Соціально–економічна природа малого підприємництва та особливості його розвитку в трансформаційній економіці

       У Німеччині ж, існує чотири категорії  віднесення підприємств до малих: від 20 до 49; від 50 до 99; від 100 до 199; від 200 до 499.

       І для того, щоб фірму визнали малою, її річний оборот повинний складати від 3,5 до 11,5 млн.DM, а в США – 3–12 млн. дол.²⁶

       Ефективність  малих підприємств у Німеччині трохи вища, ніж у США й у Японії. Тут на частку 12,3% великих підприємств і 34% зайнятих на них працівників припадав тільки 52,6% національного доходу. Тому число малих підприємств росте.

       Якщо  в Україні проблемою малих  підприємств опікуються 10 років, то в економічно розвинутих країнах світу – більше 50 років. Сьогодні в Україні відбувається збільшення загальної кількості суб’єктів малого підприємництва. Так, зокрема, станом на 01.01.2008 р. кількість суб’єктів малого підприємництва збільшилась у порівнянні з попереднім роком на 4,3 % і становить більше 2327 тис. одиниць, з яких: 307398 – малі підприємства–юридичні особи, майже 2 млн.– фізичні особи – підприємці та 42,9 малі фермерські господарства. Загальна кількість зайнятих в малому підприємництві впродовж 2008 року збільшилась на 3% і дорівнює 5,4 млн. осіб.²⁷

       Основні показники розвитку малих підприємств²⁸ ст309

       Станом  на 01.01.2009р. в економіці України на малих підприємствах – юридичних особах (без сільськогосподарських та банків) середньорічна кількість найманих працівників становила 1674,2 тис. осіб. За цей же період ними було реалізовано продукції, виконано робіт та надано послуг на суму понад 90 млрд. гривень, що майже на 10% більше ніж за попередній рік . Протягом 2006–2009 рр. динаміка абсолютних показників обсягів реалізованої продукції малими підприємствами України демонструє односпрямовану тенденцію до зростання, проте відносні показники фіксують скорочення питомої ваги обсягів реалізації малого бізнесу в загальних обсягах реалізації по економіці країни. Це є свідченням випереджаючого зростання обсягів організованої торгівлі, яку здійснює середній та великий бізнес. Аналіз статистичних даних свідчить про тотожність основних ліній галузевої структури малих підприємств для більшості регіонів України. Найбільшу питому вагу в загальній кількості малих підприємств має прошарок малих підприємств, що працюють в сфері оптової та роздрібної торгівлі. Протягом періоду 2006–2009 рр. питома вага цього прошарку малих підприємств повільно зменшувалась.

       В структурі малих підприємств  України фіксується неухильне зростання питомої ваги прошарку малих підприємств, що спеціалізуються на операціях з нерухомістю, здаванням площ під найом та наданням послуг користувачам (21,7% на 01.01.2007 року проти 18,6% у 2004 р., та 12,1% у 2000 році), що є відображенням закономірного переливу динамічного інвестиційного та підприємницького капіталу малого бізнесу в найбільш прибуткові сфери економічної діяльності. Це є негативною тенденцією, адже такі малі фірми є посередниками, що не створюють реальної доданої вартості, а лише збільшують накладні витрати та сприяють штучному зростанню раніше створеної вартості. Третім за питомою вагою в загальній кількості малих підприємств є прошарок промислових підприємств. Протягом 2004–2008 рр. Частка малих промислових підприємств поступово зменшувалась з 15,8% до 14,4%.

