Соціально–економічна природа малого підприємництва та особливості його розвитку в трансформаційній економіці

       По–четверте, державна підтримка малого підприємництва не обов'язково пов'язана з додатковими фінансовими видатками. Головне полягає у визначенні правових та економічних засад розвитку малого підприємництва, встановленні відповідних законодавчих прав та гарантій, а також в усуненні (ліквідації) адміністративних бар'єрів, що перешкоджають становленню та розвитку малого підприємництва. У зазначеному виступі Президента України підкреслюється, що державна підтримка приватного сектора "...не пов'язана з додатковими фінансовими витратами. Вимагається лише, з одного боку, усунути адміністративно–бюрократичні перепони, з другого – встановити відповідні законодавчі гарантії".

       По–п'яте, необхідність державної підтримки полягає в тому, що мале підприємництво, незважаючи на його вагомі переваги, є сектором економіки, найвразливішим до таких несприятливих факторів, як інфляція, циклічні коливання, податковий тиск, фінансові труднощі й конкуренція великих корпорацій тощо.

       Історичний  досвід переконує, що науковою політика стає тоді, коли грунтується на об'єктивно  діючій системі економічних законів  з урахуванням різних інтересів  суспільства і передбачає багатоваріантність та свободу вибору. Складовими державної  політики підтримки й розвитку малого підприємництва є: мета, основні принципи, напрями, заходи та інструменти здійснення цієї політики, які, певною мірою, визначено в Концепції державної політики розвитку малого підприємництва.

       Основними напрямами державної політики розвитку малого підприємництва є:

1. формування  інфраструктури  підтримки  і  розвитку  малого підприємництва,  організація державної підготовки,  перепідготовки та   підвищення   кваліфікації   кадрів   для   суб'єктів   малого підприємництва;
2. встановлення   системи   пільг   для   суб'єктів    малого підприємництва;
3. запровадження     спрощеної     системи     оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності;
4. фінансово–кредитна підтримка малого підприємництва;
5. залучення суб'єктів  малого  підприємництва  до  виконання науково–технічних   і  соціально–економічних  програм,  здійснення поставки продукції (робіт,  послуг) для державних та  регіональних потреб.⁴²

      Заходи  державної підтримки малого підприємництва, в тому числі пільги та преференції, зазначається в Концепції, застосовуються, передусім, у пріоритетних сферах, які  встановлюються урядом для суб'єктів  малого підприємництва та грунтуються  на економічній діяльності.

      Основна мета державної політики розвитку малого підприємництва є:

1. створення умов для позитивних структурних змін в економіці України;
2. сприяння  формуванню  і  розвитку  малого  підприємництва, становлення малого підприємництва як провідної  сили  в  подоланні негативних   процесів   в   економіці   та   забезпечення  сталого позитивного розвитку суспільства;
3. підтримка вітчизняних виробників;
4. формування  умов  для  забезпечення  зайнятості  населення України, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.⁴³

      Важливою  умовою формування і здійснення політики державної підтримки малого підприємництва є визначення суб'єктів та об'єктів відповідної державної політики.

      Конструктивною  є концепція багатосуб'єктності політики. Суб'єктами, що виробляють державну політику розвитку малого підприємництва, мають бути працівники, які зайняті  у малому підприємництві, підприємці через їхні громадські об'єднання, профспілки та державні організації.

      Об'єктом  державної політики підтримки та розвитку малого підприємництва є реальні потреби та інтереси суб'єктів малого підприємництва. Тому дуже важливо у проекті Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" чітко визначити суб'єкти.

       До  суб'єктів малого підприємництва слід відносити зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб – підприємців, які займаються підприємницькою діяльністю, а також юридичних осіб – малі підприємства будь–якої організаційно–правової форми (крім акціонерних товариств та об'єднань підприємців).

       Державна  фінансова підтримка малого підприємництва включає насамперед податкові та кредитні методи впливу на цей сектор економіки. Як засвідчує світовий досвід, виважена, диференційована податкова та грошово–кредитна політика справляє вирішальний вплив на формування та подальший розвиток суб'єктів малого підприємництва. Реальні труднощі з фінансуванням є сьогодні чи не найголовнішою проблемою для малого підприємництва України.

Брак  достатнього капіталу в більшості  населення, складність, невигідність, а подекуди й неможливість одержати позикові кошти гальмують розвиток малого підприємництва.

       Отже, завдання держави – створювати передумови, що стимулюють вкладання інвестицій у цей сектор економіки. Підтримка з боку держави на цьому рівні має здійснюватися двома взаємопов'язаними шляхами: допомогою у формуванні стартового капіталу для відкриття підприємства; забезпеченням сприятливих умов для подальшого розвитку функціонуючих малих підприємств. Одним із головних напрямів підтримки малого підприємництва є створення системи фінансово–кредитної підтримки. Найважливіші важелі державної фінансової підтримки малого підприємництва в Україні можна поділити на дві основні групи методів державної фінансової підтримки – прямі й непрямі.

       Механізм  прямих заходів включає такі основні форми державної фінансової підтримки малого підприємництва:

• надання субсидій;
• надання позик;
• формування державних фондів;
• створення спеціалізованих фінансових установ.

