Соціально–економічна природа малого підприємництва та особливості його розвитку в трансформаційній економіці

       Тіньовий  сектор економіки почав серйозно впливати на всі соціально–економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Без урахування цього факту стало неможливим проведення наукового економічного аналізу на макро– і мікрорівні, прийняття ефективних управлінських і законодавчих рішень на всіх рівнях структур. Ігнорування такого багатогранного й суперечливого явища, як тіньова економіка, призводить до серйозних помилок при визначенні макро–економічних показників, до неадекватної оцінки найважливіших процесів і тенденцій, до тактичних і стратегічних прорахунків при прийнятті відповідних рішень.

       Яка частина української економіки  знаходиться в тіні, однозначно сказати  ніхто не може. За даними Міністерства економіки, рівень тінізації становить 36% від офіційного ВВП. За даними Рахункової палати України, на початок вересня 2009 року частка тіньового обороту  перевищила 40%. За оцінками Світового  банку, рівень тінізації української  економіки перевищує 50%. Отже, за найменшими оцінками, дрежавний бюджет недоотримує  понад 100 млрд. грн.

       У цілому за підсумками 2008 року тіньова  економіка зросла на 3,1 процентного  пункту, до 31% від ВВП, що стало максимальним показником із 2001 року. Тоді Мінекономіки пояснювало такий різкий приріст  реакцією бізнесу на кризу.

       Показник 40–50 % є вже критичним. На цьому рівні вплив тіньових факторів стає настільки відчутним, що суперечність між легальним і тіньовим секторами спостерігається практично у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

       Публікації  з питань тіньової економіки, що побачили світ за останні 10 років, свідчать: ця проблема продовжує залишатися в зоні підвищеної уваги з боку західних учених і урядових кіл. Проте в науковій літературі України, як і в інших країн СНД, поява серйозних праць, присвячених дослідженню проблем тіньової економіки, стала рідкістю. Науковий аналіз часто підмінюється поверховими публіцистичними міркуваннями, дешевими викриттями й сенсаціями. На жаль, тіньова економіка перетворилася на чергову традиційну тему – для засобів масової інформації, всіляких доповідей і публічних виступів. Причому розростання і вплив тіньового сектору економіки досягли таких масштабів, що прийняття економічних програм та політичних рішень без урахування цього фактора робить їх із самого початку не результативними або такими, які не може бути виконано.

       Держава не може далі друкувати гроші та робити внутрішні чи зовнішні запозичення, а має чесно визнати необхідність непопулярних реформ. Таку думку в  прямому ефірі Радіо «Свобода»  висловив голова Держкомпідприємництва  Михайло Бродський.

       «У  нас дуже мало легального бізнесу. Коли каже уряд і урядовці, що 50% бізнесу  знаходиться в тіні, це неправда, 90% всього бізнесу знаходиться сьогодні в Україні в тіні. І, на жаль, це може взагалі привести до катастрофи», – заявив голова Держкомпідприємництва. Він відзначив, що Україна не може собі дозволити виконувати лише соціальні функції, забувши про розвиток економіки: «Нарешті маємо сказати чесно: так, потрібні реформи. Реформи – це не популярна дія, вони завжди когось зачіпають».

       В рамках втілення в життя економічних  реформ, презентованих президентом  України Віктором Януковичем, Комітетом  вже розроблені 8 законопроектів, сім  з яких перебувають на розгляді у  Верховній Раді України.

       «Комітет Держкомпідприємництва за два місяці напрацював 8 законопроектів. І ці законопроекти повністю співпадають з тим, що записано в програмі Президента по покращенню життя підприємців. Це дерегуляція в першу чергу. Скажімо, законопроект щодо зменшення кількості контролюючих органів, ми вже пройшли по процедурі... Із  6 законів – це зменшення платежів з чотирьох до одного, антирейдерський закон, реєстрація філій іноземних підприємств та ін.», – зазначив Михайло Бродський.

