Соціально–економічна природа малого підприємництва та особливості його розвитку в трансформаційній економіці

       Виконання заходів щодо забезпечення розвитку малого підприємництва допоможе вирішенню  соціально–політичних завдань; формуванню широкого прошарку дрібних власників (середнього класу), який є основою соціально–економічних реформ, гарантом політичної стабільності та демократичного розвитку суспільства, і, відповідно, послаблення тенденції до соціальної диференціації населення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки до розділу 2

       Проаналізувавши механізми розвитку малого підприємництва в системі державного регулювання  економіки, можемо зробити висновок, що формування державної політики розвитку малого підприємництва полягає у створенні цілісної системи його державної та громадської підтримки. Одним з дієвих механізмів розвитку підприємництва є прийняття, відповідно з положенням Концепції державної політики розвитку малого підприємництва, однойменної Програми та регіональних програм, які враховують специфіку кожної території і визначають пріоритети розвитку підприємництва.

         Реалізація Програм створить  умови для збільшення кількості  діючих малих підприємств, приріст  нових робочих місць, росту  частки малих підприємств у  валовому внутрішньому продукті, додаткових надходжень до бюджету,  отримання додаткових товарних  ресурсів, підвищення рівня конкуренції  серед вітчизняних товаровиробників; допоможе вирішенню соціально–політичних  завдань; формуванню широкого  прошарку дрібних власників, який  є основою соціально–економічних  реформ, гарантом політичної стабільності  та демократичного розвитку суспільства,  і, відповідно, послаблення тенденції  до соціальної диференціації  населення.

       Серед пріоритетів державного регулювання  малого підприємництва є реалізація програм, які за умов економічної стабілізації створять умови для збільшення кількості діючих малих підприємств в 2 рази, що дозволить забезпечити значний (близько 1 млн.) приріст нових робочих місць, ріст частки малих підприємств у валовому внутрішньому продукті (10–15%). Це дозволить забезпечити додаткові надходження до бюджету від діяльності суб'єктів малого підприємництва, отримати додаткові товарні ресурси, підвищити рівень конкуренції серед вітчизняних товаровиробників.

       Аналіз  світового досвіду підтримки малого підприємництва свідчить, що  досвід більшості зарубіжних країн підтверджує, що державна політика щодо малого підприємництва є важливим самостійним системним напрямом соціально–економічної політики держави в цілому відповідно до основних національних інтересів. Ця політика формується за принципом створення сприятливого середовища щодо розвитку малого підприємництва, особливо в тих напрямах діяльності, які дають максимальний соціально–економічний ефект у країні або в регіоні.

       Однак система державної підтримки  малого підприємництва, про що свідчить світовий досвід, формується з урахуванням державного й політичного устрою, напрямів економічного розвитку, традицій регулювання і самоорганізації підприємницької діяльності, стану бюджетної та кредитно–фінансової системи, рівня громадської свідомості та інших факторів. Тому пряме перенесення на український грунт американської, французької, німецької або будь–якої іншої моделі державної підтримки малого підприємництва не можливе. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       РОЗДІЛ 3 СОЦІАЛЬНО–ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В  УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ  ЇХ РОЗВ’ЯЗАННЯ

       3.1.   Проблеми ефективності розвитку малого підприємництва

       Аналіз  стану малого підприємництва в Україні  свідчить про те, що суттєвих зрушень  у розвитку цього сектора ринкової економіки не відбулося.

       Основними проблемами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні та її регіонах є:

• відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва. Це питання ще не посіло належного місця і в діяльності місцевих органів державної виконавчої влади;
• неймовірно важкий тягар оподаткування, що примушує багатьох суб'єктів малого підприємництва збочити в тіньову економіку;низькі темпи та перекоси в процесі реформування власності;
• відсутність належного нормативно–правового забезпечення розвитку малого бізнесу, як підприємництва в цілому;
• обмеженість або повна відсутність матеріальних фінансових ресурсів. Багато малих підприємств розпочали свою діяльність через відсутність достатньої суми стартового капіталу, власних виробничих площ та устаткування;
• недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки персоналу для підприємницької діяльності тощо.⁵³

       На  тенденції розвитку малого підприємництва в Україні безпосередньо впливає  негативна динаміка основних макроекономічних показників. Зокрема, спад ВВП призвів  до зменшення внутрішніх фінансових ресурсів держави, обігових коштів у  суб'єктів підприємницької діяльності, зниження купівельної спроможності населення тощо.

       До  основних макроекономічних чинників, які впливають на розвиток малого підприємництва, слід віднести, передусім, обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв'язку з браком вільних  фінансових коштів підприємств, зниженням  реальних доходів населення, незначну інвестиційну активність, відсутність  переливу коштів з фінансового в  реальний сектор економіки, обмеженість  кредитів.

       З огляду на проведене опитування та аналіз спеціалісти Міжнародної  фінансової корпорації (МФК) вважають, що ключовими проблемами на шляху  подальшого розвитку та росту малого підприємництва в Україні є труднощі при виході на ринок для новостворюваних підприємств та надмірні регулятивні вимоги і податки для діючих підприємств.

       Сьогодні  процес реєстрації є дуже трудомістким і потребує значних фінансових витрат для нових підприємств.

       Ліцензування  вимагає адекватного визначення та переконливого обґрунтування. У  майбутньому право давати ліцензії повинно бути уніфіковано та централізовано, на відміну від теперішньої ситуації.