       Заходам другої групи властивий непрямий характер, вони поступово витісняють важелі прямого адміністративного впливу. До основних форм такої державної фінансової підтримки підприємництва передусім слід віднести:

1. податкові знижки (або повне звільнення від інших податків);
2. податкові пільги;
3. прискорену амортизацію;
4. знижки на науково–дослідні витрати, на витрати, пов'язані з підготовкою кадрів для підприємницької діяльності тощо.

      Зазначені форми державної підтримки тією чи іншою мірою використовуються в Україні і зарекомендували  себе як ефективні гнучкі важелі державної  допомоги, які мають в основному  недис–кримінаційний характер.

      Усі підприємства, навіть ті, справи яких ідуть  досить успішно, на майбутнє потребуватимуть  фінансування. Воно може використовуватись на такі потреби:

1. розгортання нового підприємства;
2. розвитку нових технологій та розробки випуску нових продуктів;
3. поширення підприємництва (нові споруди, вдосконалення технології, найм кадрів);
4. освоєння нових ринків.

      Доступ  до сталого фінансування за доступними процентними ставками залишається  життєво важливим питанням для представників малих підприємств. До головних засобів, що створюють сприятливі умови для розвитку малих підприємств, належать:

1. наявність доступного капіталу (суми, нагромаджені за рахунок приросту капіталу, які можуть бути використані малими підприємствами);
2. відповідна структура установ (система комерційних банків, індустрія ризикового фінансування, фондові біржі та інші механізми, що дають змогу зв'язати постачальників капіталу з тими, хто має в ньому потребу);
3. помірні проценти;
4. відповідні фінансові механізми (різні види позик, відповідні форми інвестування акціонерного капіталу).

      Головне питання – визначити, що уряд може зробити для сприяння формуванню цих засобів, у зв'язку з чим доцільно визначити такі головні завдання у галузі фінансування малих підприємств:

1. розширення участі комерційних банків у наданні позик малим підприємствам;
2. нагляд і регулювання за наданням банками позик малим підприємствам;
3. забезпечення збільшення капіталу, який може бути використано шляхом розвитку конкуренції на ринку надання позик малим підприємствам;
4. зміщення акцентів і раціоналізація державних програм допомоги малим та середнім підприємствам;
5. сприяння наданню акціонерного капіталу малим підприємствам.

      На  доступність фінансування впливає система забезпечення позик, подібна до тієї, що діє в інших країнах. Замість того, щоб витрачати гроші на субсидії та дотації, уряд може сприяти наданню приватним сектором позик підприємствам, які мають у цьому потребу, гарантуючи повернення позики у разі неплатоспроможності їх. Таким чином, уряд зменшує ризик для позикодавця й усуває головну перешкоду на шляху надання позик малим підприємствам.

      Щоб ця програма функціонувала, має існувати комерційна банківська система із зазначеним капіталом. Крім того, потрібно виділити певні державні ресурси, оскільки якусь частку позик не буде сплачено позичальниками, й уряд повинен буде повернути всю позику або її частин кредиторові. Чи є умови для такого підходу в Україні?

      На  жаль, кредитних джерел для малого підприємництва в Україні практично  немає. Головна причина цього  – незадовільний стан економіки: спад виробництва, інфляція, нестабільність у регулюванні фінансової і банківської діяльності. Тому банки видають лише короткострокові кредити (3–6 місяців) і під високі процентні ставки. Таким чином, банки в Україні не є джерелом кредитування підприємств і задовольняють лише незначну частку діючих бізнесменів.

      Разом з тим, в Україні існує доступне джерело одержання фінансів для малого підприємництва:

• Український фонд підтримки підприємництва;

      З метою сприяння реалізації державної  політики фінансової підтримки підприємництва, створення відповідних умов для розвитку малого підприємництва у грудні 1991 року Кабінет Міністрів України створив Український національний фонд підтримки підприємництва і розвитку конкуренції, який у серпні 1995 року було перетворено в Український фонд підтримки підприємництва.

      Основні завдання Фонду підтримки підприємництва:

• Впровадження заходів щодо реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні. Виходячи з важливого значення розвитку малого підприємництва для економіки України, Верховною Радою України було прийнято Закон України від 21.12.2000 №2157–111 «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні», вона є комплексом взаємопов'язаних та хронологічно узгоджених заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого підприємництва. Метою Національної програми та заходів щодо її реалізації є створення належних умов для реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а також підвищення добробуту громадян України шляхом залучення широких верств населення до такої діяльності.
• Реалізація регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва. За ініціативою та безпосередньою участю УФПП сформовано єдину державну мережу регіональних та міських фондів підтримки підприємництва, за допомогою яких забезпечується пряма взаємодія місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з підприємцями, формується сприятливе середовище для розвитку підприємництва у регіонах.
• Запровадження ефективних кредитно–гарантійних механізмів фінансування суб'єктів малого підприємництва. Побудова ефективної фінансово–кредитної системи, яка б дозволила суб'єктам малого підприємництва мати доступ до фінансових ресурсів, визначається як один із пріоритетів державної політики у сфері підприємництва. Виходячи з цього, фонд, розглядався і частково виступав як безпосередньо фінансово–кредитна установа, трансформувався в інституцію, що здійснює фінансове забезпечення державної політики розвитку підприємництва відповідно до затверджених програм.