Регулювання дiяльностi природних монополiй у сферi теплопостачання

      Комплексна  модернізація комунальної теплоенергетики  України уможливить підвищення енергоефективності галузі щонайменше на 10-12 % та зменшить капітальні вкладення в заміну теплоенергетичного обладнання, дасть змогу наблизитися до вимог Європейського Союзу щодо питомих показників використання енергетичних ресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг.

      Основним  принципом та пріоритетом виконання  програм повинні стати розроблення й реалізація регіональних програм модернізації та розвитку комунальної теплоенергетики областей України, міст Києва та Севастополя [14, 15]. Самі регіональні програми, враховуючи конкретні умови регіону, повинні передбачати механізми й умови модернізації комунальної теплоенергетики. Необхідно взяти до уваги, що регіони України суттєво відрізняються:

1. природними умовами (за напрямами: північ-південь, схід-захід), природно-ресурсним і біокліматичним потенціалами;
2. промислово-економічним рівнем секторів економіки південно-східних і північно-західних регіонів;
3. питомою густиною населення, господарською діяльністю, соціально-економічним рівнем розвитку (кількість продукції і доходів на одну людину);
4. показниками забруднення довкілля антропогенними викидами (так звані «екологічно кризові» території);
5. традиціями, культурою, поліетнічністю населення;
6. рівнем і ступенем використання наукового й науково-технічного потенціалу для розв'язання регіональних проблем;
7. протяжністю кордону із сусідніми країнами і наявністю економічних взаємин із ними.

      Перелічені  та інші особливості регіонів можуть визначати потенційні можливості ефективного  й економічно доцільного використання альтернативних джерел енергоресурсів і палива для заміни природного газу. У деяких регіонах можуть превалювати традиційні для них енергоресурси (вугілля, мазут), в інших – місцеві види палива (торф, деревина, біомаса тощо), тобто регіони повинні створити власну «енергетичну стратегію» і програму управління енерго-ефективністю, відходячи від «монопалива» природного газу (за результатами детального техніко-економічного обґрунтування заміни природного газу альтернативними енергоресурсами), враховуючи регіональні особливості. Таким чином, кожен регіон може сформувати регіональну енергетичну стратегію. Важливо, щоб її усвідомила місцева влада (незалежно від зміни керівництва і кон'юнктурних міркувань), щоб вона (стратегія) була приваблива для інвесторів та власників.

      Програма  спрямована на розв'язання основних проблем  комунальної теплоенергетики, до яких можна віднести:

• відсутність або недосконалість схем теплопостачання населених пунктів на основі генеральних довгострокових планів їхнього розвитку;
• зношення обладнання і зниження надійності системи теплозабезпечення;
• відсутність паливного балансу й варіантів диверсифікації енергоресурсопостачання;
• відсутність довгострокового планування і прогнозування теплових навантажень, у т. ч. пікових;
• неефективне використання енергоресурсів;
• недостатнє фінансування, неефективна інвестиційна політика;
• непрозора політика встановлення й уведення в дію тарифів на тепло;
• недостатня кваліфікація обслуговувального персоналу.

      _{Основні} завдання програми передбачають вибір пріоритетних напрямів розв'язання основних проблем, формування політики реалізації цих напрямів: технічної і технологічної енергоефективної модернізації сфери теплозабезпечення, законодавчо-правової, нормативно-технічної, цінової і тарифної політики.

      Програма  передбачає здійснення контролю за її реалізацією й управління нею (моніторинг).

      Пріоритетні напрями розв'язання основних проблем:

• створення регіональних програм модернізації комунальної теплоенергетики;
• диверсифікація паливного балансу з включенням до нього місцевих видів палива, вторинних енергетичних ресурсів, відновлювальних джерел енергії і зменшення використання природного газу;
• створення щорічних і довгострокових паливно-енергетичних балансів;
• підвищення надійності теплопостачання шляхом створення варіативних систем і резервних потужностей;
• підвищення ефективності використання теплоти в кінцевому споживанні;
• використання електричної енергії для опалення приміщень;
• створення в секторі теплозабезпечення привабливих для інвесторів умов щодо модернізації комунальної теплоенергетики;
• активне залучення всіх підприємств сфери виробництва й споживання теплоти до економічно ефективного енергоресурсоощадження з дотриманням норм і вимог щодо екологічних показників;
• розвиток енергетичної культури населення у сфері енергоощадження, пропагування енергоекономного стилю життєдіяльності окремої людини і всього населення;
• залучення інвестицій на основі пунктів Кіотського протоколу.

      Завдання  програми та їхні показники наведені в додатках 1-3. Законодавчим підґрунтям виконання основних завдань програми є система законодавчо-правових та нормативно-технічних актів, утілюваних відповідними органами виконавчої влади та підприємствами житлово-комунального господарства на основі неухильного виконання законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, що стосуються сфери теплозабезпечення, послідовного й поетапного виконання відомчих планів, рішень місцевих органів влади, виробничих планів організацій і підприємств усіх форм власності, діяльність яких пов'язана з теплозабезпеченням. Розроблення програми та її поточне виконання покаже необхідність додаткового доопрацювання і прийняття законодавчо-правових актів стосовно розвитку і вдосконалення систем теплозабезпечення, у яких будуть визначені необхідні механізми і конкретні заходи.

