Здійснення державного контролю за використанням та охороною земель

Міністерство науки і освіти України

Донецький національний університет 

Економіко-правовий факультет 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

НА ТЕМУ:  

Здійснення  державного контролю за використанням  та охороною земель 
 
 

                                                    Студентки: IV курсу

                                                            прискореного відділення

                                                                       спеціальності „Правознавство”

                                       групи 0601-А 

                                             Мамєдової Н.С.

        
 
 
 
 
 
 
 
 

Донецьк 2009 

Зміст

    Вступ ……………………………………………………………………………....5                                                                                                                       

 

1. Загальна  характеристика здійснення державного контролю за використанням та охороною земель……………………….………………………………………..…7
1. Поняття здійснення державного контролю за використанням та охороною земель……………………………………………………………………………….…7
2. Види державного контролю за використанням та охороною земель……….10
3. Правова основа здійснення державного контролю за використанням та охороною земель……………………………………………………………………..13

Висновок  до розділу 1 ……………………………………………………………..15

2. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель………………………………………………………………………………....16
1. Суб’єкти здійснення державного контролю за використанням та охороною земель……………………………………………………………………………...….16
2. Об’єкти  здійснення державного контролю за використанням та охороною земель…………………………………………………………………………………22
3. Стадії здійснення державного контролю за використанням та охороною земель…………………………………………………………………………………25

Висновок  до розділу 2……………………………………………………………...28

3. Правові наслідки виявлення порушень законодавства у разі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель……………….......29

Висновок  до розділу 3……………………………………………………………...36

   Висновок …………………………………………………………………….…...37

   Список використаних джерел…………………………………………………...39 
 
 
 
 
 

Вступ 

        Земельні відносини завжди перебували в центрі уваги громадськості, різних верств населення країни незалежно від наявності чи відсутності у них земельних ділянок. В сучасних умовах актуальність цих відносин значно підвищилась у зв’язку з проведенням земельної реформи, приватизації землі; прийняттям нового Земельного кодексу України, яким знімаються всі суперечності та неузгодженості чинних нормативно-правових актів із земельних питань.

       Суб’єктом права державної власності  на землю виступає держава  в особі уповноважених органів. Згідно з Конституцією України – це Кабінет Міністрів України і відповідні виконавчі органи. Держава як власник землі забезпечує через земельне, природоохоронне та інше законодавство її належну охорону з метою поєднання інтересів усіх соціальних суб’єктів, а також раціональне й ефективне використання земель державної власності, екологічну рівновагу при експлуатації всіх земель, заходи продовольчої та екологічної безпеки тощо.

        Мета курсової роботи – уточнення  порядку державного контролю за використанням та охороною земель, розмежування повноважень суб’єктів щодо здійснення державного контролю.

        Державний орган, який діє як  господарюючий суб’єкт, повинен  проявляти підвищену увагу до  того, щоб його власні дії та  дії його партнерів – власників землі, не задавали збитків природі, щоб у складених за його участю орендних договорах знайшли відображення належні права третіх осіб.

       Контроль за використанням та  охороною земель покладається  на відповідні державні служби  та їхні органи на місцях: Державний комітет України по земельних ресурсах, який здійснює контроль за станом використання і охорони всіх земель незалежно від їх відомчої належності та форм власності; Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України; Держкомлісгосп України; Держводгосп України.

        До основних завдань контролю  за використанням і охороною  земель відноситься забезпечення  додержання усіма органами державної  влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України з метою раціонального використання, охорони та відтворення земельних ресурсів.

       Державний контроль за раціональним  використанням земель в умовах  ринкової економіки набуває важливого  значення. Законодавство про земельну реформу надає власникам, землекористувачам, орендаторам широкі права щодо самостійного господарювання на землі. Однак така діяльність  не повинна завдавати збитків навколишньому природному середовищу і порушувати права й законні інтереси інших осіб, а також держави.

       У ході вирішення конкретних  питань земельного контролю функції  спеціально уповноважених органів  розмежовані таким чином, щоб  не допускалось дублювання в  роботі й забезпечувалась погодженість  контрольних дій і заходів.

            
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Загальна  характеристика здійснення державного контролю за використанням  та охороною земель.

 

1. Поняття здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

      Контроль  за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

      Земля – основне національне багатство. Це положення зафіксоване ст. ст.14; 41 Конституції України [1]. Держава визнає землю основним національним багатством, що перебуває під особливою її охороною, залишає за собою значний обсяг прав стосовно публічно-правового регулювання земельних відносин.  Така позиція законодавця щодо землі обумовлена її найважливішими властивостями як головної екологічної цінності та тими функціями, які вони виконують.