       Виходячи  з даних статистики, синхронно  розвиваються в регіонах України малі підприємства, що спеціалізуються на наданні колективних, громадських та особистих послуг, працюють у сфері транспорту, а також фіксується зрозумілий дисбаланс між питомою вагою прошарків сільськогосподарських малих підприємств у промислових та традиційно більш аграрно орієнтованих регіонах. Варто відзначити, що за показниками розвитку малого підприємництва регіони України різняться досить суттєво. Так, відповідно до загального рейтингу регіонів за розвитком малого підприємництва, розрахованого Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва на 2009 рік, першу п’ятірку формують м. Київ, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська області. Замикають рейтинг Закарпатська, Запорізька, Івано–Франківська області. При цьому, значну диференціацію демонструють навіть складові інтегрального показника. Так, наприклад, якщо за статистичними показниками розвитку малого підприємництва Донецька область посідає 5–те місце, то за показниками ефективності діяльності місцевих органів влади щодо створення сприятливого підприємницького середовища в регіоні – 25–те, а за станом розвитку інфраструктури підтримки малого бізнесу – взагалі 27–ме. Подібна ситуація характерна для Дніпропетровської (4–те, 13–те і 25–те місця відповідно), Харківської (3–тє, 27–ме і 17–те місця), Одеської (2–ге, 24–те і 19–те місця) областей, м. Севастополя (19–те, 26–те і 3–тє місця відповідно) тощо. 

       Кількість малих підприємств  у розрахунку на 10 тис.осіб наявного населення  за регіонами.²⁹ Ст98

       Проблема  залучення малих підприємств  до інноваційної діяльності в Україні залишається невирішеною. За даними офіційної статистики, ступінь поширення інноваційних процесів у вітчизняному малому підприємництві помітно відстає від ступеня поширення інноваційних процесів у вітчизняній економіці взагалі, а також від ступеня поширення інноваційних процесів в малому підприємництві розвинених країн світу.

       Так, в середньому по Україні близько 16% середніх та 40% великих промислових підприємств є інноваційно активними. Аналогічний показник для малих підприємств, наприклад, у Німеччині, складає понад 60%. Реаліїї українського малого підприємництва в цих питаннях незрівняно гірші. Так, в середньому по Україні, питома вага малих підприємств, які щорічно здійснюють витрати на капітальне інвестування у порівнянні з загальною кількісттю малих підприємств, що реалізують продукцію та надають послуги склала у 2006, 2007 та 2008 роках відповідно 27,5%, 28,3% й 29,4%.

       Питома  вага малих підприємств, що здійснюють витрати на інформатизацію у порівнянні з вищевказаним показником за тіж періоди, склала відповідно 11,0%, 11,4% й 12,3%. Проте, питома вага малих підприємств, що здійснюють витрати на технологічну інновацію у порівнянні з тим же показником за тіж роки, склала відповідно лише 0,25%, 0,31% й 0,26%, а серед малих промислових підприємств, цей показник склав 0,39%, 0,38% та 0,28%.

       Традиційно  вищими за середньодержавний рівень є значення показників інноваційної активності столичних малих підприємств (питома вага столичних малих підприємств, що мали витрати на інформатизацію: у 2006 р. – 18,9% проти 11,0% по Україні, у 2007 р. – 20,2% проти 11,4% , у 2008 р. – 19,5% проти 12,3%). В період зрілості інформаційних технологій та адаптації їх до підвищення ефективності всіх сфер господарської діяльності наявний відсоток є мізерним. Отже, переважна більшість малих фірм України не має можливості або внаслідок низького рівня менеджменту не бачить перспективи розвитку.³⁰

       Починаючи з 2009 року, Україна може значно покращити  показники розвитку малого підприємництва та збільшити його роль у формуванні ВВП. І це на фоні скорочення робочих місць на великих промислових підприємствах та зростання рівня безробіття – за підрахунками Мінпраці, мова йде про 2,4 мільйони осіб наступного року.³¹Господарський кодекс встановив, що малі підприємства мають середньооблікову чисельність працівників за звітний рік не більше 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) – не більше 70 мільйонів гривень.³²Попередньою редакцією закону обсяг реалізації було зафіксовано на рівні 500 тисяч євро, що за курсом НБУ у жовтні 2008 р. дорівнювало приблизно 3,7 мільйонів гривень.