Основні макроекономічні моделі для відкритої економіки

tify">Звідси випливає, що:

T+M+S=I+G+X.

   Ця тотожність показує, що загальна сума витоків дорівнює загальній сумі ін'єкцій. Дуже важливо підкреслити, що тільки сумарні показники витоків та ін'єкцій рівні між собою. В окремих парах витоків та ін'єкцій найчастіше точний баланс відсутній. Зовсім не обов'язково, щоб заощадження дорівнювали інвестиціям, чисті податки — державним закупкам,а експорт імпорту.

   Із введенням до моделі кругообігу фінансових ринків, державного сектора і решти країн світу схема взаємодії між рішеннями домогосподарств про витрати та рішеннями фірм щодо обсягів виробництва залишається такою ж, хоча й ускладнюється: за допомогою трансфертів, податків та інших економічних інструментів держава реґулює коливання в рівнях виробництва, зайнятості та інфляції. [13]

Якщо  домашні господарства приймають  рішення витрачати менше, то фірми

змушені скорочувати випуск продукції, що, в  свою чергу, призводить до зменшення доходів. Рівень попиту на товари визначає рівень виробництва і зайнятості, а від рівня випуску залежить рівень доходів власників факторів виробництва, що знову ж таки впливає на сукупний попит.

  Таким чином, зробимо основний висновок із моделі кругообігу продуктів та

доходів: реальний і грошовий потоки здійснюються без перешкод при умові рівності сукупних витрат домогосподарств, фірм, держави та решти країн світу сукупному обсягові виробництва. Якщо ж сукупні витрати, які визначають сукупний попит, скорочуються, то й сукупний обсяг випуску та рівень зайнятості падає, що зменшує сукупні доходи, які, в свою чергу, визначають сукупний попит. А тому важливим завданням макроекономічної політики є стабілізація откупного попиту.

   Підходи до вирішення цієї проблеми різні у представників різних напрямків макроекономічної теорії.

    Кейнсіанці вважають, що економіка є внутрішньо нестабільною, оскільки ціни й заробітна плата недостатньо гнучкі для автоматичного відновлення рівноваги на ринках. На їхню думку, економічна стабільність потребує активного державного втручання: регулювання сукупного попиту за допомогою зміни державних витрат, податків та грошової пропозиції.

    Представники неокласичного напрямку вважають, що ринок є внутрішньо стабільним і здатним відновити порушену рівновагу за умови, що економіка достатньо лібералізована: державне втручання є мінімальним і направлене лише на усунення факторів, які обмежують гнучкість цін, заробітної плати  і вільну конкуренцію. Політика державного втручання, на думку неокласиків, неефективна і дестабілізує економіку.

   Монетаристи головним фактором нестабільності вважають гнучку кредитно-грошову політику, орієнтовану на регулювання сукупного попиту. Вони акцентують увагу на необхідності вилучення грошей із числа інструментів активного короткострокового регулювання. Для зміцнення економічної стабільності монетаристи радять проводити довгострокову політику помірного нарощування обсягів грошової маси стабільними темпами, незалежно від коливань сукупного попиту.

    Прихильники теорії "економіки пропозиції" вважають недоцільною будь-яку політику, направлену на регулювання сукупного попиту. На їхню думку, політика держави повинна обмежуватися стимулюванням підприємницької діяльності і збільшення сукупної пропозиції завдяки лібералізації ринку, розвиткові конкуренції та зменшенню податків. 

 

3. Класична і неокласична «моделі» економічного кругообігу.

   Марною сравою було б шукати у працях видатних представників класичної

школи А.Сміта, Д.Рікардо, Ж.Б.Сея, Дж.С.Мілля  якоїсь закінченої моделі економічного кругообігу, але опис її, спираючись на економічні принципи, які вони сповідували, можна в загальних рисах зробити.

