Стан парламентизму в українській державі

Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Декабря 2011 в 12:26, реферат

Краткое описание

Актуальність – у сучасній державі розвиток парламентаризму прямо пропорційно залежить від розвитку демократії.
Мета – дослідити єдиний орган законодавчої влади в Україні.
Об’єкт – Верховна рада України, її повноваження та функції.

Оглавление

Вступ
1. Стан парламенту
2.Парламент — Верховна Рада України — єдиний орган законодавчої влади України
3. Повноваження Верховної Ради України
4. Функції Верховної Ради України
4.1 Законодавча фунція
4.2 Установча функція
4.3 Парламенський контроль
5.Основні форми діяльності Верховної Ради України
Список використанноъ лытератури

Файлы: 1 файл

ІНДЗ політологія(2) Microsoft Word.docx

— 49.40 Кб (Скачать)

Основним  змістом законодавчої функції Верховної  Ради є, звичайно, прийняття законів.

Їз змісту Конституції випливає, що Верховна Рада може приймати закон з будь-якого  питання за винятком тих, які вирішуються  виключно всеукраїнським референдумом. Проте Конституцією передбачається коло питань, які вирішуються виключно законами України. Згідно зі ст. 92 Конституції, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини й громадянина, гарантії цих прав та свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство; правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; порядок застосування мов. Основну  групу питань виключно законодавчого  регулювання складають екологічні, соціальні, культурні та економічні питання. Так, виключно законами України  визначаються: засади використання природних  ресурсів, виключної (морської) економічної  зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв язку; основи соціального захисту, форми й види пенсійного забезпечення; засади регулювання правд і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури й охорони здоров'я; екологічної  безпеки; правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва;

правила конкуренції  та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; засади регулювання  демографічних і міграційних  процесів.

Виключно  законами визначаються основи політичної системи, організація і діяльність органів державної влади та місцевого  самоврядування, зокрема; засади утворення  й діяльності політичних партій, інших  об'єднань громадян, засобів інформації; організація і порядок проведення виборів та референдумів; організація  й порядок діяльності Верховної  Ради, статус народних депутатів; організація  і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації  державної статистики та інформатики; судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація  і діяльність прокуратури, органів  дізнання й слідства, органів та установ виконання покарань; основи організації і діяльності адвокатури.

Виключно  законами визначаються також територіальний устрій України; засади місцевого самоврядування; статус столиці України; спеціальний  статус інших міст; правовий режим  державного кордону; основи національної безпеки, організації Збройних Сил  і забезпечення громадського порядку; правовий режим воєнного й надзвичайного  стану, зон надзвичайної екологічної  ситуації.

Традиційним є законодавче визначення засад  цивільно-правової відповідальності; діянь, які є злочинами, адміністративними  або дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них.

Крім нього, виключно законами встановлюються:

Державний бюджет і бюджетна система України; система оподаткування, податки  й збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а також статус іноземних  валют на території України; порядок  утворення й погашення внутрішнього та зовнішнього боргу; порядок випуску  й обігу державних цінних паперів, їх види тощо. Законами встановлюються також порядок використання і  захисту державних символів; військові  звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання; державні нагороди; державні свята; одиниці ваги, міри й часу, порядок встановлення державних  стандартів; порядок утворення і  функціонування вільних та інших  спеціальних зон, що мають економічний  або міграційний режим, відмінний  від загального, й оголошується амністія (ст. 92 Конституції).

4.2 Установча функція

Іншою, не менш важливою, функцією Верховної Ради серед її головних функцій є установча (державотворча, організаційна) функція. Пріоритетними напрямами діяльності парламенту по здійсненню цієї функції  є, звичайно, формування або участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, а також формування власних, парламентських структур; призначення  чи обрання на посади, звільнення з  посад, надання згоди на призначення  і звільнення з посад осіб інших  органів державної влади та державних  організацій, сприяння формуванню органів  місцевого самоврядування; вирішення  питань, що стосуються інших елементів (атрибутів) механізму держави: територіального  устрою, Збройних Сил та інших складових  механізму держави.

Таким чином, основними напрямами діяльності Верховної Ради по здійсненню установчої функції є:

1)участь  у формуванні органів виконавчої  влади;

2)формування  органів судової влади;

3)створення  парламентських структур;

4)участь  у формуванні інших органів  державної влади та державних  організацій;

5)вирішення  питань територіального устрою  України і забезпечення формування  органів місцевого самоврядування.

Пріоритетним  напрямом установчої функції парламенту є призначення виборів Президента у строки, передбачені Конституцією. Обрання Президента, відповідно до ст. 103 Конституції, здійснюється громадянами  України на основі загального, рівного  і прямого виборчого права  шляхом таємного голосування строком  на п'ять років.

Роль парламенту у формуванні органів виконавчої влади за чинною Конституцією істотно  змінилася, але він не усунутий від  цього напряму державотворчого  процесу. Верховна Рада вирішує, зокрема, питання про надання згоди  на призначення Президентом Прем'єр-міністра, може прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів, яка має наслідком  відставку Кабінету Міністрів (ст. 87, 115 Конституції), розглядає і приймає  рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів; вирішує питання про надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом Голови Антимонопольного комітету. Голови Фонду державного майна; Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення.

Але найширші і найвагоміші державотворчі  функції і повноваження має Верховна Рада у формуванні органів судової  влади та прокуратури. Відповідно до ст. 85 Конституції, вона обирає суддів безстрокове; призначає третину  складу Конституційного Суду; вирішує  питання щодо надання згоди на призначення Президентом на посаду Генерального прокурора, висловлює  недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку  з посади.

