Фактори економічного зростання та економічна динаміка в Україні

Міністерство  аграрної політики України

Дніпропетровський державний аграрний університет

 

 

Кафедра економічної  теорії та

економіки сільського господарства

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни макроекономіка

на тему:

"Фактори  економічного зростання та економічна  динаміка в Україні"

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи  МР-1-10

Шевченко  С.С.

Перевірив:

ст. викладач

Васильєв  С.В.

 

 

 

 

Дніпропетровськ-2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………… 3

          РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ТА ЙОГО ЧИННИКИ………………………………………………………………… 5

1.1. Поняття та фактори економічного зростання ………………..5

1.2. Моделі економічного зростання…………………………….. 17

1.3.Типи економічного зростання……………………………...... 21

1.3.1.Екстенсивній тип……………………………………………. 21

1.3.2.Інтенсивній тип………………………………………………24

1.4. Показники економічного зростання………………………… 28 
           РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В УКРАЇНІ…………………………………………………………………...31

2.1. Сучасні моделі економічного зростання…………………....  31

2.2. Особливості економічного зростання України……………... 35

ВИСНОВКИ……………………………………………………….. 39

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………......40

 

ВСТУП

 

 

Зміст і типи економічного зростання. Проблеми економічного зростання особливо гостро постали перед людством у XX ст., але це не означає, що вони нікого не хвилювали раніше. Уперше про  економічне зростання заговорили меркантилісти, а більш-менш предметно цю проблему поставив фізіократ Ф. Кене. Протягом останніх десятиліть однією з найважливіших  довгострокових цілей економічної  політики уряду будь-якої країни є  стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному  та оптимальному рівні. Усе це вимагає  чіткого уявлення про економічне зростання, фактори його стимулювання і стримування.

Економічне зростання є надзвичайно  складним явищем. З даного приводу  відомий американський історик  економічної думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного зростання  повинна враховувати природні ресурси, політичні інститути, законодавство, а також багато психологічних  і соціальних факторів. Розробка такої  всеохоплюючої теорії, на думку вченого, — майже нездійсненне завдання. Відомі економісти, автори теорій економічного зростання, ясна річ, не претендували на створення всеохоплюючої та універсальної  теорії, не робили спроб «обійняти  неосяжне». Тому кожна теорія або  модель мають відповідні припущення та абстракції, які дозволяють виділити і вивчити найбільш суттєві фактори  економічного зростання![6]

Дійсно, головною метою економічного зростання є збільшення обсягів  економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету. З точки зору етимології (походження) терміну «зростання» близьким є поняття «розвиток», але останнє ширше за змістом. Економічний розвиток — це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого — тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень. Комплексно це проявляється в якісному вдосконаленні всієї економічної системи.

Виокремлюють два основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок  кількісного збільшення обсягів  функціонуючих факторів виробництва  і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних  параметрів. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням  виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального  використання всього виробничого потенціалу. Як відхилення від закономірного  процесу економічного розвитку в  окремі періоди для ряду країн  може мати (і має) місце регресивний  тип зростання, для якого характерне тривале зниження обсягів суспільного  виробництва. Зокрема, таке явище спостерігалось протягом 90-х рр. у всіх країнах  СНД, у тому числі і в Україні, що в літературі отримало назву трансформаційного  спаду.

Метою даної роботи є розкриття  теми факторів економічного зростання  в Україні.

З мети випливають завдання роботи, які  полягають в розкритті наступних  питань:

• поняття та фактори економічного зростання;
• моделі економічного зростання
• типи економічного зростання;
• показники економічного зростання;
• сучасні моделі економічного зростання;
• особливості економічного зростання України.

Предметом роботи є економічне зростання.

