Фактори економічного зростання та економічна динаміка в Україні

 

2.1. Сучасні моделі економічного зростання

 

     Досвід країн,що розвиваються,засвідчив,що найбільш значний вплив на темпи  зростання  мають:  стан  людських  ресурсів, зокрема рівень  освіти,відкритість  економіки  та  макроекономічна  стабільність.Для менш  розвинутих  економік найсуттєвішим чинником зростання є збільшення  витрат  праці  та капіталу,тоді як для розвинутих  економік  таким  чинником  є ефективність використання ресурсів.

     У теорії  для  пояснення  впливу  чинників  економічного зростання  сформувалися  два  підxоди:   маржиналістський  та структуралістський.

     Маржиналістським називають   підхід  неокласичної  школи, який грунтується на ідеї граничної продуктивності різних чинників виробництва. Ця ідея дає змогу визначити граничний внесок капіталу,праці,землі у продукт національного виробництва. Якщо, за умови незмінності інших чинників,один з вищеназваних чинників збільшити на 1%,то збільшення(зменшення)ВНП на  певний відсоток і визначатиме внесок цього змінюваного чинника у зростання.

     Структуралістський  підхід до  аналізу  чинників  економічного зростання відображає  безпосередній зв'язок  між  структурою економіки  та  темпами  економічного  зростання. Зв'язок структури і зростання  обопільний:якщо  економічне  зростання спричиняє збільшення рівня  доходів,  то  це  викликає  зміну структури попиту;остання може зумовити зміну структури виробництва,пов'язану з виникненням нових високотехнологічних  галузей,наслідком чого стає нове економічне зростання.Цю логіку зв'язків Інгмар Свеннісон визначив як "здорове коло".

     Вплив інвестицій,але в майбутньому на економічне зростання виражається коефіцієнтом, який називають акселератор.

     Акселератор - це числовий коефіцієнт, що показує  відношення приросту інвестицій до  приросту  національного  доходу (ЧНП), який викликав цей приріст інвестицій. Коефіцієнт акселератора визначається за формулою:

 

             ΔІ                                     ΔІ

     а = -------------   ,      або    а = ----  ,                                         (2.1.)

          Yn-1 - Yn-2                        ΔY

 

    де а - акселератор, 

        ΔІ - приріст інвестицій,

        ΔY – приріст національного доходу  в  попередній  період,  що  й  викликав приріст інвестицій.

 

    Акселератор є кількісним виразом принципу  акселерації, згідно якого кожний приріст або зменшення національного доходу (ЧНП) та сукупного попиту вимагає відносно  більшої  зміни "індуційованих"  інвестицій.  ("Індуційовані"   інвестиції - інвестиції індуційовані (викликані) зростанням  національного доходу. На відміну від них, є інвестиції, що не залежать  від приросту національного доходу, так звані "автономні"  інвестиції.)

     Причини такого співвідношення  динаміки національного доходу (ЧНП)  і динаміки інвестицій ховаються  у довгостроковості віддачі від попередніх  інвестицій,  які  вкладені  у  засоби праці, будівництво тощо, в результаті  чого  незадоволений  у цей період попит веде до розширення виробництва.  Крім  того, довготривалість  використання  устаткування  веде  до  такого співвідношення нових і  відновлених  інвестицій,  коли  перші зростають вищими темпами.

     Принцип  акселерації   показує,  що  виробництво   інвестиційних товарів (засобів  праці) зростає швидше,  ніж  виробництво споживчих товарів.

     Математично акселератор протилежний  мультиплікатору,  що відображається таким рівнянням:

 

                 І                                 І

            а = ---  ,      або     К = ----  ,                                                      (2.2.)

                 К                                а

 

    де К - коефіцієнт мультиплікатора.  Тобто а = МРS.

Таким чином, якщо мультиплікатор  показує  величину  приросту національного доходу на одиницю приросту  інвестицій  (інвестиції - величина незалежна, постійна,  національний  доход  - залежна, змінна), тобто, яким буде приріст національного доходу при даному прирості інвестицій, то  акселератор,  навпаки, дає змогу визначити майбутній приріст інвестицій  на  одиницю приросту національного доходу (національний доход -  величина постійна, незалежна,інвестиції - залежна, змінна).

     Принцип акселерації  застосовують,  як  відомо,  для  пояснення  природи  економічної  циклічності,  зокрема,  шляхом поєднання  в  макроекономічних  моделях  коефіцієнтів   мультиплікатора і акселератора.  Подібна  модель  відображає  залежність приросту національного  доходу  (ЧНП)  від  приросту автономних (незалежних) інвестицій.

