Соціально–економічна природа малого підприємництва та особливості його розвитку в трансформаційній економіці

      Діяльність  УФПП у сфері фінансової підтримки  суб'єктів малого підприємництва визначається діючими законодавчими актами, регламентується  «Положенням про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів, передбачених на розвиток підприємництва в Україні»⁴⁴

      Поділяючи стурбованість щодо захисту вітчизняного товаровиробника, реальної державної підтримки малого підприємництва, про що наголошується в Законі України від 19 жовтня 2000 року N 2063–III “Про державну підтримку малого підприємництва”, цей Закон  визначає  правові   засади   державної   підтримки суб'єктів  малого  підприємництва  незалежно від форми власності з метою якнайшвидшого виходу із економічної кризи та створення  умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні. Відносини щодо  державної  підтримки  малого   підприємництва регулюються  цим Законом, та іншими нормативно–правовими актами.⁴⁵

      З огляду на світовий досвід, ефективно  діюча фінансова політика, спрямована на стимулювання розвитку малого підприємництва, є вирішальним чинником у побудові ринкової економіки. Аналіз процесу ринкових перетворень в Україні свідчить, що недосконала та руйнуюча система оподаткування й відсутність цілеспрямованої послідовної фінансової підтримки підприємництва основні перепони на шляху формування ринкового середовища держави, розвитку малого підприємництва. Це викликає необхідність розробки та реалізації дійової політики державної фінансово–кредитної підтримки малого підприємництва, яка б ураховувала економічні проблеми України та визначила шляхи подальшого розв'язання їх. Така політика має визначити структуру державної фінансової підтримки малого підприємництва; основні принципи та пріоритети державної фінансової підтримки малого підприємництва; основні напрями такої підтримки.

      Удосконалення державної фінансової підтримки  підприємництва потребує впровадження єдиної фінансово–кредитної політики, спрямованої на підтримку суб'єктів малого підприємництва. Реалізація цієї політики має передбачати такі чинники:

  по–перше, вдосконалення кредитної політики;

      по–друге, вдосконалення податкової політики. Важливим кроком у забезпеченні державної підтримки підприємництва є створення сприятливого податкового клімату для суб'єктів малого підприємництва, зокрема для тих, котрі здійснюють діяльність у пріоритетних напрямах;

      по–третє, подальше вдосконалення прямої фінансової підтримки з боку держави, що передбачатиме:

• фінансування за рахунок бюджетних коштів державних, галузевих та основних регіональних програм підтримки малого підприємництва;
• залучення коштів місцевих бюджетів для фінансування регіональних програм розвитку підприємництва, цільових проектів;
• забезпечення умов для створення й діяльності недержавних фондів підтримки підприємництва;
• заохочення громадських об'єднань, фінансових організацій у спрямовуванні коштів на підтримку розвитку малого підприємництва за пріоритетними напрямами тощо.

      Розгляд та аналіз системи державної підтримки  малого підприємництва України дає зробити певні висновки, зокрема, виділити три взаємопов'язані групи причин неефективності системи державної підтримки, що формується.

      По–перше, невизначеність і незрілість концептуально–програмної бази розвитку та підтримки малого підприємництва. Відповідно до Конституції України визначення засад внутрішньої політики, затвердження загальнодержавних програм економічного розвитку належать до повноважень Верховної Ради України.⁴⁶ Окрім того, виключно законами України визначаються: права й свободи громадян; гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина (а це стосується і підприємця як фізичної особи); правовий режим власності; правові засади та гарантії підприємництва; засади цивільно–правової відповідальності тощо.

      Другою  групою причин неефективності наявної державної підтримки підприємництва є недосконалість та незавершеність, а в окремих випадках (зокрема на регіональному рівні) те, що немає організаційної побудови комплексної і дійової системи, недостатнє її ресурсне (насамперед фінансове) забезпечення.

      Третьою групою зазначених причин є суперечливість напрямів і механізмів функціонування системи державної підтримки  малого підприємництва, неадекватних реальному стану внутрішнього та зовнішнього середовища малого підприємництва. Таким чином, для того, щоб система  державної підтримки малого підприємництва відповідала масштабності завдань, які вона має розв'язувати, необхідно підняти її на якісно інші (нові) концептуально–програмні, організаційні та функціональні параметри. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.3.   Пріоритетні напрями державного регулювання малого підприємництва в Україні

       Формування  державної політики розвитку малого підприємництва, створення цілісної системи його державно–громадської підтримки – складний і тривалий процес, однак вже сьогодні можливо і необхідно закласти організаційно–правові та економічні засади відповідної державної політики.

       Серед пріоритетних напрямів державного регулювання  малого підприємництва в Україні  стали:

• Закон України від 19 жовтня 2000 року N 2063–III “Про державну підтримку малого підприємництва”
• Закон  України від 21 грудня 2000 року N 2157–III “Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні”
• Розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 24.02.2010  № 274–р Про затвердження плану заходів з виконання у 2010 році Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні.

       Для фінансової підтримки малого підприємництва в Україні функціонують: 176 банків і 1369 їхніх філій; 1740 небанківських  фінансово–кредитних установ, у тому числі 1441 кредитна спілка.⁴⁷

       Ключовим  моментом в історії розвитку українського малого бізнесу стало прийняття  в 2000 році Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», яким уперше на законодавчому рівні  були визначені правові основи й  напрями державної підтримки  суб'єктів малого підприємництва.

       У цьому ж році був прийнятий  Закон України "Про Національну  програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні", що стала комплексом взаємозалежних і хронологічно погоджених заходів, спрямованих на реалізацію державної політики з вирішення  проблем розвитку малого бізнесу.