      Реалізація  програми уможливить:

• розроблення низки законів України і нормативно-правової бази для ефективного функціонування на ринкових засадах і принципах сталого розвитку екологічно безпечної системи теплопостачання;
• досягнення індивідуально-побутовим житлово-комунальним сектором, соціально-бюджетною сферою рівня споживання  теплової енергії в 1,2-1,3 разу більшого, порівняно зі станом на 2009 p.;
• реалізацію системи енергоефективності і енергоресурсоощадження у сфері нового будівництва, реконструкції наявного адміністративного і житлового фонду та в системі теплозабезпечення;
• досягнення щорічної економії первинних енергоресурсів на 28-30% (щорічно близько 4,5 млн. т умовного палива, передусім природного газу) завдяки впровадженню структурних і технологічних енергоощадних заходів;
• диверсифікацію джерел первинного палива та його постачальників; використання вторинних енергетичних ресурсів, відновлювальних і нетрадиційних видів енергії; диверсифікацію постачальників тепла; уникнення залежності від імпорту палива; гарантування енергетичної безпеки країни. На основі реалізації перелічених заходів можна очікувати скорочення в 2014 р. обсягів використання викопних первинних енергоресурсів майже на третину (порівняно з 2009 p.);
• якісне, надійне, безпечне й досяжне для споживача щодо рівня оплати теплопостачання населених пунктів України;
• створення комфортних умов для проживання й праці населення України, а отже, відсутність соціального   напруження в суспільстві.

      Економічна  ефективність відображає результати впровадження енергоощадних заходів (її визначають на основі різниці між грошовими доходами і витратами від реалізації зазначених заходів), а також зміну величини попиту на паливно-енергетичні ресурси в результаті заміщення дорожчих видів палива (у т.ч. імпортного природного газу) на менш дорогі. Очікувану окупність таких заходів при реалізації програми визначають насамперед на основі економії природного газу. При заданому тренді зростання його ціни (табл. 2.1) вона (окупність) становить не більше ніж 4 роки.

      Соціальна ефективність заходів, передбачених програмою, полягає в:

      — залученні в господарський обіг місцевих (регіональних) енергоресурсів; оснащенні сфери комунальної теплоенергетики новітнім устаткуванням, приладами і системами обліку та регулювання витрат енергоресурсів; технічному переозброєнні виробництва з метою зниження його енергоємності. Підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції дасть змогу створити нові робочі місця й закріпити місцеві кадри;

• досягненні передбачених обсягів економії енергоресурсів, що створить реальні передумови для стабілізації цін і тарифів для того, щоб сповільнити темпи зростання частки витрат населення на оплату використаних енергоресурсів у загальних витратах на оплату житла й енергетичних послуг;
• підвищенні кваліфікації в результаті організації системи навчання та перепідготовки кадрів у 2010-2014 роках не менше як 10 тис. працівників, зайнятих у виробництві або обслуговуванні паливо- і енергоспоживальних видів техніки, енергоощадних матеріалів і конструкцій.

Таблиця 2.1. Показники окупності програми [20. с.7]

      Екологічний ефект від реалізації програмних заходів, пов'язаний із підвищенням енергоефективності наявного енергоустаткування, уможливить зменшення викидів забруднювальних речовин у навколишнє середовище та скорочення площі відчужуваних земель.

      Показники обсягів фінансування і його джерела наведено в табл. 2.2. Поточні обсяги фінансування заходів програми у 2010-2014 роках будуть уточнені при прогнозуванні соціально-економічного розвитку країни та обговоренні її бюджету. Державні замовники щорічно уточнюють і погоджують перелік першорядних фінансових проектів і заходів, керуючись відповідними постановами KM України й іншими нормативно-правовими актами.

      Техніко-економічні показники таких заходів уточнюють у проектах і профінансують їх після затвердження проектно-кошторисної документації та наявності її експертизи.

Таблиця 2.2. Попередні зведені обсяги фінансування програми[20 с.7]

      Проект програми складається із 6 завдань, які загалом містять 121 захід із її реалізації. Його підготували провідні інститути Відділення фізико-технічних проблем енергетики Національної академії наук України (головний розробник – Інститут технічної теплофізики НАН України) і Національної академії будівництва та архітектури (м. Київ).

      В основу проекту програми покладено такі принципи:

• програма базується на реалізації регіональних програм оновлення комунальної теплоенергетики областей та населених пунктів України;
• програма передбачає заміщення й економію на підприємствах  житлово-комунального господарства природного газу (до 30%) при досить малому термінові окупності (до 3-4 років) запропонованих технологічних і технічних заходів та при використанні здебільшого вітчизняного устаткування й енергоефективних технологій і лише в разі їх відсутності закордонного устаткування;
• реалізація програми зумовить підвищення загальної ефективності систем теплопостачання на 12%.

      При розробленні проекту було використано досвід розроблення та виконання аналогічних програм з енергоефективності муніципальної енергетики країн Європи (Німеччина, Швеція, Данія та ін.) і країн СНД (Росія, Білорусь).

      Система моніторингу виконання програми передбачає її оперативне коригування в міру розроблення та реалізації всіх регіональних програм модернізації комунальної теплоенергетики.

      Основні очікувані результати виконання програми:

• оновлення законодавчо-правової бази для ефективного функціонування комунальної теплоенергетики України;
• розроблення або коригування 77 документів;
• зменшення на 15% споживання природного газу підприємствами комунальної теплоенергетики;
• заміщення споживання природного газу (15%) на підприємствах комунальної теплоенергетики іншими енергоресурсами;
• збільшення частки   альтернативних і відновлювальних джерел енергії (до 11%) в системах комунального теплозабезпечення;
• зниження тепловитрат (до 7%) при транспортуванні теплової енергії;
• зниження на 18% тепловитрат у будинках наявного житлового фонду;
• реалізація ринкової цінової та економічно обґрунтованої тарифної політики у сфері теплопостачання.