Сутність і народногосподарське значення лісової промисловості України

 

РОЗДІЛ 3. ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКІВ УДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛІСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

3.1 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

     Прогноз розвитку лісопромислового комплексу  України за матеріалами Ради по вивченню продуктивних сил України НАН  України ґрунтується на таких  основних передумовах:

     - виконання завдань Державної програми розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів України на період до 2015 року з урахуванням певного її корегування;

     - використання існуючого промислового потенціалу - виробничих потужностей, наявної сировини, трудових ресурсів;

     - реструктуризація виробництва, нарощування випуску продукції, яка користується попитом і повніше забезпечує потреби народного господарства і населення;

     - завоювання ринку шляхом виробництва конкурентноздатної продукції високої якості, а також імпортозамінної;

     - нарощування експортного потенціалу галузі.

     Пріоритетним  напрямом розвитку лісопромислового комплексу  є зростання виробництва деревних плит, целюлозно-паперової та іншої  продукції, що користується попитом, задовольняє  потреби і вимоги внутрішнього і зовнішнього ринку. В ці галузі спрямовуватимуться в першу чергу і капітальні вкладення.

     Основою технічної політики в перспективі  буде здійснення реконструкції, модернізації, розширення перспективних та будівництво  нових підприємств відповідно з вимогами структурної перебудови лісопромислового комплексу; застосування на їх базі нових технологій, насамперед з метою ефективного використання сировини, економії енергоресурсів, скорочення трудових витрат та підвищення якості і конкурентноздатності виробів.

     Забезпечення  лісопромислового комплексу сировиною  здійснюватиметься переважно за рахунок більш повного і раціонального  використання власних лісосировинних ресурсів. До основних напрямів вирішення  сировинної проблеми в перспективі  можна віднести:

     - поліпшення структури споживання деревини і лісоматеріалів;

     - залучення до промислової переробки всієї маси економічно доступних ресурсів низькоякісної, дрібнотоварної лісосировини і деревних відходів;

     - удосконалення діючих, впровадження нових ресурсозберігаючих і маловідходних технологій та процесів, здатних забезпечити зниження витрат деревини;

     - розширення сфери застосування ефективних замінників лісоматеріалів;

     - збільшення лісозаготівель за рахунок інтенсифікації лісокористування, створення високопродуктивних плантаційних лісонасаджень.

     В целюлозно-паперовій промисловості  забезпечення сировинних потреб здійснюватиметься  також за рахунок збільшення заготівлі  макулатури і використання недеревних ресурсів сировини, зокрема соломи та відходів переробки сільськогосподарських культур.

     Досягнення  поставленої мети можна забезпечити  шляхом вирішення таких завдань:

     - дослідити світовий досвід та виконати порівняльний аналіз становища у лісових галузях України і країн світу;

     - оцінити стан, динаміку тенденції та перспективи розвитку лісопромислового комплексу;

     - визначити пріорітети лісопромислового комплексу з урахуваннямзагальних тенденцій промислового виробництва після періоду кризи;

     - обгрунтувати економічне, правове і технологічне забезпечення структурних перетворень з елементами державного регулювання економіки;

     - запропонувати концептуальні основи формування ефективної структури економіки лісопромислового комплексу.

     Дослідження і розробка пропозицій щодо структурної  перебудови лісового комплексу мають велике значення, бо проблему задоволення попиту держави і окремих громадян на деревину та продукцію на дервній основі за умов нестачі власної сировини можна поставити на друге місце після вирішення проблем забезпечення енергоносіями та газом.

     Аналіз  стану економіки лісового комплексу, а також тенденцій і пропозицій щодо його розвитку доцільно дослідити  за двома основними складовими –  сировинною базою та промисловим  виробництвом.

     При аналізі стану сировинної бази лісового комплексу та ефективності її використання слід також врахувати, що в Україні 51 % лісів законодавчо виділено до категорії захисних, в яких користування деревиною обмежене або ж повністю заборонене (наприклад, в Інших країнах площа захисних лісів не перевищує 14 %). Крім того, продуктивність наявних деревостанів залежно від умов і деревної породи є на 30—50 % нижчою, ніж у нормальних деревостанах (за таблицями ходу росту); використання щорічного середнього приросту деревини в Україні складає лише 0,64 м³/га (у Чехії — 4, Угорщині — 4,5, Австрії — 4,3, Німеччині — 4, Польщі — 3,1), тобто у середньому приріст з одиниці площі у нас використовується на 16 %, а в сусідніх країнах — на 75— 100 %; більш як 1/4 площі лісів передано у довгострокове користування агропромисловому комплексу, де через низький рівень технології лісогосподарських робіт продуктивність деревостанів є у 2 рази нижчою, ніж у лісів державного підпорядкування.

     В Україні не дістали розвитку плантаційне  лісовирощування та цільове користування лісом для плитного та целюлозно-паперового виробництв.

     На  особливу увагу в цьому аналізі  заслуговують обсяги лісового господарства і лісозаготівель, які мають тенденцію  до зниження. Це пояснюється стабілізацією  обсягів садіння лісу, лісозаготівель та інших робіт, що дає підстави в цілому трактувати цей стан як грубу стратегічну помилку. Іншим незадовільним показником є незначні обсяги виробництва засобів виробництва для лісових галузей, що призвело до недостатнього технологічного рівня виконання робіт і до зниження якості продукції та ефективності.

     До  основних пріоритетів розвитку галузей  належать:

     — підвищення рівня використання продуктивності лісових земель;

     — досягнення оптимальної структури  виробництва деревних ресурсів;

     — розвиток вітчизняного машинобудування  для лісових галузей;

     — підвищення продуктивності функціонуючих  деревостанів;

     — реконструкція діючих і будівництво  нових підприємств, заводів за рахунок  усіх можливих джерел фінансування;

     — підвищення конкурентоспроможності вітчизняних  видів продукції.

     Основні завдання програми: закріплення економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності продукції галузей.

     Реалізація  основних пріоритетів розвитку лісових  галузей можлива при орієнтації на такі принципи господарювання:

     — підвищення рівня задоволення попиту на деревину і продукцію на деревній основі за рахунок власного виробництва (опора на власні ресурси);

     — розвиток виробництва прогресивних видів продукції (замінників цільової деревини);

     — розширене відтворення лісосировинних ресурсів;

     — інтенсифікацію користування лісосировинними ресурсами;

     — повну та ефективну переробку  сировини;

     — пом'якшення негативних зрушень  у виробництві сировини, кінцевої продукції та їх споживанні;

     — докорінне реформування господарського (економічного) механізму лісового комплексу для забезпечення госпрозрахунковості його господарської діяльності;

     — посилення регулюючої ролі держави  у реалізації структурних змін.

     Для економічної оцінки рівня та якості структурних перетворень пропонується використати, крім загальноприйнятих  критеріїв (ефективності та оптимальності), ряд специфічних — таких, як:

     — оптимальність лісистості території;

     — оптимальність забезпечення регенерації  лісом компонентів навколишнього  середовища;

     — рівень задоволення попиту «а лісоматеріали  за рахунок власного виробництва;

     — частка обсягу деревини (у готовій  продукції) в загальному обсягу її переробки;

     — випуск прогресивних видів продукції  із знеособленого 1 м³ заготовленої деревини;

     — структура споживання сировини;

     — структура випуску продукції.

     Реалізацію  пріоритетів розвитку лісових галузей і досягнення запропонованих критеріїв можна забезпечити за рахунок таких факторів: користування деревними ресурсами лісу повинне переорієнтуватися на інтенсивну основу; промислова переробка деревних ресурсів має здійснюватися на принципах повноти та ефективності. У прогнозному періоді очікується закріпити і розвинути набуті тенденції стабілізації економіки, що, дозволить перейти до етапу нарощування обсягів виробництва.

     Очікувані показники економічного зростання  базуються на аналізі виробничо-ресурсного потенціалу лісових галузей, оцінці можливостей та стану реалізації заходів щодо здійснення структурної перебудови і впровадження сучасних технологій та устаткування, динаміці розвитку конкурентоспроможних виробництв і видів продукції. Звичайно, досягнення зазначених прогнозних обсягів стане можливим за умови вирішення проблем фінансової стабілізації, відновлення інвестиційного процесу, реформування економічного механізму лісового комплексу. Прогнозні очікування значною мірою пов'язуються з реалізацією заходів державної Програми розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів на період до 2015 р., в якій передбачено структурні зміни у споживанні сировини та випуску продукції за рахунок пріоритетного розвитку целюлозно-паперового і плитного виробництв.

     Важливим  заходом структурної переорієнтації є розширення сітки спільних підприємств  з випуску товарів народного  споживання підвищеного попиту, головний напрям діяльності яких — поглиблена переробка деревини з орієнтацією  на створення конкурентоспроможних видів продукції.

     Введення  у дію потужностей з виробництва  нового конструкційного матеріалу  — деревних плит середньої щільності (типу МДФ) — в Макіївці Донецької  області дозволить збільшити  випуск меблів на якісно новому рівні за європейськими стандартами, виготовлення будівельних матеріалів і конструкцій, які матимуть необмежений попит на внутрішньому і зовнішньому ринках.

     У целюлозно-паперовій промисловості  досягнення прогнозних показників орієнтоване  на розширення ринку збуту продукції на основі заходів щодо оновлення асортименту на базі прогресивних технологій (хоча вже сьогодні окремі види галузевої продукції відповідають міжнародному рівню якості — електроізоляційний картон, фільтрувальні папір і картон, синтетичний і конденсаторний папір). Також слід відзначити, що частка експортних поставок целюлозно-паперової продукції до країн далекого зарубіжжя збільшилася. 
 
 
 

ВИСНОВКИ  

     Лісова  промисловість в 90-х рр. XX ст. зазнала  значного спаду виробництва. Нині інтенсивно нарощує його обсяги.

     Сьогодні  в Україні є лісосировинна  база для розвитку деревообробної промисловості. Окрім цього, до 2015 р. необхідно заліснити  близько 3 млн. га сільськогосподарських  земель з метою окультурення сільськогосподарських  ландшафтів, реалізації заходів з попередження зміни клімату, поліпшення екологічної ситуації в країні, що водночас сприятиме подальшому збільшенню лісосировинної бази.

     Для забезпечення подальшого значного нарощування  обсягів випуску продукції лісової  промисловості, поглиблення переробки деревини за допомогою впровадження сучасних технологій потрібні значні капітальні вкладення, у тому числі іноземні інвестиції, створення спільних підприємств та інші форми співпраці.

     Для вдосконалення економічного механізму  контролю за експортом круглого лісу й напівфабрикатів та зміцнення потенціалу лісового господарства треба створити державний фонд лісівництва, до якого має надходити половина різниці між середньою вартістю експортованого круглого лісу і напівфабрикатів на внутрішньому і зовнішньому ринках. Це, з одного боку, спонукатиме товаровиробників експортувати лісопродукцію більш глибокої переробки, а з іншого — накопиченню додаткових коштів для підвищення рівня ведення лісового господарства та збільшення обсягів лісорозведення.

     Отже, лісопромисловий комплекс — це сукупність підприємств, пов'язаних з вирощуванням і переробкою (до одержання кінцевої продукції) лісової сировини.