Фінансові інструменти як об’єкти портфельного інвестування

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах:

• прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;
• регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;
• видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;
• заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;
• реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;
• контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;
• створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;
• контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;
• встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;
• контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;
• контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;
• проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів [10].

 

2.3. Система державного регулювання ринку цінних паперів

 

Система регулювання ринку цінних паперів охоплює:

• регулятивні органи (державні органи, СРО);
• регулятивні функції та процедури (реєстраційні, ліцензійні, наглядові);
• законодавчу інфраструктуру ринку (регулятивні норми, що діють на фондовому ринку);
• етику фондового ринку (правила ведення чесного бізнесу);
• традиції та звичаї.

В процесі інвестування важливу роль відіграє нормативно-законодавче середовище. В Україні цей важливий економічний процес регулюється такими Законами України як:

• Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Це основний закон, що визначає головні положення, термінологію, об’єкти, суб’єкти інвестування та діяльності, що вони провадять.

• Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів».

Це закон, в якому прописані види інститутів державного регулювання та механізми його здійснення.

• Закон України «Про валютне регулювання».

Цим законом регулюються операції, в яких необхідним є конвертація обігових коштів з різних валют.

• Закон України «Про інститути спільного інвестування».

В нашому випадку важливою буде інформація по обмеженнях, які діють при формуванні різного типу інвестиційних портфелів, та яким чином оподатковується інвестиційний процес в Україні.

• Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» від 18 лютого 1992 р. № 2132-XII.

В цьому нормативному акті визначено правові засади обмеження й запобігання монополізму в підприємницькій діяльності, здійснення державного контролю за дотриманням норм антимонопольного законодавства.

• Закон України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р. № 2173-XII.

Визначено поняття і види приватизаційних паперів, умови та порядок їх випуску, розміщення серед громадян України, обліку, використання й погашення; розглянуто посередницьку та представницьку діяльність з обігу приватизаційних паперів і державні гарантії власникам приватизаційних паперів

• Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. № 697-XII.
• Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р. № 698-XII.
• Закон України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р. № 2163-XII.
• Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 р. № 872-XII (втратив чинність згідно із Законом України № 2121-ІІІ).

В цьому законі визначено структуру банківської системи, економічні, організаційні й правові засади створення, діяльності, реорганізації й ліквідації банків, а також порядок формування та розмір статутного капіталу банку; наведено перелік банківських операцій

• Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII.

Державне регулювання покликане забезпечити захист суспільних інтересів, конкурентність ринку та доступність інформації. Ці функція держава здійснює шляхом створення спеціальних інститутів, що займаються організацією випуску цінних паперів та професійних учасників ринку, контролюють надання масивних обсягів інформації, постійно адаптовують законодавство до потреб сучасного ринку та захищають інтереси суспільства, зокрема приватних інвесторів. Суб’єктами державного регулювання в Україні виступають

1. Верховна Рада України, Президент України та Кабінет Міністрів України, які шляхом ухвалення законодавчих актів та нормативних актів з питань ринку цінних паперів, визначення напрямів державної політики щодо ринку цінних паперів, призначення складу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку забезпечують загальні засади державного регулювання. До цієї групи належить також Міністерство юстиції, що виконує загальну нормотвірну функцію у державі.

2. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), яка безпосередньо формує й забезпечує реалізацію єдиної державної політики з розвитку й функціонування в Україні ринку цінних паперів та їхніх похідних. ДКЦПФР підпорядкована Президентові України й підзвітна Верховній Раді України. До системи цього органу входять ДКЦПФР, її центральний апарат і територіальні органи.

3. Державні органи, які в межах своєї компетенції здійснюють контроль або функції управління на ринку цінних паперів України. Це Фонд державного майна, Міністерство фінансів, Національний банк України, Антимонопольний комітет, Міністерство економіки, Державна податкова адміністрація.

Фонд державного майна, покликаний упродовж перехідного періоду впливати на розширення інвестиційної діяльності, виконує такі завдання:

• здійснює захист майнових прав України на її території та за кордоном;
• розпоряджається майном державних підприємств у процесі їх приватизації або створення спільних підприємств;
• здійснює повноваження щодо проведення приватизації майна підприємств загальнодержавної власності.

