Сутність і народногосподарське значення лісової промисловості України

ВСТУП 

     Ліси  України — національне багатство  і належать українському народу. Тому кожен громадянин Української держави  має право на отримання повної інформації як про стан лісів, так  і про переваги та недоліки проваджуваної  щодо лісів політики. Ліси України за призначенням і розміщенням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та інші) функції, мають обмежене експлуатаційне значення. Лісова промисловість України сформувалась під впливом цілої низки факторів. Обмеженість лісових ресурсів України помітно впливає на розміри та внутрішньогалузеву структуру деревообробної підгалузі, що посідає провідне місце в межах лісової, деревообробної та целюлозно-паперової індустрії. Ресурси деревини у країні скорочуються; для збереження теперішнього рівня виробництва треба щороку закуповувати деревину та її продукти за рубежем. Залучення до господарського обігу додаткових деревних ресурсів можливе завдяки повнішому використанню усієї біомаси дерева, вторинних та інших матеріалів та вивільненню цільної деревини за рахунок застосування замінників. Це обумовлює актуальність даної теми дослідження.Мета дослідження полягає у визначенні шляхів удосконалення функціонування лісової та лісопереробної промисловості України на основі особливостей сучасного їх стану та вивчення теоретичних аспектів даної проблематики.

     Для досягнення поставленої мети необхідно  виконати такі завдання:

     1) визначити сутність лісової та  лісопереробної промисловості;

     2) охарактеризувати структуру лісової  та лісопереробної промисловості;

     3) визначити принципи розміщення  ЛПК;

     4) дати загальну характеристику  лісової та лісопереробної промисловості  України;

     5) проаналізувати показники функціонування  лісової та лісопереробної промисловості;

     6) оцінити особливості територіальної організації лісової та лісопереробної промисловості в Україні;

     7) визначити перспективи розвитку  лісової та лісопереробної промисловості;

     8) дослідити можливість впровадження  зарубіжного досвіду у розвиток  лісової та лісопереробної промисловості.

     Об’єктом дослідження є лісова та лісопереробна промисловість України, а предметом — особливості територіальної організації та показники розвитку лісової і лісопереробної промисловості України.

     У процесі дослідження було використано  такі методи, як аналіз, синтез, порівняння, табличний метод, статистичний метод обробки динаміки рядів

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ 

1. СУТНІСТЬ ЛІСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

     Лісова  та лісопереробна промисловість  є важливою складовою економіки  України. Її зародження відбулось в кінці 18 — на початку 19 століття. Саме на цей період припадає виникнення лісопильно-деревообробних та меблевих підприємств. У другій половині 19 століття розвиток даної галузі промисловості зазнає певних зрушень — з’являється лісохімічне виробництво. На підприємствах почали впроваджуватись механізовані та автоматизовані лінії, новітнє устаткування з програмним керуванням, сучасні технології та матеріали, особливо в меблевому виробництві ( дод. 8).

     Лісова  промисловість на даний момент має невелику частку в господарстві України (в загальному промисловому виробництві—2,7%, чисельність зайнятих в даній галузі—5,5%), але вона визначається, насамперед, наявністю великих (у порівнянні з іншими країнами) ресурсів. Проте водночас лісопромисловий комплекс формується в умовах малої кількості лісів, недостатніх запасів лісової сировини на даній території ( дод. 17).

     Нині  господарське значення деревини в нашій країні займає незначну позицію. Це пов’язано з обмеженістю ресурсів та з їх широким використанням в різних галузях господарства. Деревина насамперед широко використовується в будівництві, різних галузях промисловості, на транспорті, в сільському господарстві. Значення лісопромислового комплексу зростає і у зв’язку з необхідністю різкого збільшення виробництва в державі різноманітних пакувальних матеріалів, виготовленням високоякісного паперу для друкування грошей та інших цінних паперів тощо. Загалом у сучасних умовах практично жодна галузь не може обійтись без застосування деревини та виробів з неї. Незважаючи на прогресивні тенденції, що відображають процес заміни деревини в окремих сферах виробництва на інші матеріали, такі як залізобетон, метал, пластмаса, потреба у деревині не зменшується, а навпаки зростає. Одним з чинників збільшення попиту на лісові матеріали виступає науково-технічний прогрес, який відкриває нові напрями її використання і розширює сферу споживання. Цінні властивості деревини розкриваються і нині. Висока споживча вартість деревини пояснюється насамперед вигідним в порівнянні з іншими матеріалами природними фізико-механічними і хімічними властивостями та відносною дешевизною і порівняною легкістю заготівлі матеріалу ( дод. 5).

