Здійснення державного контролю за використанням та охороною земель

• підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру та забезпечення її реалізації;
• координація проведення земельної реформи в Україні;
• здійснення державного контролю за використанням та охороною земель;
• організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою;
• розроблення та участь у реалізації державних, галузевих і регіональних програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання, охорони та моніторингу земель, відновлення родючості ґрунтів, ведення державного земельного кадастру.

Держкомзем  України відповідно до покладених на нього завдань:

• готує пропозиції щодо вдосконалення регулювання земельних відносин, державного контролю за використанням і охороною земель, а також змісту, організації та порядку ведення державного земельного кадастру, здійснення моніторингу земель;
• розробляє державні програми з питань розвитку земельних відносин, раціонального використання, охорони та здійснення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, а також здійснює нормативно-методичне забезпечення їх виконання;
• бере участь у розробленні проектів Державного бюджету, Державної програми економічного і соціального розвитку України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України;
• організовує та забезпечує проведення робіт з грошової, в тому числі експертної оцінки земель, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку проведення таких робіт;
• забезпечує розроблення та здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, їх захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення та підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
• бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель, кредитних відносин та вдосконалення системи оподаткування;
• здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за додержанням земельного законодавства, в тому числі встановленого порядку вилучення і надання земельних ділянок, режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, власниками земельних ділянок і землекористувачами;
• готує разом з іншими центральними органами виконавчої влади пропозиції щодо вдосконалення захисту права власності на землю та права користування землею;
• бере участь у формуванні інвестиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки;
• розглядає та в межах своєї компетенції бере участь у затвердженні нормативно-технічних документів з питань розроблення землевпорядної документації, ціноутворення у проектуванні, будівництві, експлуатації об’єктів і споруд;
• здійснює в межа державного земельного кадастру реєстрацію землеволодінь, земле користувань, договорів оренди земельних ділянок та забезпечує ведення відповідних реєстрів;
• організовує в установленому порядку землевпорядні роботи;
• здійснює відповідно до законодавства моніторинг земель, організовує здійснення заходів щодо відновлення корисних властивостей земельних ділянок;
• виступає в установленому порядку державним замовником науково-дослідних, проектно-розвідувальних робіт, що здійснюються в межах заходів з охорони земель, реформування земельних відносин, землеустрою, ведення державного земельного кадастру, здійснення моніторингу земель;
• створює інформаційну базу даних з питань реформування земельних відносин, землеустрою, охорони земель, ведення державного земельного кадастру, здійснення моніторингу земель;
• використовує в установленому законодавством порядку бюджетні та позабюджетні кошти для реалізації програм освоєння нових технологій, іншої науково-технічної діяльності у сфері раціонального використання та охорони земель;
• здійснює державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою, державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин, управління земельними ресурсами, землеустрою та охорони земель і ведення державного земельного кадастру, науково-технічне співробітництво з науковими установами та організаціями;
• бере участь у підготовці міжнародних договорів України, готує пропозиції щодо укладення, денонсації таких договорів, у межах своєї компетенції укладає міжнародні договори України та забезпечує виконання зобов’язань України за міжнародними договорами у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони земель;
• здійснює заходи щодо галузевого співробітництва України з Європейським Союзом, у межах своїх повноважень забезпечує виконання українською стороною зобов’язань за Угодою про партнерство і співробітництво між Україною та європейськими співтовариствами і їх державами-членами, адаптацію законодавства України до законодавства Європейського Союзу, виконання інших заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу.

      До інших спеціально уповноважених  державних органів, що здійснюють  земельний контроль, відносяться:

     - Міністерство охорони навколишнього  природного середовища та ядерної  безпеки України;

     - Міністерство охорони здоров’я  України;

     - Державний комітет будівництва,  архітектури та житлової політики  України.  
 
 

     2.2 Об’єкти  здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

            З прийняттям у 1992 р. нової редакції Земельного кодексу України держава перестала бути єдиним, монопольним суб’єктом права власності на землю та інші природні ресурси. Згідно з цим Кодексом земля може бути об’єктом права не лише державної, а й комунальної, колективної і приватної власності. Конституція України 1996 р. проголосила землю та інші природні ресурси об’єктом права власності Українського народу (ст. 13), а також громадян, юридичних осіб і держави (ст. 14). Юридично право власності народу України на свою землю було закріплено в Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 р., законі України “Про власність” та в Конституції України. Земля як об’єкт надбання Українського народу пов’язана з правом на всю територію, яку займає Україна і яка обмежена кордонами з іншими країнами, з правом територіального верховенства народу від імені якого виступає держава. Конституція України (ст. 13) відображає ставлення Українського народу до землі, як до території і закріплює право територіального верховенства народу як вираз політичного панування держави над певною частиною земної кулі. Конституційна норма про землю як об’єкт права власності укра\нського народу засвідчує територіальний поділ держави на регіони: Автономна республіка Крим, області, міста, селища і села. Право територіального верховенства народа на землю, право на землю органів державної влади та органів місцевого самоврядування є інститутом конституційного, державного права, норми якого відносяться до публічного права.

    У зв’язку з встановленням в  Україні різних форм власності на землю і поділом земель за цільовим призначенням на категорії землі мають різний правовий режим. Земля як єдиний державний земельний фонд або ж землі відповідних категорій можуть розглядатися як об’єкт державного суверенітету, тобто як територія держави чи місцевого адміністративного формування. З метою забезпечення цільового і раціонального використання на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на якісний стан земель (глава 10 ЗК України).

