Управління фінансовою діяльністю підприємства

При розподілі прибутку виходять з наступних принципів:

• першочергове виконання зобов'язань перед бюджетом;
• прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, розподіляється для накопичення та вживання.

Цю загальну схему  розподілу прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств із різними  органiзацiйно-правовими формами. Це стосується насамперед акціонерних  товариств. Як відомо, власники акцій  одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів ─ доходів інвесторів на вкладений капітал. Щодо акціонерного підприємства дивіденди можна розглядати як плату за залучений від продажу акцій капітал.

Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно впливає на фінансову стабільність i перспективи розвитку підприємства. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів i високий їх рівень, збільшують попит на акції та підвищують їхній ринковий курс. Водночас, обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється розв’язання завдань перспективного розвитку підприємства.

Механізм дії фінансів на ефективність господарювання залежить від характеру розподільних відносин, конкретних форм і методів їх організації, їх відповідності рівню продуктивних сил виробничих відносин.

Орієнтиром для встановлення співвідношення між накопиченням і  споживанням повинні бути стан виробничих фондів і конкурентоспроможність продукції, що випускається. В процесі розподілу  чистого прибутку підприємство має  право самостійно визначити спосіб її розподілу.

Розподіл чистого прибутку ТОВ „Стиролоптфармторг"" здійснюється за допомогою утворення резервного капіталу все останнє лишається  нерозподіленим прибутком.

Фонд накопичення ТОВ "Стиролоптфармторг" використовується на засвоєння нових видів продукції, на фінансування витрат пов’язаних з переобладнанням и реорганізацією торгового процесу. Сюди ж відносяться витрати по фінансуванню приросту оборотних коштів.

Фонд споживання аналізованого  підприємства використовується на соціальний розвиток і соціальні потреби. За рахунок нього фінансується будівництво об'єктів неторгового призначення, здійснюється виплата премій за виконання особливо важливих виробничих завдань, надання матеріальної допомоги і т.п.

Аналіз структури розподілу прибутку наведено в табл. 2.8.

 

 

 

Таблиця 2.8

Розподіл прибутку ТОВ "Стиролоптфармторг" за березень 2011р.

Показник	Сума, тис. грн.
Балансовий прибуток	3691,4
Податок на прибуток	1213,2
Прибуток, що залишився  у розпорядженні підприємства	2478,2
Показник	Сума, тис. грн.
Чистий прибуток	2478,2
Розподіл чистого прибутку:
До резервного капіталу	18,5
Нерозподілений прибуток	2459,7
Частка від чистого  прибутку, %
До резервного капіталу	0,007
Нерозподілений прибуток	0,993

 

Як видно більше 99% чистого прибутку залишилося нерозподіленою. Частка відрахувань до резервного капіталу складає 0,007% від чистого прибутку, це дозволяє нам зробити висновок про те, що керівництво ТОВ "Стиролоптфармторг" планує розширювати діяльність, а саме, збільшувати основні і оборотні фонди, освоювати нові види товарів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ III. НАПРЯМИ  ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНОСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 ПРОПОЗИЦІЇ З ПОКРАЩЕННЯ  УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ  ПІДПРИЄМСТВА

 

На основі аналізу  прибутку і рентабельності підприємства, проведеного в попередньому розділі, нами встановлено, що на даному підприємстві існують наступні резерви поліпшення фінансових результатів

а) Резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягів реалізації продукції. Аналіз прибутку показав, що обсяги реалізації товарів підприємства в березні 2011 році збільшилися порівняно з березнем 2010 року на 25,7%, що у абсолютних показниках становить 8593,2 тис.грн.. Однак, спираючись на експертні оцінки працівників підприємства, щодо рівня попиту на товари підприємства можна зробити висновок, що можливе збільшення обсягу реалізації на 15%. Досягнути цього збільшення можливо шляхом збільшення асортиментного ряду та зміни маркетингової політики підприємства. Реалізація цього резерву дасть змогу додатково отримати 6379,895 тис.грн. прибутку.

б) Резерв збільшення прибутку за рахунок зменшення витрат підприємства. Аналіз витрат підприємства продемонстрував  збільшення витрат на оплату праці  та відрахувань на соціальні заходи в 2010 році порівняно з 2010 роком, згідно аналізу витрати на 1 гривню реалізованої продукції по цих статтях збільшились. Розмір цих перевитрат являє собою резерв збільшення прибутку, оскільки підприємство відхилилось від вже досягнутого рівня витрат і потенційно може до нього повернутись. Реалізація цього гіпотетично можлива, але не раціональна для підприємства. Впровадження цього резерву дозволить додатково отримати 72,565 тис.грн. прибутку. Щоб поліпшити фінансові результати ТОВ "Стиролоптфармторг", та сприяти реалізації виявлених резервів також можливо застосувати як в короткостроковому і середньостроковому, так і в довгостроковому періоді:

• розглянути і усунути причини виникнення перевитрат фінансових ресурсів на матеріальні та інші операційні витрати;
• впровадити на підприємстві системи управлінського обліку витрат в розрізі центрів відповідальності та витрат по окремим групам товарної продукції;
• підвищити у складі реалізації питому ваги дрібнооптової товарної продукції;
• здійснити ефективну цінову політику, диференційовану по відношенню до окремих категорій покупців;
• удосконалити рекламну діяльність, підвищувати ефективність окремих рекламних заходів;
• надавати достатню увагу навчанню і підготовці кадрів, підвищенню їх кваліфікації;
• розробити і ввести ефективну систему матеріального стимулювання персоналу, тісно пов'язану з основними результатами господарської діяльності підприємства і економією ресурсів;
• використовувати системи депремування працівників при порушенні трудової або технологічної дисципліни;
• розробити і здійснити заходи, направлені на поліпшення матеріального клімату в колективі, що зрештою відобразиться на підвищенні продуктивності праці;
• здійснювати постійний контроль за умовами зберігання і транспортування товарної продукції.

Впровадження зазначених заходів дозволить реалізувати виявлені резерви та покращить загальну якість функціонування підприємства.

Враховуючи наявність  проблем управління прибутком і  рентабельністю виробництва, підхід до механізму управління повинен носити комплексний характер. У першу чергу, це безпосередньо пов'язано з ефективним управлінням операційної системи в цілому, тобто системи забезпечення виробництва продукції підприємства.

Від керівника вимагається, перш за все, вміння ефективно вести  справу, тобто збільшувати прибуток. Відомі дві основні можливості збільшення прибутку: перша - нарощування обсягу випуску і реалізації товарів, друга - зменшення витрат. У наших умовах, коли практично на кожному підприємстві є малорентабельні, збиткові виробництва, перший шлях здається нереальним. Однак, ретельний економіко-організаційний аналіз може підказати вихід навіть з такого глухого куту.

При незмінних економічних  умов легше було планувати і опрацьовувати  програму. Всі функції з реалізації програми перекладалися на підприємства. Однак багато чого змінюється, і підприємство знаходиться в динамічних умовах, постійно змінюватися. Проаналізувавши ситуацію, необхідно створювати програму в комплексі для її кращої реалізації. Головний наголос робиться на конкретне вдосконалення господарювання, особливо на тих ділянках, які приносили збиток (або були малорентабельні). В іншому випадку слід поставити питання про їх ліквідацію.

Управління прибутком  підприємства зводиться до розробки механізму організаційно-економічного впливу за результатами роботи підприємства, на підвищення його ефективності в порівнянні з витратами, пошуку комплексу інструментів, що дозволяють зі стихійного отримання доходів підприємств перейти до регульованих доходів. У той же час, недостатньо забезпечити тільки прибутковість підприємства.

Прибуток повинен бути настільки вагомою, щоб забезпечувати  всі розширене відтворення, рішення що стоять перед підприємством задач. У сучасний період ринкова конкуренція повинна бути більш жорсткою, але не за рахунок чинника ціни, а в результаті появи більш витончених, тонких методів і форм суперництва підприємств на ринку. Виживання підприємства все частіше обумовлюється дією факторів більш дострокового порядку, ніж просто економія на будь-яких видах прямих або непрямих затрат. Необхідно, щоб підприємство набагато більше часу приділяло таких сфер, як реалізація і збут продукції, збільшення доходів, ніж власне управління виробництвом з метою зниження витрат. Так як потреби і запити споживачів швидко поширюються по всьому світу, то вони стають надзвичайно індивідуалізованими, а ринки дуже різноманітними за своєю структурою; керівництво підприємства, якщо воно прагне до успіху на ринку, має неухильно дотримуватися правила: робити, перш за все, ставку на збільшення доходів, а не на зниження витрат (хоча вони і взаємопов'язані).

Сучасне виробництво  має відповідати наступним параметрам:

1. Володіти великою гнучкістю, здатністю швидко змінювати асортимент виробів, оскільки нездатність постійно пристосовуватися до запитів споживачів, прирече підприємство на банкрутство.

2. Технологія виробництва ускладнилася на стільки, що вимагає зовсім нові форми контролю, організації та поділу праці.

3. Вимоги до якості не просто зросли, а зовсім змінили характер. Мало випускати хорошу продукцію, необхідно ще думати про організацію післяпродажного обслуговування, про надання споживачам додаткових фірмових послуг.

4. Різко змінилася структура витрат виробництва. Одночасно все більш зростає частка витрат, пов'язаних з реалізацією продукції. Все це вимагає принципово нових підходів до управління та організації виробництва, безпосередньо стосується і управління прибутком. Більше того, вони повинні знайти гідне місце в розробці управління нею в рамках підприємства в цілому.

Особливою проблемою  є і підвищення ефективності діяльності підприємства по збуту продукції. Перш за все, необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скорочення всіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача. Природно, що такий підхід вимагає зовсім іншого в управлінні якістю продукції та організації поставок.

Здійснюючи тактику  постійних поліпшень навіть у  давно відомих виробах, можна забезпечити собі неухильне зростання частки ринку, обсягів продажів і доходів. Необхідно вміти керувати доходами, а, отже, і прибутком.

При розгляді прибутку стикаються інтереси різних сторін: держави, яке  розраховує на зростання виробництва  і реалізацію продукції, збільшення прибутку, що означає наростання податкових відрахувань в бюджет; трудового колективу, який розраховує на свою частку прибутку; банків, яких турбує платоспроможність фірми, зворотність отриманих позик і забезпечення представлення нових; керівництва підприємства, що прагне якомога більшу частину прибутку залишити нерозподіленим, в якості ресурсу, резерву, що дозволяє зміцнювати основи самофінансування.

Таким чином, до основних факторів, що впливає на прибуток відносяться:

1. Конкурентоспроможність продукції, що випускається, в силу того, що підприємство повинно існувати для споживача і тільки клієнти, потреби яких задовольняються, дають підприємству можливість вижити на ринку і отримати дохід.

2. Висока мобільність на ринку, свобода економічного маневру, що робить об'єктивно необхідними урахування ринкової кон'юнктури, гнучке маневрування усіма наявними ресурсами для досягнення ефекту.

3. Ритмічність і гнучкість виробництва, здатність швидко змінювати асортимент продукції відповідно до запитів споживачів.

4. Розробка заходів щодо поліпшення продукції, що випускається, здатність підприємства дати споживачеві товар більш високої якості або володіє будь-якими новими властивостями, причому за тугіше ціну, при тих же витратах виробництва.

Всі ці фактори є важливими  для ефективного функціонування підприємства, тільки з їх допомогою підприємство зможе отримати максимальний прибуток. Однак, головним є виробництво товарів більш високої якості, іншими словами, задоволення на потреби споживачів та визначення набору товарних груп, найбільш бажаних для успішної роботи на ринку. Товар, попит на який існує, вважається рентабельним і буде приносити підприємству більше доходу, а високий рівень рентабельності при наявності вільної конкуренції служить символом для переливу капіталів і вкладення коштів у галузі з більш високою нормою прибутку (рентабельності). Для ринку неприйнятні регульовані ціни, але рівнем рентабельності монополістів виробників, їх можна регулювати.

Управління прибутком  підприємства зводиться до розробки механізму організаційно-економічного впливу на результат підприємства, оскільки дозволяє зі стихійного отримання доходів перейти до регульованих доходів.

Податкова система повинна  бути гнучкою, стимулювати розвиток передових, ефективних виробництв, а податки повинні бути чіткими і стабільними. Саме стабільність призведе до збільшення прибутку (доходу) підприємства.