Регулювання дiяльностi природних монополiй у сферi теплопостачання

      Залежно від стану конкуренції, ринки  житлово-комунальних послуг можна поділити на конкурентні та монополізовані (рис.1,4).

Рис. 1.4. Розподіл ринків житлово-комунальних послуг за станом конкуренції

[11, с. 24].

     До  монополізованих ринків житлово-комунальних послуг слід віднести такі ринки комунальних послуг:

• централізованого водопостачання та водовідведення;
• централізованого постачання теплової енергії;
• постачання електричної енергії та постачання природного газу.

      Частина ринків комунальних послуг перебуває  у стані природної монополії. Серед монополізованих ринків, в свою чергу, важливо виділити потенційно конкурентні та потенційно неконкурентні.

     До  потенційно конкурентних ринків житлово-комунальних послуг можна віднести виробництво та розподіл теплової енергії;

   Характерною особливістю певних житлово-комунальних  послуг саме в Україні є невіддільність послуги від товару, ціна якого включена у ціну послуги. Так, ціна послуги централізованого газопостачання включає ціну доставленого газу, ціна послуги централізованого водопостачання включає ціну доставленої води тощо. Послуга централізованого газопостачання не відрізняється від послуги транспортування газу магістральними трубопроводами, вартість якої залежить більше від відстані транспортування, ніж від вартості поставленого газу. Така ситуація на ринках окремих ЖКП є наслідком відсутності приладів обліку кількості наданого товару (води, газу) ревному споживачеві у значній частині житлового фонду нашої держави.

   Житлово-комунальні послуги, які одночасно виробляються споживаються, є незбережними, тобто не підлягають інвентаризації.

   Наприклад, централізоване теплопостачання не може бути запасене для окремого мешканця будинку і надане йому для використання пізніше. Отже, поняття «незбережність» щодо житлово-комунальної послуги може бути відносним з погляду окремо взятого споживача послуги.

      У процесі надання (споживання) окремих житлово-комунальних послуг споживач і виробник змушені взаємодіяти, а отриманий результат залежить від сприйняття споживача.

      Одним з яскравих прикладів мінливості якості надання житлово-комунальних послуг є централізоване теплопостачання будинку. Першим фактором, який впливає на мінливість якості цієї послуги, що надається всім мешканцям будинку одночасно, є технологічні особливості влаштування системи теплопостачання. У багатьох будинках системи теплопостачання влаштовані таким чином, що нагріта до певної температури вода подається послідовно із верхнього поверху до нижнього чи навпаки. Таким чином, вода, яка має на вході в систему температуру близько 90° С, до останнього поверху потрапляє з температурою 40-50°С. Окрім цього, на якість послуг централізованого теплопостачання впливає і план окремо взятої квартири, зокрема: наявність балкону, кількість дверних та віконних прорізів, розташування квартири щодо рози вітрів, висота поверху і навіть геометрична форма кожної кімнати. Не слід забувати і про різне сприйняття однакової температури організмами різних людей. Як наслідок, мінливість якості надання окремих житлово-комунальних послуг ускладнює здійснення контролю і гарантію їхньої якості.

      Розглянемо  особливості сегменту теплопостачання.

      Підприємства  комунальної теплоенергетики забезпечують населення та об'єкти соціальної сфери послугами централізованого теплопостачання.

     За  даними Держкомстату України на підприємствах  всіх форм власності та відомчого підпорядкування експлуатується 27281 котелень.

     Довжина теплових мереж у двотрубному обчисленні становить понад 36,7 тис. км, з них старих та аварійних – 5,5 тис. км (15%). Значна кількість діючих котлів є застарілими та малоефективними з коефіцієнтом корисної дії нижче 82%. Термін експлуатації більшості котлів перевищує 20 років. Експлуатація енергоємного, фізично та морально застарілого обладнання призводить до значних перевитрат палива і електроенергії та забруднення навколишнього природного середовища. Допоміжне обладнання котелень енергоємне, його встановлена потужність значно перевищує навантаження. Теплова ізоляція котлоагрегатів, трубопроводів та запірної арматури має значні пошкодження або взагалі відсутня, що призводить до суттєвих втрат теплової енергії. Аналіз втрат природного газу в комунальній теплоенергетиці та теплової енергії при її транспортуванні – 25% та виробництві (на котельнях) – 22%.

     Щорічно підприємствами комунальної теплоенергетики  споживається близько 8,1 млн. т у. п. та відпускається вказаним категоріям споживачів до 50 млн. Гкал.

     Специфікою діяльності підприємств, які надають послуги з теплопостачання населенню та об'єктам соціальної сфери, є те, що послуги надаються незалежно від стану платежів за них окремими споживачами. Відсутність ефективної цінової політики призвела до значного зростання заборгованості, яка є однією з найскладніших проблем в галузі.

  Наслідком цього є критичний фінансовий стан підприємств теплоенергетики. Відсутність фінансування на покриття різниці між вартістю виробництва послуг та регульованими тарифами на них зумовили значне відставання доходів підприємств від експлуатаційних витрат, що позбавило їх можливості розвивати виробництво, поповнювати обігові кошти, оновлювати основні фонди, проводити обов'язкові роботи, пов'язані з підготовкою до роботи в осінньо-зимовий період. Більшість підприємств є збитковими. Перспективний розвиток і модернізація підприємств теплоенергетики можливі лише за умови фінансового забезпечення через тарифну політику.

     Зважаючи  на те, що в багатьох містах за існуючим тарифом не окупається собівартість витраченої теплової енергії, галузь комунальної теплоенергетики знаходиться у складному фінансовому становищі. Це пов'язано з значною заборгованістю населення з оплати послуг теплопостачання. Особливо в опалювальний сезон заборгованість населення за послуги з теплопостачання різко зростає.

