Основні макроекономічні моделі для відкритої економіки

Міністерство  освіти  та науки,  молоді та спорту України

Тернопільський  національний економічний університет

Івано-Франківський інститут менеджменту 
 

Кафедра міжнародної економіки 
 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

                                                             на тему:

«Основні макроекономічні моделі для відкритої економіки»  
 
 
 
 
 
 

Виконав

Студент групи

МЕМТзі-41 

Науковий  керівник

Федірко М. М. 
 

                             
 
 

                                       Івано-Франківськ 2011

 

                                    Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Макроекономічні моделі: суть та роль у макроекономічному аналізі й прогнозуванні……………………………………………………………………..5

2. Двосекторна модель кругообігу продуктів і доходів. Поняття потоку і запасу……………………………………………………………………………..11 2.1. Модель кругообігу для відкритої економіки……………………………...17

3. Класична і  неокласична «моделі» економічного  кругообігу………………27

Висновки  ………………………………………………………………………...30

Список  використаної літератури……………………………………………….31 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                       
 

                                                       Вступ

    Макроекономіка як наука спирається передусім на положення та висновки економічної теорії про розвиток виробничих відносин, розширене відтворення, дію об'єктивних економічних законів та механізм їх застосування у практиці господарювання. Вона також безпосередньо пов'язана з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її у точну науку. Дає змогу перейти від кількісного до якісного аналізу економічних процесів та явищ. Макроекономіка формує наукові уявлення про функціонування економіки на національному рівні. Аналізуючи основні фактори і наслідки макроекономічного розвитку, ця наука водночас пропонує певні «рецепти», методи активного впливу на об'єкт свого дослідження, тобто на процес сування у практиці господарювання. Вона також безпосередньо зміст економічної політики держави, макроекономіка виступає її теоретичною основою.

   Макроекономічні моделі використовуються в системі макроекономічного аналізу. Цей аналіз дуже важливий для економіки будь-якої країни. Моделюючи певні процеси, ми можемо краще дізнатися про особливості певного явища, його недоліки. Ми проаналізували досить багато макроекономічних моделей, проте навіть цього обсягу виявилось мало для короткого аналізу всіх моделей. Про іх переваги і недоліки ви зможете дізнатись нижче.

     Серед головних джерел дослідження цієї теми слід згадати праці             Круг П.Р., Жилка Ф.Т., Бевзенка С. П., Жовтобрюха М. А., Кобилянського Б. та інші.

      У роботі використано такі методи дослідження. Як основний, використано описовий метод, сукупність прийомів і методик якого уможливили виділення одиниць аналізу. У дослідженні також було залучено компонентний аналіз. 

    Об’єктом  цього дослідження є модель відкритої економіки та особливості її функціонування.

  Предметом дослідження виступають основні макроекономічні моделі для відкритої економіки.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Макроекономічні моделі: суть та роль у макроекономічному аналізі й прогнозуванні.

   Для того щоб вивчити економіку, макроекономісти складають та розглядають макроекономічні моделі, які в спрощеній формі, за багатьох припущень, встановлюють основні залежності між економічними показниками.

   Для макроекономіки, як і будь-якої галузі економічної теорії, характерне застосування методів наукової абстракції, аналізу і синтезу. Проте для методу макроекономічних досліджень характерні не тільки загальні, але й специфічні засоби. Специфічними, природно, є і цілі макроекономічного аналізу. На відміну від мікроекономіки макроекономіка використовує у своєму аналізі агреговані величини, що характеризують поточний стан і розвиток економіки як єдиного цілого. Є специфіка й у макроекономічному моделюванні.

Цілі  макроекономічного аналізу:

• Побудова формалізованих моделей типової  поведінки на основі аналізу прийняття  рішень “агрегованими” економічними суб'єктами.

• Виявлення  загальних закономірностей економічного розвитку на основі аналізу існуючих змін і тенденцій.

• Аналіз механізму взаємодії економічних  суб'єктів і виявлення характеру  наслідків прийнятих ними рішень для економічної кон'юнктури.

• Проведення власне макроекономічного аналізу, тобто статистичне наповнення (підтвердження) теоретичних концепцій.

    Макроекономіка оперує агрегованими параметрами і має справу тільки з агрегованими показниками такими, як валовий національний продукт, національний доход, рівень цін, інфляції і безробіття, обсяги споживання, заощадження й інвестицій, ринкова ставка процента тощо.

У макроекономіці виділяють лише чотири суб'єкти: домашні  господарства, фірми (підприємницький  сектор), держава і закордон (іноземний  сектор). Кожний із макроекономічних суб'єктів  являє собою сукупність реальних діючих суб'єктів даного типу. Одночасно кожний із них – типовий представник економічних суб'єктів даного типу. Це означає, що для цілей макроекономічного аналізу відбираються тільки ті риси поведінки суб'єкта, що властиві абсолютно кожному з них, тобто підлягає агрегуванню і характер їх поведінки. [3]

   Виділення як самостійного суб'єкта держави робить макроекономіку принципово відмінною від інших розділів економічної теорії. Якщо в загальній економічній теорії аналізуються принципи функціонування державних інститутів, то в макроекономіці досліджується роль держави в процесі формування умов макроекономічної рівноваги.

     Макроекономіка не вивчає особливості виробництва окремих товарів або приватні рішення споживчого вибору; не має справи з галузевою структурою виробництва або з формуванням цін на товари і послуги. У макроекономіці розглядаються агреговані ринки. При цьому вся множина мікроекономічних ринків групується в такі типи:

• Ринок  товарів і послуг (реальних благ). На ринку благ всі індивідуальні розбіжності мікроекономічних ринків товарів і послуг зникають, для вивчення залишаються питання встановлення розміру сукупного попиту і сукупної пропозиції, загального рівня цін і умов формування рівноваги.

