Управління фінансовою діяльністю підприємства

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА.

1.1 ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА НАПРЯМИ ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ.

 

Фінансова діяльність — діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства (який не є результатом операційної діяльності. [11]

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

• фінансове прогнозування та планування;
• аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;
• оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.[9]

Мета планування витрат — визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак — прискорення обертання оборотних коштів. [11]

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

• раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;
• зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;
• скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;
• зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;
• економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

Спираючись на опрацьовані  фінансові показники, складають  перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат, оперативний — у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства — це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування. [9]

Зміст поточної оперативної  фінансової роботи на підприємстві полягає  в такому:

• постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги;
• своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;
• забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди;
• своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;
• своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків.

Оперативна фінансова  робота передбачає комплекс заходів  з мобілізації фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення безперервного  процесу виробництва і реалізації продукції, розрахунків та своєчасного виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, централізованими фондами, постачальниками, працівниками підприємства тощо. Поточна фінансова робота виражається у своєчасності документального оформлення продукції, що продається, стягненні оплати за неї з покупців, стягненні простроченої дебіторської заборгованості, отриманні коштів у порядку відшкодування за втрачене майно, кредитів банку, а також у перерахуванні платежів до бюджету, органам страхування, погашенні позик банку і відсотків за ними, здійсненні розрахунків з постачальниками, отриманні коштів на оплату праці та інші господарські розрахунки тощо. Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної  фінансової роботи на підприємстві полягає  в такому:

- постійна робота зі  споживачами стосовно розрахунків  за реалізовану продукцію, роботи, послуги;

- своєчасні розрахунки  за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;

- забезпечення своєчасної  сплати податків, інших обов"язкових  платежів у бюджет та цільові  фонди; 

- своєчасне проведення  розрахунків по заробітній платі; 

- своєчасне погашення  банківських кредитів та сплата відсотків;

- здійснення платежів  за фінансовими операціями.

 

1.2 УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ТА ВИКОРИСТАННЯМ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВА.

 

Управління формуванням  прибутку включає два основні  напрями – управління доходами та управління затратами, балансування яких у результаті і ви

значає формування абсолютної величини прибутку суб’єкта господарювання.

Формування доходів суб’єкта господарювання здійснюється за такими складовими, у розрізі яких і формуються окремі складові сукупного прибутку суб’єкта господарювання:

· доходи від основної діяльності, що включають насамперед дохід від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг;

· доходи від іншої операційної діяльності, яка включає дохід від реалізації оборотних активів, реалізації курсових різниць, оренди, отримані штрафи, пені, неустойки, списання зобов’язано та ін.;

· доходи від фінансових операцій, які формуються за рахунок отримання доходів від вкладень в асоційовані та дочірні підприємства, спільної діяльності, доходи від портфельного інвестування (дивіденди, процентні платежі) та ін.

· доходи від іншої звичайної діяльності, що визначаються формуванням доходів від фінансових інвестицій (реалізований капітальний дохід), реалізації (ліквідації) необоротних активів, безоплатно одержаних активів тощо;

· доходи від надзвичайних подій

Зважаючи на особливості наведених  вище джерел формування сукупного доходу підприємства, можна визначити такі завдання управління його доходами:

· збільшення абсолютної величини доходів  підприємства в цілому та за окремими джерелами їх формування;

· збільшення у структурі доходів  підприємства частки чистого доходу;

· забезпечення стабільності надходження  доходів, а також обмеження впливу на формування доходів підприємства надзвичайних подій, прогнозування та оцінювання впливу яких є проблематичним;

· забезпечення зростання у структурі  чистого доходу підприємства доходів, отриманих від основної діяльності;

· прискорення отримання доходів  шляхом зменшення проміжку часу між  їх формальним визнанням (момент визнання доходів з метою оподаткування – за першою подією) та реальним отриманням (момент надходження грошових коштів від контрагента).

Відповідно до визначених вище завдань  управління доходами підприємства можна сформулювати основний зміст управлінської діяльності фінансових служб підприємства та їх менеджерів щодо управління формуванням його доходів:

· забезпечення своєчасності та повноти  формування доходів підприємства;

· виявлення резервів збільшення доходів  підприємства та загроз скорочення доходів з метою їх уникнення;

· забезпечення об’єктивності, достовірності та повноти локалізації планових та/або отриманих доходів підприємства за центрами їх формування з метою інформаційного забезпечення прийняття управлінських фінансових рішень;

· оцінювання результативності діяльності центрів доходів з позицій їх формування та отримання, визначення рівня відповідності результатів діяльності окремих центрів доходів плановим величинам;

· аналіз складу та структури доходів  підприємства за такими критеріями:

- відповідно до центрів  доходів;

- у розрізі структурних  підрозділів підприємства;

- за видами продукції  (робіт, послуг);

- у цілому по підприємству;

· прогнозування тенденцій  формування доходів підприємства у  плановому та перспективному періодах та їх планування.

Відповідно, управління цими доходами має враховувати потреби супроводження та підтримання управлінських фінансових рішень щодо таких питань – визначення обсягів реалізації (у натуральних одиницях виміру) та формування цінової політики підприємства.

Формування обсягів  реалізації підприємства у натуральних вимірах є результатом взаємодії його як постачальника товару та ринкового попиту певної сукупності споживачів. На рівень останнього, зокрема, впливають такі фактори:

· якість продукції підприємства та аналогічної продукції підприємств-конкурентів;

· унікальність товару та наявність на ринку товарів-замінників;

· конкурентна позиція  підприємства на ринку;

· маркетингова діяльність підприємства з просування окремих  видів товарів, що виробляються підприємством;

· реклама продукції  підприємства;

· гарантійне та постгарантійне обслуговування;

· наявність та рівень цін на супутні товари.

Цінова політика суб’єкта господарювання – невід’ємний елемент моделі управління його прибутком, що визначає особливості формування доходів такого підприємства. Загалом під ціновою політикою суб’єкта господарювання необхідно розуміти процедуру обґрунтування масштабу цін на його продукцію (товари, роботи, послуги) та критеріїв її застосування щодо конкретних категорій покупців. Відповідно, цінова політика може виконувати такі функції:

· масштаб цін використовується як індикатор для фінансового  планування, зокрема планування грошових потоків підприємства для розрахунку планового бюджету грошових потоків та планування ліквідності;

· сприяння формуванню сталого контингенту клієнтів підприємства;

· формування конкурентної позиції підприємства на ринку його продукції (робіт, послуг);

· сприяння скороченню терміну  інкасації дебіторської заборгованості.

При цьому масштаб ціна підприємства включає базову (основну) ціну, а також систему знижок (націнок), як застосовується залежно від специфічних умов укладання контрактів із конкретними покупцями.

Для потреб управління прибутком  використовують сукупність показників, що характеризують та визначають абсолютну  величину ціни продукції суб’єкта господарювання (див. формули 5.4 та 5.5), у тому числі:

· собівартість одиниці  продукції;

· величина умовно-змінних  витрат на одиницю продукції;

· величина умовно-постійних  витрат на одиницю продукції;

· прибуток на одиницю  продукції;

· відпускна ціна одиниці  продукції.

Ціна  виробника продукції підприємства є показником, на основі якого визначається грошовий потік, кошти від якого надходять у повне розпорядження суб’єкта господарювання. Величина цих коштів визначається множенням ціни виробника одиниці продукції на обсяг реалізації у натуральному виразі. За рахунок такого грошового потоку підприємство покриває витрати, пов’язані з виготовленням і реалізацією продукції, та формує прибуток:

Відпускна ціна продукції суб’єкта господарювання відповідає величині грошових коштів, що її має сплатити покупець за визначену кількість товару під час їх купівлі. При цьому відпускна ціна включає як ціну виробника, так і сукупність платежів, щодо яких суб’єкт господарювання виступає у ролі номінального платника, – непрямі податки (акциз та податок на додану вартість):

Зауважимо, що під час  визначення масштабу цін має враховуватись  необхідність стимулювання збуту, у тому числі й обґрунтування фінансових механізмів такого стимулювання. Фінансовий механізм стимулювання збуту продукції суб’єкта господарювання передбачає процедуру обґрунтування фінансово сприятливих для покупця умов придбання продукції, насамперед, завдяки оптимізації строків відвантаження продукції та умов її оплати. При цьому можна виділити такі основні напрями впливу підприємства на фінансову привабливість його продукції для покупця:

· рівень базової ціни одиниці продукції;