     Власне  лісове господарство забезпечує розширене  лісовідтворення, підвищення продуктивності лісів, посилення їх екологічних функцій, лісовпорядкування, захист та охорону. Вирішальна роль у проведенні цієї роботи належить лісництвам. Головним принципом веденням лісового господарства є комплексність, що дає змогу передбачити, крім відтворення ресурсів деревини, охоронну та екологічну діяльність, заготівлю сировини для лісохімії, ефективну переробку лісорубних решток тощо. Виробнича діяльність лісопромислового комплексу спрямована на ефективне використання всіх властивостей деревини, яка є вихідною сировиною для багатьох деревообробних і переробних виробництв.

     Лісова  промисловість – одна з найстаріших  галузей, яка, займаючись заготівлею, механічною обробкою та хімічною переробкою деревини, виробляє конструкційні матеріали: круглий ліс, вироби з дерева, меблі, целюлозу, папір, картон та інше. Лісова промисловість безпосередньо передбачає вирощення лісів та їх заготівлі для подальшого використання лісопереробній промисловості.

     Для конкретнішої характеристики лісової промисловості, перш за все, важливо визначити особливості лісів та території України. Насамперед визначимо чим являється ліс. Отже, ліс — територія з високою щільністю дерев.

     Ліси  відрізняються від лісистих місцевостей  за ознакою змикання покриву: в лісі гілки та листя крон окремих дерев  перекривається, хоча, при цьому, і можуть існувати ділянки відкритої місцевості — галявини. Лісиста ж місцевість характеризується практично повсюдною наявністю відкритого ґрунту, з деревами, віддаленими одне від одного на відстань більшу, ніж радіуси їхніх крон.

     Важливо зазначити, що ліси виконують ряд функцій, найважливішими з яких є політичні, екологічні, економічні та соціальні.

     1)Політичні:  ліси є об'єктом міжнародної  політики щодо збереження природи  на планеті та сталого розвитку  людської спільноти (Україна серед  інших країн взяла міжнародні зобов'язання щодо сталого розвитку лісів).

     2) Екологічні: ліси – найефективніший  засіб стабілізації навколишнього  природного середовища (60 % кисню  виробляє рослинність). Вони виконують  оздоровчі та санітарно-гігієнічні  функції, нейтралізують шкідливі викиди в атмосферу, поглинають окис вуглецю, збагачують повітря фітонцидами (1 га фільтрує до 70 тонн пилу); ліси виконують захисні функції щодо охорони земель від водної і вітрової ерозії та запобігають процесам опустелення (що особливо важливо для Півдня і Сходу країни); ліси виконують водоохоронні функції, закріплюють береги рік і водойм; ліси є об'єктами природно-заповідного фонду, середовищем для збереження унікальних ландшафтів, об'єктів рослинного та тваринного світу (дод. 11).

     3) Економічні: ліси є джерелом отримання  деревини та недеревних продуктів  (гриби, ягоди,лікарські рослини  тощо); ліси є базою розвитку  мисливського господарства, туризму,  санітарно-оздоровчих закладів та  місць відпочинку; захисні лісові  насадження та полезахисні лісові смуги підвищують урожайність сільськогосподарських культур (вартість приросту врожаю у 2-3 рази перевищує витрати, пов'язані з полезахисним лісорозведенням); ліси є джерелом формування ринку послуг для розвитку малого і середнього бізнесу; реалізація деревини, інших ресурсів лісу та надання послуг є джерелом поповнення державного бюджету (дод. 11).

     4) Соціальні: лісове господарство  надає робочі місця для місцевих  громад, покращує умови їх життя,  особливо у депресивних районах;  ліси відкриті для доступу місцевого населення для їх життєзабезпечення (паливо, гриби, ягоди, випас худоби); місцеві громади отримують частину природної ренти від експлуатації лісових ресурсів на свій соціальний розвиток ; ліси виконують рекреаційні, естетичні та виховні функції.