Верховна  Рада здійснює також чимало установчих функцій по формуванню власних, парламентських органів та інших структур, які  здійснюють не лише внут-рішньопарламентські, а й загальнодержавні функції. Зокрема, Верховна Рада призначає по посаду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної Ради з прав людини; призначає  на посади та звільняє з посад голову та інших членів Рахункової палати; обирає зі свого складу Голову Верховної  Ради, першого заступника і заступника Голови Верховної Ради та відкликає  їх; затверджує перелік комітетів  Верховної Ради, обирає голів цих  комітетів; створює тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії, призначає  на посаду й звільняє з посади керівника  апарату Верховної Ради України, затверджує структуру цього апарату.

Важливе місце  в установчій діяльності Верховної  Ради має формування, поряд з органами законодавчої, виконавчої і судової  влади, інших органів державної  влади та державних організацій. Зокрема, Верховна Рада призначає на посаду та припиняє повноваження членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України; призначає  половину складу Національної ради України  з питань телебачення і радіомовлення, яка є позавідомчим органом державної  влади; призначає на посаду та звільняє з посади голову Національного банку  України за поданням Президента України; призначає та звільняє половину складу Ради Національного банку України.

Поряд з  цими видами державотворчої (установчої) діяльності Верховна Рада затверджує відповідно до Конституції (п. 22 ст. 85) загальну структуру, чисельність та визначає функції Збройних Сил, Служби безпеки, інших утворених відповідно до законів  України військових формувань, а  також Міністерства внутрішніх справ.

Багатогранні  державотворчі (установчі) функції  Верховної Ради й у сфері територіального  устрою та місцевого самоврядування. До повноважень Верховної Ради України  у цій сфері належать, зокрема, утворення й ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів  та міст, зарахування населених пунктів  до категорії міст, найменування і  перейменування населених пунктів  та районів. Інші найважливіші питання  територіального устрою загальнодержавного й місцевого значення вирішуються  референдумами.

Відповідно  до ст. 73, 85 Конституції України виключно всеукраїнським референдумом вирішується  питання про зміну території  України, який призначає Верховна Рада України.

Крім того, Верховна Рада приймає закони про: територіальний устрій України, правовий режим державного кордону, статус столиці України  та спеціальний статус інших міст.

Верховна  Рада має право достроково припиняти  повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про  порушення нею Конституції України  або законів України; призначати позачергові вибори до Верховної  Ради Автономної Республіки Крим

Істотними повноваженнями Верховної Ради в  галузі місцевого самоврядування є  призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого  самоврядування і прийняття законів  про засади місцевого самоврядування.

Багатогранною за змістом і формами є бюджетно-фінансова  діяльність Верховної Ради. її місце  в системі функцій Верховної  Ради визначається не однозначно: вона вважається як однією з основних функцій  Верховної Ради, так і складовою  цих функцій.

Верховна  Рада України затверджує законом  Державний бюджет та вносить у  відповідній формі до нього зміни, здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України, приймає рішення  щодо звіту про його виконання (ст. 85 Конституції).

Відповідно  до Конституції (ст. 95) бюджетна система  України будується на засадах  справедливого й неупе-редженого  розподілу суспільного багатства  між громадянами і територіальними  громадами.

Виключно  законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки  держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення  цих видатків.

Держава прагне до збалансованості бюджету України. Поряд із Державним бюджетом і  бюджетною системою Верховна Рада встановлює грошову одиницю України, якою за Конституцією (ст. 99) є гривня.

Оскільки  Державний бюджет, бюджетна система  й грошова одиниця України  є органічними атрибутами держави, то діяльність, пов'язана з їх встановленням (введенням, затвердженням), об'єктивно  є складовою частиною державотворення, тобто установчої функції Верховної  Ради.

Багатогранність і значний обсяг бюджетно-фінансової діяльності зумовлюють й можуть зумовлювати  зарахування її до самостійної основної функції Верховної Ради, але об'єктивно  ця діяльність є органічною складовою  частиною її установчої (державотворчої), а також законодавчої та контрольної  функцій.

4.3 Парламенський контроль

Важливе місце  в діяльності Верховної Ради України, як і парламентів інших країн, посідає парламентський контроль. Контрольна діяльність парламенту досить багатогранна. Якщо установча (державотворча) діяльність, за чинною Конституцією, значною мірою  відійшла від Верховної Ради до Президента як глави держави, особливо щодо формування органів виконавчої влади, то традиційна її функція — функція парламентського контролю не лише залишилась, а й певною мірою збагатилася.

Основними напрямами контрольної діяльності Верховної Ради є:

1)контроль  за діяльністю Кабінету Міністрів  України;

2)парламентський  контроль за додержанням конституційних  прав і свобод людини й громадянина  та їх захист;

3)бюджетно-фінансовий  контроль;

4)прийняття  Верховною Радою рішення про  направлення запиту до Президента  України;

5)запит народного  депутата України на сесії  Верховної Ради;

6)парламентський  контроль за діяльністю органів  прокуратури;

7) здійснення  парламентського контролю з окремих  питань безпосередньо або через  тимчасові спеціальні і тимчасові  слідчі комісії.

Одним із пріоритетних напрямів парламентського контролю є контроль за діяльністю Кабінету Міністрів, який підконтрольний та підзвітний Верховній Раді. Це зумовлено функціями  і повноваженнями Кабінету Міністрів  як вищого органу у системі органів  виконавчої влади. Відповідно до ст. 116 Конституції Кабінет Міністрів  забезпечує державний суверенітет  і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції  і законів України, актів Президента України.

Информация о работе Стан парламентизму в українській державі