Гідрореабілітація як метод оптимізації функціонального стану дитини з наслідками ДЦП

Рис 1. Розподіл форм ДЦП у експериментальній групі

Одним з основних клінічних синдромів дитячого церебрального паралічу є порушення м’язового тонусу, яке найчастіше проявляється у вигляді спастичності. Для оцінки ступеня підвищення м’язового тонусу застосовувалася модифікована шкала Ашворса. Результати вимірювання м’язового тонусу у групи з 15 пацієнтів зі спастичними формами дитячого церебрального паралічу показали, що в процесі проведення інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації пониження м’язового тонусу відмічається у 94% випадків. У 6% випадків м’язовий тонус залишався на попередньому рівні, підвищення тонусу і пацієнтів із спастикою не відмічалося (Рис 2).

Рис 2. Динаміка м’язового тонусу у експериментальній групі

Класично одним з основних критеріїв функціонального стану пацієнтів із руховими порушеннями є оцінка об’єму активних та пасивних рухів.

На графіку приведені дані динаміки об’єму активних та пасивних рухів за результатами аналізу даних 15 пацієнтів з обмеженим об’ємом рухів, які пройшли курс інтенсивної реабілітації. Підвищення об’єму активних рухів відмічалося в 91% випадків. Об’єм пасивних рухів підвищився у 84% випадків. Об’єм активних і пасивних рухів залишився без змін у відповідно 8 та 15 відсотках випадків, і тільки в 1% пацієнтів відмічалося пониження амплітуди активних та пасивних рухів в суглобах у процесі реабілітації (Рис 3).

Рис 3. Динаміка об’єму рухів у експериментальній групі

Відновлення функцій руки і кисті займає одне з основних місць у реабілітації пацієнтів з ДЦП. Тому в нашій реабілітаційній системі кисті приділяються особливе значення, як в реабілітаційному та і в діагностичному процесах.

Найчастіше використовуваними рухами рук і кисті в повсякденному житті є «схоплення предмета + дія + випускання предмета». В дітей, які хворіють на ДЦП, порушені всі ці три складові рухового акту. В діагностичному плані найінформативнішою для нас є перша функція – функція хапання. Для її оцінки ми застосовується модифікована методика обстеження захоплення предметів за С. Sollerman.

Контрольна  група займалася по традиційній методиці, а експериментальна – по розробленій та вдосконаленій методиці гідрореабілітації.

Кількісний аналіз результатів експерименту.

Через місяць було вироблено порівняння результатів  лікування і виявлені наступні результати.

По динаміці функції кисті в експериментальній  групі покращала моторика кисті  в середньому на 60%, а в контрольній групі – на 8%.

Отже, метод  В. Козявкіна показав кращий результат.

Проведемо дослідження  на достовірність отриманого результату. Для цього використаємо t-критерій Стюдента і виробимо розрахунки.

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.

Результати  експериментальної групи дітей  з ДЦП

№ досліджуваного	Експериментальна  група	Контрольная группа
1	50%	10%
2	55%	10%
3	65%	10%
4	75%	5%
5	70%	10%
6	60%	10%
7	60%	10%
8	65%	10%
9	70%	0%
10	60%	5%
11	30%	10%
12	60%	5%
13	50%	10%
14	70%	10%
15	65%	5%
Середнє значення	60%	8%

 

Середнє значення – 60, тобто моторика покращала на 60%.

Середнє значення – 8%, тобто моторика покращала всього на 8%.

Статистичний  аналіз отриманих даних

Знайдемо середньоквадратичне  відхилення по формулі:

 

  (1)

 

де R – різниця між максимальним і мінімальним значенням показника;

А – табличне значення, в даному випадку рівне 3,47.

 

 

Знайдемо помилку  середньою по формулі:

 

 (2)

 

де д –  середнє квадратичне відхилення;

n – кількість людей в групі.

 

 

Знайдемо t-критерій Стюдента по формулі:

 

  (3)

 

де x₁ и x₂ – середні арифметичні;

m₁ и m₂ – помилки середньої арифметичної.

 

 

Після розрахунку значення t залишається встановити – достовірна або недостовірна різниця у величині показника між контрольною і експериментальною групами. Для цього розрахуємо міру свободи по формулі:

 

f = (n_конт + n_експ) – 2  (4)

 

де n – кількість людей в контрольній і експериментальній групах.