     Порівняння  показників реальних та нормальних лісів  показало, що на даний час типовий  стан українських лісів характеризується таким:

     — густина насаджень і об’єм  деревини в молодих лісах перевищують  відповідні характеристики нормального  лісу;

     — для насаджень середнього віку характеристики реальних лісостанів близькі до характеристик нормальних лісів;

     — починаючи з пристигаючих насаджень, спостерігається різке зниження запасів у реальних лісостанах, порівняно  з нормальними лісами;

     — стиглі лісостани надмірно зріджені внаслідок різного роду рубок, пов’язаних із «доглядом» за лісом. Такі ліси, як правило, наближаються до розряду деградованих. З огляду на виснаженість українських лісів та беручи до уваги низький внесок лісового господарства в економіку країни, можна було б запропонувати значно обмежити вирубку. Проте така пропозиція мала б сенс, якби весь ліс в Україні був природним. Насправді ж половина його є штучним, посадженим.

     Лісове  господарство і сьогодні існує в  рамках старої соціалістичної системи господарювання, яка найбільш потворно вмонтувалась у ринкове оточення. На даний момент в Україні в лісовому господарстві складається ряд особливостей, які роблять цю галузь дуже привабливою для зловживань та порушень. Неефективна, непрозора організація лісових відносин не сприяє ані підвищенню продуктивності лісів, ані динамічному розвитку галузі (дод. 21). Тому лісова промисловість України працює не на повну потужність і часто є збитковою.

     За  підтримки уряду України, планується поновити стратегічний підхід до вирощування лісів. Цей проект затверджено цільовою програмою «Ліси України» у вересні 2009 року, але конкретних зрушень у вирішенні проблеми нестачі лісів поки-що не відбулось. Площа лісів продовжує зменшуватись з кожним роком.

     Оскільки  народне господарство України відчуває гостру нестачу деревної сировини, найважливішим напрямом є підвищення ефективності використання наявних лісових ресурсів на основі їх більш глибокої хіміко-механічної переробки.

     Отже, лісопромисловий комплекс України  представлений лісовою та лісопереробною промисловістю. Загалом можна сказати, що вирощування лісів та лісозаготівля потребують значного удосконалення задля ефективності роботи даних підприємств. Адже, якщо нічого не робити зараз, то вже через декілька років лісова промисловість взагалі занепаде, оскільки не буде сировинної бази для даної галузі. Також, для лісозаготівлі є важливим використання нових обладнань, які допомагатимуть зменшити кількість відходів при первинній обробці деревини.

2. СТРУКТУРА ЛІСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

     Основою ЛПК України є лісове господарство. Воно веде облік і проводить роботу щодо збереження лісів, забезпечує розширене  відтворення та поліпшення їх якості, сприяє раціональному використанню лісового фонду країни. Основи ведення лісового господарства визначають відповідні законодавчі акти (Лісовий кодекс України, лісове законодавство).

     Оскільки, лісова промисловість — це сукупність галузей, які так чи інакше пов’язані  з лісом, деревиною та їх використанням, то вона має певну структуру. Отже, лісопромисловий комплекс включає в себе лісозаготівельну, деревообробну, лісохімічна, целюлозно-паперову промисловості.

     Лісова (лісозаготівельна) промисловість лісосічні  роботи, вивозить і сплавляє деревину та здійснює її первинну обробку. Її продукцією є ділова деревина, яка потім слугує сировиною для лісопильної, фанерної, тарної промисловості, використовується у будівництві, гірничо-хімічній промисловості, дрова (використовуються як паливо), а також сировина для лісохімічної промисловості. Істину деревину заготовляють у лісовому господарстві (рубки огляду і санітарні). У заготовленому лісі переважає деревина хвойних порід (смереки, сосни) (дод. 22).

     Деревообробна промисловість безпосередньо займається обробкою деревини й виготовляє з  неї певний асортимент матеріалів. В свою чергу деревообробна промисловість поділяється на лісопильну, фанерну, деревостружкову, деревоволокнисту, меблеву. Особливістю деревоволокнистої та деревостружкової промисловості є те, що вона для свого виробництва комплексно використовує відходи з лісокомбінатів. Меблева промисловість є єдиною у лісовиробничому комплексі, яка дає продукцію на експорт, тому для даної галузі є особливо важливим підвищення якості сировини.