Регулювання дiяльностi природних монополiй у сферi теплопостачання

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

на  тему 

«РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ У СФЕРІ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ» 
 
 
 
 

Студента 4 курсу 22 групи ФЕМП

Орлова  Максима 

Науковий  керівник

Канд.екон.наук,доц.,

Кузьменко Л.Г. 
 
 
 

Київ 2011

ЗМІСТ 

ВСТУП 

       Існування природної монополії аргументується технологічними особливостями виробництва, суттєвим зниженням витрат на одиницю продукції із збільшенням обсягу її випуску. Тому конкуренція як механізм забезпечення балансу інтересів виробників і споживачів у цих сферах  підприємництва виявляється неефективною. Як наслідок постає потреба пошуку підходів до регулювання  діяльності  природних монополій у  контексті  їх ефективного функціонування з погляду суспільства.

       В Україні природні монополії існують  у галузях нафтогазового комплексу, електроенергетики, залізничного транспорту, зв'язку та комунального господарства. Ці галузі економіки є дуже важливими для існування і розвитку країни. Однак, значна ринкова влада природних монополій може призводити до негативних економічних і соціальних наслідків, оскільки у них з'являється можливість використовувати своє монопольне становище для різного роду зловживань. Відсутність стимулів до підвищення ефективності функціонування призводить до невиправдано високого рівня витрат виробництва, які монопольні утворення покривають за рахунок споживачів та виробників інших галузей.

       Ситуація, яка склалася у сферах природних монополій, пояснюється не лише бажанням монопольних утворень використати свою ринкову владу для забезпечення власних інтересів, але й недосконалістю чинного механізму їх державного регулювання. Недооцінка цих процесів стала перепоною на шляху до економічного зростання та стабільності.

       Закон України «Про природні монополії» визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в Україні.

       Метою цього Закону є забезпечення ефективності функціонування ринків, що перебувають у стані природної монополії, на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів.

       Сфера дії Закону України «Про природні монополії» поширюється не тільки на відносини, що виникають на товарних ринках України, що перебувають у стані природної монополії, а ще й на суміжні ринки за участю суб'єктів природних монополій. Суміжний ринок - це товарний ринок, що не перебуває у стані природної монополії, для суб'єктів якого реалізація вироблених товарів або використання товарів інших суб'єктів господарювання неможливе без безпосереднього використання товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.

       Предметом регулювання діяльності суб'єктів  природних монополій згідно з Законом «Про природні монополії» є:

• ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
• доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
• інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

       Незважаючи  на постійну законотворчу діяльність державних органів, спрямовану на створення  ефективної системи державного регулювання  діяльності суб'єктів природних  монополій, продовжують зростати ціни на товари, роботи, послуги господарюючих суб'єктів у житлово-комунальному комплексі, що не завжди є економічно обґрунтованим, виникають непоодинокі випадки порушення прав споживачів, рівень інвестицій у галузь є вкрай низьким. При цьому якість задоволення комунально-побутових потреб громадян залишається на незадовільному рівні, а житлово-комунальне господарство продовжує перебувати у кризовому стані. Відповідно, очевидним є необхідність удосконалення існуючої системи державного регулювання, підвищення прозорості діяльності суб'єктів природних монополій у житлово-комунальному комплексі.

       Діяльність Мінжитлокомунгоспу в подальшому буде спрямована на розвиток і розширення міжнародних зв'язків України у сфері житлово-комунального господарства, залучення додаткових інвестиційних ресурсів у галузь та на реалізацію завдань і заходів Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток».

       Державний контроль за додержанням законодавства  про захист економічної конкуренції у сферах природних монополій здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції. Перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним комітетом України.

       Головною  метою державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є мінімізація витрат на виробництво послуг, які надають суб'єкти природних монополій, та уникнення суспільних втрат від монопольної поведінки виробника. При цьому необхідно забезпечувати: чистий виграш від регулювання; недопущення викривлення цін та забезпечення ефективного використання ресурсів, розробку тарифних схем, які забезпечують встановлення тарифів на рівні оптимальних витрат; гарантію якості послуги; створення стимулів для інноваційної діяльності. 

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ АНАЛІЗУ ПРИРОДНИХ  МОНОПОЛІЙ 

1.1. Природні монополії: сутність, характерні особливості, об`єктивна необхідність регулювання їх діяльності

      Теоретичне  обґрунтування об'єктивності існування  природних монополій було здійснено в 60-х роках XX століття. З того часу природні монополії стали об'єктом пильного наукового інтересу багатьох вчених-економістів різни економічних шкіл і напрямів багатьох країн світу, у тому числі України та Росії.