       Мета  програми – створення умов для  реалізації конституційного права  на підприємницьку діяльність, а також  підвищення добробуту громадян України  й вирішення соціально–економічних проблем шляхом залучення незайнятого населення до малого бізнесу.⁴⁸

       Як  бачимо, багато чого вже зроблене, але й багато чого маємо бути ще втілено в майбутньому.

• У зв'язку із цим визначено 5 пріоритетних напрямків державного регулювання малого підприємництва;
• проведення другого етапу швидкого дерегулювання в пріоритетних сферах економіки;
• подальша оптимізація дозвільної системи;
• припинення тиску на підприємців із боку чиновників через упорядкування контрольних функцій;
• поліпшення доступу підприємців до кредитних ресурсів;
• захист прав і інтересів підприємців шляхом застосування засобів впливу на посадових осіб, які порушують законодавство щодо підприємництва.

       Окремо  хотілося б наголосити, що важливим питанням є інтеграція України у  світовий економічний простір. Нові умови вимагають підвищення інноваційної складової в діяльності малого підприємництва України, конкурентоспроможності, захисту від нечесної конкуренції на світових ринках.

       Вступ України у Світову Організацію  Торгівлі відкриває доступ українських  товарів на зовнішні ринки, а товарів  іноземного виробництва – на український  ринок. У зв'язку із цим необхідно  підвищити конкурентоспроможність не тільки продукції, але й самих  підприємств шляхом вдосконалення  систем менеджменту якості, екологічного менеджменту, менеджменту професійної  безпеки й істотного підвищення рівня ділової досконалості.

       Однак загальні параметри розвитку малого підприємництва не відповідають можливостям  і потребам української економіки. За кількістю малих підприємств, їхнім внеском у загальний обсяг виробництва, зайнятістю працівників та іншими показниками Україна відстає від розвинутих країн світу через високу ресурсозатратність виробництва в них, застарілий парк сільськогосподарської техніки та високу вартість імпортного обладнання.

       В період кризи як ніколи в час здійснення державних заходів щодо стимулювання розвитку малого підприємництва. Переваги малого пыдприэмництва э очевидними, особливо в умовах економічної та фінансової нестабільності в країні, це: мобільність, здатність оперативно змінювати структуру бізнесу, асортимент продукції і послуг, місце розташування, висока продуктивність праці.

       Також пріоритетним напрямком державного регулювання є доступність кредитних ресурсів – одна з головних умов розвитку економіки. Банки є реальним механізмом вливання коштів в економіку через кредитування малого бізнесу, а також контролером цільового їх використання. Водночас кредитування є ринковим фактором, який забезпечує фінансування тих галузей економіки. В котрих суспільство має найбільшу потребу. В Україні ж доступ до кредитних ресурсів для підприємств, складний а, під час кризи, взагалі майже заблокований механізм.

         Основні причини  недоступності кредитів для малого підприємництва є:

• високі процентні ставки за кредитами для бізнесу та недосконалість банківської процедури;
• відсутність кредитування новостворених підприємств;
• нерозвинутий ринок лізингу та недостатня увага лізингових компаній до малого бізнесу.⁴⁹

       Банки не повинні піддаватися стереотипам  щодо кредитування підприємств малого бізнесу. Вони мають оцінювати ризики окремо для кожного клієнта. Крім того, на думку експертів, сектор потребує посередників між підприємствами та банками. Такими посередниками можуть бути бухгалтери, які знаються на питаннях отримання банківських кредитів та нюансах функціонування малого бізнесу.⁵⁰

       Важливим  моментом є врахування регіональних особливостей розвитку малого підприємництва, соціально–економічної ситуації, стану виробничої інфраструктури і низки інших чинників. Для цього розроблялись Регіональні цільові програми підтримки малого підприємництва.

       Реалізація  Програм за умов економічної стабілізації створить умови для збільшення кількості діючих малих підприємств в 2 рази, що дозволить забезпечити значний (близько 1 млн.) приріст нових робочих місць, ріст частки малих підприємств у валовому внутрішньому продукті (10–15%). Це дозволить забезпечити додаткові надходження до бюджету від діяльності суб'єктів малого підприємництва, отримати додаткові товарні ресурси, підвищити рівень конкуренції серед вітчизняних товаровиробників.⁵¹

       Слід  зазначити, що велику роль у формуванні та здійсненні державної політики щодо розвитку та підтримки малого підприємництва відіграє саме організаційне забезпечення. Сприяння та підтримка малого підприємництва є самостійною складовою державної  політики у багатьох країнах. Тому існують  спеціальні урядові органи управління (координації) та підтримки малого підприємництва. Наприклад: у Канаді – Міністерство у справах малого бізнесу; у Бельгії, Люксембурзі – Міністерство середнього класу; в Японії – Національна адміністрація малого бізнесу; в США – Адміністрація малого бізнесу тощо. Поряд з діяльністю центральних органів, місцеві органи влади (штатів, земель, муніципалітетів) надають всебічну підтримку створенню та діяльності суб’єктів малого підприємництва.⁵²

       Саме  малі підприємства забезпечують розвиток економічної системи країни та наближають її до споживачів. Підприємництво здатне вирішувати такі економічні завдання, як створення в країні конкурентного середовища, залучення приватного капіталу і зовнішніх інвестицій, а також удосконалення наявних технологій виробництва. Водночас ці підприємства виконують найважливішу роль у державі – надають громадянам країни робочі місця, створюють реальні джерела їх доходів, забезпечують виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг для населення за доступними  цінами та збільшують дохідну частину бюджетів різних рівнів