     Відносини між суб'єктами діяльності у сфері  теплопостачання регулюються Законом України «Про теплопостачання» та мають свої особливості. Це пов'язано з особливостями функціонування даної системи, а саме:

     - наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

     - існуванням різних технологій виробництва теплової енергії, у тому числі технологій комбінованого виробництва електричної та теплової енергії з використанням нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії;

• централізованим теплопостачанням споживачів від котелень та теплоелектроцентралей, які входять до об'єднаної енергетичної системи України;
• існуванням об'єктів теплопостачання різних форм власності;
• суттєвою сезонною відмінністю режимів виробництва і споживання теплової енергії протягом року.

     Діяльність  у сфері теплопостачання регулюється  державою у формі: ліцензування деяких видів господарської діяльності, регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів господарювання сфері теплопостачання та застосування відповідних санкцій за порушення ними умов і правил господарської діяльності у даній сфері.

     Державне  регулювання у сфері теплопостачання здійснюється: Кабінетом Міністрів України, Національним комітетом комунальних послуг, Національною комісією регулювання електроенергетики України, центральними органами виконавчої влади та місцевими державними адміністраціями.

     Розглянувши проблеми в сегменті постачання теплової енергії можемо зробити висновок, що основною причиною зниження якості надання даних послуг є проблема недофінансування цього сегменту ринку ЖКХ. Не може не позначитись на фінансовому стані галузі заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг, яка є досить значною.

     У ЖКП активно відбувається процес впровадження когенераційних установок комбінованого виробництва електричної та теплової енергії на котельнях міст (Івано-Франківськ, Запоріжжя, Луцька та ін.). Це створює одночасно умови для підвищення ефективності виробництва теплової енергії і розвитку конкуренції на ринку електроенергії.

     Затверджено програму модернізації комунальної  теплоенергетики до якої будуть залучені іноземні інвестиції. Нині ведуться переговори з японською стороною щодо залучення коштів у модернізацію підприємств теплокомуненерго в рамках Кіотського протоколу. У лютому 2009 року започатковано трирічний проект «Реформа міського теплозабезпечення», за умовами якого буде відібрано 20 українських міст для впровадження даного проекту. Даний проект допоможе Україні трансформувати галузь міського теплопостачання у фінансове життєздатний та ефективно керований сектор, який надаватиме надійні та якісні послуги населенню України. Актуальність започаткування такого проекту зумовлена критичним станом системи комунального теплопостачання, яка протягом багатьох років відчувала обмеженість фінансових і технічних ресурсів. 

РОЗДІЛ  ІІ

ДЕРЖАВНЕ  РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПРИРОДНИХ  МОНОПОЛІЙ 

1. Заходи  держави щодо модернізації комунальної теплоенергетики

      На  виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 р. № 440-р «Про схвалення Концепції Державної цільової програми модернізації комунальної теплоенергетики» [12], доручень президента НАН України та академіка-секретаря Відділення фізико-технічних проблем енергетики НАН України Інститут технічної теплофізики НАН України підготував проект Державної цільової програми модернізації комунальної теплоенергетики на 2010-2014 pp. (Раніш Інститут технічної теплофізики НАН України розробив Концепцію (проект) державної науково-технічної програми «Комплексна модернізація комунальної теплоенергетики України» [13]. Проект програми обговорено та схвалено на загальних зборах Відділення фізико-технічних проблем енергетики НАН України 30.06.2009 р.

      Мета  програми – підвищення економічної та енергетичної ефективності й надійності функціонування комунальної теплоенергетики України шляхом проведення її комплексної модернізації на засадах інноваційного сталого розвитку. Для досягнення цієї мети необхідно виконати низку завдань, спрямованих на економію підприємствами житлово-комунального господарства енергоресурсів, у т. ч. на економію та заміщення природного газу до 30% (15% + 15%) при досить малому термінові окупності (3-4 роки) запропонованих технологічних і технічних заходів, при використанні переважно вітчизняного устаткування та енергоефективних технологій і лише в разі його відсутності – закордонного устаткування.

      Програма  визначає роль та місце комунальної теплоенергетики в соціально-економічному житті країни, а також умови, за яких держава і підприємства різної форми власності можуть ефективно виконувати свої функції. Вона має базуватися на регіональних програмах модернізації комунальної теплоенергетики. Державним замовником таких програм є Міністерство з питань житлово-комунального господарства.

      Проблему  виведення комунальної теплоенергетики України з кризового стану можна розв'язати:

• шляхом демонтажу всього застарілого обладнання та спорудження і введення в експлуатацію підприємств із новітнім, переважно імпортним, обладнанням;
• шляхом продовження строку експлуатації наявного обладнання за умови обов'язкової його комплексної модернізації та заміни, коли воно не підлягає модернізації, новітнім вітчизняним або імпортним.

      Перший  варіант потребує значних інвестицій у комунальну теплоенергетику України і на сьогодні, в умовах фінансово-економічної кризи, малоймовірний. Оптимальним варіантом вирішення проблеми за сучасних економічних умов є другий, а саме: комплексна модернізація комунальної теплоенергетики України на базі сучасних маловитратних і швидкоокупних (від 0,5 до 3-4 років) технологій та обладнання (привабливих для інвесторів), що розроблені на основі фундаментальних і прикладних досліджень в енергетичній галузі науки й уже освоєні в промислових масштабах. Цей варіант розглядають як антикризовий. Він дасть змогу:

• розв'язати проблему зменшення об'ємів природного газу, споживаного об'єктами комунальної теплоенергетики;
• надати замовлення машинобудівній та металургійній галузям для виробництва новітнього теплогенерувального устаткування;
• працевлаштувати десятки тисяч громадян.