Регулювання дiяльностi природних монополiй у сферi теплопостачання

       Подібна методика регулювання цін на послуги суб'єктів природних монополій створює для них певний стимул для контролю за власними витратами. Суб'єкти, що надають послуги, зацікавлені у зниженні витрат, оскільки підвищення продуктивності понад очікувані показники спричиняють відповідне збільшення прибутку.

       Як  правило, застосовують поєднання декількох  методів, для посилення стимулів зменшувати витрати. Досить часто стимулююче регулювання комбінується з механізмами  розподілу прибутку, суть якого полягає  в тому, що підприємство має бути готовим зменшити тарифи протягом періоду регулювання, якщо фактичний прибуток буде перевищувати рівень, який прогнозувався при встановленні тарифів.

       Застосування  методів стимулюючого регулювання  в Україні буде доцільним після  проведення приватизації чи передачі житлово-комунальних підприємств в управління, оренду чи концесію. При цьому, розраховуючи індекс цін, слід враховувати їх зміну лише на ті товари та послуги, вартість яких закладена в собівартості житлово-комунальних послуг.

       На  даному етапі єдиним джерелом інвестицій у ЖКГ у більшості регіонів України залишаються кошти місцевих бюджетів. За умов їх залежності від Дотацій із державного бюджету та значної складової витрат на оплату праці працівникам соціальної сфери місцева влада часто не в змозі самостійно фінансувати оновлення основних фондів житлово-комунальних підприємств. Згідно зі ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими за розмір економічно обґрунтованих витрат на їхнє виробництво, місцева влада зобов'язана резервувати відповідні кошти в бюджеті для покриття зазначеної різниці.

       Таким чином, для залучення інвестицій у житлово-комунальну сферу необхідно:

• стимулювання інвестицій з боку споживачів житлово-комунальних послуг, що може бути забезпечено наступними заходами: реструктуризацією накопиченої заборгованості, заохоченням до економного споживання послуг, стимулюванням переходу до попередньої оплати житлово-комунальних послуг, активізацією створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;
• залучення приватного капіталу безпосередньо житлово-комунальними підприємствами, що передбачає корпоратизацію та приватизацію підприємств ЖКГ, впровадження програм із ресурсозбереження, пооб'єктне управління тощо;
• оптимізація міжбюджетних відносин, розвиток регіональної фінансової інфраструктури (банки, фонди регіонального розвитку, регіональні фінансові агентства),  реалізація  проектів у межах грантів та міжнародних програм технічної допомоги.

       Впровадження  запропонованих заходів сприятиме розвитку ринку муніципальних позик та подоланню інвестиційного дефіциту на підприємствах, Що, у свою чергу, стане поштовхом для їх технічного переоснащення та технологічного оновлення.

       Пошуки  нових концептуальних положень, на основі яких можна розвивати та удосконалювати механізми виходу галузі із системної соціально-економічної кризи, сприяли б динамічному розвитку галузі та докорінним структурним перетворенням. Трансформація економіки загалом, перехід усіх її галузей на ринкові умови функціонування вимагає прискореного реформування підприємств ЖКГ реорганізації їх роботи, взаємовідносин із споживачами, насамперед із населенням, створення системи дієвого тарифного регулювання, запровадження ефективних організаційно-правових форм діяльності підприємств надавачів комунальних послуг, застосування єдиних підходів та рівних умов на ринку.

       З метою виходу ринку житлово-комунального господарства з кризового становища, в якому воно зараз знаходиться, розроблено проект загальнодержавної  програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2008-2012 роки, її метою є:

       - формування нової житлової політики України, орієнтованої на потреби людини та її можливості;

• розвиток системи державного регулювання природних монополій на ринку комунальних послуг (створення національної регулюючої комісії на ринку комунальних послуг, удосконалення системи ліцензування та контролю в сфері тепло- водопостачання та водовідведення, запровадження ефективних механізмів встановлення тарифів тощо);
• створення конкурентного середовища на ринку обслуговування житла (розвиток нових форм управління житлом (ОСББ, ЖСК, домові комітети тощо), забезпечення контролю в питаннях використання та утримання житлового фонду шляхом створення Державної житлово-комунальної інспекції, ліквідація монополії ЖЕКів, розвиток ринку управителів);
• оптимізація ресурсоспоживання у житловому фонді (забезпечення по будинкового обліку споживання та регулювання комунальних послуг, удосконалення фінансових механізмів залучення коштів для підвищення енергозбереження будинків);

       - залучення інвестицій та співпраця з міжнародними фінансовими та донорськими організаціями;

       - забезпечення громадської підтримки  реформи ЖКГ.

       Втілення програми дасть можливість зекономити впродовж 5 років споживання енергоресурсів у комунальній енергетиці та житлових будівлях на 30%. Сприятиме розвитку конкурентного середовища, появі нових ефективніших форм управління житлом, ліквідації монополій ЖЕКів. Нова політика в житлово-комунальній галузі передбачає систему регулювання природних монополій (вода, тепло), а також механізм фінансової бюджетної підтримки підприємств, які вживають економічно обґрунтовані заходи виходу із кризи.

ВИСНОВКИ

       Існування природних монополій, як правило, пов'язується з ефектом масштабу виробництва: суспільні витрати на виробництво за умови існування однієї фірми менші, ніж за наявності декількох. Цей ефект проявляється також в тому, що фірма може знижувати ціну на одиницю продукції по мірі зростання обсягів виробництва даної продукції. Найчастіше це пов'язано із значною вагою постійних витрат, в сукупних витратах фірми. За таких умов, чим більший обсяг продукту фірма випускатиме, тим менший обсяг постійних витрат припадатиме на одиницю товару.

       Закон України «Про природні монополії», чітко визначив категорію «природна монополія», сфери природних монополій, сфери суміжних ринків. Регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у зазначених сферах здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.

       У випадках, встановлених Законом, регулювання  діяльності суб'єктів природних  монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого  самоврядування.

       Предметом регулювання діяльності суб'єктів  природних монополій є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних  монополій; інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

       Основними причинами, які обумовлюють необхідність державного регулювання природних  монополій можна назвати такі, як: важливість природних монополій  для економіки країни; нерозвинутість конкурсних засад на ринку природних монополій; проблеми трансформаційної економіки; значні масштаби зловживань суб'єктами природних монополій своїм домінуючим становищем; низький платоспроможний попит суб'єктів господарювання та населення.

       Основними методами державного регулювання природних  монополій в Україні на сьогодні визнається: загальні (інструменти податкової, грошово-кредитної, регуляторної, амортизаційної зовнішньоекономічної, науково-технічної та інших видів економічної політики держави, які впливають на діяльність цих суб'єктів.); специфічні (встановлення правового поля діяльності суб'єктів природних монополій; аналіз діяльності суб'єктів природних монополій вивчення умов, факторів, передбачення наслідків, оцінка обґрунтованості витрат тощо; ліцензування; цінове регулювання; пряма фінансова підтримка держави (дотації); державна експертиза якості товарів та послуг природних монополій; забезпечення доступу до споживачів, що виробляються (реалізуються суб'єктами природних монополій); регулювання інших умов здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством; контроль за дотриманням природними монополіями встановлених норм і правил.

       Основними об'єктами державного контролю на ринку  природних монополій є: рівень і структура цін, рівень доходів і напрями їх використання, умови входу і виходу з ринку, якість продукції, правила безпеки, обсяг виробництва, рівень і структура витрат, доступність товарів і послуг природних монополій для споживача.

       Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

       Відповідно  державний контроль за додержанням  законодавства про захист економічної  конкуренції у сферах природних  монополій здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції. Крім того, даний державний орган складає та веде перелік суб'єктів природних монополій.

       Підприємства  що надають послуги теплопостачання  мають критичний фінансовий стан. Відсутність фінансування на покриття різниці між вартістю виробництва послуг та регульованими тарифами на них зумовили значне відставання доходів підприємств від експлуатаційних витрат, що позбавило їх можливості розвивати виробництво, поповнювати обігові кошти, оновлювати основні фонди, проводити обов'язкові роботи, пов'язані з підготовкою до роботи в осінньо-зимовий період. Більшість підприємств є збитковими. Перспективний розвиток і модернізація даних підприємств можливі лише за умови фінансового забезпечення через ефективну тарифну політику.

       Тарифи  на послуги теплопостачання формуються для трьох категорій споживачів – населення, бюджетних організацій, інших споживачів. При цьому групи споживачів повинні визначатися на основі оцінки економічної обґрунтованості розподілу витрат між групами споживачів.

       В даній роботі було наведено 3 основні  моделі трансформації підприємств житлово-комунальної сфери: німецька, англійська, французька. Крім того було проаналізовано стан проблеми в деяких країнах світу, серед яких Великобританія, Болгарія, Польща, Чилі. Уроки міжнародного досвіду свідчать, що залучення приватної ініціативи у різних формах допомогло багатьом країнам вирішити проблеми у секторі комунальних послуг.

       Розвиток  ринкових відносин в єкономіці, розвиток підприємництва, що засновується на приватній власності, потребує запровадження ринкових принципів до державного регулювання у сфері житлово-комунального господарства, де існують суб’єкти природних монополій або такі суб’єкти господарювання, котрі займають домінуюче становище.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Долан Е. Дж., Линдсей Д. Рынок: микроэкономическая модель - Пер.с англ. В. Лукашевича и др.: / Под общ ред. Лисовика Б. и Лукашевича В. 6-СПб., 1992. - 496 с.
2. Ди Лоренцо Т. Миф о «естественной монополии» // ЭКО. - 2001.- № 4.-с. 81-98.
3. Gray H.M. The Passing of the Public Utility Concept // Journal of Land and Public Utility Economics.-1940.- Feb.- P. 8-15.
4. Demsetz  Н. Efficiency, Competition and Policy. -Cambriddge, MASS.: Blackwall, - 1989.
5. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции. - М.: Прогресс, 1983. - 397 с.
6. Студенцов В. Государство и естественые монополии // Мировая экономика и международные отношения. - 1995. - № 9. - с.86 - 97.
7. Філюк Г. М. Природні монополії та їх регулювання у трансформаційній економіці України: Автореферат дисертація канд. екон. наук 08.01.01.-економічна теорія. - 18.05.2001. - К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2001.- 22 с.
8. Мельник С. М.Шляхи  розвитку  конкурентного  середовища  на ринку житлово-комунальних послуг // Вісник КНТЕУ. - 2005. - № 7 -189-195 с.
9. Кравченко Ю. Г.Оцінка природних монополій у трансформаційній економіці // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. - 2005. - № 4 (19)
10. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студентів екон. спец. закл. освіти: у 2 ч. / За ред. С. Будаговської, О. Кілієвич, І. Луніна та ін. - К.: Основи, 1998.-518с.
11. Костусєв О. Природна монополія як об'єкт конкурентної політики  // Конкуренція: Вісник Антимонопольного комітету України. - 2004 № 2.
12. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 р. № 440-р «Про схвалення Концепції Державної цільової програми модернізації комунальної теплоенергетики».
13. Долінський А., Басок Б., Чайка О., Базєєв Є. Концепція (проект) Державної науково-технічної програми «Комплексна модернізація комунальної теплоенергетики України» // Вісник НАН України. - 2007. - №7. - С. 22-27.
14. Долінський А., Басок Б., Кучин Г., Базєєв Є. та ін Програма технічної модернізації комунальної теплоенергетики України // Промислова теплотехніка. - 2009. - Т. 31. - №1. - С. 5-14.
15. Долінський А., Басок Б., Базєєв Є., Кучин Г. Основні положення концепції Національної стратегії теплозабезпечення населених пунктів України // Промислова теплотехніка. - 2009. - Т. 31. - №4. - С. 8-77.
16. Авдашева С. Б., Розанова Н. М. Теория организации отраслевых рынков.-М.: Магистр, 1998.
17. Реформування житлово-комунального господарства в Україні: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Киш, 16черв. 2006р. /Ред. кол.: П.І. Гайдуцький та ін.- К.: 2006. - 48 с.
18. Бабак А.  Удосконалення  системи державного регулювання тарифів  на ринках комунальних послуг // Вісник Антимонопольного комітету України. -2006 №1. – с. 27-34.
19. «Біла книга» // Вісник Антимонопольного комітету України. - 2006 № 4.- с. 5-19.
20. Вісник НАН України №10, 2009р.
21. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. № 254 к/96 ВР.
22. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 03.12. 1990 р. № 507-ХХП.
23. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05. 1991 р. № 1023-ХІІ.
24. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26.11.1993 р. № 3659-ХП.
25. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. № 280-/97-ВР.
26. Про природні монополії: Закон України від 20.04.2000 р. № 1682-ІП.
27. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. № 2210-ПІ
28. Про житлово-комунальні послуги: Закон України від 24.06.2004 р. № 1875-IV.
29. Про загальнодержавну програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки: Закон України від 24.06. 2004p.№1869-IV.
30. Про загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2006-2020 роки: Закон України від 03.03.2005 p. № 2455-IV.
31. Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу: Закон України від 05.04.2005 p. № 2509-IV.
32. Про теплопостачання: Закон України від 02.06.2005 p. № 2633-IV.
33. Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій: Затв. указом Президента України від 19 серпня 1997 р. № 853/97.
34. Питання національної комісії регулювання електроенергетики України: Затв. указом Президента України від 21 квітня 1998 р. № 335/98.
35. Про запровадження ліцензування діяльності господарюючих суб'єктів у сфері природних монополій: Затв. указом Президента України від 17 листопада 1998 р.№ 1257/98.
36. Про затвердження Порядку визначення тимчасових норм споживання, якості та режимів надання житлово-комунальних послуг з урахуванням технічних можливостей підприємств, кліматичних та інших умов: Затв. Постановою Кабінету Міністрів від 16 червня 2005р. № 481.
37. Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, і споруд та прибудинкових територій: Затв. Постановою Кабінету Міністрів від 12 липня 2005 р. № 560.
38. Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення: Затв. Постановою Кабінету Міністрів від 21 липня 2005 р. № 630.
39. Про  затвердження  Порядку  проведення  конкурсу  з  надання  житлово-комунальних послуг: Затв. Постановою Кабінету Міністрів від 21 липня 2005 р.№631.
40. Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого постачання гарячої води: Затв. Постановою Кабінету Міністрів від 10 липня 2006р. №955.
41. Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення: Затв. Постановою Кабінету Міністрів від 12 липня 2006 р. № 959.
42. Про затвердження порядку розроблення регіональних програм модернізації систем теплопостачання: Заїв. Постанова Кабінету Міністрів України від квітня 2009р. №401
43. Про затвердження положення про державну житлово-комунальну інспекцію: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. № 798
44. Правила розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції: Затв. Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 р. № 169-р.
45. Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України: Затв. Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 р. № 32-р.
46. Звіт Антимонопольного комітету України за 2006 рік.
47. Звіт Антимонопольного комітету України за 2007 рік.
48. Звіт Антимонопольного комітету України за 2008 рік.
49. http://justinian.com.ua