Національна економіка: загальне та особливе

        кримінальний

3.        За характером взаємодії національних та міжнародних джерел:

        Експорторозширювальне зростання  досягається при наявності в країні галузей, що виробляють конкурентноспроможну продукцію, задоволенні потреб внутрішнього ринку у цій продукції та наявності вільної ниші на світовому ринку;

        Імпортоване зростання здійснюється за рахунок активного залучення прямих іноземних інвестицій, включення національних підприємств у міжнародну систему бізнесу та купівлі патентів на світовому ринку.

        Імпортозамінне зростання досягається шляхом повернення національного виробника на національний ринок (доступні кредити, менші податки, пільги та ін.).

4.        За рівнем та обсягом використання економічних ресурсів:

        Екстенсивний тип економічного зростання - це розширення вироб­ництва на основі кількісного збільшення його факторів при незмінних їх якісних параметрах. Обсяги виробництва продукції зростають за раху­нок збільшення чисельності робочої сили, обсягу інвестицій, використо­вуваних земельних та інших ресурсів. Можливості такого розвитку пов'язані насампе­ред з наявністю вільних ресурсів та запасів.

        Інтенсивний тип економічного зростання - розширення виробництва на основі якісного вдосконалення його факторів та організаційно-еконо­мічних відносин. При інтенсивному типі економічного зростання збільшення масшта­бів випуску продукції досягається шляхом якісного вдосконалення всі­єї системи продуктивних сил, насамперед речових і особистих факторів виробництва, підвищення кваліфікації працівників, поліпшення викорис­тання фізичного капіталу, застосування принципово нових машин і меха­нізмів, кращої організації господарської діяльності тощо.

        Екстенсивне та інтенсивне зростання в абсолютно чистому вигляді на практиці не існує. Реально обсяг виробництва збільшується під впливом сукупності факторів, що свідчить про змішаний тип економічного зрос­тання. Наприклад, може відбуватися одночасно і приріст кількості діючої робочої сили, і підвищення її якості, розширення масштабів виробництва і удосконалення технічної бази виробничого процесу. Змішаний тип еко­номічного зростання поєднує в собі ознаки двох попередніх типів зрос­тання. Залежно від того, який спосіб збільшення виробництва благ пере­важає, говорять про «переважно екстенсивний» чи «переважно інтенсив­ний» типи економічного зростання. Віднесення до того чи іншого типу зростання здійснюється залежно від питомої ваги приросту виробництва, отриманого за рахунок якісних і кількісних змін його факторів.

2. Концепції та моделі економічного зростання.

Концепції економічного зростання різняться між собою, насам перед позицією дослідниківцієї проблеми стосовно того, бажаним чи небажаним є економічне зростання. Розглянемо аргументи на користь економічного зростання та аргументи проти нього (див. табл. 11.1).

Таблиця 11.1

Аргументи «за» та «проти» економічного зростання

Різне ставлення до перспектив і наслідків економічного зростання відобразилось у настепних концепціях:

              1. Концепція нульового економічного зростання. На думку аторів цієї концепції економічне зростання погіршує якість життя (забруднення атмосфери, деформація озонового шару, виснаження джерел прісної води, проблеми утилізації відходів) та загрожує глобальною катастрофою. Тому необхідне нульове економічне зростання як засіб підтримання високого рівня життя, власне, продовдення існування самого життя. Позитивним у цій концепції є зосередження уваги на необхідності підсумувати негативний вплив на довкілля економічної системи та здатності екологічної системи нейтралізувати цей вплив. Недоліком вважається те, що автори не побачили шляхів вирішення суперечностей між потребами, які зростають й обмежиними економічними ресурсами в самому економічному зростанні.

              2. Концепція сталого економічного розвитку. Під сталим економічним розвитком розуміють особливий тип економічної динаміки, спрямований на якомога повніше задоволення потреб сьогодення, при цьому нічого не загрожує задоволенню потреб майбутніх поколінь. Концепція сталого економічного розвитку грунтується на врахуванні трьох аспектів:

        В економічному аспекті сталий розвиток має забезпечити ефективність та стійкість зростання.

        У соціальному аспекті сталий економічний розвиток має спрямовуватися на зменшення розриву між доходами найбагатіших і найбідніших верств населення, збереження надбань матеріальної та духовної культури, забезпечення демократичних прав та ін.

        В екологічному аспекті завдання сталого розвитку полягає в забезпеченні всім поколінням доступу до природних ресурсів і довкілля, не сплюндрованного економічною діяльністю.

Тобто концепція сталого розвитку грунтується на зміні парадігми економічної політики від забезпечення високих темпів економічного зростання та соціальної допомоги до більш виваженої з погляду довгострокових перспектив мети, змістом якої є створення умов для ефективного, соціально орієнтованого розвитку економіки, стратегічним завданням якого є збереження довкілля.

3. Концепція носферного розвитку грунтується на розумінні того, наскільки раціональним є життя суспільства. Прихільники теорії ноосфери (сфери розуму) дійшли висновку, що у ХХ ст. відбулося нагромадження нераціональності в житті соціуму, що поставило під загрозу виживання людства. Тому для ліквідування цієї загрози треба зробити вибір на користь розуму. У цьому разі кожний має усвідомити, що, по-перше, людина – частина природної системи, на відтворення якої потрібно спрямувати діяльність людства. По-друге, якщо людство і надалі буде нехтувати станом довкілля заради обсягів виробництва і споживання, які постійно зростають, природна система настільки спотвориться, що людство буде приречене. Тому економіка і людство мають розвиватися в гармонії з природою. Еколого-економічна гармонія є запорукою суспільного прогресу.

