Стан парламентизму в українській державі

Основною  формою парламентського контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України  є розгляд й заслуховування звітів Кабінету Міністрів про свою діяльність.

Одними з  найважливіших напрямів діяльності Верховної Ради по здійсненню парламентського  контролю є бюджетно-фінансовий контроль і контроль за додержанням конституційних прав та свобод людини й громадянина. Відповідно до ст. 9 Конституції контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені  Верховної Ради здійснює Рахункова  палата.

Парламентський  контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина  здійснює Уповноважений Верховної  Ради України з прав людини.

Однією з  основних традиційних форм парламентського  контролю є запити — парламентські  та депутатські- Зокрема, відповідно до Конституції України (ст, 85) Верховна Рада може прийняти рішення про направлення  запиту до Президента на вимогу народного  депутата, групи народних депутатів  чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як третиною конституційного складу Верховної  Ради.

Народний  депутат України має право  на сесії Верховної Ради звернутися із запитом до органів Верховної  Ради, Кабінету Міністрів, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від підпорядкування і форм власності. При цьому керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язані повідомити народного депутата України про результати розгляду його заяви (ст. 86 Конституції).

Поряд із законодавчою, установчою та контрольною функціями, як головними функціями парламенту. Верховна Рада України, як і парламенти багатьох країн, здійснює й чимало інших  функцій. Це насамперед функції, аналогічні функціям держави, зокрема, з числа  об'єктних функцій, тобто тих, що опосередковують  зміст діяльності держави.

Оскільки  ці функції держави здійснюють насамперед органи державної влади, в тому числі  законодавчої, то, природньо, всім цим  органам державної влади або  принаймні їх переважній більшості  властиві функції, аналогічні основним об'єктивним функціям держави.

Зокрема, Верховна Рада як орган законодавчої влади  здійснює серед внутрішніх функцій: політичну, економічну, соціальну, культурну  та екологічну функції, а серед зовнішніх  — оборонну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну  та інші зовнішні функції.

Не всі  з цих функцій і відповідних  повноважень Верховної Ради закріплено в Конституції і законах України  достатньо системно, але в цілому вони мають нормативно-правове закріплення, насамперед конституційне.

Про політичну  функцію Верховної Ради свідчать, зокрема, такі її повноваження, передбачені  Конституцією України, як: 1) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; 2) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента про  внутрішнє й зовнішнє становище  України; 3) розгляд і прийняття  рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів (ст. 85 Конституції) тощо.

Про наявність  у Верховної Ради економічної, соціальної, культурної та інших відповідних  внутрішніх функцій свідчать такі її повноваження, як: 1) затвердження загальнодержавних  програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного  розвитку і довкілля; 2) затвердження переліку об'єктів права державної  власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення  об'єктів права приватної власності; 3) прийняття відповідних законів, зокрема, про правовий режим власності; правові засади й гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми  антимонопольного регулювання; з основ  соціального захисту, про форми  й види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці й зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної  безпеки (ст. 85 Конституції).

Про зовнішні функції Верховної Ради свідчать такі її повноваження, як надання Верховною  Радою у встановлений законом  строк згоди на обов'язковість  міжнародних договорів України  та денонсацію міжнародних договорів  України; затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про запровадження  воєнного чи надзвичайного стану  в Україні або в окремих  її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію; оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації; схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів Збройних Сил інших держав на територію України.

Підтвердженням  наявності у Верховної Ради відповідних  зовнішніх функцій є її законодавчі  повноваження щодо засад зовнішніх  зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; щодо основ національної безпеки, організації Збройних Сил  України; щодо правового режиму воєнного і надзвичайного стану, які визначаються виключно законами України.

5.Основні форми діяльності Верховної Ради України

У становленні  парламентаризму майже кожної країни одним із найскладніших, найтриваліших  і найважчих є встановлення певної системи, порядку в роботі її парламенту. Це зумовлено багатьма факторами: змістом  і формами його роботи, складом  та структурою, статусом й навіть особистими рисами парламентаріїв тощо.

