Сутність та особливості основних видів послуг України

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

Розділ 1.Сутність та особливості основних видів послуг України……………….5

1.1 Роль і значення сфери  послуг в Україні………………………………………11

Розділ 2. Загальна характеристика сфери послуг

2. 1. Торговельні послуги………………………………………………………….14

2.2. Побутові послуги………………………………………………………………16

2.3. Соціально-культурні послуги…………………………………………………20

2.4. Житлово-комунальні послуги………………………………………………...22

2.5. Транспортні послуги…………………………………………………………..25

2.6. Послуги зв'язку………………………………………………………………...27

Розділ 3.Сучасний стан та перспективи розвитку сфери послуг України……..29

Висновки…………………………………………………………………………..36

Список літератури………………………………………………………………..39

 

 

 

 

 

 

 

                                               Вступ

Розвиток сфери послуг є необхідною умовою успішного розвитку всієї економіки держави. Враховуючи важливість сфери послуг та її вплив на сучасне суспільство, період з 1990 по 2000 рр. ООН назвала десятиліттям розвитку сфери послуг. За даними МВФ, усі види послуг складають на початку XXI ст. приблизно 1500 млрд. дол. (близько 70 % вартості всього результату світового виробництва), а міжнародна торгівля послугами є сектором світового господарства, який зростає найдинамічніше.

Тому визначення особливостей і факторіврозвитку сфери послуг є важливим аспектом вивчення цієї проблеми, що й зумовило актуальністьнашого дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у дослідження названої проблеми зробили такі вчені, як Г. І. Башнянина, А. О. Босак, І. О. Бочан, Т. Д. Бурменко, С. В. Войткл, Н. Н. Даниленко, Б. М. Данилишин, М. В. Довбенко, В. М. Геєць, В. Г. Герасимчук, В. А. Григор’єв, В. С. Іфтемічук, В. В. Козик, І. В. Крючкова, В. І. Куценко, Е. М. Лібанова, М. І. Маниліч, С. В. Мочерний, І. Р. Михасюк, В. М. Опарін, Я. В. Остафійчук, Л. А. Панкова, Т. А. Туренко, В. А. Федосов, А. В. Філіпенко, Г. Д. Шутак та нші. В роботах наведених вище авторів досліджуються методологічні, теоретичні та практичні аспекти розвитку сфери послуг в Україні та світі[1].

Метою статті є з’ясування структури і особливостей розвитку сфери послуг в Україні.

Дослідження факторів розвитку сфери послуг дасть можливість усвідомити потенціал розвитку цієї сфери в сучасній економіці та виробити ефективну тактику та стратегію її розвитку в майбутньому. Виклад основного матеріалу дослідження.  Як вважає дослідник тенденцій розвитку вітчизняної економіки В. Козик, в Україні існує загально прийнята думка, що бурхливе економічне зростання в країні можна забезпечити лише за рахунок розвитку важкої промисловості — металургії, хімії, машинобудування, енергетичного сектора. Тим часом усі розвинуті й низка країн, що розвиваються, протягом останніх десятиліть переорієнтували структуру економіки від виробництва товарів на виробництво послуг. Саме послуги є джерелом довгострокового економічного зростання країн, що розвиваються, причому важливішим, ніж промисловість.

Послуги поділяються на: базові, додаткові та спеціальні послуги. До базових послуг належать ті, які є основою надання послуги певного виду, наприклад телефонний зв’язок чи ІнтерВісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. Додаткові послуги поділяються на платні (можливість дистанційного замовлення, відмови чи керування процесом надання послуг) та безкоштовні.    Спеціальні послуги надаються на замовлення державних установ, комерційних підприємств, фізичних осіб.

      Разом з наведеною класифікацією існує наступна градація складових сфери послуг: сфера послуг матеріального виробництва (транспорт, зв’язок, побутове обслуговування); сфера послуг духовного життя (освіта, фізична культура, наука, мистецтво); послуги соціальної сфери (торгівля, житловокомунальне обслуговування, охорона здоров’я).

