Напрямки та перспективи удосконалення освітянського комплексу України

     Останні реформи Міносвіти України підкреслюють прагнення країни повністю ввійти в  болонський процес. Щоб входження України стало реальністю, треба провести серйозні реформи в галузі освіти. Українська вища освіта відрізняється від європейської.

     У Європейському Союзі прийняті і  діють інші стандарти. Престиж освіти, високої кваліфікації у Європі традиційно дуже високий. Там знають і розуміють, що здолати освіту здатна не кожна  людина.

     Вищу  освіту спроможний здобути заледве  один з десяти тих, хто навчався у  школі, а до вищих студій (на магістерському і докторському рівнях) доходить не більше 10-15 % випускників бакалаврату.

     У Європі завершують середню освіту на високому рівні лише тільки ті випускники, які мають намір вступити до вищих  навчальних закладів. Це приблизно  від 15 до 25% усіх учнів середніх шкіл.

     Сьогодні  вищі навчальні заклади України  приймають на навчання до 70% випускників  шкіл, тобто у 7 разів більше, ніж  дозволяє нормальний розподіл інтелекту.

     Сьогодні  наш диплом не визнається у Європі, наші фахівці без додаткового  перенавчання не можуть влаштуватися на роботу за фахом. І хоча вони за багатьма показниками, за розвитком, ерудованістю, спеціальною підготовленістю перевершують зарубіжних фахівців, дискредитація  українського диплома триває [18].

     Із  позитивного можна зазначити, що відбувається закриття тих ВНЗ, які  не відповідають всім стандартам. Також  на рисунку 3.1. можна побачити динаміку зареєстрованих ВНЗ з І-ІІ рівнем акредитації, а на рисунку 3.2. з ІІІ-IV рівнем акредитації, від початку незалежності до сьогодіншініх років. 

     На  вище зазначеному рисунку чітко  показано, що до 1997р. була тенденція  до збільшення кількості ВНЗ з  І-ІІ рівнем акредитації, починаючи  з 1998р. показник кількості учбових  закладів падає дуже стрімко, і ми можемо константувати що за 18 років  незалежності, в Україні зменшились ВНЗ з І-ІІ рівнем акредитації  з 742 до 528.

     Чого  не скажеш про ВНЗ з ІІІ-IV рівнем акредитації (див. рис.3.2.). Їхня кількість  зростає, показник 2009р. більше ніж в  двічі перевищує дані за 1991р. З  цього можна зробити логічний висновок, що певна кількість ВНЗ  з нищим рівнем акредитації поступово  піднімали планку й шли до вдосконалення.  
 
 
 
 

     Подальші  соціально-економічні й політичні  зміни в суспільстві, зміцнення  державності України, входження  її в цивілізоване світове співтовариство неможливі без структурної реформи  національної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентноспроможності  фахівців. Однією із передумов входження  України до єдиної Європейської зони вищої освіти є досягнення системою вищої освіти України цілей Болонського  процесу [23].

     На  виконання першочергових завдань, що випливають з вищесказаного, рішенням Колегії Міністерства освіти і науки  України від 28 лютого 2003 р. (протокол № 2/3-4) та від 24 квітня 2003 р. (протокол № 5/5-4) передбачено проведення з 2003/2004 навчального року педагогічного  експерименту щодо впровадження кредитно-модульної  системи організації навчального  процесу у вищих навчальних закладах III – IV рівнів акредитації. Україна  приєдналася до Болонського процесу в 2006 році на зустрічі міністрів освіти європейських країн у Норвегії [25].

     Другий  етап експерименту (2005 – 2008 рр.) передбачав внесення коректив до експериментальних матеріалів та їх удосконалення на більшому масиві учасників експерименту.

     Також в Україні приділяють увагу середній освіті. 17 жовтня 2008 року уряд затвредив план з розвитку освіти в Україні до 2011 року.

     План  заходів Уряду передбачає підвищення в Україні якості освіти, створення  умов для забезпечення дітям-сиротам, дітям з обмеженими можливостями, дітям, позбавлених батьківського  піклування, а також представникам  національних меншин рівного доступу  до сучасної освіти [18].

     Розпорядження Кабінету Міністрів містить положення  про обов'язкове забезпечення українців  за межами України навчально-методичними  посібниками, виданими українською  мовою. А для національних меншин передбачено видання навчальної літературної серії "Шкільна бібліотека" та словників. Повідомляє прес-служба Кабінету Міністрів України [3].

     Вперше  в Україні вводиться система  кваліфікованого психолого-педагогічного  супроводження вихованців та учнів  навчальних закладів із числа дітей, які потребують корекції фізичного  або розумового розвитку.

     Обов'язковою  вимогою в плані комплексних  заходів з розвитку української  освіти є адаптація навчально-методичної літератури для вищих навчальних закладів до вимог Болонського процесу.

     План  урядових заходів має на меті прискорити інтеграцію України у міжнародний  освітній простір, поліпшення виховної роботи з дітьми, учнівською і студентською молоддю, підвищення соціального статусу  педагогічних та науково-педагогічних працівників.

