Соціально–економічна природа малого підприємництва та особливості його розвитку в трансформаційній економіці

       По–п'яте, важлива функція малого підприємництва полягає в пом'якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме воно є фундаментальною основою формування середнього класу. Отже, воно виконує функцію послаблення притаманної ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що здійснюються на даному етапі. Без орієнтації на таку соціальну базу ринкового середовища, яким є середній клас, запроваджені реформи приречені на провал.

       Таким чином, роль та функції малого підприємництва полягають не тільки в тому, що воно є одним із найважливіших дійових  факторів економічного розвитку суспільства, яке спирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння соціально–політичній стабільності суспільства, тобто воно відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту.

       За  умов дестабілізації економіки, обмеження  фінансових ресурсів саме суб'єкти малого підприємництва не вимагають великих  стартових інвестицій, мають швидке обертання ресурсів, спроможні за певної підтримки найбільш швидко й  економічно доцільно вирішувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.

       Таким чином, мале підприємництво є невід'ємною  рисою будь–якої ринкової господарської системи, без чого така економіка і суспільство в цілому не можуть не тільки розвиватися, а й навіть існувати. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково–технічного і виробничого потенціалу, але основою розвитку країн з ринковою системою господарювання є мале підприємництво як найбільш масова, динамічна та гнучка форма ділового життя. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує чимала маса національних ресурсів, яка є живильним середовищем для середнього та великого підприємництва.¹⁰ 

2. Сутність економічних понять “малий бізнес”, “мале підприємництво”

       Під час розгляду понять «мале підприємництво», «малий бізнес», як свідчить практика, дуже часто відбувається їх ототожнення. Так, професор В.Карсекін та інші автори зазначають, що «... дійсно, практично повсюдно проходить ототожнення підприємництва з малим бізнесом, широке використання у вітчизняній науці та практиці терміна «мале підприємство».¹¹

       Як  наукове поняття “бізнес” було введене дещо раніше французьким економістом Р. Кантільйоном. Французького походження також поняття “підприємець”. Воно застосовується до особи, яка з метою здійснення певної справи (отримання певної вигоди, доходу, психологічного задоволення) мобілізує різноманітні ресурси, засоби, матеріали, робочу силу.¹²

       Однією  з найсуттєвіших рис підприємництва французький економіст Дж.Сей називає насамперед ефективний перерозподіл ресурсів в економічній системі від нижчої до вищої сфери продуктивності та виробітку.¹³

       Найпоширеніша точка зору серед економістів ототожнює поняття “бізнес” і “підприємництво”, трактуючи останнє як інноваційну і ризиковану діяльність окремих індивідів з метою отримання прибутку за створені (надані) блага.¹⁴

       Не  існує також єдиної думки щодо понять “мале підприємництво” і “малий бізнес”. Так, ряд вітчизняних економістів, зокрема С. К. Реверчук, Н.В.Савка, Н.Є.Кубай¹⁵, у своїх наукових дослідженнях наголошують на доцільності їх ототожнення. В той час як, наприклад В. Є. Савченко, розуміючи під “малим бізнесом” лише малі (або малі та середні) підприємства в цілому, наголошує, що “мале підприємництво” характеризується не стільки порівняно невеликими розмірами чи масштабами господарської діяльності, як її якістю обов’язковим базуванням на ризикованій та інноваційній основі, повній економічній відповідальності, персоніфікованому і гнучкому управлінні та відповідній організації відтворення, спрямованих на отримання з одиниці затраченого капіталу максимального прибутку.¹⁶

       Ряд авторів поняття бізнесу та підприємництва і зовсім не уточнюють, тому не завжди можна розібратися, про що йдеться про підприємництво чи бізнес.¹⁷ Чіткого визначення відповідних понять, на жаль, не виявлено. Не применшуючи важливості дослідження різними авторами сутності підприємництва, і зокрема малого підприємництва, можна констатувати наявність суперечливих поглядів на природу цього феномена і його сутність.

       На  мою  думку, мале підприємництво – це самостійна (за рахунок власних коштів) систематична інноваційна діяльність громадян–підприємців та малих підприємств на власний ризик з метою отримання підприємницького доходу (надприбутку). При визначенні поняття "мале підприємництво" треба враховувати не стільки кількісні критерії (кількість працюючих, розміри капіталу, прибутку, грошового обігу, обсяги валової продукції, продажу тощо), скільки якісну характеристику. В першу чергу, треба виділяти такі якісні критерії, як правова незалежність, єдність права власності та безпосереднього управління фірмою; безпосередній характер відносин між хазяїном (господарем) та робітником; повна відповідальність за результати господарювання; невеликий ринок збуту; сімейне відання справою тощо.

       Малий бізнес – діяльність будь–яких малих підприємств та окремих громадян (фізичних осіб) із метою одержання прибутку. Практично це означає будь–яку діяльність зазначених суб'єктів господарювання, спрямовану на реалізацію власного економічного інтересу. Не обов'язково це має бути особливо ризикова й інноваційна діяльність на засадах повної економічної відповідальності. На думку професора З. Варналія, саме у цьому якісному чиннику й полягає різниця між поняттями «мале підприємництво» і «малий бізнес». На жаль, ці поняття не розмежовано ні в економічній літературі, ні на практиці. ¹⁸

       Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.¹⁹

       Тепер загальновизнаним фактором є те, що мале підприємництво – це обов'язковий елемент ринку, важливий фактор розвитку та ефективного функціонування економіки. Як зазначають фахівці, «двома китами, на яких стоїть економіка є, з одного боку, великі структури, що надають їй стабільності та керованості, відчиняють шлях до широкомасштабної інновації, з другого боку мале підприємництво, що формує конкурентне середовище та забезпечує гнучкість, індивідуалізацію виробництва».²⁰  
 
 

3. Тенденції розвитку малого підприємництва в світі та його особливості в Україні

       Сучасний  стан розвитку економіки України, яка стикнулася з фінансовою кризою, зменшенням обсягів промислового виробництва, зупинкою будівельної галузі та збільшенням безробіття вимагає дослідження всіх чинників, які можуть посприяти зайнятості населення.