   Ж.Б.Сей намагався деталізувати окремі елементи і механізм дії класичної «моделі» економічного кругообігу. Він вважав пропозицію товарів тим фактором, що визначає рівень доходу і зайнятості населення. Тому слід всіляко збільшувати пропозицію, нарощуючи виробництво. Пропозиція у «моделі» Сея сама породжує попит на товари, виробництво будь-якого обсягу продукту забезпечує доход, який необхідний для закупівлі всього продукту на ринкку, тобто пропорційність забезпечується автоматично. При

цьому уcі заощадження населення дорівнюють інвестиціям: S-I.

    Ж.Б.Сей, як і Сміт та Рікардо, вважав, що глибокі диспропорції відтворсння неможливі при нормальному функціонуванні ринкової економіки, він допускав лише числове перевиробництво окремих товарів.

   Ідеї класичної школи економіки розвивались представниками неокласичного напряму. Навіть за умов, коли ринкову економіку час від часу вражали кризи, вони заперечували необхідність макроекономічного регулювання, вважаючи, що ринковий механізм попиту і пропозиції має достатньо можливостей для подолання диспропорцій, які виникали, і встановленняпорушеної ринкової рівноваги. [14]

   Неокласичні теорії і моделі рівноваги складались по двох напрямах; часткової економічної рівноваги і загальної економічної рівноваги, Поява                   першого напряму пов'язана з працями французьких і англійських економістів рубежу 19-20 століть А.Курно, У.Джевонса, Ф.Еджуорта, А.Маршалла, а другого — з працями швейцарців М.Е.Вальраса, В.Паретотаінших.

   Теорії часткової економічної рівноваги розглядали умови рівноваги конкретних ринків, риходячи із співвідношення попиту і пропозиції і формування цінц ринкової рівноваги. При цьому досліджувались такі явища,

як еластичність попиту і пропозиції в залежності від цінні-ринкові періоди різної тривалості, в яких умови досягнення часткові економічної рівноваги різні. В цілому дані теорії розглядають рівновагу: з позицій мікроекономіки.

    Мікроекономічний підхід характерний і для теорій загальної економічної рівноваги, хоча вони розглядають умови рівноваги всієї  економічної системи. Саме в рамках даних теорій було сформовано уявлення про структуру економічної системи та її суб'єкти (підприємства і домашні господарства), економічний кругообіг як потоки продукту, ресурсів і доходів між ринковими суб'єктами, що опосередковуються ринками ресурсів і товарів та послуг. У відповідності з даними теоріями, умови загальної економічної рівноваги такі:

- максимальнии прибуток для кожного підприємця;

- максимальна корисність продукту для кожного споживача у межах його

доходу;

- рівність доходу кожного споживача і його попиту на предмети споживання;

-рівність або пропорціиність доходу, що приносить одиниця кожного фактору;

- виробництва, його граничної продуктивності;

- рівність попиту і пропозиції.

   Першою теорією загальної економічної рівноваги стала концепція М.Е.Вальраса, який на основі своєї теорії розробив абстрактну модель ринкової рівноваги Ця математична модель відображає формування попиту і пропозиції по вин номенклатурі товарів; рівняння попиту і проозиції на кожний товар будуються як функції цін усіх товарів. В результаті взаємодії між кількістю товарів та їх цінами у кінцевому рахунку попит і пропозиція вирівнюються. [20]

   У   20   ст.   продовжувалось   удосконалення   неокласичних макроскономічних моделей. Сучасний представник неокласичної теорії Дж.Гікс далі розвинув вихідну модель Вальраса. Модель Пкса утворює математичну систему, в якім загальна економічна рівновага визначається трьома групами рівнянь які описують:

- досягнення максимуму корисності для кожного споживача при обмеженій

величині  ного доходу:

- одержання максимуму прибутку для кожного підприємця при обмеженні характеру і обсягу продукції, яку вони випускають;

- умови рівності попиту і пропозиції по всій номенклатурі товарів і утворення прибутку як різниці між цінами купівлі і продажу. Отже, система запільної рівноваги грунтується на досягненні узгодженості часткових оптимумів прибутку для усіх підприємсив з частковими оптимумами корисності для усіх споживачів.