Таким чином, знаючи значення міри свободи, і значення t-критерия Стьюдента, визначимо достовірність відмінностей. Для цього порівняємо значення з табличними.

По таблиці  знаходимо значення 2,75 при P =0,01. Отже, 10,23>2,75 і означає інформація достовірна.

 

Висновки до третього розділу

Теоретичний аналіз науково-методичної літератури літератури дозволив зۥясувати етіологію та  патогенез ДЦП, дослідити вплив фізичної дії вправ на організм хворих з проблемами рухової активності, вивчити основні принципи методик реабілітації хворих з ДЦП.

Для отримання  найбільш повних даних про розвиток дитини, необхідних для психодіагностики та визначення шляхів корекційної роботи, проводилось комплексне обстеження. Задачі цього обстеження: - уточнення характеру та причин ДЦП в дитини; - вивчення індивідуальних особливостей психічного розвитку дитини; - визначення умов виховання і навчання дитини (в родині, в спеціальному або масовому дошкільному закладі); - обґрунтування педагогічного прогнозу; - контроль за вихованням і навчанням дитини; - підготовка рекомендацій для батьків.

Середнє значення покращення моторики в експериментальній групі становило 60 %, а в контрольній - 8%. Середньоквадратичне відхилення становить 0, 1153 та 0,0432 відповідно.Середня помилка становить – 0,0308 та 0,0116.

Знаючи значення міри свободи, і значення t-критерия Стьюдента, визначимо достовірність відмінностей. Для цього порівняно значення з табличними: значення 2,75 при P =0,01. Отже, 10,23>2,75 і означає інформація достовірна.

 

Загальні висновки

 

1. Сформовано  поняття про дитячий церебральний  параліч: причини, симптоми та види, методи обстеження та діагностики. Дитячий церебральний параліч розвивається внаслідок уражень головного мозку – внутрішньоутробного, в пологах, а також в період новонародженості. До причин розвитку ДЦП вiдносять внутрішньоутробнy гіпоксію, асфіксію в пологах, механічнy родовy травмy, крововилив в мозок, також стали враховуватися інтоксикації плоду, порушення харчування матері, перенесені нею захворювання. Сучасна медицина виявили ще деякi причини – це роль внутрішньоутробних нейроінфекцій в походженні церебральної патології плоду – лістерелезного, колібацилярного, стафілококового, стрептококового, грипозного та інших енцефалітів і менінгоенцефалітів.

Морфологічні  дані свідчать про те, що у дітей, що страждають церебральним паралічем, процес, що почався внутрішньоутробно, може продовжуватися протягом років, наприклад, мляво притікаючий хронічний менінгоенцефаліт інфекційного або нейроалергійного походження.

Ряд клінічних  і експериментальних спостережень дає підставу вважати, що патологічні  аутоіммунні процеси також можуть викликати внутрішньоутробні енцефалопатії. Встановлено, що під впливом хронічної внутрішньоутробної гіпоксії порушуються обмінні процеси в плоду, перш за все окислювальний обмін, внутрішньоклітинний синтез білків, формування судинної системи мозку; внаслідок цього може відбуватися порушення участі плоду в родовому акті і виникає асфіксія в пологах і родова черепно-мозкова травма.

 

2. Розроблено комплексну характеристику методів реабілітації хворих на ДЦП. Засобами реабілітації ДЦП є методи соціально-відновлювальної дії, психологічної корекції, фізичної реабілітації (ЛФК, масаж, гідрокінезотерапія та інш.) і професійна орієнтація. Методи лікувальної фізкультури, масажу, фізіотерапії застосовуються на всіх етапах реабілітаційного лікування з урахуванням тяжкості функціональних порушень та загальних протипоказань до цих методів лікування.

Засобами реабілітації ДЦП є методи соціально-відновлювальної  дії, психологічної корекції, медикаментозного лікування, фізіотерапії, електрорефлексотерапії, хірургічного лікування, фізичної реабілітації (ЛФК, масаж, гідрокінезотерапія та інш.).

Для дітей з  ДЦП водне середовище є оптимальною умовою для здійснення корекції та розвитку рухів і є обов'язковим компонентом сучасної реабілітації.

