Методи навчання основ економіки

3. Методи самостійної  роботи учнів.  Робота з навчальною  та довідковою літературою

Робота з навчальним посібником, довідником та іншою літературою  – важливий метод самостійної  роботи учнів. У навчальних посібниках для учнів містяться необхідні  теоретичні відомості і довідковий матеріал для проведення практичних робіт.

Вимагається навчити  учнів уміло і раціонально  користуватися цими матеріалами.

Безпосередньо на уроці самостійно працюють з літературою, як правило, у таких випадках:

1. Розгляд схем, таблиць, графіків у процесі  викладання на уроці навчального  матеріалу. Цей прийом особливо необхідний у тому випадку, якщо немає можливості зпроекціювати зображення на екран і немає відповідних плакатів.

2. Повторення  вивченого матеріалу і підготовка  до виконання практичних робіт. 

3. Виконання  практичних робіт. Так, наприклад, учні виконують практичну роботу «Визначення особливостей, характерних рис, переваг та недоліків різних моделей економіки». Їм пропонується за допомогою підручника виконати такі завдання:

а) заповнити  таблицю і підготувати відповіді  на запитання: як вирішуються питання, «що виробляти?», «як виробляти?», «для кого?» у різних економічних системах; б) визначити переваги і недоліки ринкової та командно-адміністративної економічних систем.

4. Користування  інструкційними картами під час  виконання практичних робіт. У  посібнику для учнів вміщені  інструкційні карти до тем  практичних робіт, які передбачені  програмами з основ економіки.  Якщо вчителю доводиться в  окремих випадках складати інструкційні карти, то важливо, щоб вони спонукали до самостійного використання посібників і довідників.

5. Підготовка  учнями доповідей на семінарських  заняттях із використанням науково-популярної  літератури і періодичної преси. 

Розв’язування економічних задач 

Розв’язуючи економічні задачі, учні повторюють, закріплюють і одержують нові теоретичні знання, застосовують їх у практичних цілях, оволодівають загальними методами виконання економічних розрахунків. Завдяки цьому досягається більш міцний зв’язок теорії з практикою.

Розв’язування економічних задач – важливий засіб розвитку економічного мислення. Тому вчитель під час добору або  складання задач повинен врахувати  такі вимоги:

1. Задача повинна  мати практичну спрямованість.  Так, наприклад, на закріплення  навчального матеріалу про позичковий процент і прибуток учням можна запропонувати для розв’язування таку задачу. Витрати підприємця становлять 60 тис. грн. на будівництво та обладнання, 50 тис. грн. – на сировину, 30 тис. грн. – на заробітну плату працівникам. Сам підприємець отримує річну заробітну плату 5000 тис. грн. Якби він поклав свої гроші в банк, то отримав би 10% річних.

Завдання: розрахувати  бухгалтерський і економічний прибуток, якщо відомо, що за рік було реалізовано  продукції на суму 170 тис. грн.

2. Умови задачі  і результати її розв’язування  повинні відповідати реальній  практичній ситуації, наприклад,  у процесі вивчення теми «Заробітна  плата» учням можна запропонувати  таку умову задачі: «На трьох  ділянках землі отримали врожай: на кращій – 50 ц, на середній – 40 ц, на гіршій – 30 ц. Ціна за одиницю продукції – 130 грн. Розрахувати диференціальну ренту, яку отримають на кращій і середній ділянках».

Розв’язування економічних задач необхідно  використовувати для формування в учнів навичок планування своєї діяльності, розвитку в них творчого підходу до виконання завдання, формування умінь застосовувати для розрахунку теоретичні знання і обчислювальні навички.

4. Проблемне навчання  на уроках основ  економіки. Суть  і основні поняття  проблемного навчання 

Одним із дійових  шляхів розвитку мислення учнів є  зближення процесів пізнання й навчання. Процеси пізнання й навчання мають  багато спільного. Як і при науковому  пізнанні, так і під час навчання, людина вступає в контакт з  об’єктами пізнання і вивчення, використовує багаті можливості свого мислення тощо. Але результатом наукового дослідження є відкриття нового для суспільства, а результатом навчання – «відкриття для себе» в процесі засвоєння навчального матеріалу. Отже, між процесами навчання й пізнання можна проводити тільки аналогію. Однією із важливих систем пізнання можна вважати проблемність у навчанні.