• Ринок  реального капіталу, поданий ринком інвестиційних товарів.

• Ринок  праці, на якому об'єктом купівлі-продажу  виступає праця як така, без виділення  її окремих видів.

• Ринок  грошей, при цьому під грошима  мається на увазі тільки національна  валюта.

• Ринок  капіталу (цінних паперів), основне  призначення якого – забезпечити трансформацію заощаджень в інвестиції.

• Міжнародний  ринок, поданий іноземним сектором (закордоном). При аналізі відкритої  економіки міжнародний ринок  підрозділяється на ринок товарів  і послуг, ринок активів і валютний ринок.

  Ринок благ і ринок реального капіталу в сукупності утворять ринок реальних активів. Разом із ринком праці вони складають реальний сектор економіки. [4]

   Ринок грошей і ринок капіталу є складовими частинами фінансового ринку, на якому відбувається розподіл коштів між економічними суб'єктами.

   Одним із засобів макроекономічного аналізу є моделювання.

   Макроекономічні моделі являють собою формалізовані (логічно, графічно й алгебраїчно) описи різноманітних економічних явищ і процесів із метою виявлення функціональних взаємозв'язків між ними. Будь-яка модель (теорія, рівняння, графік і т.д.) є спрощеним, абстрактним відбитком реальності, тому що вся різноманітність конкретних деталей не може бути одночасно прийнята до уваги при проведенні дослідження. Тому жодна макроекономічна модель не абсолютна, не вичерпна, не всеосяжна. Вона не дає єдино правильних відповідей, адресованих конкретним країнам у конкретний період часу. Проте за допомогою таких узагальнених моделей визначається комплекс альтернативних засобів управління динамікою рівнів зайнятості, випуску, інфляції, інвестицій, споживання, процентних ставок, валютного курсу й інших внутрішніх (ендогенних) економічних змінних, ймовірнісні значення яких встановлюються в результаті рішення моделі. Як зовнішні (екзогенні) змінні, величина яких визначається поза моделлю, нерідко виступають основні інструменти фіскальної політики уряду і монетарної політики Національного банку – зміни в розмірах державних витрат, податків і грошової маси.

   Забезпечувана за допомогою моделей багатоваріантність засобів аналізу економічних проблем дозволяє домагатися необхідної альтернативності і гнучкості макроекономічної політики. Використання макроекономічних моделей дає можливість оптимізувати поєднання інструментів бюджетно-податкової, кредитно-грошової, валютної і зовнішньоторговельної політики, успішно координувати заходи уряду і Національного банку по управлінню циклічними коливаннями економіки. Найбільш перспективними з цього погляду є моделі, що враховують динаміку інфляційних очікувань економічних агентів. Їхнє використання в макроекономічному прогнозуванні дозволяє знизити ризик виникнення феномена несподіваної інфляції, що робить найбільш руйнівний вплив на економіку, а також пом'якшити одну із найскладніших проблем макроекономіки – проблему недовіри до політики уряду і Національного банку.

  Будь-яка макроекономічна модель тією чи іншою мірою абстрактна, має ряд припущень і спрощень, що обмежують сферу її застосування. У той же час саме на основі макроекономічного моделювання можна одержати достатньо повне уявлення про характер подій, що відбуваються в економіці, зробити прогноз розвитку економіки, обгрунтувати рекомендації з економічної політики. [4]

   Макроекономічні моделі містять у собі ендогенні (внутрішні) змінні, розмір яких встановлюється в результаті рішення моделі, і екзогенні (зовнішні) змінні, розмір яких визначається поза даною моделлю.

   У макроекономічних моделях дія екзогенних параметрів формалізуєтся або у вигляді деякої постійної (константи), або у вигляді випадкової (ймовірної) величини, в залежності від характеру їхньої дії і прояву. Звичайно як екзогенні параметри у макроекономічних моделях виступають державні витрати G, ставка оподатковування Т і величина пропозиції грошей М, розміри яких регулюються державою.

    До числа ендогенно обумовлених параметрів відносяться обсяги зайнятості і випуску, рівні інфляції і безробіття, рівень планових витрат тощо.

У залежності від конкретних задач дослідження  застосовуються різні типи моделей. Типологія макроекономічного моделювання може бути проведена на основі різноманітних критеріїв:

• за засобом  уявлення досліджуваного процесу або  явища моделі поділяються на логічні, графічні й економіко-математичні ;

• за тривалістю аналізованих процесів – на короткострокові  і довгострокові;

• за кількістю  економічних суб'єктів, що аналізуються, – на прості моделі (у яких подані тільки домашні господарства і фірми) і повні моделі (за участю держави);

• за ступенем охоплення іноземного сектора –  на закриті (подана тільки національна економіка) і відкриті (ті, що враховують впливи іноземного сектора на національну економіку);

• за характером впливу чинника часу – на статичні, порівняльної статики (дихотомічні) і  динамічні.

     Вся система ринків, що виділяються в макроекономіці, одержує своє відображення тільки у відкритих довгострокових моделях. У закритих короткострокових моделях враховуються лише перші чотири із зазначених в попередньому параграфі ринків. Зв'язки, установлювані на міжнародному валютному ринку, розглядаються тільки у відкритих моделях економіки. Ринок реального капіталу як складова частина ринку чинників виробництва тією чи іншою мірою враховується лише в довгострокових моделях (економічного росту або економічного циклу). Такого роду абстрагування пояснюється специфічною спрямованістю кожного типу моделей на дослідження певного кола економічних проблем. [10]