     Загальний вигляд  такого ряду моделі представлений  рівнянням національного доходу англійського економіста Дж.Хікса:

 

        Y = Аn + (1-S) Yn-1  + а(Yn-1 - Yn-2 ),                                     (2.3.)

 

     де Аn - інвестиції за даний  період,

         (1-S)  -  гранична схильність до споживання (S - заощадження), а -  акселератор,

           Y - національний доход,

           Yn-1 і Yn-2  -  національний  доход, відповідно, минулого і позаминулого року.

     В залежності від  співвідношення  мультиплікатора  (представленого граничною схильністю до споживання) і акселератора динаміки національного доходу може прийняти або  рівномірний, або циклічний характер. Циклічні коливання виникають при  такому співвідношенні:

 

                     [(1-S) + а]2  < 4а,                                                               (2.4.)

 

     тобто, коли квадрат  суми граничної схильності до  споживання і акселератора буде меншим від  4-х  значень  акселератора.

     Зворотне  співвідношення  [(1-S)+а]2  >4а    відображає рівномірне економічне зростання і можливе лише  при  великому коефіцієнті мультиплікатора.

     За сучасного рівня   загального мультиплікатора,  який,як відомо, близький до  2,  гранична  схильність  до  споживання (МРС) відображається коефіцієнтом величиною 0,5,  що  виводиться із формули мультиплікатора:

 

                 1                                      1                            1

     К = --------- . Тоді МРС = 1 - ---- . Тобто МРС = ---                    (2.5.)

           1 - МРС                              k                              2

     При такому значенні  загального мультиплікатора за  будь-якого значення акселератора  динаміка  національного  доходу (ЧНП) має циклічний характер. Для  переходу  до  рівномірного економічного розвитку потрібно, щоб коефіцієнт мультиплікатор був більшим 2,5. Після того, як було  об'єднано  теорії  мультиплікатора і акселератора, стала можливою розробка  різноманітних  моделей економічного зростання, за допомогою яких економісти  намагались визначити умови стабільного розвитку економіки.  Моделей економічного зростання неокейсіанці створили багато. Спільним

для усіх них є дослідження співвідношення між заощадженнями і інвестиціями. Макроекономічні  моделі  зростання  намагаються обгрунтувати оптимальну норму  нагромадження,  яка б забезпечувала стабільне економічне зростання.

 

 

2.2. Стратегічні напрями економічного та соціального розвитку України

 

Нині  розробляється стратегія  економічного і соціального розвитку України на 2006-2015 pp. Автори цього фундаментального документа виходять з того, що визначений період має стати етапним у підготовці інституційних, організаційних і матеріально-технічних передумов завершення індустріального етапу розвитку економіки України та початку її системної трансформації в структури постіндустріального процесу.

Наступні  завдання сучасної економічної політики

На наш  погляд, необхідним є, насамперед, негайне  внесення істотних коректив у діючу  модель економічної політики. Вона залишається інерційною, не націленою  на забезпечення якісно нових завдань  економічного зростання. Отже, нині формується небезпечна ситуація - порушується  принцип адекватності цілей і  механізмів економічної політики. Нам  не треба чекати на нові "підказки" західних експертів, копіювати принципи економічної політики країн постіндустріального  розвитку. У нас абсолютно різні  цілі - ми маємо завершити індустріальний цикл і водночас працювати на випередження. Більш прийнятним для нас є  досвід країн Південно-Східної Азії, хоча і тут не може бути повної тотожності - у нас принципово інша, ніж у  цих країнах, вихідна база.

І все  ж таки можна говорити про деякі  найбільш принципові позиції економічної  політики, які мають спільну з  відповідними країнами основу і які  у нас поки що не реалізуються. Це насамперед значно вищий, ніж в Україні, рівень валового нагромадження основного  капіталу. У нас він у 2002-2005 pp. становив 19,3-20,3% ВВП, а в переважній більшості країн Південно-Східної Азії -понад 30 і навіть 35%.

Привертає увагу й інша принципова позиція - значно нижчий, ніж у нас, рівень державного споживання. Якщо у 2001 p. доходи державного бюджету, Пенсійного фонду та фондів державного соціального страхування становили 34,6% ВВП, то у 2004 p. - 38,8%, а за підсумками І півріччя 2005 p. - 40,5%. Такий рівень державного споживання можуть дозволити лише країни з розвинутою економікою. В країнах, що працюють на випередження, які стало забезпечують 6-7% щорічного зростання (а Україна ставить перед собою саме таку мету), рівень державного споживання не має перевищувати 20-25%. Там нагромаджені ресурси "не проїдають" (як це робимо ми), а інвестують їх в економіку.