Відповідно до цих завдань Фонд виконує функції щодо розроблення й контролю за проектами державних програм приватизації, заміни в процесі приватизації форм власності шляхом перетворення державних підприємств на відкриті акціонерні товариства.

Важливим є податкове регулювання, адже для забезпечення сприятливого інвестиційного клімату, інвестиційної привабливості національної економіки, окремих галузей та регіонів держава завдяки податковим пільгам чи канікулам, пільговим кредитам і державним субсидіям намагається заохотити вітчизняних та іноземних інвесторів.

Національний банк України виконує своєрідну роль на ринку цінних паперів, бо виступає водночас його професійним учасником, що активно здійснює операції з цінними паперами, та державним органом регулювання ринку цінних паперів, тобто:

НБУ є агентом з розміщення державних цінних паперів. У цьому разі він виконує функції інвестиційної компанії з обслуговування первинного розміщення цінних паперів. При цьому, вкладаючи в державні цінні папери власні ресурси, НБУ виступає як дилер;

• створює вторинний ринок цінних паперів;
• виконує функції депозитарію, клірингового та розрахункового центру, тобто виступає спеціалізованою організацією з обліку, зберігання та розрахунків за операціями з державними цінними паперами;
• використовує операції з державними цінними паперами як інструмент грошово-кредитної політики;
• є органом державного регулювання для комерційних банків — професійних учасників ринку цінних паперів;
• виступає в ролі консультанта уряду та інших державних органів, співавтором розроблення законодавчих актів стосовно ринку цінних паперів.

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за придбанням великих пакетів акцій підприємств, що мають монопольне становище на ринку; він контролює дотримання антимонопольного законодавства у процесі здійснення спільного інвестування інвестиційними фондами та іншими учасниками ринку.

4. Державні органи, що виконують спеціальні функції контролю та нагляду за дотриманням законодавства в державі. До цієї групи належать Міністерство внутрішніх справ, Генеральна прокуратура, Служба безпеки України, Вищий арбітражний суд.

Центральним органом державної виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної політики щодо цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні й координації діяльності міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері, є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Комісію було створено Указом Президента України від 12 червня 1995 р. № 446/95.

Організація діяльності ДКЦПФР, її склад, завдання, повноваження й відносини з іншими державними органами визначено в Законі України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» від 30 жовтня 1996 р. Основними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:

1) формування й забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їхніх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

2) координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їхніх похідних;

3) здійснення державного регулювання й контролю за випуском і обігом цінних паперів та їхніх похідних на території України, дотримання законодавства у цій сфері;

4) захист прав інвесторів шляхом вжиття заходів щодо запобігання й припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

5) сприяння розвитку ринку цінних паперів;

6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів у державі, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань виконує такі основні функції:

1) визначає вимоги щодо випуску (емісії) й обігу цінних паперів та їхніх похідних, інформації про випуск і розміщення цінних паперів, встановлює порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів;

2) видає дозволи на обіг цінних паперів українських емітентів за межами України;

3) здійснює реєстрацію випуску цінних паперів та інформації стосовно випуску цінних паперів, зокрема цінних паперів іноземних емітентів, які перебувають в обігу на території України;

4) визначає вимоги стосовно допуску цінних паперів іноземних емітентів та обігу їх на території України;

5) встановлює порядок і видає дозволи на здійснення окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, а також анулює ці дозволи (ліцензії) у разі порушення вимог законодавства про цінні папери;

6) встановлює вимоги й стандарти щодо обов’язкового надання інформації емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, забезпечує створення інформаційної бази даних про ринок цінних паперів відповідно до чинного законодавства;

7) бере участь у розробленні та вносить на розгляд у встановленому порядку проекти актів законодавства, що регулюють питання розвитку ринку цінних паперів України;

8) координує роботу з підготовки фахівців з питань ринку цінних паперів, установлює кваліфікаційні вимоги щодо осіб, які здійснюють професійну діяльність із цінними паперами, проводить сертифікацію фахівців;

9) розробляє й організовує виконання заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства України про цінні папери;

10) встановлює порядок здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів іноземними юридичними особами та підприємствами з іноземними інвестиціями;