Обєктом роботи є економічне зростання в Україні.[13]

 

 

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ТА ЙОГО ЧИННИКИ

 

1. Поняття та фактори економічного зростання

 

Головне  питання,  на  яке  прагне  відповісти   теорія   економічного

зростання, зводиться до того, яким  чином  можна  збільшити  реальний  обсяг номінального продукту в  довгостроковому  періоді,  тобто  в  умовах  повної зайнятості. Відповідь на це питання має  практичне  значення,  так  як  його вирішення  дозволяє  подолати  обмеженість  ресурсів  і,   отже,   розширити можливості економіки задовольняти потреби суспільства. Незважаючи на те,  що економічне зростання - це лише один з  критеріїв  економічного  розвитку,  в макроекономіці частіше за все аналізують саме його, так як  при  вимірюванні процесу економічного розвитку виникають труднощі.

      Під економічним  зростанням національного господарства  мається на увазі такий його розвиток, при якому збільшується реальний національний  прибуток.

Економічний зростання - це характерна особливість  сучасного  світу.  Країнизростали по чисельності населення, за загальними  масштабами  виробництва  і зайнятості; по реальному національному  продукту;  по  рівню  життя  типової сім'ї в цей час в порівнянні з рівнем  життя;  по  кількості  вільного  часу після роботи; по мірі полегшення важкого, втомливого труда, який раніше  був долею людини, що заробляє на життя. Все це, окремо, і в  цілому,  -  аспекти економічного зростання.[8]

      Для того, щоб суспільство  могло жити сьогодні й у  майбутньому,  процесс виробництва   повинен   постійно   повторюватися,   відновлюватися,    тобто необхідний процес відтворення. При  здійсненні  останнього  виникають  певні економічні  закони.  Навіть  у   визначенні   сутності   категорії   «закон»

виділялась така його риса, як постійна  повторюваність,  сталість.  Щоб  дія

економічного закону могла  проявитися,  необхідно  не  менше  5-7  років.  У процесі   відтворення   виникають   закони   розвитку    й    функціонування технологічного  способу  виробництва   (у   тому   числі   закони   розвитку продуктивних сил та їх речової форми), закони розвитку виробничих  відносин, або відносин власності, а також закони, властиві всьому суспільному  способу виробництва (наприклад закон відповідності виробничих відносин  характеру  і рівню розвитку продуктивних сил).

      Відтворення  сучасної  системи   продуктивних   сил   здійснюється   у результаті взаємодії таких її основних складових елементів, як робоча  сила,

засоби та предмети праці, наука, використовувані  людьми сили природи,  форми й методи організації виробництва, а також інформація.  Найважливішим  у  цій системі є постійне відтворення складної робочої сили,  тобто  такої  робочої сили,  яка  має  високий  рівень  освіти,  кваліфікації,  культури,   прагне постійно вдосконалювати їх. Важливою умовою відтворення за сучасних  умов  є необхідність випередження  робочою  силою  рівня  техніки,  форм  і  методів організації  праці  тощо.  Лише  за  таких   умов   робітник   може   швидко пристосовуватися до появи  нової  техніки,  до  нестандартних  ситуацій,  що виникають у процесі  виробництва.  Інакше  при  появі  більш  досконалої  та складної техніки остання не буде використовуватися до  того  часу,  поки  не будуть підготовлені робітники належної кваліфікації, освіти. [2]

Економічне зростання є процесом збільшення  потенційного  і  реального

валового національного продукту, зміцнення  економічної  могутності  країни.

Теорія  економічного   зростання   аналізує   чинники,   або   процеси,   що

забезпечують зростання, та сили, які  зумовлюють швидке зростання  могутності країни чи навпаки. [1]

Економічне  зростання   може   визначатися   та   вимірюватися   двома

взаємозв'язаними способами:

• як збільшення реального ВНП чи ЧНП протягом певного часу;
• як збільшення за той же період реального ВНП чи  ЧНП  на  душу населення.

 Зростаюча  економіка  характеризується  приростом  річного   реального

продукту, що може бути використаний для ефективнішого  задоволення  існуючих потреб або  для  розробки  нових  програм.  Збільшення  реальних  заробітків розширює можливості будь-якої сім'ї без обмеження  можливостей  і  благ  для інших.

До  основних  чинників,  що  зумовлюють  фізичну  здатність  будь-якої

економіки до зростання, належать: кількість  і  якість  природних  ресурсів;

кількість  і  якість  трудових  ресурсів;   обсяг   основного   капіталу   і

технологія. Ці чинники економічного зростання  можна  об'єднати  під  назвою

чинників пропозиції.  Саме  вони  роблять  можливим  зростання  виробництва.