Проблемність  базується на протиріччях, що виникають  у процесі вивчення навколишніх  предметів, явищ тощо. Вчений, винахідник це протиріччя виявляє сам, спираючись на глибокі знання, досвід тощо. Протиріччя викликає в нього певний психологічний стан, пов’язаний з бажанням установити причини наявної невідповідності – проблемну ситуацію. Виникає задум, проблема, розв’язуючи яку, вчений відкриває нові закономірності, закони і ін.

Помітити такі протиріччя в навчальному матеріалі  учень не зможе. Йому треба допомогти. Найкращим засобом для цього  служить завдання, яке викликає в  учнів теоретичне або практичне  затруднення, пов’язане з певними  протиріччями. Таке завдання називають проблемним. Воно може бути подане у формі запитання, задачі або практичного завдання.

Процес навчання, який моделює у своїх суттєвих рисах процес продуктивного мислення і спрямований на відкриття учнями нових знань і способів дій, називають проблемним. Його сутність полягає у постановці перед учнями системи проблемних завдань, усвідомленні, сприйнятті і розв’язанні їх у ході спільної діяльності учнів і вчителя.

Наука довела, що джерелом виникнення проблемних ситуацій і рушійною силою їх розв’язання є протиріччя. Психологи встановили, що найсприятливіші умови для творчого мислення складаються тоді, коли людина стикається з протиріччями, які вона не в змозі пояснити на основі наявних знань і досвіду, коли перед нею виникає проблема, яку необхідно розв’язати. Розумове затруднення переборюється напруженою роботою мислення, активними пошуками виходу із ситуації. Мислення активізується під час зіставлення наявних знань із новими обставинами, при бажанні зрозуміти причини і суть нових фактів і явищ, пояснити протиріччя.

Отже, проблемні  ситуації в процесі навчання виникають, коли учні стикаються з суперечливими  факторами, закладеними в предметах  і явищах природи, або з невідповідністю  між відомими знаннями чи способами  дії і невідомими, тобто тими, які потрібно здобути в процесі пізнання.

Типи  проблемних ситуацій

На основі суперечностей  можна виділити ряд таких проблемних ситуацій:

1. Коли йде пошук шляхів використання наявних знань у нових умовах.

Прикладом такої  ситуації може бути фрагмент уроку на тему «Попит, пропозиція, ринкова ціна». Після того, як на уроці було розглянуто найголовніші економічні чинники (ціна одного товару, ціни інших товарів, доходи покупців, смаки на уподобання покупців, очікування покупців), проілюстровано закон попиту на прикладі з велосипедами (при падінні ціни з 350 до 300 гривень величина попиту на велосипеди збільшилася на 20 тис. штук, а при збільшені ціни зі 150 до 200 гривень – зменшилася на 50 тис. штук) учитель поставив перед учнями запитання: «Чи може виникнути ситуація, коли за тією самою ціною, що і раніше, покупці погодяться придбати більше блага (велосипедів)?»

Перед учнями постала  проблема, яка зацікавила їх. Їм потрібно використати набуті уже знання у  нових умовах. Які ж ці умови? Їм на допомогу приходить учитель, застосовуючи корегуючу інформацію, і наводить приклад збільшення попиту (не величину попиту, а самого попиту) на велосипеди. За допомогою вчителя учні приходять до висновку, що у таких випадках повинна статися подія, яка зробила б це благо більш привабливішим для покупців, ніж раніше. Яка ж це подія? Так, у 1973-1974 роках у світі вибухнула нафтова криза, викликана скороченням поставок нафти з Ближнього Сходу. Нафта дуже подорожчала, а разом із тим піднялася ціна на бензин. Користування автомобілями стало дуже дорогим задоволенням. Тоді громадяни, що використовували автомобіль в основному для особистих поїздок, а також небагаті громадяни віддали перевагу велосипедам, а не витратам на бензин. У такий спосіб велосипеди стали для них більш цінним благом, ніж раніше, а значить, вони погодилися платити за них більше, ніж платити до подорожчання бензину. Отже, кількість велосипедів, що купувалася за ту ж ціну що і раніше, збільшилася.

2. Коли наявні протиріччя  суджень. 

У навчанні основ  економіки часто доводиться пояснювати навчальний матеріал, у якому стикаються судження «можливо-неможливо», «раціонально-нераціонально», «впливає на процес позитивно чи негативно» і ін. Проблемні ситуації такого типу відіграють важливу роль у формуванні активної розумової діяльності учнів.