       Голова  Держкомпідприємництва повідомив, що найближчим часом до парламенту буде внесено ще один законопроект, який стосуватиметься зменшення  кількості ліцензованих видів діяльності: «По ліцензіях ми внесемо законопроект в середу. Він передбачає зменшення  видів діяльності на 30%. А десь за два тижні зменшимо 2279 видів робіт  на 90%. Залишиться, мабуть, 200». Зменшити кількість ліцензованих видів робіт  планується на рівні уряду,  де особисту підтримку  в реалізації даного питання  надає прем’єр–міністр України Микола Азаров.⁵⁵

       Дослідження економічних процесів, які відбуваються в Україні, як і в інших країнах  СНД, сьогодні піднялися на певний рівень. Особлива увага приділяється аналізові сутності й особливостей перехідної економіки як специфічної господарської системи. Однією з таких особливостей є швидке зростання тіньового сектору економічної діяльності, що породило термін "тінізація" економіки.

       Подібний  економічний феномен властивий усім країнам, незалежно від рівня та моделі економічного розвитку. Але, за оцінками експертів, саме в постсоціалістичних країнах і, зокрема, в республіках колишнього Радянського Союзу тіньовий сектор практично на рівних конкурує з офіційною господарською діяльністю в багатьох галузях національної економіки.

       Тіньова економіка – явище не нове. Вона виникла на зорі цивілізації паралельно з виникненням перших державних утворень. Так, наприклад, тільки людство почало карбувати монети, як відразу ж з'явилися фальшивомонетники. Але, незважаючи на багатовікову історію тіньової економіки, вчені–економісти до недавнього часу не приділяли їй належної уваги. Лише у другій половині XX ст. почали з'являтися наукові дослідження провідних економістів з цієї проблематики.

       О.В. Турчинов пропонує досить містке визначення тіньової економіки і розглядає  чотири складових блоки:

       1) неприховувана від державних  органів економічна діяльність, але з об'єктивних і суб'єктивних причин не врахована, не контрольована і не оподатковувана державою;

       2) легальна економічна діяльність, у процесі якої відбувається  повне або часткове ухилення  від сплати податків, зборів, штрафів  та інших обов'язкових платежів, а також порушення її державної регламентації (тобто суб'єкт тіньової економічної діяльності одержує додатковий дохід шляхом порушення чинного податкового та іншого законодавства, що регламентує економічну діяльність);

       3) незаконна, навмисно прихована від державних органів економічна діяльність;

       4) діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом скоєння чи сприяння скоєнню злочинів, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

       Таким чином, тіньова економіка – це економічна діяльність суб'єктів господарювання (фізичних і юридичних осіб), яка не враховується, не контролюється й не оподатковується державою і (або) спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства.

       Усі види тіньової економічної діяльності можна поділити на три блоки:

• легальне (нерегламентоване державою) виробництво товарів і надання послуг ("неформальна економіка");
• порушення в межах дозволеної економічної діяльності ("підпільна економіка");
• заборонені види діяльності: кримінальний промисел, рекет, корупція тощо ("незаконна економіка").

       Основна частина видів діяльності, які належать до тіньової економіки, провадиться з порушенням вимог і обмежень, висунутих державою до економічної діяльності суб'єктів підприємництва.

       Обмеження державою економічної діяльності й вимог, які висуваються до неї, мають серйозні відмінності як у цільових установках, функціях і завданнях висунення їх, так і в соціально–економічних наслідках від їх реалізації.

       Поряд із "позитивними", вимушеними обмеженнями  й вимогами (збереження життя і здоров'я членів суспільства; збереження матеріальних і культурних цінностей; захист цілісності та інтересів держави; створення умов для соціальної стабільності й економічного розвитку суспільства; формування систем державного управління соціально–економічними процесами тощо) є також надмірні вимоги й обмеження (посилення оподаткування, надмірна регламентація економічної діяльності, адміністративні бар'єри щодо здійснення підприємницької діяльності тощо).