     З початку 30х років ХХ ст. послуги в окремих країнах світу стають основним об’єктом товарно грошових відносин у результаті четвертого вели кого суспільного поділу праці — відокремлення сфери послуг від матеріального виробництва, внаслідок чого сфера послуг набуває найдинамічнішого розвитку.                 Сфера послуг — система галузей народного господарства, продукти, споживча вартість яких виражається в наданні зручностей[3]. У сфері послуг праця не матеріалізується в речах. Процес виробництва послуг, як правило, збігається з їх споживанням. З часу виокремлення сфери послуг як сфери народного господарства недотримання вимог закону її випереджаючого зростання гальмує розвиток усього народного господарства, зменшує загальний обсяг предметів споживання, вартість сукупного продукту, творчий потенціал суспільства.

                    Отже, на початку статті визначимо сутність терміну «послуга». Послуга — це вид діяльності, робіт, у процесі виконання яких не створюється новий матеріальноуречевлений продукт, якого раніше не було, але змінюється якість вже створеного продукту.

      Розділ 1.Класифікація та особливості основних видів послуг України.

Класифікація послуг - це процес розподілу видів та різновидів послуг на окремі класи і категорії. Класифікація необхідна для того, щоб:

• визначити найважливіші характеристики послуг, які відрізняють їх одну від одної і тому заслуговують спеціалізації;
• розглянути, в якій мірі ці виділені характеристики властиві іншим класам;
• поліпшити розуміння послуги, як економічної категорії.

Очевидно, що можуть бути різні підходи до класифікації послуг. Загальний підхід до класифікації послуг запропонував Ловелок. Головне в його класифікації - на кого (на що) направлені послуги, чи є вони відчутними, чи ні (табл. 1).

   Таблиця 1

ОСНОВА КЛАСИФІКАЦІЇ ПОСЛУГ

Основні класи послуг	Сфери послуг
1. Відчутні дії, спрямовані на  тіло людини	Охорона здоров'я, пасажирський транспорт, салони краси і перукарні, спортивні заклади, ресторани і кафе
2. Відчутні дії, спрямовані на  товари та інші фізичні об'єкти	Вантажний транспорт, ремонт і утримання  устаткування, охорона, підтримання чистоти і порядку, пральні, хімчистки, ветеринарні послуги
3. Невідчутні дії, спрямовані  на свідомість людини	Освіта, радіо-, телевізійне віщання, інформаційні послуги, театри, музеї
4. Невідчутні дії з невідчутними  активами	Банки, юридичні і консультаційні послуги

Наведена класифікація є основною класифікацією послуг у сфері так званого нематеріального виробництва. Звичайно, її можна доповнювати і розвивати. Скажімо, послуги можна класифікувати за ступенем контакту зі споживачем, за ступенем регулювання законодавчими і нормативними актами, за трудомісткістю, за сегментами споживачів та за іншими характеристиками.

Найважливішою характеристикою послуг, як зазначалося раніше, є їх невідчутність, тобто нематеріальний характер. Порівняння послуг за ступенем їх невідчутності.

Чим менше виражена ознака матеріальності у послугах, тим менше їх менеджмент схожий на менеджмент виробничих підприємств[3]. Нематеріальні послуги (наприклад, подорож, лікування, стрижка та ін.) можна оцінити тільки після їх отримання. При цьому важко підтримувати постійний рівень обслуговування споживачів, які користуються певною послугою.

Узагальнюючи послуги можна  класифікувати за такими найпоширенішими  критеріями:

1) специфіка поняття "послуга":

• товар як об'єкт комерційної діяльності (платні послуги);
• дія, спрямована на те, щоб принести користь споживачу (безоплатні послуги);

2) склад послуги:

• прості (одиничні) послуги, цінність яких формується в результаті однорідного виду діяльності (транспортні, освітні, ветеринарні послуги);
• складні послуги, що складаються із комплексу одиничних послуг, утворюючи додаткову цінність для споживача (туристичні послуги включають транспортні, готельні, екскурсійні, послуги громадського харчування тощо);

3) місце послуги у суспільному виробництві:

• послуги, скеровані на виробниче споживання (транспортне перевезення вантажів, інжиніринг та ін.);
• послуги, скеровані на особисте споживання (туризм, готельний сервіс та ін.);

4) роль у суспільстві та в інфраструктурі економіки:

• послуги, які задовольняють споживчі потреби населення (побутові послуги, послуги охорони здоров'я та ін.);
• послуги, які мають інфраструктурний характер (фінансові, торгово-посередницькі послуги, франчайзинг та ін.);

5) масовість клієнтури:

• індивідуальні послуги (індивідуальне пошиття взуття, одягу та ін.);
• групові (послуги надаються одночасно певній групі споживачів, поєднаних випадковим чином - інформаційно-консультативні послуги);
• масові послуги (послуги громадського харчування, зв'язку та ін.);

6) матеріаломісткість послуг:

• матеріальні послуги, які здебільшого мають речовинний характер (інженерно-технічні, житлово-комунальні та ін.);
• нематеріальні послуги, які характеризуються виконанням інтелектуальних дій (інформаційно-консультаційні послуги, послуги освіти);

7) характер витрат праці:

• послуги, що потребують праці висококваліфікованих фахівців (експертні послуги, послуги науки та ін.);
• послуги, що не потребують праці висококваліфікованих фахівців (послуги пралень, хімчистка, фарбування та ін.);

8) комплексність надання послуг:

• основні, тобто конкретні види послуг (стоматологічні послуги, продаж білетів та ін.);
• супутні, які доповнюють набір основних послуг (доставка товарів за вказаною адресою покупця в процесі роздрібного продажу тощо);
• допоміжні, які сприяють сервісному виконанню основної і супутньої послуги (дегустація продовольчих товарів у магазині та ін.);
• комплексні - набір групи послуг (торговельні, побутові послуги);

9) зв'язок із процесом виробництва:

• послуги, які є продовженням процесу виробництва (ремонт і будівництво житла, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів);
• послуги, що забезпечують нормальне функціонування процесу виробництва і реалізації продукції (транспортно-експедиційні, торговельні, страхові послуги та ін.);
• послуги, не пов'язані а процесом виробництва (послуги у сфері культури, санаторно-курортні послуги та ін.);

10) призначення послуг:

• виробничі послуги (лізинг, інжиніринг, технічне обслуговування обладнання і устаткування та ін.);
• розподільчі послуги (торговельні, транспортні, послуги зв'язку ін.);
• професійні послуги (банківські, фінансові, страхові послуги, консалтинг та ін.);
• споживчі або масові послуги (послуги, пов'язані з домашнім господарством, дозвіллям, та ін.);
• суспільні послуги (телебачення, радіо, освіта, культура та ін.);

11) соціальний статус клієнтури:

• послуги, адресовані малозахищеним верствам населення (послуги дошкільного виховання, прокатних пунктів та ін.);
• послуги, скеровані на працююче населення (побутові, соціально-культурні та ін.);
• елітні види послуг (послуги грального бізнесу, екзотичний і розважальний міжнародний туризм та ін.);

12) вид обслуговування:

• повне обслуговування виробником послуг; можуть надаватися як на умовах стаціонару, так і у вигляді "виїзних" послуг (медичне обслуговування);
• часткове самообслуговування; виробник надає засоби для самообслуговування, але як правило, надає ще й інформаційно-консультативні послуги (бібліотеки, освітні послуги);
• повне самообслуговування; виробник надає споживачу засоби для самостійного задоволення власних потреб (автомобільні заправки, мийки, банкомати, автомати поповнення мобільних рахунків);

13) ступінь добровільності:

• добровільні послуги - ті, що купуються на конкурентному ринку;
• мериторні послуги - ті, що є корисними, але неусвідомлені споживачем, тому надаються державними структурами і є безкоштовними для кінцевого споживача (обов'язкова вакцинація дітей, середня освіта, соціальна реклама);
• нав'язані послуги - це послуги, що регламентуються нормами права, вказівками посадових осіб, традиційними соціальними інститутами (ліцензування господарської діяльності, нотаріальні послуги, обов'язкове страхування);