     Саме  слово «природна» вказує на те, що виникнення цього виду монополій обумовлюється об'єктивними чинниками. Одним з перших розгорнуту оцінку природних монополій дав основоположник Кембриджської !школи А. Маршал. Він зазначав, що «еластичність пропозиції товару, яка узгоджується із законом зростаючої віддачі від масштабу виробництва для довгострокових періодів теоретично безмежна». Таким чином, вчений вказав на причину, яка призводить до виникнення природних монополій, - економію внаслідок зростання масштабів виробництва, коли зростання розміру фірм сприяє зниженню собівартості продукції, послуг.

     Ефект масштабу є об'єктивною основою для  виникнення і розвитку природних монополій, такої точки зору дотримуються багато вчених-економістів сучасності. Так, відомі американські економісти К. Макконнелл, С. Брю характеризують природну монополію як галузь, у якій «особливо чітко виражена економія, зумовлена зростанням масштабів виробництва».

     Природні  монополії відносять до моделі ринку  чистої монополії. Переважна більшість економістів вважає, що конкуренція у таких галузях нездійсненна, ускладнена, або просто неможлива. Концепція природної монополії ґрунтується на структурі витрат. Так Г. Менькью називає ринок природною монополією, «якщо одна-єдина фірма забезпечує весь ринок будь-яким товаром чи послугою з меншими витратами, ніж це вдалося б двом чи більше конкурентам». Те ж саме підкреслюють й інші економісти.

     Е. Дж. Долан і Д. Ліндсей, визначають природну монополію як галузь, «у якій довгострокові середні витрати є мінімальними тільки у тому випадку, коли лише одна фірма обслуговує весь ринок».

     Класична  школа, будучи досить ліберальною, віддає перевагу державному регулюванню природних монополій у порівнянні з державною власністю, котра розглядається як крайній засіб [1, с. 170-171].

      Однак, Т. Ді Лоренцо у своїй праці «Міф про природну монополію» доводить нам, що уявлення про те, що спочатку економісти розробили теорію природної монополії, а потім законодавці почали використовувати її для теоретичного обґрунтування видачі ліцензій  на монопольне обслуговування –

тільки  міф. Насправді, такі монополії виникли багато років до того, як економісти, котрі виступали за розширення державного втручання в економіку, сформулювали цю теорію для виправлення заднім числом дій уряду [2, с. 85].

     Т. Ді Лоренцо наводить такий приклад: у 1890 році законодавчим зборам штату Меріленд було запропоновано законопроект, згідно якого встановлювався щорічний збір на користь міста з боку Об'єднаної газової компанії у розмірі 10 тис. дол. США плюс 3% від оголошених дивідендів в обмін на надання монополії на 25 років. Таким чином автор узагальнює: «через те, що в інфраструктурних галузях — таких, як водогін, електроенергетика, газопостачання - має місце економія на масштабі виробництва жодним чином не доводить, що там повинні існувати монополії чи монопольні ціни» [2, с.95].

     Г. Грей, економіст, котрий досліджував історію природної монополії, відзначав, що «протягом XIX століття вважалося, що в багатьох галузях надання спеціальних пільг та привілеїв приватним особам та корпораціям відповідає суспільним інтересам». Як наслідок, «кінцевим результатом виявлялися монополізм, експлуатація та корупція. З того часу «статус суспільної інфраструктури став символом райського життя для всіх, хто намагався встановити монополію, але виявив, що не може добитися цього лише власними діями» [3, с. 10].

      Г. Демзец на підставі проведених досліджень про стан конкуренції в інфраструктурних галузях США на початку XX ст. формулює такий висновок: «є підстави сумніватися в тому, що в час, коли замість ринкової конкуренції стали запроваджувати державне регулювання в інфраструктурних галузях мала місце економія на масштабах виробництва» [4, с. 12].

      Таким чином, ми бачимо, що Т. Ді Лоренцо, Г. Грещ Г. Демзец досить негативно ставляться до такого явища як «природна монополія», і це спричинено перш за все тим, що часто за цим поняттям стоїть не економія на масштабі, а навпаки – прагнення отримати максимальний монопольний прибуток і при цьому, як каже Ді Лоренцо, «щоб ті, (мається на увазі суб'єкти природної монополії) використовуючи монопольне становище, мали змогу нагріти споживачів» [2, с.87].