Основні засади перехідної економіки в Україні

    Зміст

    Вступ.................................................................................................................2

    Розділ  І Теоретичні засади дослідження  сутності перехідних економічних систем.................................................................................................4

1.1. Закономірності  та особливості розвитку перехідних  економічних систем.............................................................................................................4

    1.2 Головні напрями і моделі перехідних економічних процесів нового типу...........................................................................................................................8

    Розділ  IІ Основні засади перехідної економіки в Україні.........................15

    2.1. Економічна політика України в перехідній економіці........................15

    2.2. Роздержавлення та особливості  цього процесу в перехідній  економіці України.................................................................................................20

    2.3 Проблеми перехідної економіки  в Україні............................................37

    Висновок.........................................................................................................44

    Список  використаної літератури..................................................................40 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ

У процесі еволюції будь-яка економічна система проходить  декілька стадій:

    - зародження і становлення;

    - зрілість і розвиток на власній  основі;

    - регрес і вмирання.

    Регрес  старої економічної системи супроводжується становленням нової. Взаємодія зазначених процесів становлення і регресу утворює перехідні (трансформаційні) економічні процеси. Вони не є процесами виключно становлення або регресу, а являють собою синергетичний результат їх взаємодії, а також мають власну сутність, зміст і основи руху.

    Метою даної курсової роботи дослідження  перехідної економіки, а також розкриття  її проблем для України

    Перехідна економіка — це не стаціонарна економіка, що якісно змінюється, в якій процеси відмирання старих і становлення прині{ипово нових відносин домінують над процесами їх функціонування. Це економіка суспільства, що здійснює перехід з однієї історичної епохи в іншу, від попереднього ступеня свого руху до наступного. Отже, перехідна економіка — це економіка, яка якісно трансформується.

    Природно-екологічне середовище характеризується багатоманітністю географічних, кліматичних ознак, станом флори і фауни, наявністю покладів корисних копалин тощо.

    Економічне  середовище представлене стаціонарними, неперехідними економічними процесами та явищами, в яких функціонування домінує над розвитком.

      Рух людського суспільства від  протистояння східного та західного типів еволюції людства з економічним домінуванням останнього до нового серединного, інтеграційного типу еволюції. Протягом декількох століть різні українські землі перебували в орбіті домінуючого впливу західного та східного типів історичного розвитку, західного та східно-православного цивілізаційних утворень, яким притаманні відмінні, а де в чому і протилежні природно-екологічні пріоритети, ментальні настанови, духовні та політичні традиції, основи і механізми економічного розвитку. Тому цілком закономірними є відчутні відмінності життєвого укладу насе лення західних та східних і південних регіонів України, різновекторність їх симпатій та переваг. Сучасне українське суспільство, як і людство в цілому, є своєрідним місцем зустрічі західного та східного векторів історичного руху. З одного боку, ці вектори є носіями відцентрових сил. що збільшують відстань між їх прихильниками, а з іншого — пошук і дотримання адекватних форм руху їх об'єктивних суперечностей можуть каталізувати суспільний прогрес. Саме таке поєднання, інтеграція найвищих досягнень зазначених типів еволюції людства є однією з провідних сучасних тенденцій, важливим чинником японського, південнокорейського та китайського «економічних див», а також важливою передумовою економічного піднесення України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ  І Теоретичні засади дослідження сутності перехідних економічних систем

1.1. Закономірності та  особливості розвитку  перехідних економічних  систем

    У процесі свого розвитку будь-яка  система проходить декілька стадій:

    —  становлення (висхідний розвиток нової системи);

    —  зрілість (найповніший прояв усіх потенційних можливостей системи та властивих їй суперечностей функціонування);

    —  занепад старої системи і зародження елементів нової (низхідний розвиток старої   системи).

    Стадія  становлення означає низхідний рух старої системи та висхідний рух нової системи.

    Трансформаційна економіка є особливим станом еволюційного процесу суспільного розвитку в період зміни його соціально-економічних форм.

    Принципи  трансформації:

    —  урівноваженість як необхідна передумова успішного розвитку та самооновлення;

    — багатовимірність системних перетворень та складний механізм їхньої взаємодії;

    —  динамічність узгодження складових  елементів системи на принципах самоорганізації;

    —   суперечливе поєднання тенденцій  світового еволюційного розвитку і національних особливостей трансформаційних перетворень.

    агальні закономірності трансформаційних перетворень

    Перехідні (трансформаційні) економічні системи — це складне явище. В історії розвитку практично кожного соціуму настають періоди, коли стара економічна система функціонує за низхідною (занепадає), а в її просторі зароджуються елементи нової системи з тенденцією до самоорганізації та висхідного розвитку.

    Перехідні економіки можна класифікувати  за аспектами цивілізацшного і формаційного процесів.

    Аспект  цивілізаційного процесу:

    —  від неоліту до бронзового віку;

    —  від бронзового до залізного віку;

    —  від залізного до перєдіндустріального віку;

    —  від перєдіндустріального до індустріального  віку;

    —  від індустріального до постіндустріального (інформаційного) віку.

    Аспект  формаційного процесу:

    —  від первісного до рабовласницького ладу;

    —  від рабовласництва до феодалізму;

    —  від феодалізму до капіталізму;

    —  від капіталізму до соціалізму;

    —  від соціалізму до капіталізму (для  постсоціалістич-них країн тощо).

    У межах кожної цивілізації та кожної суспільно-економічної формації є перехідні стани від однієї стадії розвитку до іншої.

    Закономірності  трансформації в межах ринкової системи

    1. Поглиблення суспільного характеру виробництва:

    —  розвиток економічної системи визначається ступенем розвитку ринку;

    —  виникнення монополій усуває обмеженість  вільного конкурентного ринку;

    —  розподіл функцій та сфер діяльності між державою, монополіями і немонополізованим  сектором зменшує рівень неиередбачуваності в суспільстві, забезпечує певну  узгодженість між цими секторами та в них самих, формує систему економічних зв'язків як   єдине ціле.

    2. Зміни у розвитку технологічного способу виробництва вимагають нових та відповідної адапованості існуючих господарських форм. Це виявляється в тому, що, наприклад, економічна система вільної конкуренції є формою пристосування до простої кооперації, мануфактурного та машинного виробництва, монополія є формою адаптації до умов НТР (необхідність використання нових джерел енергії, нових методів виплавки чавуну, сталі, алюмінію, застосування двигунів внутрішнього згоряння, концентрації та централізації капіталу. Цю функцію виконали монополістичні союзи). Автоматизований технологічний спосіб виробництва потребує впровадження змітаної економічної системи, яка б органічно поєднувала процеси усуспільнення та індивідуалізації, існування дрібних та великих підприємств, господарств, заснованих на різних формах власності тощо.

    3. Кожна наступна форма соціально економічного розвитку породжує нові фактора економічного зростання, не підкидаючи при цьому надбань попередніх. За вільної конкуренції головним фактором економічного зростання є гонитва за надприбутком, одержаним завдяки впровадженню науково-технічному прогресу.

    Монополія породжує нові переваги великих підприємств над дрібними в застосуванні досягнень НТП, економії на управлінні та ін., а також можливість упорядковувати, узгоджувати та передбачувати результати діяльності.

    Державно-монополістичний  капіталізм створює можливості державного впливу на відтворювальний процес у масштабах суспільства.

    Змішана економіка забезпечує спеціалізацію і розподіл функцій між дрібними та крупними підприємствами, передбачає обрання форми власності й форми господарювання за економічною доцільносте).

    Формування  специфічної ієрархії суб'єктів господарювання. Головним суб'єктом системи вільної конкуренції є дрібний товаровиробник;

    —  періоду крупного машинного виробництва — власник капіталу;

    —  за монополії — об'єднання капіталістів:

    — в умовах державно-монополістичного капіталізму — держава.

    Змішана економіка докорінно змінює місце і роль найманого робітники, який дедалі частіше стає співвласником капіталу та учасником управлінського процесу в межах корпорацій (наймані менеджери) й учасником процесу регулювання економіки як цілого (наймані державні службовці).

    Зміст перехідної економіки — формування нових елементів та системоутворення їх, яке дає можливість зайняти новому панівне місце в ієрархи підсистем та системи як цілого.

    Нестійкість перехідної економіки пояснюється тим, що на відміну стабільної економічної системи в якій зміни стосуються переважно механізму функціонування системи, в перехідних системах змінюється сам механізм розвитку. Останнє порушує її стійкість, оскільки спричиняє розбалансованість попередньої системи.

    Невизначеність як риса перехідної економіки пояснюється, насамперед, здатністю елементів системи до самоорганізації. Суб'єкти економіки ставлять перед собою мету — побудувати економічну систему певного типу і розробляють механізми та засоби досягнення мети, але зазвичай теоретично сформульована і практично реалізована мета не співпадає повністю. По-перше, тому що завжди в процесі становлення виникають непередбачувані заздалегідь моменти. По-друге, з причини здатності системи до самоорганізації, що сама по собі передбачає багатоваріантність розвитку.

    Багатоваріантність  самоорганізації системи, різноманітність устремлінь, цілей, бажань стосовно майбутнього суспільного устрою зумовлюють альтернативний характер розвитку перехідних економік. Устремління щодо трансформації старої системи можуть бути успішними (реалізована мета близька до поставленої) і безуспішними (система повертається в модифікованому вигляді до попереднього стану або ж гине).

    Перехід до нової економічної системи  — це співіснування і боротьба старого й нового. Становлення нової системи породжує відповідні нові економічні форми. Наприклад, грошова рента в умовах феодалізму або індикативне планування та державне регулювання в умовах капіталізму.

    Суперечності  перехідних економік є суперечностями розвитку, а не функціонування. Це суперечності між старим та новим у надрах самої економічної системи; між економікою і політикою, між економікою та ідеологією; політикою та ідеологією; між соціальними верствами, що традиційно склалися, і тими, що зароджуються, тощо.