      Висновок

     Аналізуючи  вищезазначене, слід підкреслити, що стан справ у освітянській галузі суттєво  впливає практично на всі сфери  суспільного життя, на формування ставлення  населення до кардинальних суспільних трансформацій. Значні обсяги людських, матеріальних та фінансових ресурсів, які залучаються освітянською галуззю, роль освіти в соціальному та економічному розвитку спонукають до поглибленого вивчення масштабів і результатів  освітянської діяльності та ефективного  використання згаданих ресурсів. Тому освіта - це запорука майбутнього країни, важлива складова її національної безпеки. Без належної освіти держава, народ  і культура не мають майбутнього.

     В Україні, як і в інших високорозвинених країнах світу, освіта вважається однією з головних складових загальнолюдських цінностей. Особливості розвитку сучасної цивілізації, зростання ролі особистості, демократизація суспільства, інтелектуалізація  праці і швидкий розвиток сучасних технологій потребують створення умов, за яких народ України, оволодіваючи сучасними знаннями, став би високорозвиненою інтелектуальною нацією, а освіта - одним із головних пріоритетів  державного управління.

     У модернізації системи вищої освіти в Україні є деякі спільні  ознаки з болонським процесом, але за більшістю напрямів вона йому не відповідає. Це пов'язано з тим. що вихідні концепції такої модернізації не були зорієнтовані на інтегрування національної системи освіти в європейський простір. На сучасному етапі, концепцію реформування вищої освіти треба докорінно переглянули й створити програму її зближення з європейським освітнім і науковим простором [16].

     Сьогодні ж введення Болонської системи вищої освіти в Україні не така вже необхідність, як це намагаються подати. Українські фахівці завжди дуже високо цінились як в Україні, так і за її межами. В Європі і світі головне – не те, що написано в дипломі, а на що реально здатний фахівець. Європа не женеться за новими системами освіти, вона довго і ретельно їх випробовує, тоді як в Україні мов сніг на голову звалився експеримент з Болонським процесом. Непогано було б, спираючись на європейський досвід, впроваджувати нові системи поступово та не кидатись на стару систему як на таку, що дискредитувала себе, а взяти найкраще від старого і поєднати з найкращим з новим. На жаль, поки що українській системі вищої освіти це поки що не притаманно.

     Вирішення зазначених вище проблем потребує розробки концептуальних напрямів розвитку освіти з поглибленим вивченням проблем, які виникають при запровадженні  європейських стандартів освіти.

      Список використаної літератури

1. Закон України "Про освіту" №1060-XII, із змінами вiд 11 червня 2008
2. Закон України "Про дошкільну освіту" №2628-III, із змінами вiд 1 січня 2009 р.
3. Закон України "Про загальну середню освіту" №651-XIV, із змінами вiд 4 червня 2008 р.
4. Закон України "Про позашкільну освіту" №1841-III, із змінами від 06 червня 2005 р.
5. Закон України "Про професійно-технічну освіту" №103/98-ВР, із змінами від 19 грудня 2006 р.
6. Закон України "Про вищу освіту" №2984-III, із змінами від 12 березня 2009 р.
7. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтерв’ю. - К.: Знання України, 2005. - 804 с.
8. Ван дер Венде М.К. Болонская декларация: расширение доступности и повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе // Виша освіта в Європі. -2000.-№3.-Том XXV.
9. Ващенко Г. Виховний ідеал. — Полтава, 1994.
10. Величко О.Г. Болонськии процес - це конкретні рішення і дії // Теория и практика металлургии. - Днепропетровск, 2004.- С.З-ІЗ.
11. Гриценка М.С Історія педагогіки — Київ, 1973.
12. Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. Культура, ідеологія, особистість. Методолого-світоглядний аналіз. - К., 2002. - 577 с.
13. Довженко О.В. Сорбонская и Болонская декларации: Информация к размышлению.. . // Вестник высшей школы: Alma mater -2000. Ofe 6.
14. Кравець В. П. Історія української школи і педагогіки. — Тернопіль, 1994.
15. Макаренко А. С. Методика організації виховного процесу. Твори: У 7-ми т. — К., 1954. — Т. 5. — С. 9—109.
16. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи). - К.: Грамота, 2003. - 216 с.
17. Лукичев Г.А. Интеграция и эффективность - цели реформ в высшем образовании стран Европы // Научный вестник Московского государственного технического университета гражданской авиации. -2000. -№ 26. -С.13-18.
18. Мешко О. І., Янкович О. І., Мешко Г. М. Історія української школи і педагогіки. — Тернопіль, 1999.
19. Мюллер В.К. Англо-русский словарь: 70 000 слов и выражений. Изд. 14-е. стереотип. - М.: «Советская энциклопедия». 1969. -912 с.
20. Русова С. Мої спомини. — К., 1998.
21. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. Вибр. твори: У 5-ти т. — К., 1976. — Т. 3. — С. 9—283.
22. Шевченко В.Б. Стан української освіти в Україні. –
23. www.accreditation-coimcil.de/
24. www.ukrstat.gov.ua/
25. www.bologna-berlin2003.de
26. www.euroosvita.net/reyt/
27. www.mon.gov.ua/
28. www.pashyrey.livejournal.com/236699.html