Основні макроекономічні моделі для відкритої економіки

    Введення державного сектора в круговий потік доходів і продуктів не

порушує рівності національного доходу та національного  продукту. Це

пояснюється тим, що:

1) Грошовий  доход використовується на споживання товарів і послуг (С),

чисті податки , які надходять у розпорядження уряду, і заощадження , які надходять у розпорядження уряду, і заощадження, які потрапляють на фінансові ринки.

2) Існує  три види витрат на товари  і послуги: споживчі витрати домогосподарств (С), інвестиційні витрати фірм та державні закупки товарів і послуг . Тобто, з точки зору національного продукту (витрат), можна записати: Y=C+I+G. [4] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.1. Модель кругообігу для відкритої економіки.

    Відкрита економіка — це економічна система, яка пов'язана з іншими

країнами  світу механізмами експорту, імпорту  і фінансових операцій. 

 

Мал. 2. Модель кругообігу для відкритої економіки.

   Беручи до уваги ринок продуктів, можна встановити що обсяг національного виробництва (національний дохід) залежить від:

• споживчих витрат домашніх господарств (сукупних витрат);
• інвестиційних витрат фірм;
• державних витрат (державних закупок);
• впливу економічних систем інших країн, який показником чистий експорт і визначається як різниця між експортом та імпортом.

   Національний обсяг виробництва і рівень цін визначаються взаємодією сукупного попиту (AD) та сукупної пропозиції (AS).

   Сукупний попит є основною специфічною формою прояву суспільних потреб в умовах функціонування товарно- грошових відносин.

   Сукупний попит (AD)- це величина обсягу продукції, яку готові купити за кожного рівня цін (Р) макроекономічні суб’єкти.

AD- це  заплановані витрати всіх макроекономічних  суб’єктів.

   Сукупний попит можна визначити за формулою, що виведена з моделі кругообігу для відкритої економіки (розрахунок ВНП методом витрат):

AD = C + I + G + NE.

   За даною формулою можна визначити структуру сукупного попиту. Він складається з:

C - споживчий  попит: платоспроможний попит  домогосподарств на споживчі товари;

I - інвестиційний  попит: попит підприємців на  засоби виробництва для:

-відновлення  зношеного капіталу (амортизація);

-збільшення  реального капіталу.

G - попит  держави на товари та послуги  для:

-виробництва  спільних благ;

-державних  інвестицій.

Xn - попит закордону.

Графічно  сукупний попит зображається кривою AD, яка має від’ємний нахил. 

Мал. 3. Крива сукупного попиту.

Р - рівень цін

Q - реальний  обсяг виробництва.

   Основною причиною від’ємного нахилу кривої AD є ефект пропозиції грошей: зростання ціни за сталої номінальної пропозиції грошей робить гроші "дорогими" і відповідно низькими сукупні витрати.

   Крива AD показує величину реальних витрат для кожного рівня цін, коли інші умови не змінюються.

   Фактори, що впливають на сукупний попит поділяються на цінові та нецінові.

До цінових  факторів відносяться:

1)зміна  процентної ставки;

2)ефект  багатства, або касових залишків;

3)ефект  імпортних закупівель.

   Ефект процентної ставки полягає у тому, що із зростанням загального рівня цін зростає і процентна ставка, що веде до скорочення споживчих витрат та інвестицій. У свою чергу, це спричиняє зменшення сукупного попиту. Ефект багатства, або ефект матеріальних цінностей (касових залишків) проявляється у зменшенні фінансових активів домашніх господарств (банківських строкових рахунків та облігацій) при зростанні загального рівня цін. Ефект імпортних закупівель полягає у зменшенні сукупного попиту на вітчизняні товари, якщо ціни на них будуть вищі, ніж на зарубіжні.

   Під дією цінових факторів сукупний попит змінюється по кривій AD.

   Розглянуті фактори показують зміну сукупного попиту під впливом зміни цін. Але сукупний попит може змінюватись і під тиском інших, нецінових факторів. До них відносять:

1)зміну  в споживчих витратах:

- добробут населення,

- очікування споживача,

- заборгованість споживача,

- податки;

2)зміну  в інвестиційних витратах:

- процентні ставки, зміна яких викликана, наприклад, змінами грошової маси в країні, а не зміною цін,

- очікувані прибутки від інвестицій,

- податки з підприємств,

- технологія,

- надлишкові потужності;

3)зміну  в державних витратах;

4) зміну  у витратах на чистий експорт:

- національний  доход у закордонних країнах,

- валютні курси.

Під дією нецінових факторів крива сукупного  попиту AD переміщується:

- вправо вгору, коли попит зростає (AD - AD1);

- вліво  вниз, коли попит зменшується (AD - AD2). 

Мал. 4. Вплив нецінових факторів на криву сукупного попиту AD.

   Сукупна пропозиція (AS)- це обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробляти та продавати протягом року за кожного рівня цін (за інших сталих умов). [8]

   Крива сукупної пропозиції показує обсяг реального національного виробництва за кожного можливого рівня цін. 

Мал.5.

На кривій АS можна виділити три відрізки:

-горизонтальний, або кейнсіанський (аb);

-проміжний  (bc);

-вертикальний, або класичний(cd). 

Мал.6.

   Горизонтальний (кейнсіанський) відрізок кривої сукупної пропозиції свідчить про те, що економіка знаходиться у стані глибокого спаду, або депресії. При цьому не використовується велика кількість засобів праці і робочої сили; ці ресурси можна привести у дію, не впливаючи на рівень цін. Виробничі витрати не зростають, а тому нема грунту для зростання цін.

   Вертикальний (класичний) відрізок відображає стан економіки, коли вона досягла піку своїх виробничих можливостей, задіявши усі можливі ресурси, і за короткий період не можна збільшити обсяг виробництва. Будь-яке збільшення рівня цін не приведе до зростання реального обсягу пропозиції, адже економіка уже працює на повну потужність.

   Проміжний відрізок кривої відображає розширення обсягу сукупної пропозиції під впливом зростання рівня цін до максимально можливого рівня (саме цей відрізок репрезентує дію закону пропозиції). Він показує стан економіки, що виходить з кризи і депресії, нарощує виробництво, збільшуючи при цьому витрати на одиницю продукту, що веде до зростання цін. [1]

   До цінових факторів, які впливають на сукупну пропозицію відносять:

- зміна процентної ставки;

- зміна рівня цін.

   Існує також ряд нецінових факторів, що впливають на обсяг сукупної пропозиції. Йдеться про:

- зміну цін на ресурси (наявність власних ресурсів, ціни на імпортні ресурси, співвідношення на ринку національних та імпортних ресурсів);

- зміну ефективності виробництва (продуктивності праці);

- зміну економічних та правових норм (податки з підприємств та субсидії, державне регулювання).

   При зростанні цін на виробничі ресурси, зниженні продуктивності праці, обмеженні правовими нормами виробничої діяльності сукупна пропозиція буде зменшуватись.

   Під дією нецінових факторів крива сукупної пропозиції AS переміщується:

- вліво вгору, коли сукупна пропозиція скорочується в результаті зростання витрат виробництва (AS - AS1);

- вправо вниз, коли сукупна пропозиція зростає (AS - AS2).

Мал. 7 Вплив на сукупну пропозицію нецінових факторів.

   Сукупний попит - сукупна пропозиція як базова модель економічної рівноваги.

   Взаємодія та взаємозв’язок між сукупним попитом і сукупною пропозицією здійснюється через систему цін.

Мал.8. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції.

   Точка перетину кривої сукупного попиту та кривої сукупної пропозиції - це точка рівноваги, яка визначає рівноважний рівень цін (Ре) та рівноважний реальний обсяг національного виробництва (Qе).

   Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізка кривої сукупної пропозиції, то зростання попиту приводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.

    Коли ж експорт перевищує імпорт (Х>М, NX>0), то є відтік капіталу-ситуація, коли економічна система надає позички іноземцям або купує іноземні фінансові та реальні активи.

   Існує певний взаємний зв'язок між потоками платежів по імпорту-експорту

товарів і послуг та потоками платежів по міжнародних  фінансових операціях. Так, наприклад, імпорт можна оплатити або ж експортом, або ж притоком капіталу. Тобто країна може імпортувати більше, ніж експортувати, коли матиме місце чистий притік капіталу.

   Чи зберігається рівність між національним доходом і національним продуктом тоді, коли в моделі кругообігу враховується взаємозв'язок з

іншими  країнами світу? Безумовно, оскільки тоді справджується рівняння:

1) з  точки зору доходів Y=C+T+S+M;

2) з  точки зору витрат Y=C+I+G+X.

    Підсумовуючи вищесказане, можна зробити ряд важливих висновків:

1) Грошовий  доход використовується не тільки  на споживання (С), але й

на:

• чисті  податки (Т);

• платежі  по імпорту (М);

• заощадження (S).

Ці три  напрями витрачання коштів називаються "витоками". Тоді можемо записати:

У= С+T+M+S, або У = С + F витоків.

2) 3 іншого  боку, існує три види витрат  на товари і послуги, вироблені внутрішньою національною економікою, які не є витратами внутрішніх споживачів:

• інвестиційні витрати (/);

• державні закупки товарів і послуг (G);

• платежі  по експорту (X). Ці три потоки звуться "ін'єкціями". І тоді

справедливим  буде рівняння:

Y=C+I+G+X, або У = С + F ін'єкцій.

3) Порівнявши  національний продукт і національний  доход, отримуємо:

C+T+M+S=C+I+G+X.