фондовими інструментами пропонується й більш високий рівень інвестиційного доходу [25].

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» – наводить визначення та види деривативів, особливості їх оподаткування, а також досить чітко дає визначення вказаних інструментів.

Дериватив – стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством [3].

До деривативів належать:

• Форвардний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на  визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

 При цьому будь-яка  сторона форвардного контракту  має право відмовитися від  його виконання виключно за  наявності згоди іншої сторони  контракту   або у випадках, визначених цивільним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого форвардного контракту. Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту. Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій  іншій особі, включаючи  продавця такого форвардного контракту.

• Ф'ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди  іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

• Опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу  цінних  паперів  (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії стосовно  неналежного виконання або невиконання зобов'язань  опціонного  контракту  можуть  пред'являтися виключно емітенту опціону. Опціон може  бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.