Прикладом такої  ситуації може бути фрагмент уроку  на тему «Підприємство і власність. Форми власності та організаційні  форми підприємства». Вчительставить перед учнями проблемне запитання: «Як створити підприємство через  нестачу капіталу?» Для підготовки учнів до розв’язання різних ситуацій з даної проблеми вчитель підкреслює, що досить часто трапляються ситуації, коли для реалізації ідеї потрібні значні оборотні кошти, а в підприємстві їх немає.

У цьому випадку  можливі два варіанти дій: взяти в діло компаньйонів і скористатися їхніми грошима, або звернутися в банк із проханням надати кредит.

Учні залучаються  до розв’язання двох ситуацій і  проходять до певного висновку.

Ситуація перша.Банк може відмовити у кредиті, тоді час, витрачений на запит кредиту, виявиться загубленим, а виробництво простоюватиме або зірветься вигідна операція.

Ситуація друга.Припустимо, що банк кредит видав. Але значну суму не так уже просто буде повернути, особливо якщо вона потрібна на тривалий час (для придбання верстатів, а за кожний день користування кредитом доведеться сплачувати банку відсотки).

Висновок.Якщо підприємець  не впевнений у можливості швидкого повернення кредиту, то він бере у  справу компаньйонів, що стають співвласником  бізнесу. У такий спосіб створюється підприємство.

3. Коли учні стикаються  із ситуацією,  в якій з різноманітних  знань чи способів  дії потрібно вибрати  необхідні. 

Цей тип проблемної ситуації дуже часто виникає під  час виконання практичних робіт, у процесі закріплення навчального  матеріалу тощо.

Наприклад, у  процесі виконання практичної роботи «Визначення структурних елементів  виробництва» учням пропонується вибрати  чинники виробництва (земля, праця, капітал, здібності до підприємництва, інформація) до таких виробничих ресурсів:

· Міні-пекарня  «Дока-піца» (капітал).

· Гребля Кременчуцького водосховища (капітал).

· Вода в Кременчуцькому водосховищі (земля).

· Описання методу обробки кольорових металів (інформація).

· Шахтарі шахти  «Першотравнева» (праця).

· Документація на нову технологію виробництва цементу (інформація).

· Риболовецький  траулер (капітал).

4. Коли виникають  утруднення під  впливом «психологічного  бар’єру» попереднього  досвіду. 

Відома психологічна закономірність – вплив попереднього досвіду на процес засвоєння нових знань і способів дії, у науковій літературі зустрічається під назвами «психологічний бар’єр» попереднього досвіду, «явище інтерференції» і «явище від’ємного переносу». Оскільки ця закономірність у навчальному процесі виступає як перешкода, утруднення на шляху до нового, то варто користуватися поняттям «психологічний бар’єр попереднього досвіду».

Суть цього  психологічного явища полягає в  тому, що вироблені в процесі практичної діяльності вміння і навички гальмують  встановлення нових способів дії. Учні не можуть звільнитися від звичних способів дії й піти шляхом нових, оригінальних рішень.

Розрізняють два  види цього явища: асоціативне і  репродуктивне гальмування. Репродуктивне  гальмування спостерігається тоді, коли замість нового способу виконання  дії проявляється інший, раніше засвоєний. Воно може використовуватись для створення проблемних ситуацій тільки в тому разі, коли виникає потреба його запобігти. Асоціативне гальмування проявляється під час заміни раніше засвоєних способів дії новими. Це – досить ефективний засіб створення проблемних ситуацій.

Рушійною силою  подолання впливу «психологічного  бар’єру» попереднього досвіду є  боротьба властивих йому протилежних  тенденцій – до збереження (фіксації надбаного) і до його зміни (модифікації). Це протиріччя, за відповідних умов, – джерело створення проблемних ситуацій.

При навчанні основ  економіки такі ситуації виникають  дуже часто, особливо під час виконання  практичних завдань. Учителю важливо  бачити їх прояв і при потребі  вміти їх загострювати або знімати шляхом своєчасного втручання. Актуалізація необхідних знань і способів дії сприяє створенню проблемних ситуацій такого типу. Розширення попередніх уявлень, знань і вмінь із питань, що розглядаються, застосування конкретизованих настанов запобігають прояву «психологічного бар’єру» попереднього досвіду. Можуть бути й інші типи проблемних ситуацій.

Щоб створити проблемну  ситуацію, треба поставити перед  учнями таке практичне або теоретичне завдання, під час виконання якого  вони відкривають для себе нові знання або способи дії. Це найперша умова створення проблемної ситуації. Крім неї потрібно виконати ще ряд умов: