Модель економічного розвитку України

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Xxxx

xxxx 
 
 
 
 
 
 
 

Домашнє завдання з предмету: «МІЖНАРОДНА  ЕКОНОМІКА»

на тему: «Модель економічного розвитку України» 
 
 
 
 
 

Виконав студент xxxx

xxxxx.

Перевірив старший викладач:

Xxxx 

Київ 2011

Вступ

     Входження країни в етап економічної стабілізації актуалізує обґрунтування конструктивної моделі післякризового розвитку. При її розробленні необхідно враховувати нову не лише економічну, а й політичну ситуацію. На відміну від попереднього періоду, коли при формуванні стратегії економічного розвитку межа протистоянь проходила між ринковою і неринковою ідеологією, нині визначаються напрямки  прийняття рішень у межах ринкової парадигми. Це стосується не лише України, а й низки інших країн СНД.

     Вибір України на користь неоліберальної моделі не був спонтанним. Не маючи на старті реформ, країна змушена була вдатися до запозичення зарубіжного досвіду. Модель ліберальної економіки з кінця 70-х – початку 80-х років повсюдно закріпилася в розвинутих країнах Заходу. На початку 90-х років країни Східної Європи вже нагромад позитивний досвід ринкових перетворень на основі принципів неолібералізму. Треба враховувати і готовність Заходу надавати фінансову допомогу виключно за умови відповідних перетворень, за умови виконання рекомендацій Міжнародного Валютного Фонду (МВФ), які базувалися на принципах так званого Вашингтонського консенсусу. Ці принципи сформувалися на початку 80-х років і мали спершу чітко виражену латиноамериканську спрямованість, а в подальшому були екстрапольовані на країни з перехідною економікою, в тому числі й на держави пострадянського простору.

     Основний  зміст цих принципів зводився до низки позицій, які вважаються базовими:

1) усунення державного  регулювання економіки;

2) прискорена  приватизація;

3) перехід до  відкритої економіки;

4) ліберальне  ціноутворення;

5) пріоритетність  макроекономічної стабілізації  й форсоване стиснення грошової  маси як основи приборкання  інфляції;

6) ставка на  зовнішні позики як головний  рушій економічного зростання.

1. Відновлення дієздатності держави

     Для відновлення дієздатності нашої  держави необхідно здійснювати  поглиблення ринкової трансформації  економіки. Визначальними чинниками  цього процесу є інституційне забезпечення політики реформ, завершення процесу формування ринкової інфраструктури, установлення ефективного законодавчого поля та стабільних правил економічної діяльності.

       Дієздатність держави має оцінюватися  і з позицій реалізації наявних  (і потенційних) конкурентних  переваг української економіки.  В ситуації, коли такі переваги не можуть бути реалізованими на основі ринкових саморегуляторів через відсутність останніх, держава має виступати в ролі суб’єкта, який посилює ринкові механізми, що лише формуються.

     Реалізація  конкурентних переваг має втілитися  в зміцненні позицій внутрішнього ринку, утвердженні інноваційної моделі розвитку української економіки, освоєнні механізмів енергозбереження.

     Зміцнення держави також пов’язане з  істотним посиленням її впливу на розвиток соціальної сфери. Першоосновою цього  є надійний захист та державна підтримка соціально незахищених верств населення.

     Наближення  економіки України до світових та європейських господарських процесів детермінує необхідність подальшого поглиблення  ринкових реформ, здійснення широкомасштабних структурних перетворень, прискорення інституційних змін, відчутного скорочення тіньового сектору. Головними показниками раціональності мають стати ефективність використання ресурсів, факторів виробництва, добробут населення, індекс людського досвіду та інші.

     Трансформаційні процеси в економіці загалом є особливістю функціонування України як незалежної держави. У глобальному вимірі вони, залежно від рівня розвитку економіки, можуть означати:

1)зміну однієї формації на іншу, або зміну суспільства з аграрного на індустріальне, згодом – на постіндустріальне, а далі – на індустріальне;

2)перехід від планово-розподільної системи до ринкової.

     Серед загальних трансформаційних процесів, що впливають на хід перетворень  в економіці України, слід назвати  такі:

1)поширення ринкової моделі економіки на всі регіони світу;

2)глобалізація і посилення взаємозалежності у світі;

3)поглиблення інтеграційних процесів;

     В ході реалізації пріоритетів структурної  переорієнтації в економіці України  виділяються наступні етапи.

     На  першому етапі потрібно досягти  фінансової макростабілізації.

     На  другому етапі можлива активізація  економічного розвитку, орієнтована  на формування кількісних та якісних  позитивних тенденцій за рахунок  науково-технічної та інвестиційної  діяльності.

     На  третьому етапі – становлення  стабільних умов для становлення і саморозвитку ефективної національної економіки, внутрішньо збалансованої та глибоко інтегрованої в структуру світового господарства.

     В Україні є достатні стартові умови  для того, щоб поступово інтегруватися  в загальноцивілізаційні процеси. 

     По-перше, вона має потужний науково-технічний, інтелектуальний потенціал, висококваліфіковану  робочу силу, що є визначальним у  системі сучасного виробництва. По-друге, адміністративно-командні механізми значною мірою підірвані, що створює можливість остаточного і швидкого демонтажу тоталітарної системи і побудови сучасних економічних форм та управлінських механізмів. По-третє, має великий потенціал людських ресурсів, спрямований на політичне, економічне, духовне відродження нації.

     Отже, економічна модель України формується на основі тісної взаємодії загально цивілізаційних детермінант та генетично-історичних економічних чинників. Особливості сучасного етапу економіки пов’язані з необхідністю :

     по-перше, забезпечити розвиток не самих по собі виробничих потужностей, а започаткувати технологічні перетворення сучасного рівня і масштабів;

     по-друге, органічно включити економіку країни у світогосподарьські глобальні  процеси з метою повнішого  використання зовнішніх ресурсів розвитку та розміщення ринків збуту продукції власного виробництва;

     по-третє, модернізація вимагає не стільки  зростання випуску окремих товарів (хоча це й не виключається), скільки  формування внутрішніх інституційних  та економічних структур і механізмів для впровадження гнучких технологій на основі інформаційних і комп’ютерних систем. Головна спрямованість економічної модернізації напрямків, форм і засобів економічної політики – у наданні цьому процесу комплексності та системності в процесі її реалізації. 
 
 

     2. Моделі економічного розвитку

     Моделі  економічного розвитку окремих країн  формуються в рамках певної економічної  системи, яка являє собою сукупність усіх економічних процесів, що відбуваються в суспільстві на основі певних інституціональних, майнових і фінансових відносин та організаційних форм. В останні півтора-два сторіччя, коли капіталістична формація стала пануючою, у світі діяли різні типи економічних систем: ринкова економіка, що базується на вільній конкуренції (класичний капіталізм), змішана економіка (сучасний капіталізм) і дві неринкові системи – традиційна (натуральна) та адміністративно-командна. У кожній системі вибудовуються національні моделі організації господарства, які кореспондуються з наявним економічним, ресурсним і культурним потенціалом країни, її традиціями, духовністю та ментальністю.

     Моделі  економічного розвитку класифікують за різними критеріями. Залежно від  країни впровадження розрізняють американську, японську, шведську та ін. моделі, яким нижче дамо стислу характеристику. Доволі конструктивною є також класифікація моделей економічного розвитку за таким критерієм, як наявність типових, відносно сталих у часі рис функціонування економіки, що мають парадигмальний зміст та не підлягають кон’юнктурним коливанням. Такі риси виділяють шляхом абстрагування від особливостей господарювання окремих країн.

     У рамках сучасної капіталістичної системи  за зазначеним критерієм західними  економістами і соціологами було висунуто й обґрунтовано низку теорій та моделей трансформації капіталізму, які виходили зазвичай із реальних соціально-економічних процесів, але тлумачилися по-різному. Серед основних концептуальних моделей, які з’явилися наприкінці ХІХ-го – ХХ ст. можна назвати такі : концепція «соціального партнерства» (Р. Арон, Дж. Гелбрейт та ін.), модель індустріального суспільства (П. Дракер, У. Ростоу, Р. Арон), модель постіндустріального суспільства (Д. Белл, Р. Арон), теорія «конвергенції» (П. Сорокін, В. Бакінгем, Р. Арон, У. Ростоу, П. Дракер, Дж. Гелбрейт, Я. Тінберген та ін.). У 1950-х pоках у США виникла теорія «народного капіталізму», яку обґрунтували такі економісти і соціологи, як А. Берлі, Дж. Бернхем, С. Чейз, С. Кузнєц, Дж. М. Кларк, М. Сальвадорі та ін.

     Моделі  економічного розвитку в рамках системи  сучасного капіталізму становили  предмет аналізу й вітчизняних  учених. Наприклад, С. Мочерний виділяє такі основні моделі: 1) ринкової економіки з її модифікаціями та історичними формами; 2) змішаної економіки, яка є найдосконалішою моделлю сучасного капіталізму; 3) постіндустріального суспільства; 4) національної економіки; 5) капіталістичної економіки; 6) народної економіки. Найоптимальнішою моделлю для України автор вважає модель народної економіки, яка передбачає використання усіх типів власності (за домінування трудової колективної власності), всебічний соціальний захист населення і національне демократичне економічне планування .

     Український економіст А. Філіпенко, проаналізувавши  еволюцію моделей економічного розвитку відносно країн, що звільнилися від  колоніальної залежності, так званих молодих незалежних держав або країн, що розвиваються, зазначає, що сучасна наука виділяє такі основні моделі економічного розвитку: модель лінійних стадій; модель структурних перетворень; неокласична модель вільного ринку; теорія зовнішньої залежності; теорія дуального розвитку; концепція ендогенного зростання; інноваційна теорія економічного розвитку; модель сталого розвитку. Найбільш прийнятною для України автор вважає інтегральну модель економічного розвитку, яка дозволяє повніше реалізувати національні інтереси у світовому господарстві.

     Вітчизняний політолог М. Михальченко виділяє  чотири можливі моделі (він називає  їх сценаріями) майбутнього України, кожна з яких має економічне підґрунтя. Це такі моделі-сценарії: 1) «ретроідилічний», який ґрунтується на директивно-плановій, неконкурентоспроможній економіці; 2) «моноетнічний», який спирається на ідею створення «закритої популяції», расово чистого етносу і «закритої національної економіки»; 3) ліберальний», який базується на ліберальних цінностях ринкової економіки; 4) „конвергенції”, що передбачає поєднання кращих досягнень механізму ринкової економіки з неринковими формами перерозподілу прибутку, створення соціально орієнтованої економіки ринковими методами . Саме четвертий сценарій автор вважає найбільш життєздатним стосовно українського середовища.

     Аналіз  моделей економічних розвитку, що існують у рамках сучасної капіталістичної  системи, й тих, які українські вчені  вважають прийнятними для нашої  країни, схиляє до ряду узагальнень  і висновків. Майже всі вітчизняні дослідники: 1) намагаються вивчити західні моделі економічного розвитку й тим чи іншим чином пристосувати якусь із них до українських реалій; 2) обґрунтовують необхідність для України змішаної моделі розвитку економіки, орієнтованої на реалізацію інтересів і держави, і фінансово-монополістичних груп, і дрібного та середнього бізнесу; 3) наполягають на реалізації в Україні такої економічної моделі, яка б передбачала поєднання державного регулювання з ринковою конкурентною економікою; 4) визначаючи, якою має бути частка держави в економіці країни, спираються здебільшого на досвід Росії, про що свідчить кількість посилань на російські джерела, що використовуються для аналізу; 5) відзначають необхідність оптимальної моделі економічного розвитку для України, але не здійснюють ґрунтовного та усебічного вироблення такої моделі.