       В економічно розвинутих країнах світу  важливу роль у створенні робочих місць відіграє мале підприємництво. На цьому факті неодноразово наголошувалося у вітчизняній економічній літературі, однак, нині діюче в нашій країні законодавство не створює сприятливого середовища для організації та розвитку підприємництва. Навпаки, в умовах фінансової кризи, через зменшення попиту населення та великих підприємств на їхню продукцію і послуги, малі підприємства зазнають найбільших збитків.

       Українські тенденції щодо надання малим підприємствам особливого статусу в сфері оподаткування збігаються з тенденціями, які відбуваються в США та Європейському Союзі, хоча значно відстають від них. Так, на початку дев’яностих років минулого століття близько 60 % всієї продукції України виробляла промисловість, 22 % – аграрний сектор, 8 %– будівництво, решта 10% припадало на сферу послуг (транспорт, зв’язок, торгівля, матеріально–технічне постачання) [с. 12],²¹ тоді як у промислово–розвинутих країнах світу сфера послуг займала 40–60 % у загальному обсязі виробництва. У Сполучених Штатах Америки тільки 10 % відсотків підприємств становлять акціонерні компанії, 10%– засновані на принципах партнерства (у нас їх прообразом стали різного роду господарські товариства), а 80 % становлять індивідуальні приватні підприємства [с. 32].²²

       Для господарств різних країн і регіонів, як в загальних рисах, так і  в окремих галузевих характеристиках  існують певні відмінності і  особливості, які виникли під  дією різних чинників, починаючи від  історичних і закінчуючи природнокліматичними. Розвиток малого підприємництва не є виключенням. Тому існують певні відмінності між шляхами становлення сектору малого підприємства в господарствах різних регіонів.

       Мале  підприємництво відіграє винятково важливу роль в економічному і соціальному житті США. Так, в 2005–2008 р. невеликі фірми США робили більше 40% валового національного продукту і половину валового продукту приватного сектору.

       У окремих сферах економіки мале підприємництво домінує. Так, на його частку оптової торгівлі доводиться – 86% валового продукту приватного сектору, у сфері обслуговування – 81%, у будівництві – 80%, у фінансовій сфері – 60%, у роздрібній торгівлі – 55%, в обробній промисловості – 21%.²³

       На  малі фірми в зазначений період припадало  майже половина всіх зайнятих у приватному секторі: – 12 млн. чол. у сфері обслуговування; – 10,1 у роздрібній торгівлі; –4,4 в оптової; в обробній промисловості зайняті – 8; у будівництві – 4,3; на транспорті – 2; у видобувній промисловості – 0,5; у сільському господарстві – 0,8; 3,2 млн. чол. було зайнято фінансовою діяльністю.²⁴

       Особливо  важливу роль мале підприємництво відіграє у вирішенні проблем зайнятості: у 90–і роки 80% усіх нових робочих місць були створені дрібними підприємствами. Більше 100 млн. американців прямо або побічно заробляють засоби для існування завдяки малому підприємництву. Держава ж одержує мільярдні суми прибутків у вигляді податків із прибутку дрібних підприємств.

       У політиці уряду США як і в багатьох інших розвинених капіталістичних  країнах допомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Дрібні підприємства стали своєрідним індикатором загального стану справ в економіці. Невеликі підприємства найбільш чуйно реагують на зміну господарської кон'юнктури, падіння або підвищення норми прибули в галузях економіки. Хвиля розорень або утворення нових компаній зароджується передусім в немонополізованому секторі і лише пізніше, набравши силу, докочується до більш великих фірм, відбиваючись на їх діяльності.

       Мале  підприємництво відіграє помітну роль в зайнятості, виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково–виробничих розробках. Про те, що малі підприємства здатні у великих масштабах забезпечувати роботою незайняті трудові ресурси говорить те, що в США в дрібних фірмах в 2004 році було зосереджено 40%, всієї робочої сили. У цьому укладається соціальна роль підприємств дрібного підприємництва.²⁵

       Незважаючи  на те, що велика частина наукового потенціалу зосереджена на великих компаніях, малі і середні фірми по широкому колу продукції частіше починають комерціалізацію нових товарів. Дослідження 500 значних технологічних нововведень і винаходів, зареєстрованих протягом останнього двадцятиріччя в США, виявило важливу роль невеликих фірм навіть у втіленні в життя істотних технологічних нововведень.

       У світовій практиці вважається нормою державне заохочення малого підприємництва в інтересах суспільства і держави. При цьому завдання держави полягає не в тому, щоб просто передати малим підприємствам фінансові, технічні й інші ресурси, і не в тому, щоб підтримувати їх за будь–яку ціну, а в тому, щоб створити правові й економічні умови для їхнього виживання, спроможності зростати і саморозвиватися в умовах ринку. В США йде потужна хвиля підтримки розвитку малого підприємництва.

       Але часто, у залежності від важливості малого підприємництва в економіці  країни, він самостійно розділяється на різні групи. У ФРН, наприклад, офіційне визначення поняття малого підприємництва відсутнє, але відповідно до класифікації федерального міністерства господарства до дрібного відносять фірми з числом зайнятих до 49 чоловік і щорічним оборотом мінімум 1 млн євро. При цьому дрібні і середні підприємства – це фірми, якими керують юридично самостійні власники, що беруть участь у виробництві, що цілком беруть на себе економічний ризик.