Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Февраля 2013 в 12:06, дипломная работа
Мета дослідження – вивчити дитячий церебральний параліч як проблему фізичної реабілітації та розробити на основі теоретичних положень методику гідрореабілітації ДЦП.
Гіпотеза дослідження – застосування комплексної методики гідрореабілітації сприятиме оптимізації рухових функцій дитини та покращення загального функціонального стану.
Вступ………………………………………………………………………………3
Розділ І. Дитячий церебральний параліч в системі фізичної реабілітації: причини, симптоми та розвиток………………………………………...…… 7
1.1. Поняття про дитячий церебральний параліч. Генезис проблеми в історичному контексті……………………………………………………..7
1.2. Аналіз причин, симптомів та видів дитячого церебрального паралічу……………………………………………………………………11
1.3. Методи обстеження та діагностики симптомів ДЦП……………...19
1.4. Комплексна характеристика методів реабілітації хворих на ДЦП………………………………………………………………………...21
Висновки до першого розділу………………………….……………………..46
Розділ ІІ Методика гідрореабілітації в системі відновлення функцій організму хворих на ДЦП……………………………………………………..48
2.1. Аналіз методики рухових дій у водному середовищі дитини хворої на ДЦП……………………………………………………………………..48
2.2. Характеристика рухових дій дітей інвалідів при початковому навчанні плаванню………………………………………………………..52
2.3. Основні засоби підвищення рухової активності хворих на ДЦП в умовах водного середовища……………………………………………...55
2.4. Критерії оцінки динаміки фізичного розвитку дитини – інваліда при впровадженні експериментальної методики……………………….71
Висновки до другого розділу…………………………………………………73
Розділ ІІІ. Експериментальний аналіз ефективності розробленої методики75
3.1. Методи дослідження та організація експерименту………………...75
3.2. Кількісний та якісний облік результатів експерименту. Статистичний аналіз отриманих даних………………………………….79
Висновки до третього розділу………………………………………………..86
Загальні висновки……………………………………………………………...88
Література…………………………………………………………………….…91
У разі нормального утримання голови дитина знаходиться на деякій відстані від тренера.
Таке ж утримання дитини виконується і у разі хаотичного, наприклад, «мотания» з одного боку в інший, руху головою, руками або якою-небудь частиною ноги – гомілкою і стопою.
При спастичному стані голова дитини може бути напружено опущена вниз до грудей. Для вироблення нормального положення голови дитини тренер притискує її спину до своїх грудей, підводить тіло до упору плечем в своє підборіддя, притискує голову дитини пальцями до своєї голови в положенні «рот дитини і тренера над водою на одному рівні». Це сумісне положення голови тренера і дитини дозволяє тренерові контролювати і попередити критичну ситуацію «захлинання». Виконуються плавні, м'які, пружні рухи плечовим поясом вгору – вперед і вниз – назад, тренер просить дитину розслабити м'язи шиї, контролює, щоб рот дитини не занурювався під воду.
Навпаки, коли голова дитини закинена назад, тренер фіксує голову дитини, притискуючи її пальцями до своєї голови в положенні «рот дитини і тренера над водою на одному рівні». Це сумісне положення голови тренера і дитини дозволяє тренерові контролювати і попередити критичну ситуацію «захлинання». Тренер виконує пружинячі, плавні рухи грудьми і животом вгору – вперед і вниз – назад, просить дитину розслабити м'язи шиї, контролює, щоб рот дитини не занурювався під воду.
«Нахилена поза – початкове положення спиною на руці тренера». На перших заняттях тренер стоїть у воді і підтримує дитину в похилому фронтальному положенні спиною на одній руці. Голова дитини утримується на внутрішній частині ліктьового суглоба руки тренера, а грудна клітка і таз, відповідно, знаходяться в упорі на передпліччі і долоні тренера. Інша рука тренера залишається вільною і може виконувати з дитиною необхідні дії.
Виявлено, що вправа ефективно використовується в умовах плавального басейну при початковому навчанні плаванню дітей у віці від 1 до 3-річного віку. Відмічено 2 випадки зручного застосування даної вправи для дитини 6,5 років з відхиленнями в стані розвитку і малим зростом.
«Горизонтальна поза – лежачи на спині». На перших заняттях тренер знаходиться у воді, і дитина підтримується двома руками – одна долоня утримує знизу голову дитини, при цьому пальці розведені віялом, вказівний і великий пальці утворюють упори для потиличної ділянки, а мізинець забезпечує упор з боку спини. Інша рука – пальці розведені віялом, обхвачує тіло із зовнішнього боку (якщо дитина велика, то з боку тренера) ділянку тазостегнових суглобів і нижню частину спини.
Часто дитина з важкою формою церебрального паралічу відмовляється від виконання даної вправи. За свідченням батьків, навіть в домашній обстановці дитина із-за спастичного зігнутого «ембріонального» положення тіла не спить на спині, а лише на грудях. В цьому випадку тренерові необхідно проявити довготерпінню і провести декілька занять, деколи понад 40, застосувати додаткові спеціальні вправи, перш ніж дитина прийме у воді горизонтальне положення тіла.
«Горизонтальна поза – лежачи на спині з рухомою опорою – дошкою». Часто великих труднощів зазнають діти, у яких не виходить захоплення дошки руками.
Тренер знаходиться у воді, утримує однією рукою дитини у вертикальному положенні спиною до себе, іншою – дошку для плавання. Сідає разом з дитиною по шию у воду, підводить дошку ближче до дитини, залишає її на плаву, виконує захоплення кистю дитини вказівним і безіменним пальцем зігнутої кисті, передпліччям одночасно із захопленням зверху дошки. Потім, притискуючи дитину спиною до себе, сідає у воду, встановлює так само на дошці іншу руку дитини і утримує дошку через руки дитини.
Як правило, в такому положенні, дитина знаходиться спочатку у вертикальному положенні і не може підняти живіт до поверхні води. Тоді, тренер, виконуючи плавальні рухи ногами (брас, поперемінно), піднімає свою грудну клітку і живіт вгору і, використовуючи придбану плавучість, таким чином піднімає дитину до дошки, приймає разом з ним горизонтальну позу лежачи на спині з рухомою опорою – дошкою [50].
Спеціальні вправи по освоєнню з, водою для дитини із спастичною диплегією і глибоким парезом ніг:
Вправа «Маятник для ніг»
Вихідне положення: Тренер в стійці на дні ноги нарізно знаходиться у воді з дитиною на руках в положенні «сід спиною до тренера». Тренер утримує дитину збоку передпліччям за стегна і хватом знизу за верхню третину гомілки.
Виконання: Тренер, утримуючи дитину, виконує повороти тулубом управо і вліво, змінюючи напрям, амплітуду, темп і швидкість обертання.
Гідродинамічні умови. Поступово від вправи до вправи підсилюючи обертання і швидкість руху, досягати відчуття вібрації (флаттеру) ніг дитини від виникаючого гідродинамічного опору.
Вправа «Маятник для грудної клітки і ніг (косар)»
Вихідне положення: Тренер в стійці на дні ноги нарізно знаходиться у воді з дитиною на руках в положенні «на боці спиною до тренера». Утримує дитину однією рукою в положенні «голова дитини на згині ліктьового суглобу», передпліччя знизу-збоку за грудну клітку, кисть хватом знизу за ділянку тазостегнового суглобу. Інша рука – упором кистю, пальці віялом, таз позаду.
Виконання: Тренер, по-перше, підтримуючи дитину особою у бік напряму руху, виконує поворот тулубом, утримуючи її ноги і тіло під водою; по-друге, закінчивши обертальний рух в один бік, тренер виконує перехоплення руки від тазу до верхньої третини двох гомілок спереду сполучених разом ніг дитини; по-третє, підтримуючи дитину особою в ту ж сторону, змінює напрям обертання її ніг на протилежний.
Гідродинамічні умови. При русі з початкового положення домагатися незначного розгинання ніг в тазостегнових суглобах і значного згинання ніг в колінних суглобах від виникаючого гідродинамічного опору.
Навпаки, в інший бік – посилення обертання і швидкості руху необхідно виконувати плавно і обережно, не допускати перерозгинання ніг в колінних суглобах від виникаючого гідродинамічного опору.