Тільки доступність великої  кількості кращих за  якістю  ресурсів,  включаючи передовий  технологічний   потенціал,   дозволяє   збільшувати   виробництво реального продукту.[15]

      Але  важливо   розрізняти  здатність  до  зростання  і   саме   реальне

зростання.  Зростання  залежить  від   чинників   попиту.   Для   реалізації

зростаючого виробничого  потенціалу  економіка  країни  повинна  забезпечити повне  використання  ресурсів,  а  для  цього  необхідно  підвищення   рівня сукупних видатків.

      На процес економічного  зростання впливають  також   чинники  розподілу. Для   більш   раціонального   використання   виробничого   потенціалу   слід забезпечити не тільки повне залучення ресурсів в економічний оборот,  але  й найефективніше їх виведення з цього обороту, тобто їх утилізацію.

      Однієї лише  здатності  до  нарощування  виробництва  недостатньо  для розширення   загального   випуску   продукції.   Необхідно   також   реально використати зростаючий обсяг ресурсів та розподілити  їх  таким  чином,  щоб отримати максимальну кількість корисної продукції.

      Важливо відзначити, що чинники пропозиції і попиту, які  впливають  на економічне зростання, дуже  взаємозв'язані  між  собою.  Так,  низькі  темпи

впровадження нововведень і  капіталовкладень можуть стати  головною  причиною безробіття. І навпаки, безробіття уповільнює темпи  нагромадження  капіталу, а також уповільнює зростання видатків на дослідження.

      Здатність економіки  повністю  реалізувати  свій  виробничий  потенціал обмежується  чинниками  попиту  і  розподілу.   Це   означає,   що   приріст виробничого потенціалу реалізується тоді, коли сукупні видатки  збільшуються темпами, достатніми для підтримання  повної  зайнятості,  і  коли  додаткові ресурси ефективно використовуються для  того,  щоб  забезпечити  максимально можливе збільшення випуску продукції. [17]

      З практики найбільш  розвинених країн можна  винести   те,  що  основною запорукою економічного зростання є розвиток науки  та  технологій.  Спочатку це був розвиток промислових технологій, потім біотехнології, а вже  зараз  – швидкий  розвиток  інформаційних  технологій,  які  забезпечили  незаперечне економічне та політичне лідерство цих країн у світі.

  До цього привів динамічний  розвиток  наукових  лабораторій,  науково-дослідних  інститутів  тощо,   першопричиною   котрого   стало   прогресивне законодавство цих країн та зацікавленість населення.

  Постійне  відновлення  робочої   сили,  засобів   виробництва,   науки, інформації, форм і методів організації праці,  використовуваних  людьми  сил

природи означає відтворення продуктивних сил. Разом з ними відтворюється  їх речова  форма  —   відносини   спеціалізації,   кооперування,   комбінування

виробництва, концентрації виробництва, обмін діяльністю  між  людьми,  тобто техніко-економічні відносини. Удосконалення цих  відносин  прискорює  процесс відтворення ефективної взаємодії всієї системи продуктивних сил.

            Разом з технологічним способом   виробництва   відтворюється   його

суспільна форма — виробничі відносини, або відносини власності,  тобто  весь

суспільний  спосіб  виробництва.  При  еволюції  останнього   по   висхідній

виробничі відносини відтворюються  на все більш широкій основі.

Коли суперечність між продуктивними  силами і  виробничими  відносинами сягає   фази   конфлікту,   гострого   протиборства,   процес    відтворення продуктивних сил і техніко-економічних  відносин  значно  сповільнюється,  у межах технологічного способу виробництва виникають і  розвиваються  елементи більш розвинутого, нового суспільного  способу  виробництва  (його  речового змісту), які вимагають заміни існуючих відносин власності. При переході від одного  суспільного  способу  виробництва  до  іншого відбувається  революційне  оновлення  виробничих  відносин.  Разом   з   тим продуктивні сили і техніко-економічні відносини  забезпечують  послідовність у розвитку суспільного виробництва як цілісного історичного процесу.