    В умовах ринкової економіки і товарно-грошових відносин земельна ділянка і побудовані на ній будівлі і споруди розглядаються як єдиний об’єкт права власності. У разі переходу права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах, передбачених земельним законодавством, і право власності чи право користування на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено договором.

          Об’єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України. [9] Він здійснюється на таких принципах: забезпечення раціонального використання та охорони земель як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави; пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні земельних ресурсів над економічними інтересами; повне відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок порушення земельного законодавства України; поєднання заходів економічного стимулювання і відповідальності у сфері використання та охорони земель.

    Всі землі, що знаходяться в межах  території України складають  єдиний земельний фонд. В залежності від цільового призначення єдиний земельний фонд країни підрозділяють  на сімь категорій земель:

     1) землі сільськогосподарського призначення;

     2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських  населених пунктів);

     3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

     4) землі природоохоронного, оздоровчого,  рекреаційного та історико-культурного призначення;

     5) землі лісового фонду;

     6) землі водного фонду;

     7) землі запасу.

    Наведені  категорії земель за своїм цільовим призначенням, за своїм внутрішнім складом не однорідні. Вони включають  в себе землі, що використовуються для  різних господарсько-економічних цілей, які визначають особливості їх правового режиму в рамках загального правового режиму відповідної категорії земель; і тому вони володіють певними особливостями режиму використання і охорони з урахуванням правового режиму всіх категорій земель.

    Власники  землі і землекористувачі, в тому числі орендарі, здійснюють:

      раціональну організацію території;

      збереження і підвищення родючості  грунтів, а також поліпшення  інших корисних властивостей  землі;

      захист земель від водної та  вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, висушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших процесів руйнування;

      захист від заростання сільськогосподарських  угідь чагарниками і дрібноліссям, інших процесів погіршення культур технічного стану земель;

      рекультивацію порушених земель, заходи щодо підвищення їх  родючості та поліпшення інших  корисних властивостей землі;

      знімання, використання і збереження  родючого шару грунту при проведенні робіт, пов'язаних із порушенням земель;

      тимчасову консервацію деградованих  сільськогосподарських угідь, якщо  іншими способами неможливо відновити  родючість грунтів.

      Державні органи здійснюють необхідні  заходи у рамках міжнародних,  державних і регіональних програм щодо охорони земель. 
 
 

    2.3 Стадії здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

       Для того, щоб прийняти кваліфіковане рішення за результатами контролю, кожний орган контролю повинен володіти точною й об’єктивною інформацією про те, чи є порушення земельного законодавства, в чому воно проявляється, хто винен у цьому, що необхідно вжити стосовно зупинення правопорушення, яка шкода спричинена правопорушенням, а якщо правопорушення ще не почалося, як йому можна запобігти. Виникають і інші питання на початковій стадії земельного контролю. Їх рішення вимагає збирання матеріалів, проведення перевірок, ревізій, дослідження цих матеріалів. У необхідних випадках може призначатись експертиза матеріалів, отриманих у ході контролю. [10]

       Незалежно від того, чи проводить  державний інспектор планову  перевірку використання того  чи іншого об’єкта природи  чи здійснює виїзд за скаргою,  закон дає йому право виконувати  ряд правових дій:

- перевірку  законності підстав користування земельною ділянкою;

     - обстеження фактичного стану  використання чи невикористання  даного об’єкта;

       - перевірку його використання  відповідно до цільового призначення  та згідно зі статусним станом  суб’єкта природокористування.

       Характер  рішення, що приймається, і його зміст ґрунтуються на даних проведених перевірок, обстежень та аналізу одержаних матеріалів.

       Рішення, що приймається, може носити попередній характер. Це буває тоді, коли необхідне  проведення додаткових робіт (лабораторних аналізів, економічних розрахунків, оцінки екологічних наслідків тощо) під час довготривалих порушень і відсутності можливостей їх негайного усунення. В подальшому у разі отримання державним інспектором усіх матеріалів, що дозволяють винести правильне обґрунтоване рішення, вони передаються в комісію та інші органи.

         Рішення стосовно питання, що  розглядається, може прийматися  на місці шляхом винесення  відповідних розпоряджень про  усунення виявленого порушення  чи застосування адміністративних  санкцій. Так, державний інспектор  у разі виникнення тих чи інших обставин може прийняти такі рішення:

• дати вказівку (за затвердженою формою) про виконання певної дії, що стосується користувача даної земельної ділянки, посилаючись на вимоги закону, з визначенням строку виконання перерахованих у вказівці конкретних робіт, заходів; у вказівці дається також попередження користувачу земельної ділянки: якщо він не виконує всі вимоги, що містяться у вказівці, то матеріали будуть надіслані в комісію з контролю за використанням і охороною земель відповідного (місцевого) Комітету по земельних ресурсах для притягнення порушника до відповідальності;
• скласти протокол про порушення земельного законодавства, який направляється в комісію;
• винести постанову про накладення стягнення на осіб, винних у скоєнні земельного правопорушення;
• приписати порушникові вимогу про зупинення робіт, експлуатацію об’єкта, що здійснюється з порушенням земельного законодавства; у вимозі вказується також термін, протягом якого належить усунути допущені недоліки, і попередження, що якщо роботи будуть продовжуватись без усунення порушень, то за приписом інспектора буде припинено фінансування робіт;
• надіслати у банк чи іншу організацію, що фінансує роботи, припис щодо припинення фінансування будівництва, експлуатації об’єкта. Він вручається порушнику особисто. Лише після усунення порушень, що були зафіксовані у вимозі інспектора правопорушнику видається повідомлення про право поновити зупинені роботи. Одночасно з цим надсилається повідомлення про поновлення зупиненого фінансування робіт. [16]