         Охорона земель - система правових, організаційних, економічних,   технологічних  та інших заходів, спрямованих на раціональне використання  земель,  запобігання   необґрунтованому 
вилученню    земель    сільськогосподарського    призначення   для 
несільськогосподарських    потреб,    захист    від     шкідливого 
антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, 
підвищення  продуктивності  земель  лісового  фонду,  забезпечення 
особливого    режиму    використання   земель   природоохоронного, 
оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.                        Основними завданнями  державного контролю за використанням та 
охороною  земель  є: 
      забезпечення додержання органами  державної влади,  органами 
місцевого   самоврядування,   фізичними   та  юридичними  особами 
земельного  законодавства  України; 
      забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та 
раціонального  використання  земель; 
      запобігання порушенням    законодавства   України   у   сфері 
використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень 
і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; 
      забезпечення додержання       власниками       землі       та 
землекористувачами стандартів і  нормативів  у  сфері  охорони  та 
використання  земель,  запобігання  забрудненню земель та зниженню 
родючості грунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, 
водних  та  інших  природних  ресурсів. 
     Основними принципами  здійснення   державного   контролю   за 
використанням  та  охороною  земель є: 
      забезпечення раціонального використання та охорони земель як 
основного національного  багатства,  що  перебуває під особливою 
охороною держави; 
      пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні земельних 
ресурсів  над  економічними  інтересами; 
      повне відшкодування шкоди,  заподіяної  довкіллю   внаслідок 
порушення  земельного  законодавства  України; 
      поєднання      заходів     економічного     стимулювання     і 
відповідальності у сфері використання та охорони земель. 
           Державний контроль   за   використанням  та  охороною  земель 
здійснює центральний орган виконавчої влади з питань  земельних 
ресурсів,  а  за  додержанням  вимог  законодавства  про   охорону 
земель - центральний орган виконавчої влади з питань  екології  та 
природних ресурсів.[2]. 
           Порядок здійснення  державного  контролю  за використанням та 
охороною  земель  встановлюється  законом. 
          Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики 
проводить    моніторинг    родючості    грунтів   та   агрохімічну 
паспортизацію земель сільськогосподарського призначення.

             Державний контроль за раціональним використанням земель в умовах ринкової економіки набуває важливого значення. Законодавство про земельну реформу надає власникам, землекористувачам, орендаторам широкі права щодо самостійного господарювання на землі. Однак така діяльність не повинна завдавати збитків навколишньому природному середовищу і порушувати права й законні інтереси інших осіб, а також держави.  Повинні суворо дотримуватися вимоги Земельного кодексу України, указів Президента України, розпоряджень Кабінету Міністрів України щодо раціонального використання земель і охорони їх від забруднення, деградації тощо.

       До системи органів державного  контролю відносяться органи  представницької і виконавчої  гілок влади, з одного боку, та органи, спеціально уповноважені виконувати функції державного контролю, - з другого. До перших відносяться державні і місцеві органи загальної компетенції. Вони вирішують загальні питання земельної реформи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Види  державного контролю за використанням  та охороною земель.

     Згідно із Земельним Кодексом України, контроль за використанням і охороною земель поділяється на державний і громадський. В окремих випадках до видів контролю відносять виробничий контроль. [ 3]

        Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель – спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів.

       Уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах є Державне агентство земельних ресурсів, обласні, Київське та Севастопольське міські управління та районні відділи земельних ресурсів. [12]

       Громадський земельний контроль в Україні визначається як допомога громадських організацій, яку вони можуть надавати державним органам земельного контролю. Разом з тим громадські організації не повинні розглядатися як слухняні виконавці вказівок державних контрольних органів, що було характерно для їх діяльності в СРСР. Практика показує, що громадські організації недовго залишаються під опікою державних служб. Контроль за діями порушників нерідко приводить ці організації до конфліктів з контролюючими органами, якщо останні незадовільно ведуть боротьбу з порушниками природи.

         З другого боку, посилилась просвітницька  роль багатьох природоохоронних організацій. За допомогою засобів масової інформації тепер майже всі верстви населення інформовані про велику кількість екологічних небезпек, пов’язаних з безконтрольним використанням земель та інших природних ресурсів. Цьому сприяло введення екологічних дисциплін у навчальних закладах, а також пропаганда екологічних знань.  Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 26 червня 1991 передбачає участь громадськості в охороні природних ресурсів.  Громадськість має право активно здійснювати свої правка в повному обсязі, виступати з власними ініціативами з різних питань екології, вносити пропозиції в органи державної влади. Позиція громадського об’єднання необов’язково повинна збігатися з рішенням державних органів і їх посадових осіб.

          Для широких кіл громадськості  ближчі і доступніші питання  охорони природи, оскільки вони  торкаються здоров’я громадян  і їх життєвого благополуччя.

          Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року також передбачає участь громадян в охороні навколишнього природного середовища. Статті 26, 28, 30, 38 цього закону вказують на те, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених заказниками, пам’ятками природи, заповідними урочищами, парками - пам’ятниками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. [8]

          Питання господарського використання земель перебувають на другому плані. Практично право звернення в суд володіють лише громадські організації, які спеціалізуються на охороні природи, оскільки складні питання доведення забруднення земель і навколишнього середовища та виявлення винних вимагає спеціальних знань, поєднання зусиль цілого ряду експертів, включаючи правознавців. Судові позови можуть бути надіслані не лише проти забруднювачів, але й проти ініціаторів проектів, що можуть привести до забруднення довкілля. Останній вид позовів полегшується тим, що крупні проекти, які вимагають затвердження з боку державних установ, повинні містити екологічні прогнози, що відносяться до наслідків здійснення цих проектів. Відсутність чи неповнота таких прогнозів, невиконання процедури суспільного їх обговорення дають судам підстави відхиляти проекти і не дозволяти їх здійснювати.

             Виробничий контроль за використанням  та охороною земель у тій  чи іншій галузі господарства  здійснюють посадові особи. Так  само будується контроль і в землеробстві, оскільки посадові особи завжди зацікавлені в культурному веденні сільськогосподарського виробництва. Однак цей контроль неможна назвати повноцінним через дві основні причини: