Гідрореабілітація як метод оптимізації функціонального стану дитини з наслідками ДЦП

Дослідники  вважають, що спілкування з дельфінами приносить не лише естетичну насолоду, а й медичну користь: емоції, які при цьому відчуває людина, загоюють душевні рани й нормалізують психічний стан. За деякими припущеннями, таким сприятливим чином діють ультразвукові хвилі, які виходять від дельфінів.

Дельфінотерапія поділяється на два напрямки:

1. Вільна взаємодія  із твариною з мінімальною  участю фахівців. У даному напрямку  клієнт (пацієнт) сам вибудовує  свої відносини з дельфіном,  вибирає способи взаємодії в  рамках припустимих можливостей. Роль фахівців обмежується забезпеченням безпеки клієнтів і дельфінів.

2. Спеціально  організоване спілкування. Спілкування  із твариною здійснюється через  фахівця, де спілкування з фахівцем  для клієнта несе психотерапевтичне  значення, а спілкування з дельфіном виступає як тло, середовище. У цьому напрямку дельфінотерапія може вирішувати різні завдання: психотерапевтичні, психокорекційні, психопрофілактичні, фізіотерапевтичні, педагогічні – це залежить від запиту клієнта й фахівця, що замикатиме терапевтичний ланцюг.

Використання  дельфіна обумовлене його природними особливостями, такими як поєднання  унікальних фізичних даних і високого інтелекту, потреба в спілкуванні, здатність до міжвидового спілкування, використання невербальних засобів  спілкування, ігрова поведінка, а також особливе ставлення людини до дельфіна. Це породжує сильну позитивну установку. На стику установки й реального сприйняття з'являється так званий «Ефект дельфіна», що виступає потужним лікувальним фактором. Сприйняття дельфіна вже несе в собі психотерапевтичний ефект. Спілкування з дельфіном містить у собі такі лікувальні фактори: позитивні емоції, седативний, відволікаючий, активізуючий та катарсичний ефекти. Дельфін яскраво демонструє інтерес до партнера по спілкуванню, активно взаємодіє, привертає до себе увагу, демонструє дружелюбність, щирість намірів.

Спілкування з  дельфіном дозволяє досягти такого:

• прийти до принципового переконструювання ставлення до себе, до оточуючих людей, до природи, до світу взагалі;
• витягти людину з полону самоізоляції, стимулювати розвиток інтересу до зовнішнього світу, що стає передумовою до встановлення, відновлення, коректування, оптимізації соціальних відносин;
• активізувати роботу мозкових структур і всього організму в цілому, виступаючи як сенсорний стимулятор;
• стимулювати вербальну експресію, сприяючи мовному й сенсомоторному розвитку аутичних дітей і дітей зі зниженим інтелектом;
• стимулювати процес розвитку особистості;
• заповнювати дефіцит позитивних емоцій і забезпечувати підтримку дітям і дорослим, які переживають самітність або стан дезадаптації, задовольняти афелятивну потребу;
• через тактильну стимуляцію створити умови для емоційного реагування;

Показання – ДЦП, аутизм, олігофренія I-II ступеня. Також дельфіни благотворним чином впливають на малюків, які зазнали сильного стресу.

Арт-терапія

Досить потужним чинником для «запуску» рухової  діяльності може стати потреба дитини в самовиявленні, самоствердженні, для реалізації якої діти широко використовують творчість. Тому серед сучасних можливостей подальшого удосконалення реабілітаційних технологій належна увага надається арт-терапії.

Арт-терапія  – це лікування за допомогою залучення  дитини до мистецтв. При цьому дитина навчається спілкуватись з навколишнім світом на рівні екосистеми, використовуючи образотворчі, рухові та звукові засоби. Вона має змогу самостійно висловлювати свої почуття, потреби та мотивацію своєї поведінки, діяльності і спілкування, необхідні для її повноцінного розвитку та пристосування до навколишнього середовища.

Основна увага  при проведенні корекційної арт-терапії  приділяється ставленню дитини до своєї  діяльності, своїх малюнків, гри  на музичних інструментах тощо. Головне  завдання педагога спрямоване на розвиток мотивації дитини до діяльності, відбір прийомів арт-терапії для кращого формування мотиваційної сфери у дітей з різними формами органічного ураження нервової системи.

Арт-терапію, як методику корекції, доцільно використовувати в комплексі функціонально-системної медико-соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров’я. Застосування арт-терапії підвищує пізнавальну активність дітей, сприяє сенсорному та руховому розвитку, концентрує увагу. Крім того, арт-терапія дозволяє здійснювати більш ефективний вплив на формування емоційної сфери, спонукає до подальшого розвитку компенсаторних властивостей збережених функціональних систем.

Педагогічна корекція за допомогою арт-терапії у дітей  з обмеженими можливостями здоров’я (клініко-синдромологічними формами органічного ураження нервової системи) має свої особливості і визначає доцільність врахування загальних та індивідуальних напрямів і умов роботи, а саме: віку дитини, ступеня зрілості всіх функціональних систем, індивідуальних властивостей її особистості.

Загальні напрями  та умови проведення арт-терапії  схожі на інші методики педагогічної корекції, які використовуються в  реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи. Педагог  зобов’язаний:

• усвідомлювати і пам’ятати про труднощі дитини в реалізації можливостей своїх функціональних систем;
• встановити напрями і завдання корекційної роботи з арт-терапії;
• підібрати ті види арт-терапії, які конкретна дитина спроможна виконати і отримати результат;
• дати можливість дитині самостійно вибрати завдання;
• встановити з пацієнтом доброзичливий двобічний контакт;
• регламентувати роботу дитини, що дає змогу підвищити зосередження уваги.

Такі правила  проведення корекції і арт-терапії  стимулюють пізнавальну активність дитини, організують її поведінку, підвищують самооцінку.

Метод динамічної пропріоцептивної корекції з використанням рефлекторно-навантажувального  пристрою «Гравітон»

Мета методики – корекція рухових порушень у  дітей з церебральними паралічами.

Завдання:

• зменшення інтенсивності або ж повне усунення основних патологічних тонічних рефлексів;
• рефлекторна корекція патологічних м’язових синергій;
• рефлекторна корекція патологічного положення тулуба та нижніх кінцівок;
• тренування ослаблених м’язів в оптимальному режимі;
• нормалізація траєкторних характеристик загального центру маси;
• формування нового рухового стереотипу, який максимально наближений до фізіологічного.

Метод динамічної пропріоцептивної корекції (ДПК) полягає  у впливі на мозкові структури  функційної системи антигравітації потоку скоригованої пропріоцептивної імпульсації, яка виникає при виконанні пацієнтом довільних рухів у рефлекторно-навантажувальному пристрої «Гравітон».

Методику ДПК  оптимально проводити через щоденні  заняття ЛФК в костюмі «Гравітон» протягом години, тривалість курсу тренувань складає 20 днів. Комплекс вправ підбирається індивідуально з урахуванням конкретних завдань з розвитку адекватної м’язової сінергетики пози з метою побудови патерну рухів, максимально наближеного до фізіологічного. Заняття повинні проводитися методистом індивідуально з кожним пацієнтом у залі з використанням різних тренажерів та снарядів – тредбану, рольгангу, шведської стінки, брусів, м’ячів різноманітної форми і розмірів, координаційного батуту тощо.

Метод використовують для дітей, старших 3-х років, бо у більш ранньому віці суглобово-м’язовий апарат хребта ще не зрілий, і «Гравітон», з його досить сильними тягами, може призвести до розвитку сколіозу, кіфолосколіозу та інших порушень. Метод застосовується при всіх клінічних формах ДЦП, за виключенням подвійної геміплегії.

Протипоказання  до використання методики ДПК:

• наявність психотичних розладів, виражена когнітивна недостатність;
• епілептичний синдром;
• вади серця різної етіології з вираженими порушеннями системної гемодинаміки;
• синдром вегетосудинної дисфункції за гіпертонічним типом;
• вивихи в кульшових суглобах або виражені підвивихи в цих суглобах;
• кила Шморля та інші аналогічні захворювання хребта;
• гідроцефалія та гідроцефальний синдром в стадії суб- і декомпенсації;
• соматичні захворювання в стадії загострення.

Концепція «Тандем»

В Українському медичному центрі реабілітації дітей  з органічним ураженням нервової системи МОЗ України започаткована  концепція реабілітації «Тандем» (партнерство, співпраця), яка визначена Всесвітньою організацією охорони здоров’я однією з провідних концепцій реабілітації. Основна тенденція цієї концепції полягає в інтегральному об’єднанні зусиль фахівців медичного та соціально-педагогічного напрямків у реабілітації хворої дитини.

Реалізація  концепції «Тандем» постає у функціонально-системному підході до реабілітації, відновленні  систем з урахуванням індивідуальних особливостей рівня розвитку або  ураження нервової системи дитини.

Концепція «Тандем» розглядається в різних напрямках (векторах):

• співпраця «сім’я-дитина-фахівець»;
• співпраця фахівців різного профілю;
• взаємодія методик медичного і соціально-педагогічного напрямку – в кожній методиці відновлюються всі функціональні системи (моторна, сенсорна, когнітивна, емоційно-комунікативна);
• взаємодія різних функціональних систем в процесі реабілітації.

У напрямку «сім’я-дитина-фахівець», який є пріоритетним у концепції  «Тандем», визначаються і вирішуються  такі питання:

• розуміння батьками проблем, що виникають у дитини у разі спілкування її з оточуючим світом;
• виявлення та ознайомлення батьків з можливостями дитини пристосуватись до навколишнього середовища;
• усвідомлення батьками своїх відносин з дитиною та їх корекція;
• сумісна («батьки-фахівець») розробка напрямку та завдань реабілітації дитини, складання індивідуальної інтегральної програми реабілітації;
• ознайомлення батьків з методиками комплексної медико-соціальної реабілітації (спільні зібрання батьків, пацієнтів та фахівців, лекції та співбесіди з фахівцями);
• навчання батьків методикам або елементам індивідуальної реабілітації (Войта-терапія, Бобат-терапія, лікувальна фізкультура, логопедична та психолого-педагогічна корекція, поведінкова терапія);
• визначення (сумісно «батьки-фахівець») ефективності реабілітаційних заходів у відношенні до дитини в динаміці її розвитку (анонімне анкетування батьків);

Інтегральна індивідуальна  програма реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи покликана  забезпечити подальший розвиток усіх функціональних систем та їх взаємодію. Концепція «Тандем» підвищує ефективність реабілітації хворих і забезпечує їх подальшу соціальну адаптацію [15].

Монтессорі-терапія

Монтессорі-терапія  – це лікувальна педагогіка, заснована  на принципах Марії Монтессорі, яка  розглядала дитину як особистість із самого народження. У цьому закладена її головна відмінність від інших систем. Дитина має можливість самостійно рухатися, розвиватися. Але якщо у якихось випадках їй необхідна допомога дорослого, він її отримує.

Основний принцип  методу Монтессорі ґрунтується на спостереженні за дитиною в природних умовах і прийнятті її такою, яка вона є. М. Монтессорі відкрила одну з найважливіших відмінностей дитячого світу від дорослого – наявність так званих сенситивних періодів сприйняття світу. Цих періодів декілька, і в дорослому житті вони вже ніколи не повторюються.

Сенситивні  періоди розвитку дитини – це ті періоди, коли розвивається певна ділянка  мозку а отже, саме в цей час  потрібно створити навколо дитини таке середовище, яке б сприяло розвитку навичок, пов’язаних з цією ділянкою.

• від 0 до 6 років відбувається розвиток мови;
• до 5,5 – сенсорний розвиток;
• с 2,5 до 6 років у дитини виникають і закріплюються соціальні навички, коли діти легко сприймають форми ввічливого або грубого поводження, які стають нормами їхнього життя;
• від 0 до 3 років – період сприйняття порядку, період активної взаємодії з дорослими.

Якщо не скористатися можливостями, що з’явилися в дітей, то вони можуть втратити інтерес до цього на все життя або повторити  помилки і випадки цих періодів у найнесподіваніших і неприємних формах вже після шести років.

Дитина вчиться  самостійно за допомогою спеціальних  Монтессорі-материалів, у яких закладена  можливість самоконтролю – коли дитина сама бачить свої помилки, і дорослому  не потрібно вказувати на них. Роль учителя постає не у навчанні, а тільки у керуванні самостійною діяльністю дитини.

Діти починають  займатися у групах Монтессорі зазвичай у 2,5-3,5 роки. Спочатку вони займаються в основному сенсорикою, а також  з практичного життя – різного  роду переливання води, пересипання піску та дрібних предметів, миття рук, посуду, прання, прасування, застібання ґудзиків, «блискавок», кнопок, соціальні навички і фізичні вправи тощо. Основною метою цих практичних вправ є розвиток дрібної і великої моторики, координації рухів, самостійності, звикання до виконання безлічі дрібних операцій у певній послідовності.