І ще одна базова розбіжність стосується державних  інвестицій. У країнах з розвинутою економікою відповідний показник вважається оптимальним на рівні до 3% ВВП. У  нас же інвестиційний потенціал  держави зведено до мінімуму -менш як 1% ВВП. Навіть фінансові ресурси, одержані від приватизації, йдуть  на розширення фонду споживання.

Лише  три зазначені базові позиції (а  їх - значно більше) підтверджують висновок про неадекватність здійснюваної нині економічної політики цілям закріплення  в Україні інвестиційної моделі розвитку, забезпечення на цій основі стабільно високих темпів зростання  на більш тривалий період.

Сьогодні  завдання полягає в тому, щоб пролонгувати одержані за чотирирічний період результати на більш віддалену перспективу. У проекті "Стратегія економічного та соціального розвитку України  на 2006-2015 роки" ставляться саме такі амбітні цілі закріплення позитивної динаміки економічного зростання України.

Йдеться про необхідність реалізувати стратегію  випереджального розвитку, яка б  могла гарантувати щорічні темпи  зростання ВВП на 6-7% і, як мінімум, подвоєння у визначений період (2006-2015 pp.) обсягів виробництва, забезпечення на цій основі відчутного підвищення рівня життя народу. Із світового досвіду добре відомо, що таке зростання є цілком реальним, але воно можливе лише на основі структурно-інноваційної моделі економічного зростання, інтенсивного технічного та технологічного оновлення виробництва.

Отже, основою  стратегічного курсу, його базовим  принципом має стати реалізація державної політики, спрямованої  на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання  економіки, утвердження України  як високотехнологічної держави. За оцінками фахівців, що працювали над  обгрунтуванням запропонованої стратегії, не задіяні ресурсний, інтелектуальний  та науково-технічний потенціали економіки  України в разі їх ефективного використання будуть достатніми для реалізації зазначених завдань. До того ж поєднання останніх із завданнями європейської інтеграції могло б лягти в основу не тільки економічної стратегії держави, а й політичної консолідації нації.

У документі, про який йдеться, визначено три  основних етапи економічних перетворень.

Перший  етап (2006-2007 pp.) - період формування інституційних, фінансових та організаційних передумов, глибоких якісних перетворень у всіх сферах суспільного життя (економічній, соціальній, політичній, духовній), подолання існуючих системних деформацій, забезпечення сприятливого інвестиційного клімату та необхідних засад, зміцнення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, довгострокового економічного зростання, посилення на цій основі іміджу України як стабільного міжнародного партнера.

Щоб зберегти високий рівень зростання виробництва, потрібна ефективна політика держави (виконавчої та законодавчої влади), яка  протягом 2006-2007 pp. має забезпечити закріплення щорічних темпів зростання ВВП на рівні 6-7%, інвестицій в основний капітал - 10-12%, інфляції - 5-6%, реальних доходів населення - 7-8%. У цей період необхідно завершити формування базових інституцій ринкової економіки, створити середовище здорової та ефективної конкуренції.

Головним  у соціальній сфері є зниження рівня бідності та зменшення диференціації  доходів населення за рахунок  стимулювання випереджальних темпів зростання  заробітної плати, посилення адресності соціальної підтримки. Водночас відчутне поліпшення життя людей можливе  лише за умови успішного функціонування та розвитку реальної економіки.

Другий  етап (2008-2009 pp.) - період розгорнутого економічного розвитку на основі здійснення комплексної модернізації підприємств, утвердження принципів і механізмів структурно-інноваційної моделі соціальне орієнтованої економіки, впорядкування відносин власності, глибокої демократизації суспільних процесів. За ці роки необхідно забезпечити зростання середньорічних темпів ВВП до 7,1%. Водночас мають залишатися високими (до 12-13%) темпи зростання інвестицій в основний капітал. Середньорічний рівень інфляції має бути знижено до 4-5%. Зберігатиметься високий рівень зростання реальних доходів населення - у межах 7-8% за рік.

Третій  етап (2010-2015 pp.) - період закріплення  стійких темпів зростання з акцентами  на вирішенні широкого комплексу  проблем поліпшення добробуту населення, прискореної реалізації структурних  завдань євроінтеграційного курсу  України. У зазначений період середньорічні  темпи зростання ВВП становитимуть 6%, інвестицій в основний капітал - 11,7, реальних доходів населення -6%. Інфляція в середньому за рік зменшиться до 3-4%.

Таким є  базовий прогноз соціального  та економічного розвитку України на 2006-2015 pp. Впевнені, що ми маємо всі об'єктивні передумови для його реалізації.[14]