Першочергове  значення у встановленні порядку  роботи парламенту має його нормативно-правове  визначення. Порядок роботи Верховної  Ради, а також її органів та посадових  осіб визначається Конституцією, Регламентом  Верховної Ради, а надалі Законом  про Регламент Верховної Ради, законами України про комітети Верховної  Ради, про статус народного депутата, іншими законодавчими актами. Відповідно до цих правових актів основними  організаційними (організаційно-правовими) формами роботи Верховної Ради є  її сесії і засідання.

Верховна  Рада, зазначається у чинній Конституції, працює сесійно (ст. 82). Сесії Верховної  Ради України поділяються на чергові  й позачергові. Чергові сесії  Верховної Ради починаються першого  вівторка лютого і першого вівторка вересня. У зв'язку з такою конституційною визначеністю початку роботи парламенту чергові сесії не скликаються.

Позачергові сесії Верховної Ради із зазначенням  порядку денного скликаються  Головою Верховної Ради на вимогу не менш як третини народних депутатів  від конституційного складу Верховної  Ради або на вимогу Президента. У  разі запровадження воєнного чи надзвичайного  стану в Україні Верховна Рада збирається у дводенний строк  без скликання (ст. 83 Конституції).

У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради під час воєнного чи надзвичайного  стану її повноваження тривають до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради, обраної  після скасування воєнного чи надзвичайного  стану.

Проекти законів, постанов та інші документи поширюються  серед депутатів під час їх реєстрації.

Порядок денний чергової сесії Верховної Ради затверджується на кожну чергову сесію. Цей документ включає, як правило, два розділи: у  першому — питання, повністю підготовлені для включення до розгляду на пленарних  засіданнях; другий — питання, підготовку і доопрацювання яких Верховна Рада доручає здійснити комітетам, тимчасовим комісіям чи відповідним органам  або особам.

Рішення про  зміну чи включення питань із затвердженого  в цілому порядку денного сесії  приймається не менш як 2/3 голосів  депутатів від конституційного  складу Верховної Ради. У разі, коли із зазначеного питання є пропозиція погоджувальної ради депутатських фракцій, груп, рішення щодо неї приймається  без обговорення більшістю голосів  депутатів від конституційного  складу.

Засідання Верховної Ради поділяються на пленарні, тобто загальні, і засідання її органів (комітетів тощо).

Засідання Верховної Ради відбуваються, як правило, відкрито. Закрите засідання відбувається за рішенням більшості від конституційного  складу Верховної Ради (ст, 84 Конституції). Основним видом засідань і тим  самим пріоритетною організаційною формою їх роботи є пленарні засідання.

Відповідно  до Конституції (ст. 84) рішення Верховної  Ради приймаються виключно на її пленарних  засіданнях шляхом голосування.

Список  використаної літератури:

1. Законотворчість. Організація апарату парламентів: світовий досвід. - К., 2007. - 98 с. - К-2 [34И/З-19]. 

2. Регламент Верховної Ради України: Офіц. вид. /Верховна Рада України  - К.: Парламентське вид - во, 2007. - 240 с. - (Б-ка офіційних видань). - К-2 [34С1(С2)/Р31].

3. Ганжуров Ю.С. Парламент України в політичній комунікації. - К.: Україна, 2007. - 352 с. - К-2 [34С1(С2)/Г19].  

4.  Реєнт О.  Розвиток парламентаризму в Україні/ Ін-т історії України НАН України. - К., 2005. - 125 с. - К-2 [34С1(С2)/Р31Ч.з].  

5. http://lib.rada.gov.ua/

6. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної  Ради України 28 черв. 1996 р. із змін. внесен. ЗУ від 8 груд. 2004р. Станом на 1 січ. 2006р. - К.: Парламентське вид-во, 2006. - 160 с. - К-2 [34С(С2)/К65 Ч.з].  

7. http://www.osvita.org.ua