Вправа «Гідравлічний масаж ніг (прачка)»
Вихідне положення: Тренер в стійці на дні ноги нарізно знаходиться у воді з дитиною на руках в положенні «сід спиною до тренера». Тренер утримує дитину збоку передпліччям за стегна і хватом знизу за верхню третину гомілки.
Виконання: Тренер, утримуючи дитину, виконує повороти тулубом управо і вліво. При цьому у верхній висхідній частині траєкторії ноги дитини піднімаються над поверхнею води, а потім, змінюючи напрям на протилежний (вниз), перетинають з гідродинамічним ударом об поверхню води.
Гідродинамічні умови. Поступово від вправи до вправи збільшуючи висоту і швидкість падіння ніг у воду, створюють умови для гідравлічного удару (різкого стиснення і подальшого розслаблення судинного русла), зсуву шкірного покриву і м'яких частин ніг, розтягування опорно-рухового апарату.
Вправа «Магнітогідродинамічний маятник»
Вихідне положення: Тренер з вихідного положення обличчям на північ виконує з дитиною різні вправи, зокрема приведені вище.
Виконання: При виконанні вправ послідовно змінюють орієнтацію тіла тренера спільно з дитиною у напрямі сторін світу: північ – схід – південь – захід.
Геомагнітні і магнітогідродинамічні умови. У вправах, узгоджується з сучасними досягненнями в області науки і практики гідрореабілітації (Д.Ф. Мосунов, 2001), для підвищення працездатності дитини використовуються геомагнітні сили у поєднанні з гідродинамічним опором руху і магнітогідродинамічними властивостями навколишнього водного середовища і організму.
Вправа «Руки – брас»
Початкове положення: Тренер з початкового положення стійка на дні басейну «жабник» утримує дитину за гомілковостопні суглоби, підтримуючи його ноги і тулуб на плаву, пересувається по дну басейну. Дитина виконує «гребкові» рухи руками способом брас.
Виконання: Було відмічено, що під час гребка дитина піднімала голову вперед-вгору і виконував вдих. Відзначивши, що через деякий час (через 4 заняття) під час підйому голови вдих виконувався нормально, без «захлинання», поступово тренер зменшував силу підтримки, надаючи дитині можливість плисти самостійно. Проте ноги дитини продовжували занурюватися під воду. Тільки через 8 занять (12 – від початку занять) дитина змогла самостійно пропливати до трьох циклів рухів руками без підтримки. Використовуючи періодичну підтримку – підштовхування ніг дитини по напряму вгору, ще через 5 занять ми добилися розуміння дитиною необхідності утримання ніг у поверхні води і самостійного пропливання дистанції 15 метрів.
Для випробувань з дітьми-інвалідами виділені основні «елементарні» рухові дії:
В процесі проведення педагогічного експерименту по початковому навчанню плаванню дітей з тяжкими наслідками церебрального паралічу нами було відмічено, що виконання вправ дитиною самостійно або за допомогою тренера відбувається в певному темпі, приблизно таким, з яким пересувається здорова дитина цього ж віку.
Проте виявити в доступній літературі відомостей про темп рухів рук або ніг дитини при плаванні виявити не вдалося.
Передбачається, що оскільки темп рухів кінцівок визначає частоту зміни напряму їх рухів у вертикальній і горизонтальній площині, остільки відбувається протилежна їх взаємодія з водним середовищем. Даний факт має принципове значення для оздоровчого впливу на організм хворої дитини електромагнітних полів, що існують у воді.
Так, Д.Ф. Мосунов (2001), спираючись на теорію магнітогідродинамічного перебігу рідини (А.Н. Патрашев, 1970), виявив невідоме раніше явище потрійного віддзеркалення електромагнітних коливань органів і систем організму при зануренні людини у воду. Одне з випромінювань, що становлять, виходячи з тіла назовні в навколишнє водне середовище, викликає магнітогідродинамічні поля. Ці поля організму посилюються в резонансному режимі з магнітогідродинамічними полями води і, у свою чергу, повертаються назад змінюючи умови функціонування органів і систем.
З галузі фізіології відомо, що поля при частоті 0,1 – 8,0 Гц сильно впливають на ритм серцевих скорочень, електричну активність мозку і своєрідні динамічні зміни в системі крові.
Відомо (Б.І. Ткаченко, 1994), що у спокої частота скорочень серця складає 60–80 циклів в хвилину, що складає тривалість одного з них близько 0,8 секунди. Темп, виражений в герцах, складе 1,25 Гц. При великих спортивних навантаженнях частота серцевих скорочень може досягати більше 200 в хвилину, темп при цьому складе 0,30 Гц.
Можна вважати, що отриманню наших результатів позитивного перенесення пасивних рухових дій кінцівок і тіла дитини-інваліда сприяло формуванню нових магнітогідродинамічних умов взаємодій водного середовища організму і води, що оточувала тіло [34, 45].
2.4. Критерії
оцінки динаміки фізичного
Програма оцінки фізичного розвитку включала вимірювання основних характеристик.
Зріст в положенні стоячи і довжина тіла в положенні лежачи (для дітей з відсутністю уміння стояти).
Маса тіла визначалася на медичних вагах з точністю до 50 грамів.
Життєва ємкість легенів визначалася спірометром, в літрах. Фіксувався кращий результат з двох спроб.
Для оцінки рухової активності використовувалися педагогічні тести, розроблені нами з урахуванням попередження розвитку небезпечної для життя ситуації, зокрема «захлинання» або «затоплення» дитини.
Оцінка виконання згинання-розгинання в суглобах: кисті, ліктьового, гомілковостопного, колінного і тазостегнового суглобів. Оцінка: самостійне виконання – 3 бали, за допомогою тренера – 2 бали, відсутність виконання – 1 бал.
Оцінка уміння лежати «на суші»: у положенні на грудях, на спині, на боці – 3 бали, в положенні тільки на спині або тільки на грудях – 2 бали, відсутність уміння лежати на спині -1 бал.
Оцінка уміння сидіти: самостійно – 3 бали, за допомогою тренера – 2 бали, відсутність уміння сидіти – 1 бал.
Оцінка уміння стояти: самостійно – 3 бали, за допомогою тренера – 2 бали, відсутність уміння стояти – 1 бал.
Оцінка уміння ходити: самостійно – 3 бали, за допомогою тренера – 2 бали, відсутність уміння ходити – 1 бал.
Оцінка уміння утримувати голову у вертикальному положенні: самостійно – 3 бали, за допомогою тренера – 2 бали, звисання голови, несподівані повороти голови – 1 бал.
Оцінка уміння подолати порочне положення тіла: самостійно – 3 бали, за допомогою тренера – 2 бали, неможливість подолати -1 бал.
Оцінка уміння виконати захоплення палиці діаметром 12 мм кистю: самостійно – 3 бали, за допомогою тренера – 2 бали, відсутність уміння виконати захоплення палиці – 1 бал, відсутність кисті – (-1).
Оцінка уміння встати на стопу: самостійно (на п'яту і носок): – 3 бали, самостійно на носок – 2 бали, відсутність уміння встати на стопу – 1 бал, відсутність стопи – (– 1).
Оцінка уміння виконати захоплення сходового трапу для спуску у воду: самостійно – 3 бали, за допомогою тренера -2 балу, відсутність уміння виконати захоплення – 1 бал.
Оцінка уміння виконати захоплення борту (поручня) басейну: самостійно – 3 бали, за допомогою тренера – 2 бали, відсутність уміння виконати захоплення – 1 бал.
Оцінка уміння виконати захоплення дошки для плавання: самостійно – 3 бали, за допомогою тренера – 2 бали, відсутність уміння виконати захоплення – 1 бал.
Оцінка уміння виконати затримку дихання на вдиху: самостійне виконання – 3 бали, виконання затримки дихання з відкритим ротом – 2 бали, відсутність уміння виконати затримку дихання на вдиху – 1 бал.
Оцінка уміння виконати вправу «поплавець»: самостійно – 3 бали, за допомогою тренера – 2 бали, відсутність уміння виконати вправу – 1 бал.
Оцінка уміння виконати вправу «лежання» на грудях: самостійно – 3 бали, за допомогою тренера – 2 бали, відсутність уміння виконати вправу – 1 бал.