 

3. Обгрунтовано методику гідрореабілітації в системі відновлення функцій організму хворих на ДЦП. При дитячих церебральних паралічax до складу ЛФК входять не тільки прикладні види фізичних вправ, ортопедичні заходи, але й гідрокінезотерапія - організація різних вправ в водному середовищі. Завдяки розвантаженню xребта у воді плавання ефективно використовується в лікувальній фізкультурі при атрофічний процессах в м'язах, при паралічі і парез, захворюваннях опорно-рухового апарату, суглобів та ін. Для дітей з ДЦП водне середовище є оптимальним умовою для здійснення корекції та розвитку рухів і є обов'язковим компонентом сучасної реабілітації. Проведення лікувальної фізкультури у воді має ряд переваг. Під час лікувального плавання більш ефективно формується опорна реакція рук і ніг дитини, їх реціпроктний рух, ритмічність і узгодженість, поліпшуються реакції рівноваги і координації. При дотриманні адекватної температури води спостерігається поліпшення стану м'язового тонусу. Під час гідрокінезотерапіі діти не виявляють дратівливості та негативізму. У реабілітаційної практиці лікувальне плавання є не тільки засобом відновлення рухових функцій хворого дитячим церебральним паралічем, а, й умовою поліпшення загального стану організму дитини.  При спастичних формах дитячого церебрального паралічу лікувальне плавання здійснюється при температурі води в діапазоні 36-37 ° С, тривалість заняття не більше 30 хвилин, щодня, курсом 40-50 днів. При плануванні реабілітаційних заходів, що включають лікувальне плавання, слід враховувати, що заняття в басейні не слід поєднувати з лікувальним масажем і тепловими процедурами  щоб уникнути надлишкової навантаження на серцево-судинну систему дитини.  Під час плавання очищуються потові залози, що сприяє активізації кожного дихання і рясне притоку крові до периферичних органам. Горизонтальне положення під час плавання - це своєрідний стан невагомості, яке активізує кровообіг, розвиваючи і зміцнюючи серцево-судинну систему.

 

4. Розроблено критерії оцінки динаміки фізичного розвитку дитини – інваліда при впровадженні експериментальної методики. Програма оцінки фізичного розвитку включала вимірювання основних характеристик: зріст, маса тіла, життєва ємкість легенів. Для оцінки рухової активності використовувалися педагогічні тести, розроблені з урахуванням попередження розвитку небезпечної для життя ситуації, зокрема «захлинання» або «затоплення» дитини.

 

5. Проведено експериментальний аналіз ефективності розробленої методики. Середнє значення покращення моторики в експериментальній групі становило 60 %, а в контрольній - 8%. Знаючи значення міри свободи, і значення t-критерия Стьюдента, визначено достовірність відмінностей та порівняно їх з табличними, що засвідчило достовірність інформації.

 

 

 

Література

1. Абсалячов, Т.М. Научное обеспечение подготовки пловцов: Педагогические и медико-биологические исследования / Под ред. Т.М.  Абсалямова, ТС. Тимаковой. – М.: ФиС, 1983. – 191 с: ил.
2. Ананьев, Б.Г. Теория ощущений. / Б.Г. Ананьев. – Л.: ЛГУ, 1961. – 456 с: ил.
3. Анохин, П.К. Вопросы общей теории функциональной системы. / П.К. Анохин // Принципы современной организации функций. – М: Наука, 1973. - С. 5–61
4. Бабанский, Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований: (Дидактический аспект). / Ю.К. Бабанский. – М.: Педагогика, 1982. -192 с.
5. Бадалян, Л.О. Детская неврология / Л.О. Бадалян. – М.: Медицина, 1984
6. Балъсевич, В.К. Физическая активность человека. / В.К. Бальсевич, В.А. Запорожанов. – Киев: Здоровье, 1987. -224 с.
7. Белова, Г.И. К вопросу о патогенезе церебральной гемиатрофии у детей с гемипаретической формой детского церебрального паратча / Г.И. Белова, Т.Г. Шамарин // Актуальные вопросы неврологии и психиатрии детского возраста: Тезисы докладов. – Ташкент, 1984. - С. 48–49.
8. Бернштейн, Н.А. О построении движений. / Н.А. Бернштейн. – М.: Медгиз, 1947. -51 с.
9. Берулава, М.Н. Общедидактический подход к гуманизации образования/ М.Н. Берулава // Педагогика. -1994. – №5. – С. 21–25.
10. Блюменфельд, С. и др. к вопросу о роли физкультуры для общего развития умственно отсталого ребенка / С. Блюменфельд и др. // Тез. V научной сессии по дефектологии 27–30 марта / Под ред. ТА. Власовой. – М.: Просвещение, – 1967. – 395 с.
11. Брагина Б.Д. Влияние темпа и шага на скорость плавания / В.Д. Брагина, В.Ф. Китаев // На голубых дорожках. - М., 1969. - С. 97–107.
12. Булгакова, Н.Ж. Обучение плаванию детей младшего школьного возраста. /Н.Ж. Булгакова. – М.: ФиС, 1959. – 24 с.
13. Булгакова, Н.Ж. Оздоровительное, лечебное и адаптивное тавание: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. Н.Ж. Булгаковой. – М.: Издательский центр «Академия», 2005. – 432 с.
14. Бурлаков, Г.В. Расстройство водно-электролитного обмена. Отеки обезвоживание /ТВ. Бурлаков // Патологическая физиология / Под ред. АД. Адо, В.В. Новицкого. – Томск: Изд-во Том. ун-та, 1994. – С. 216–233.
15. Бонев Д., Слывчева Я., Баннев С.Т. Руководство по кинезотерапии. – 1978. – С. 198–302.
16. Бонев Л., Слынчев П., Банков С. Руководство по кинезиотерапии. – София: Медицина и физкультура, 1978.
17. Бадалян Л.О., Журба О.В., Тимонина О.В. Детские церебральные параличи. – Киев: Здоров‘я, 1988. – 228 с.
18. Васильев, В.С. Характеристика начальных фаз навыка плавания в дошкольном возрасте / В.С. Васильев // Докл. Акад. пед. наук РСФСР. – 1959. – №1. - С. 117–119.
19. Васильев, В.С. Процесс становления навыка плавания у детей 5–7 лет и обоснование методики обучения: Автореф. дис. канд. пед. наук. /В.С. Васильев. – М., 1962. – 19 с.
20. Воронова, Е.К. Плавание как средство подготовки детей 6–7 лет к обучению в школе: Автореф. дис. канд. пед. наук. / Е.К. Воронова. – СПб., 1995. – 25 с.
21. Выготский, Л.С. Детская психология / Л.С. Выготский // Собр. соч. – М.: Педагогика, 1984. – Т. 4. – 432 с.
22. Выготский, Л.С. Основы дефектологии /Л.С. Выготский // Собр. соч. – М.: Педагогика, 1983. – Т. 5. – 367 с.
23. Волошин Б.Д. Система комплексного обстеження функцій руки та кисті у дітей, хворих на церебральний параліч // Матеріали III-го Українсько-Баварського симпозіуму «Медико-соціальна реабілітація дітей із органічною патологією центральної нервової системи». – Трускавець, 1997.
24. Волошин Б.Д., Качмар О.О., Лисович В.І. Програма біодинамічної корекції рухів в СІНР. // Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. – Київ: Інтермед, 2003 – С. 147.
25. Волошин П.В. Національні науково-практичні розробки з проблеми органічних уражень нервової системи у дітей // Український вісник психоневрології, 2000. – Т.8. – Вип. 2 (24) – С. 7–9.
26. Гайгрсоки, Г.В. Подводное «плавание» – как метод лечения двигательных расстройств у детей при перенатальном поражении центральной нервной системы / Г.В. Гайгрсоки // Материалы Всероссийской научно-практической конференции. Плавание. Исследования, тренировка, гидрореабелитация / Под общ. ред. А.В. Петряева и И.В. Клешнева – СПб: Издательство ООИ «Плавание», 2001 -140 с.
27. Губертус фон Фосс. Церебральний параліч, як виклик діагностиці, терапії та реабілітації. Нейроінтенсивна реабілітація за методом Козявкіна. // Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. – Київ: Інтермед, 2003, C. 15–18.
28. Гойда Н.Г  Проблема інвалідизації дитячого населення та шляхи їх вирішення // Охорона здоров’я України, 2003. – №1 (8). – C. 36–40.
29. Євтушенко С.К. Новый взгляд на этиологию, патогенез и реабилитацию церебрального паралича у детей (факты и гипотезы). // Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. – Київ: Інтермед, 2003. – С. 36–41.
30. Забрамная С.Д. Психолого-педагогическая диагностика умственного развития у детей. - М.: 1995. - 112 с.
31. Качмар О.О., Лунь Г.П. Гордієвич С.М. Танцерухова терапія в медичній реабілітації. // Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. – Київ: Інтермед, 2003. – С. 188–189.
32. Козявкіна Н.В., Козявкіна О.В. Музикотерапія в СІНР. // Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. – Київ: Інтермед, 2003. – С. 192–193.
33. Козявкіна Н.В., Козявкіна О.В., Огородник Р.Б., Грабарчук Н.Є. Малюнки пацієнтів, хворих на дитячий церебральний параліч: клініко-діагностичне значення і динаміка змін у процесі відновного лікування. // В кн.: Система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації. – Львів-Трускавець, 2001. – С. 94–99.
34. Козявкин В.И., Шевага В.Н., Потабенко Т.Ф. Состояние тонуса периферических сосудов при мануальных воздействиях на позвоночник у больных с детским церебральным параличом (ДЦП). // Мануальная терапия Козявкин В.И. Концепция метода нейрофизиологической терапии детского церебрального паралича. // Материалы международного конгресса «Новые технологии в реабилитации детского церебрального паралича». Донецк, 1994 г. – С. 202.
35. Козявкін В.І. Структурно-функціональні порушення церебральних та спінальних утворень при дитячому церебральному паралічі та система реабілітації цих хворих. // Автореф. дис. доктора мед. наук. – Харків, 1996. – 26 с.
36. Козявкин В.И. Мануальная терапия в реабилитации больных детским церебральным параличом. // Автореф. дис. канд. мед. наук. – Харьков, 1992. – 22 с.
37. Козявкин В.И., Бабадаглы  М.А., Ткаченко С.К., Качмар О.А. Детские церебральные параличи. Основы клинической реабилитационной диагностики. – Львів: Медицина світу, 1999. – 312 c.
38. Козявкин В.И. Новые подходы в лечении детского церебрального паралича // Український вісник психоневрології, 1993. – Вип.2. – С. 6–9.
39. Козявкин В.И. Мануальная терапия в реабилитации больных детским церебральным параличом. // Автореф. дис. канд. мед. наук. – Харьков, 1992. – 22 с.
40. Лечебная и физическая культура. Справочник для врачей // Под ред. В.А. Епифанова, Изд. 2-е, переработанное и дополненное. – М.: Медицина, 2001. – 587 с.
41. Лунь Г.П. Комплекс дихальної гімнастики та вокалотерапії в СІНР. // Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. – Київ: Інтермед, 2003. – С. 216–217.
42. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина. За ред. проф. Клапчука В.В. проф. Дзяка Г.В. – Київ: Здоров’я, 1995.
43. при висцеральной патологии. Тез. докл. – Кисловодск, 1992. – С. 76–77.
44. Мойсеєнко Р.О., Мартинюк В.Ю. . Медико-організаційні технології в удосконаленні допомоги дітям з обмеженими можливостями здоров’я // Озерецкий Н.И. Метод массовой оценки моторики у детей и подростков. - М.: 1928. - 77 с.
45. Падко В.О. Класифікація ДЦП в системі інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації. // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія, 1998. – №2. – С. 39–43.
46. Розанова Т.В. Методы психолого-педагогического изучения глухих детей со сложным дефектом // Дефектология. - 1992. - № 2/3. - С. 5-13.
47. Стадненко Н.Д., Ілляшенко Т.Д., Борщевська Л.В., Обухівська А.Г. Методика діагностики відхилень у розумовому розвитку молодших школярів та старших дошкільників. - К.: Абетка, 1988. - 143 с.
48. Справочник по детской лечебной физкультуре. Под ред. к.м.н. Фонарева М.И. – Ленинград: Медицина, 1983. – 360 с.
49. Смольц Т.В., Розум І.А., Штангєєва О.О., Щербак Л.М. Ритмічна гімнастика як засіб адаптації до життя в не учбовий час // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту //зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №5. – С. 91-94.
50. Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. – Київ: Інтермед, 2003, C. 4–11.
51. Шевага В., Козявкин В., Лисович В., Лунь Г. Особенности мануальной терапии, физиотерапии и акупунктурной рефлексотерапии при детском церебральном параличе. // Первый международный конгресс вертеброневрологов. Тез. докл. Казань, 1991. – С. 169–171.