       Підприємства, особливо малі, фінансують свій подальший  ріст із прибутку. Якби підприємства могли  залишати більшу частину а доходів  у себе, загальний рівень інвестицій значно збільшився б. Цей захід також  сприяв би тому, що нові підприємці були б готові ризикувати і вкладати свої кошти та сили або у новостворювані фірми, або в існуючі компанії. Зниження рівня податків допомогло  б зробити рівень українських  капіталовкладень менш залежним від  вливань іноземного капіталу. Малі підприємства менше залежали б від  урядових кредитних ліній.

       Велика  кількість різноманітних податків та нестабільність оподаткуваня створюють  суттєві труднощі для підприємців, тому варто спростити систему  оподаткування.

       У порівнянні з іншими країнами перехідного  періоду підприємства та підприємці в Україні витрачають багато часу на вирішення питань регулятивного характеру. Сьогодні надмірні регулятивні вимоги, а також часті зміни в цих вимогах призводять до величезних витрат з боку українського приватного підприємництва. Спрощення регулятивних актів дозволило б знизити рівень корупції.

       Існують спеціалізовані джерела підтримки  малих підприємств, до яких треба  віднести: державну фінансову допомогу, міжнародну донорську допомогу, підтримку  великих підприємств. В Україні  державна фінансова допомога малим  підприємствам проводиться в  рамках державних цільових програм  підтримки малого підприємництва за рахунок бюджетних коштів. Але  ці програми не стали дійовимі інструментами  фінансової підтримки малих підприємств, що пов`язано з незначними фінансовими  можливостями, викликаними обмеженими ресурсами бюджетної системи. Іншим  напрямком державної підтримки  є пільги в оподаткуванні. Податківцям  нема сенсу закривати очі на результати опитування підприємців, які серед  головних перешкод називають високий податковий тягар, що змушує певну частину суб`єктів підприємницької діяльності перебувати "у тіні. Враховуючи чинники, які перешкоджають розвитку підприємництва (високомонополізована структура економіки, недосконалість кредитних джерел фінансування тощо), податкова адміністрація України намагається запроваджувати ефективне стимулююче оподаткування малого бізнесу. Йдеться про застосування спрощеної системи оподаткування, змістом якої є диференційовані механізми, які враховують особливості господарської діяльності тих чи інших прошарків підприємництва.

       Існуюча система оподаткування малого підприємництва створює альтернативні можливості вибору найбільш ефективного механізму. Але водночас податкові ставки певних видів підприємницької діяльності запроваджуються за рішеннями відповідних  місцевих органів влади, тобто здебільшого  на суб'єктивних підставах.

       Українські  та іноземні інвестори вважають, що фінансові звіти, які існують  зараз, дають чітке уявлення про  фінансовий стан підприємства. Така невизначеність утримує інвесторів від вкладань капіталу, які б за інших обставин були доцільними і прибутковими. В  Україні треба запровадити загальновживані  бухгалтерські засади, які б дозволили  підприємствам одержати доступ і  вільно використовувати засоби від  амортизації основних засобі підприємств.

       Залишаються  гострою  проблеми  формування   цілісної   системи державної   підтримки   розвитку    підприємництва,    зокрема    формування високоякісного  правового  поля.

       Сьогодні  найактуальнішими проблемами є розробка нових та вдосконалення діючих законодавчо–нормативних документів з питань визначення чітких підходів до власності та форм її захисту; створення сприятливішого податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимів для суб'єктів малого підприємництва; упорядкування механізмів державного регулювання та контролю підприємницької діяльності.

       Винятково важливою проблемою є питання  поліпшення доступу до зовнішніх  джерел фінансування, створення сприятливих  умов для залучення іноземного капіталу в сфері малого підприємництва, що передбачає створення та підтримку  регіональних бізнес–центрів, бізнес–інкубаторів, технопарків тощо, формування сітки фінансово–кредитних установ, інвестиційних та інноваційних фондів.

       Взагалі розвиток малого підприємництва –  важлива економічно–політична проблема, розв'язання якої потребує  цілісної  системної методології розвитку малого підприємництва з точки зору як бюджету і податків, так і ставлення держави до малого бізнесу.  Початок дійсного піднесення в розвитку малого підприємництва в цілому є неминучим, проте воно значною мірою де термінуватиметься реальним піднесенням та пожвавленням розвитку всієї економічної системи України.⁵⁴

       Становлення малого підприємництва в Україні  – тривалий процес, який повинен мати певну етапність, виходячи з економічного стану країни, існуючих проблем на макро та мікро рівнях.

       Економіка України має великий потенціал  економічного росту. Аби вивільнити його, дуже важливо, щоб ресурси, ризик  та ініціатива були тісніше пов'язані  між собою. Такого росту можна  набути, перш за все, надавши більше свободи підприємцям і надавши  їм можливість отримувати адекватну  винагороду за їх зусилля.

       Звичайно, вирішення цих проблем вимагає  певної програми комплексного розвитку та реструктуризації економіки. Основним важелем цієї програми повинна бути ефективна податкова система, спрямована на стимулювання розвитку підприємств. Але ми не повинні  також забувати про те, що подібний процес вимагає  відповідного бажання та політичної волі керівників нашої держави.

       І, все ж таки, не зважаючи на ці та багато інших проблем, які стоять на шляху розвитку економіки України, відбуваються деякі позитивні зрушення в результаті яких проходить поступове пристосування людей до ринкової економіки. 
 
 
 
 

3.2.   Соціально–економічні аспекти “тінізації” малого підприємництва

       Надзвичайно актуальною, складною та великомасштабною проблемою, яка пов'язана з економічною й соціальною безпекою України і потребує як правового, так і економічного та соціального державного регулювання, є розвиток тіньової економіки.