Основні засади перехідної економіки в Україні

stify">    2)  забезпечення політичної підтримки України з боку розвинутих країн. Вона можлива у разі надійного політичного партнерства України і гарантій дотримання нею обраного політичного курсу. Стратегія такого політичного партнерства передбачає:

    — декларування, ведення переговорів і подання заявки про вступ до європейських політичних та економічних структур;

    —  реальні демократичні перетворення у сфері політики, прав і свобод людини, засобів масової інформації, державотворення, розвитку титульної нації і національних меншин, вільного волевиявлення на виборах, недопущення їх фальсифікації.

    Здійснення  Україною реальних ринкових реформ на основі політичної, економічної і соціальної демократії засвідчать її прагнення побудувати національно-демократичне громадянське суспільство, в якому права, свободи і добробут людини є головною метою держави, її економічної політики.

    Із  здійсненням цих структурних  змін в економіці змінюватимуться як обсяги, так і структура національного продукту. Це впливатиме на зростання реальних доходів населення, держави, капітальних вкладень, рівня соціального захисту населення, стабільності фінансової системи і суспільства загалом.

    Слід  виходити з того, що національним багатством є не природні ресурси і умови, а реальний створений продукт.

    Національне багатство — сукупна вартість створених І нагромаджених нацією за весь період її розвитку матеріальних і духовних цінностей.

    Національним  багатством є і створений протягом року валовий внутрішній продукт (ВВП). Середня щорічна вартість ВВП, у 2000—2002 рр. в Україні становила 150— 170 млрд. грн., або 30 - 35 млрд. дол. (приблизно 3 — 3,5 тис. грн,, або 550—600 дол. на душу населення). Для членства в Європейському союзі Україні необхідно збільшити обсяг ВВП на душу населення щонайменше до 10— 12 тис. дол., тобто виробництво ВВП має зрости у 20—25 разів, а для досягнення нею рівня життя, який існує у країнах ЄС, — у 40—50 разів. Щоб вийти на такий рівень, Україні потрібні капіталовкладення в розмірі 50—60 млрд. дол., тобто 20— 25 млрд. дол. мають становити іноземні інвестиції.

    Управління  і регулювання в економіці  передбачає свідоме спрямування економічних і соціальних процесів з метою досягнення її збалансованості, пропорційності й оптимальноеті.

    Визначальною  у цьому процесі, є дія об'єктивних економічних законів, вплив приватних, колективних і державних інтересів, потреби суспільства. Роль і місце об'єктивних і суб'єктивних факторів визначають систему управління і регулювання в економіці, яка мас, такі підсистеми:

    —  державне управління і регулювання;

    —  самоуправління і саморегулювання; —- ринкове регулювання.

    Основним  принципом формування методології  управління і регулювання в економіці є визначення частини господарства, яка забезпечує саморегулювання, і частини господарства, що потребує управління і регулювання з боку держави. У практиці ринкових країн — це співвідношення 7: 3, тобто сімдесят відсотків економіки самоуправляється і регулюється безпосередньо виробниками на основі вимог ринку і добре відлагодя-сеної правової бази. Решту господарської системи різними методами регулює держава.

    Самоуправління  і саморегулювання частини економіки не означає, що виробники управляють своїми економічними інтересами і регулюють їх довільно. Вони мають лише свободу дій у підприємніїцтві і організовують його на власний ризик. Усі методи регулювання виробництва, розподілу, обміну і споживання здійснюються через ринок. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновок

    Історична глобальна місія України полягає  у створенні та утвердженні механізмів сполучення, гармонізації та інтеграції західного та східного типів еволюції людства, Західної та Східної християнських цивілізацій, утвердженні та зміцненні власної серединності та серединного типу еволюції людства.

      Ключовим перехідним процесом  у межах становлення серединного, інтеграційного типу еволюції людства є глобалізація економіки.

      Лише нагадаємо, шо їй властиві:

    а) домінування міжнародних економічних  відносин над національними, а також  планетарних масштабів і форм економічної діяльності над національними, регіональними і мікрорівневими;

    б)  випереджаючі темпи зростання міжнародного виробництва, перш за все, в межах  ТНК. а також міжнародної торгівлі у порівнянні зі світовим ВВП: глобалізація руху капіталу (безпрецедентна експансія євроринку капіталу) і людського капіталу;

    в)  перетворення планети в єдине  інформаційно-комунікативне середовище; нарощування елементів глобального економічного регулювання в діяльності між- та наддержавних утворень з метою, в тому числі, вирішення глобальних проблем, що загострюються.

    Отже  для подолання існуючої кризи і забезпечення економічного зростання та підвищення добробуту населення Україна повинна переосмислити і пріоритети своєї економічної стратегії. Найскладнішою проблемою є криза економічної структури. Україна успадкувала неадекватну потребам нації структуру економіки — продукту, капіталу, зайнятості, споживання. Велика кількість людей працює на економічно нежиттєздатних підприємствах і живе в економічно безперспективних регіонах. Тому назріла потреба докорінних перетворень в існуючих типах трудової діяльності. Економічними пріоритетами мають стати:

    1)  абсолютне і відносне скорочення  виробництва продукту базових галузей економіки, переорієнтація підприємств цих галузей на новітні види продукції і технології, прискорене оновлення основного капіталу і системи управління виробництвом;

    2)  абсолютне і відносне розширення, виробництва продукту підприємств соціального комплексу на основі новітніх засобів виробництва і технологій, забезпечення конкурентоспроможності товарів на внутрішніх і зовнішніх споживчих ринках;

    3)  прискорене абсолютне і відносне  розширення сфери послуг, зокрема  бізнесу, малого і середнього  підприємництва, кооперації, транспортних шляхів, авто- і залізничного сервісу, побутових, комунальних і будівельно-ремонтних послуг та ін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Список  використаної літератури

  1. Башнянин І., Лазур П.Ю., Медведев B.C. Політична економія. - К.: Ніка-Центр: Ельга, 2000.

  2. Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич B.I. Економічна теорія: політекономія, мікроекономіка, макроекономіка.- К.: Центр навчальної літератури, 2005.

  3. Гальчинський А.С., Ещенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань.-К.: Вища школа, 1999.

  4. Економічна енциклопедія: У трьох томах / Ред. кол.: С.В. Мочерний (відп.ред.) та ін. Т. 1. - К.: Академія, 2000; Т. 2. - К.: Академія, 2001.

  5. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ за вид. В.Д.Базилевича. -з-та вид. перероб. і доп.-К.: Знання - Прес , 2004.

  6. Задоя А.А., Петруня Ю.Є. Основы экономики: Учебное пособие для студ. экон. спец. - К.: Вища школа: Знання, 1998.

  7. Мочерный С.В., Симоненко В.К., Секретарюк В.В., Устенко А.А. Основы экономической теории: Учебник. - К.: Знання, 2000.

    8. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник для студентів екон. спец, вищих закладів освіти / За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. — 2-ге вид., перероб. і допов. — К.: Вища шк.—Знання, 200

   9. Перехідна економіка / за ред. В.М.Гейця. - К.: "Вища школа", 2003. Економічна теорія : політекономія / за ред. В.Д.Базилевича.- К.: "Знання-Прес", 2004.

  10. Політична економія: Навчальний посібник / К.Т. Кривенко, B.C. Савчук, О.О. Беляев та ін. — К.: КНЕУ, 2001.

    11. Політична економія: Навчальний посібник / К.Т. Кривенко, B.C. Савчук, О.О. Беляев та ін. — К.: КНЕУ, 2001.

    12. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. - Київ: Либідь, 2004.

    13. Савченко А.Г. Макроекономіка: Навч. метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЄУ. - 1999.

   14. Світова економіка: Підручник /А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирко та ін.- К.: Либідь, 2000.

   15. Семюельсон Н.П., Нордгауз В.Д. Макроекономіка: Пер. з англ. — К.: Основи, 1995.