       Основні причини порушень державних вимог  і обмежень:

• недосконалість законодавчої бази, яка регламентує підприємницьку діяльність (її складність, безсистемність і суперечливість);
• низька ефективність системи державного управління, помилковість (некомплексність) програм, які реалізує держава;економічна вигода від порушень регламентації та обмежень;
• силовий державний і недержавний примус

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

• антисоціальні форми задоволення своїх потреб і попит на аморальні й соціально  негативні товари та послуги (наркоманія, проституція і т. ін.) тощо.

       Звичайні (найпростіші) механізми тіньової діяльності спостерігаються в межах неврахованого офіційною статистикою легального виробництва товарів і послуг (неформальна економіка). Йдеться про неформальні громадські зв'язки між фізичними особами, які продають товари, вироблені в умовах домашніх господарств (продукти харчування з присадибних ділянок, продукцію кустарних промислів і т. ін.), або надають послуги, засновані на праці виконавця (ремонт квартир, репетиторство, догляд за дітьми тощо), чи заробляють гроші, використовуючи приватну власність (здавання квартир і гаражів в оренду, перевезення приватним транспортом тощо).

       Спільною  рисою, властивою для цього виду діяльності, є те, що не ведеться облік  отриманих таким шляхом доходів при визначенні офіційного сукупного доходу фізичної особи, який підлягає (має підлягати) оподаткуванню.

       Найбільшим  масовим видом тіньової економічної  діяльності є ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

       Основні способи ухилення від сплати податків:

       1) нелегальне виробництво товарів  (послуг);

       2) неврахований обіг, а саме: невраховані обсяги реалізації товарів і послуг; неофіційний бартер; невраховані проплати; неврахована виплата зарплати;

       3) незаконне отримання і використання  податкових пільг;

       4) приховування реальних обсягів  прибутку й доходів (штучне  завищення собівартості продукції), а саме: фальсифікація цін; використання зарубіжних підприємств і рахунків; використання кредитних і страхових схем; фальсифікація змісту затратних статей; фальсифікація виробничих затрат; використання тіньових фінансових посередників;

       5) приховування доходів (для фізичних  осіб);

       6) штучне банкрутство і штучна  неплатоспроможність;

       7) приховування чи фальсифікація звітної документації та інформації про економічну діяльність.

       8) зміна резидентства суб'єкта економічної  діяльності.

       Для оцінювання розмірів тіньової економіки найчастіше використовують (можна використовувати) такі методи:

• соціологічні методи (опитування, обстеження);
• статистичні методи (аналіз розбіжностей даних офіційної статистики, оцінка нарахованої вартості складових ВВП);
• монетарні методи (аналіз попиту на готівкові гроші, аналіз обсягів грошових операцій);
• структурні (галузеві) методи (експертний метод, метод домінування, метод зіставлення галузей);
• спеціальні методи (метод дослідження зайнятості, метод стійких взаємозв'язків, метод Палермо тощо).

       Детально  ці п'ять груп методів оцінки розмірів тіньової економіки аналізує О.В. Турчинов у книзі "Тіньова економіка: закономірності, механізми функціонування, методи оцінки".

       Через зазначені причини, а саме: потужний податковий прес, брак стабільного  і збалансованого законодавства тощо, мале підприємництво змушене йти в тіньову економіку. Із трьох блоків ("неформальна економіка", "підпільна економіка" та "незаконна економіка") суб'єкти малого підприємництва значною мірою здійснюють (нерегламентоване державою) виробництво товарів і надання послуг, а також здійснюють певні порушення в межах дозволеної економічної діяльності. Щодо третього блоку – кримінальні промисли (здійснення заборонених видів діяльності), рекет, корупція тощо – це сфера, як правило, представників великого капіталу. Сферою тіньової діяльності суб'єктів малого підприємництва є "неформальна економіка" – діяльність в умовах домашніх господарств, кустарний промисел, надання послуг на непостійній основі, домашнє обслуговування тощо, а також "підпільна економіка", зокрема, – ухилення від сплати податків, зборів, штрафів та інших обов'язкових платежів у межах офіційної економіки тощо.