   Центральне   місце   в   сучасних   неокласичних   моделях макроекономічноі ріповапі займають проблеми високих темпів економічного зростання, виходячи із наявних виробничих факторів та їх використання. Найбільш чітко це відображено у так званих виробничих функціях.

   В макроекономічних моделях економічного зростання виробничі функції відображають технологічний взаємозв'язок між обсягом суспільного продукт) і різними виробничими ресурсами (капіталом, працею, землею, технічним прогресом тощо). У цьому полягає економічний зміст виробничих функцій. Кожна виробнича функція описує певну макроскономічну модель.

   Слід відзначити, що до 30-х років 20 ст. не існувало поняття «макроекономіка», не існувало й особливої потреби в розробці макроекономічних моделей як моделей активного регулювання пропорцій

суспільного виробництва і встановлення його рівноваги. Потреба у створенні такої моделі виникла тоді, коли стало зрозуміло, що ринковий механізм не в змозі подолати наростаючі диспропорції, відновити втрачену рівновагу, тобто у 20-30-х роках 20 ст. [17] 
 
 

                                                  Висновок

    У макроекономіці велике значення надається політичним проблемам.

Методологія макроекономіки — сукупність підходів і прийомів пізнання економічних відносин і процесів на рівні економіки в цілому.

   Основи сучасної методології макроекономіки були закладені в XIX і початку XX ст., а поглиблені і розвинуті в 1936 р. у знаменитій роботі Дж. М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей».

   Особливе місце в системі інструментів макроекономічного аналізу займає економічне моделювання.

   Макроекономічне моделювання — метод дослідження, при якому у спрощеному вигляді при багатьох допущеннях встановлюють основні залежності між економічними показниками.

Макроекономічні моделі містять екзогенні (зовнішні) змінні — їх значення встановлюються урядом і Національним банком — та ендогенні змінні (внутрішні) — це результат рішення моделі.

    До екзогенних відносять рівень податків, грошової пропозиції тощо. До ендогенних — обсяг виробництва, рівень зайнятості, рівень інфляції, безробіття тощо.

  Модель показує, як зміна однієї з екзогенних величин впливає на ендогенні — ті, що об'єднуються в моделі.

    Одним з завдань які ми ставили  перед написанням даної курсової роботи є

краще вивчення основних моделей макроекономіки. На мою думку досконале вивчення саме макроекономіки, нам як майбутнім економістам є одним з приорітетів. Саме від нас залежить майбутнє відкритої економіки будь якої країни. 
 
 
 
 

                           Список використаної літератури

1.Геблер Й. Макроекономіка: Навч. посібник/За ред. Р. М. Березю-ка, А. Ф.

Мельник. Пер. з нім. К., 1993.

2. Долай Э. Дж., ЛиндсейД. Е. Макроэкономика. — СПб: СПб-оркестр: Литераплюс, 1994. — Гл. 2. (Пер. с англ.)

3. Дорпбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. — К.: Основи, 1996. — Част. І. —

Розд. 1.

4.Кондратьев Н. Д. Проблемы экономической динамики. М., 1989.  

5.Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента н денег. М.. 1978.  

6. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс. М., 1992. Ч. 1.  

7. Маркс К. Капитал//Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. Т. 23, 24.  

8. Маршалл А. Принципы политический экономики. М., 1983.

9. Мэнкыо Н. Г. Макроэкономика. — М.: Изд-во МГУ, 1994. — 736 с. — Гл.

10. Методология исчисления национальных счетов//Вести, статистики. 1991.

№6—10

11. Сакс Д., Ларреп Ф. Макроэкономика. Глобальный подход. — М.: Дело,

1996. —  Гл. 1. (Пер. с англ.)

12. Семюелсоп П., Нордгауз В. Макроекономіка. — К.: Основи, 1997. — Част.II. — Розд. 5.