Методи навчання основ економіки

Реферат на тему Методи навчання основ економіки

ПЛАН

1. Поняття про  методи навчання 

2. Методи викладання  навчального матеріалу. Розповідь,  пояснення, бесіда 

3. Методи самостійної  роботи учнів. Робота з навчальною  та довідковою літературою 

4. Проблемне  навчання на уроках основ економіки. Суть і основні поняття проблемного навчання

1. Поняття про методи  навчання

Під методами навчання розуміють способи спільної роботи вчителя й учнів, за допомогою яких досягається оволодіння знаннями, уміннями і навичками, формується світогляд учнів, розвиваються їхні здібності.

Методи навчання складаються з окремих елементів, які називаються прийомами. Окремі прийоми можуть входити до складу різних методів. Так, прийом записування  учнями нових понять і економічних  термінів відбувається під час пояснення матеріалу вчителем, під час самостійної роботи з книгою, у процесі бесіди, під час виконання практичної роботи тощо.

У процесі навчання основ економіки як самі методи, так і прийоми застосовують у  різних сполученнях. Один і той же вид діяльності в одних випадках виступає як самостійний метод, а в інших – як прийом навчання. Так, бесіда і пояснення є самостійними методами навчання. Якщо ж учитель періодично застосовує їх під час практичної роботи для мобілізації уваги учнів, виправлення помилок і ін., то пояснення і бесіда виступають як прийоми навчання, які входять у метод інструктування. Метод і прийом можуть мінятися ролями. Якщо, наприклад, повідомлення економічних відомостей здійснюється методом пояснення, у процесі якого демонструються наочні посібники, то це демонстрування виступає як прийом. Але якщо посібник є об’єктом вивчення і основні знання учні одержують на основі його розгляду, то демонстрування виступає як метод навчання, а словесні пояснення вчителя – як прийом.

У процесі навчання основ економіки застосовують різноманітні методи навчання. Одним із них належить більша роль у досягненні навчально-виховної мети уроку, іншим – менша. Але  мета уроку досягається сукупністю методів і прийомів.

Щоб краще характеризувати методи навчання основ економіки, їх можна класифікувати за різними ознаками. Зокрема, за джерелом одержання учнями знаньможна виділити такі три групи методів: словесні, наочні і практичні.

Застосування  окремих методів названих груп у  різних умовах навчального процесу сприяє проявленню учнями різного рівня своєї пізнавальної діяльності і самостійності. Тому іноді проводять класифікацію методів саме за цією ознакою і виділяють такі чотири методи: пояснювально-ілюстративний або репродуктивний (учні засвоюють знання зі слів учителя або з підручника, а дії – за зразком), проблемні (вчитель ставить перед учнями пізнавальну задачу і при їх активній участі сам вирішує її; при цьому вчитель демонструє учням зразки логіки наукового пошуку), дослідницький (учитель ставить перед учнями пізнавальну задачу і організовує їх самостійну пошукову діяльність у вирішенні цієї задачі) і частково-пошуковий (учні самостійно досліджують частину проблеми).

Загальноприйнятої класифікації методів навчання поки що не існує. Для практики навчання основ економіки найбільш прийнятою є класифікація методів, яка охоплює способи діяльності вчителя й учнів. При цьому особливо яскраво проявляються два взаємозв’язаних між собою процеси – керівна діяльність учителя і самостійна навчально-практична робота учнів. У зв’язку з цим розглянемо різні методи навчання основ економіки і найхарактерніші особливості застосування їх.

2. Методи викладання  навчального матеріалу.  Розповідь, пояснення,  бесіда 

Зазначені методи характерні тим, що тут використовується усне слово.

Розповідь на заняттях основ економіки застосовується порівняно рідко. Її можна використовувати, коли учням повідомляють про основні завдання навчання, з історії економічної науки, про проблеми економічного зростання в Україні тощо.

Значно частіше  застосовують пояснення. Пояснення  – це словесне тлумачення понять, явищ, термінів тощо. Пояснювати доводиться кожне основне поняття теми. Так, наприклад, у процесі вивчення теми «Безробіття як наслідок порушення  макроекономічної рівноваги» доводиться більш детально пояснювати учням, такі теорії, що зумовлюють явище безробіття:

Пояснення 1. Безробіття виникає через надмірно високу заробітну  плату. Це зумовлюється тим, що на ринку  праці завжди може встановитися такий  рівень заробітної плати, який врівноважить попит і пропозицію, забезпечуючи повну зайнятість. Але через певні причини, наприклад тиск профспілок, зарплата зростає. За цих умов підприємці не можуть брати на роботу всіх бажаючих, адже їх витрати на зарплату збільшується. Виникає надлишок працездатних, тобто безробіття.

Пояснення 2. Безробіття виникає через недостатній попит  на товари і послуги. Автори цього  пояснення шукали причини безробіття у зменшенні сукупного попиту. Найдинамічнішим елементом сукупного  попиту є споживчі витрати. Щоб подолати невідповідність між пропозицією та попитом, яка загрожує скороченням виробництва і появою безробіття, треба здійснювати державні заходи, спрямовані на стимулювання попиту, наприклад: збільшувати державну допомогу малозабезпеченим, знижувати податки тощо.

Пояснення 3. Безробіття виникає через негнучку структуру  ринку праці, а саме через нездатність  швидко реагувати на зміни в попиті на трудові ресурси. Автори цього  пояснення (його можна визначити  як «структурне») виходять із того, що ринок праці – явище динамічне. На цьому постійно з’являються нові працівники і нові робочі місця. Але нові робочі місця призначаються не для будь-яких працівників і лише на певних територіях. Для досягнення відповідності між робочими місцями і працівниками останні мають пройти перекваліфікацію, набути нових професій та досвіду чи переїхати на нове місце проживання.

Пояснення 4. Безробіття виникає через те, що в процесі  нагромадження капіталу дедалі менша  його частка спрямовується для найму  робітників і дедалі більша – у засоби виробництва. Отже, зменшується попит на робочу силу.

До розповіді  і пояснення ставлять такі вимоги, які треба виконувати, щоб забезпечити  досягнення дидактичної мети:

1. Достовірність  змісту. Факти, які наводять учням,  повинні якнайкраще відповідати змісту навчальної програми і бути науково обґрунтованими. Не слід захоплюватися великою кількістю фактів, бо за ними інколи зникає суть явища або процесу, що вивчається.

2. Виклад матеріалу  в логічно виправданій послідовності.  Поняття «просте» і «складне» в науці і навчанні не збігаються. Практикою роботи доведено, що в зв’язку з цим під час пояснення процесів або явищ доцільно вдаватися до аналітико-синтетичного викладання матеріалу, а саме: спочатку ознайомити учнів із явищем в цілому, потім розчленувати (практично або в уяві) явище на складові частини, вивчити їх і знову повернутися до явища в цілому, розглянувши його глибше і докладніше.

3. Емоційність  викладу. Якщо вчитель залишається  байдужим під час викладання  навчального матеріалу, то таке ставлення передається учням. І навпаки, коли вчитель викладає матеріал емоційно, а цьому сприяє правильний добір фактів, то учні краще сприймають нові відомості і добре запам’ятовують їх.

Пояснення і  розповідь можна будувати в індуктивний  послідовності, починаючи з ознайомлення учнів із конкретними фактами і явищами, поступово переходячи до формулювання загальних понять і висновків. Так, якщо повернутись до наведених вище теорій, що розкривають явище безробіття, і співвіднести чинники попиту і пропозиції на ринку праці з наведеними поясненнями причин безробіття, то можна зробити висновок про те, що все залежить від того, в якій конкретній ситуації виникло безробіття. Якщо йдеться про безробіття в період циклічного спаду виробництва, то воно виникає через невідповідність між пропозицією та попитом, що загрожує скороченням виробництва і появою безробіття. Якщо безробіття виникає в період докорінної зміни технології виробництва, то воно виникає через гнучку структуру ринку праці. Якщо йдеться про ймовірні наслідки масового підвищення заробітної плати, то у такому випадку спостерігається зв’язок між рівнем зарплати і рівнем зайнятості.

Застосовується  і дедуктивний спосіб усного викладання, коли його починають із роз’яснення  загальних понять і положень, які  потім ілюструють конкретними прикладами. Так, наприклад, у процесі розгляду проблем економічного зростання в Україні можна спочатку назвати основні чинники економічного зростання, а потім перейти до розгляду кожного із них.

Бесіда – це питально – відповідальний метод навчання. Вчитель повинен керуватися такими вимогами до бесіди: опиратися на раніше засвоєні учнями знання і їх життєвий досвід; детально продумувати систему запитань з теми уроку; послідовно задавати запитання учням, вислуховувати їх відповіді, уточнювати і доповнювати висловлювання.

Для підготовки і побудови бесіди доцільно:

* розбити навчальний  матеріал на невеликі логічно  закінчені порції;

* розмістити  ці порції у строгій логічній  послідовності; 

* сформулювати  стосовно до кожної порції  запитання до учнів у такій формі, щоб на нього вони змогли дати, як правило, однозначну відповідь;

* уявити собі  передбачувані відповіді учнів; 

* намітити необхідні  уточнення і доповнення до  відповідей учнів і сформулювати  висновки.

Бесіда вимагає  більшої затрати навчального часу на вивчення одного і того ж матеріалу, ніж розповідь або пояснення. Але ефективність бесіди у формуванні свідомості і міцності засвоєння навчального матеріалу учнями, у розвитку їх самостійності і пізнавальної активності значно вища.

Ілюстрування 

До наочних  методів навчання відносять навчальне  ілюстрування і демонстрування. Зазначені  методи знаходять досить широке застосування у процесі вивчення різних дисциплін. У процесі навчання основ економіки  в більшій мірі застосовують ілюстрування і демонстрування кінофільмів (діафільмів).

Метод ілюстрування передбачає показ учням ілюстративних  посібників: плакатів, таблиць, графіків, блок-схем, моделювання ситуацій з  використанням комп’ютерних засобів  тощо. На уроках основ економіки  найчастіше доводиться ілюструвати таблиці і графіки. Так, під час розгляду поняття «попит» (перелік, який включає список цін і кількість благ, що куплять при кожній із цих цін) і «величина попиту» (кількість благ, що куплять при кожній ціні) учням пропонується розглянути таблицю і графік попиту на велосипеди.

Таблиця 1. Попит  на велосипеди

Попит на блага  відображається також графічно. Вертикально  відкладають ціну на велосипеди в гривнях, горизонтально – величину попиту на велосипеди в тисячах штук.  

Графік 1. Попит  на велосипеди

Підвищенню ефективності засвоєння знань сприяє також використання на уроках основ економіки блок-схем. Блок-схема може бути використана уже на першому уроці під час вивчення нового матеріалу (див. блок-схему 1), а також під час повторення чи закріплення вивченого матеріалу.

У процесі вивчення окремих тем курсу основ економіки доводиться демонструвати кінофільми. Так, програмою передбачено ознайомлення учнів зі змістом виробництва та його основними елементами, продуктивністю та інтенсивністю праці тощо. Вивчення цих питань за допомогою плакатів чи блок-схем не створює в учнів повного уявлення про виробництво. Провести екскурсію на виробництво мають змогу далеко не всі школи. На допомогу приходить кіно.

Застосуванню  кінофільму на уроці передує підготовка вчителя, який проглядає його і виходячи з поставленої дидактичної мети, вирішує, як найкраще вписати кінострічку в канву уроку.

Блок-схема 1

ОБ’ЄКТ  І МЕТА ЕКОНОМІЧНОЇ  НАУКИ  

В одних випадках фільм стає джерелом нових знань, в інших допомагає учням зрозуміти матеріал, викладений учителем, або узагальнити його. У зв’язку з цим можуть бути різні форми поєднання слова вчителя з кінофільмом:

1. Пояснення  перед демонструванням (настанова  на сприймання). Якщо у фільмі розглядаються досить складні питання, а в кадрах зустрічаються дрібні деталі, учнів треба готувати до сприймання навчального матеріалу.

2. Демонстрування  фрагмента фільму, а потім пояснення  (бесіда) за змістом фільму і  навчальним матеріалом.

3. Демонстрування  супроводиться поясненням (синхронним  коментуванням фільму вчителем, яке виникає в зв’язку з  тим, що дикторський текст не  завжди буває задовільним для  конкретної аудиторії.