4. Концепція інноваційного економічного зростання. Інноваційне зростання – це зростання, що грунтується на підприємницькій ініциативі в галузі ринкової, научно-технічної й організаційно-економічної діяльності. Ця концепція узгоджується з інтенсивним типом економічного зростання. Особливістю інноваційного типу зростання є те, що інновації дають змогу усувати (або ж суттєво зменшувати) бар’єри, утворенні чинниками попиту і розподілу, у зв’язку з суперечностю між ефективністю та соціальною спрямованістю економічного зростання.

Поряд із типами та концепціями розробляються відповідні моделі еко­номічного зростання, які показують конкретне співвідношення та роль задіяних факторів суспільного виробництва, а також його матеріальну основу.

Сучасні моделі економічного зростання сформувались на основі двох джерел – кейнсіанської теорії макроекономічної рівноваги та неокласичної теорії виробництва. Ці два джерела обумовили виникнення двох основних напрямків в теоретичних дослідженнях економічного зростання – кейнсіанського (пізніше неокейнсіанського) та неокласичного.

              Більшість кейнсіанських моделей виходять з того, що збільшення реального обсягу випуску відбувається, перш за все, під впливом зростання основних факторів виробництва – праці та капіталу. Фактор «праця» зазвичай слабо піддається впливу із зовні, тоді як величина капіталу може бути скоригована певною інвестиційною політикою. Запас капіталу в економіці з часом скорочується на величину амортизації та збільшується на величину чистих інвестицій. Економічне зростання має цінність не само по собі, а в якості основи підвищення добробуту населення, тому якісна оцінка зростання дається через динаміку споживання. Таким чином, згідно з кейнсіанськими моделями, зростання національного доходу є тільки функцієй накопиченого капіталу. Визначальним чинником економічного зростання і його темпів є збільшення інвестицій.

              Неокласичні моделі економічного зростання виходять з наступних умов:

1.        Вартість продукції створюється всіма виробничими факторами.

2.        Кожен фактор виробництва вкладає свій внесок у створення вартості продукції згідно зі своїм граничним продуктом і отримує дохід, який дорівнює цьому граничному продукту.

3.        Існує кількісна залежність між обсягом виробленої продукції і ресурсами, неохідними для її виробництва, а також залежність між самими ресурсми.

4.        Існує певна замінність ресурсів.

Використання тієї чи іншої моделі залежить від рівня розвитку та ін­ших можливостей і визначається окресленими цілями та прагненнями. Існування різних матеріальних основ у цих моделях породжує різні сти­мули в отриманні обсягів прибутку для окремих суб'єктів господарюван­ня.

3. Фактори економічного зростання.

В будь-якому суспільстві прагнення до розвитку невпинне. При цьому основною проблемою забезпечення економічного зростання є з'ясування чинників впливу і побудова моделей та механізмів збільшення обсягів валового внутрішнього продукту в довгостроковому періоді, який є кри­терієм економічного добробуту суспільства.

              Типи та якість економічного зростання залежать від певних чинни­ків зовнішнього та внутрішнього характеру. Всю різноманітність факторів, які здійснюють вплив на економічне зростання, можна звести до наступних груп:

•  базисні фактори або фактори пропозиції;

•  фактори попиту;

•  фактори розподілу;

•  інституційні фактори;

•  соціальні фактори;

•  культурні фактори;

•  релігійні та інші фактори.

Різним етапам розвитку економіки відповідають різні чинники еконо­мічного зростання та їх структурні комбінації. Кожна країна використо­вує доступні їй фактори для свого розвитку із врахуванням національних особливостей. Для країн з низьким рівнем розвитку більш характерним є залучення ресурсних факторів економічного зростання, а для розвинутих - інтелектуальних.

Фактори пропозиції забезпечують основу для економічного зростан­ня, безпосередньо діють і впливають на підприємства, виступають зі сто­рони пропозиції. До них відносять:

•  кількість та якість природних ресурсів;

•  кількість та якість трудових ресурсів;

•  обсяг капіталу країни;

•  технології та інновації;

•  менеджмент.

              Перелічені фактори є необхідними складовими для здійснення ви­робничого процесу, визначають можливості фізичного збільшення обся­гу продукції, створюють можливості для існування пропозиції товарів у країні взагалі. Збільшення кількості або покращення якості ресурсів, вдосконалення технології призводить до нарощування економічного по­тенціалу.

Важливим чинником економічного зростання є підвищення продук­тивності праці, яка служить основою для зростання заробітної плати та підвищення рівня життя працівників.

В свою чергу, продуктивність праці залежить від низки чинників, се­ред яких:

•       якість робочої сили, що визначається збільшенням частки висококва­ліфікованої робочої сили;

•       оновлення, модернізація, реконструкція застарілих основних засобів виробництва;

•       стан навколишнього природного середовища, забруднення якого ви­магає великих затрат на його відновлення, що відволікає можливі ін­вестиції в розвиток технологій та інші складові економічного потен­ціалу.

Капітал як фактор економічного зростання може виступати в двох проявах - натуральному і грошовому. Капітал як виробничі активи (бу­дівлі, устаткування, машини і т.д.) у вигляді засобів та предметів пра­ці обслуговує виробничий процес і є основою для нарощування вироб­ництва. Капітал як грошові активи є передумовою залучення інших фак­торів виробництва. Для України характерні низькі темпи нагромадження основного капі­талу в економіці та незабезпеченість міжгалузевого перетоку капіталу у сектори економіки, що інтенсивно використовують інновації, хоча частка інвестицій в основний капітал поступово збільшується.