Економічна думка

1. Економіка провідних країн  світу у міжвоєнний період. Наслідки 1  Св. війни

Наслідки  Першої світової війни

Сполучені Штати Америки.

• Вони із запізненням (6 квітня 1917 р.) вступили у війну.
• Воювали США на боці країн Антанти.
• Зазнали незначних людських втрат.
• Підтримували торговельні відносини з усіма воюючими країнами. У зв'язку із зростаючим попитом на всі види стратегічної сировини — зброю, боєприпаси, продукти харчування, США перетворилися у економічно найрозвиненішу державу світу. Тут сконцентрувалось 1/2 світового запасу золота.
• Успішно розвивалась промисловість, сільське господарство, фінансово-кредитна система. Із країни-боржника США перетворилися на найбільшого кредитора.
• Втричі зріс експорт продуктів і товарів.
• У США продовжувало розвиватися ринкове господарство, на відміну від інших індустріальних країн, в яких економіка перетворювалася у ринково-регульовану.

Англія.

• Англія зазнала значних матеріальних і людських втрат, І/З національного багатства. Збільшився державний борг. Світовий фінансовий центр перемістився із Лондона в Нью-Йорк.
• Удвічі зменшився експорт товарів, натомість зріс імпорт.
• Продовжувалося відставання від США у розвитку окремих галузей промисловості, особливо у гірничодобувній, сталеплавильній, текстильній, суднобудівній, обладнання яких було застарілим. Водночас Англії вдалося збільшити свої колоніальні володіння. Вона частково компенсувала свої втрати за рахунок німецьких воєнних репарацій.

Франція.

• Німеччина окупувала найрозвиненіші промислові регіони Франції.
• Було зруйновано або вивезено фабрично-заводське обладнання, транспортні засоби.
• Франція втратила понад 10% працездатного населення, під німецькою окупацією опинилися кращі сільськогосподарські райони.
• Видатки на війну підірвали стабільність французької валюти.
• Під час війни розпочалася індустріалізація економічно відсталих південних районів Франції, що не були окуповані Німеччиною.
• Тут успішно розвивалася промисловість, будувалися електростанції, військові підприємства.
• У південних департаментах країни розширювалося сільськогосподарське виробництво.
• Нестача сировини, енергоресурсів змушували промисловців дбати про інтенсифікацію виробничих процесів, запроваджувати механізацію, нові технології, що пізніше дало позитивні результати.

Японія 

• Під час війни зміцнила свій економічний потенціал.
• Виступаючи на боці Антанти, вона фактично не брала участі у бойових діях.
• Змогла розширити свої колоніальні володіння, нав'язала невигідні економічно-торговельні умови Китаю. Все це дозволило за роки війни подвоїти промислове виробництво, втричі збільшити експорт промислових товарів у Китай та країни тихоокеанського регіону.

Німеччина

• Внаслідок війни опинилася у найважчому становищі.
• Версальський мирний договір, підписаний між країнами Антанти і Німеччиною 28 червня 1919 року, став справжньою катастрофою для країни та народу.
• Згідно з договором Німеччина повертала Франції Ельзалс-Лотарінгію, значні території поверталися чи передавалися Бельгії, Польщі, Литві, Данії, Чехословаччині.
• Саарська область переходила на 15 років під управління Ліги Націй, а її вугільні шахти передавалися у власність Франції.
• Німеччина була позбавлена всіх своїх колоній, її зобов'язали відшкодувати у формі репарацій збитки, завдані урядам і окремим громадянам країн Антанти. Розміри відшкодувань, встановлені спеціальною Репараційною комісією, сягали суми у 132 млрд. золотих марок.
• Економіка Німеччини збанкрутувала. Вже за перші два роки після завершення війни держава повинна була виплатити країнам Антанти 20 млрд. золотих марок. Оскільки таких грошей Німеччина не мала, то контрибуція сплачувалася паровозами, вагонами, фабрично-заводськими верстатами, автомобілями, сільськогосподарською сировиною тощо. Зазнала краху фінансово-кредитна система. Внаслідок цих явищ різко погіршився життєвий рівень людей. Німеччина опинилася на грані катастрофи.

 

2. Економічний розвиток США у 1922 – 1929рр.

• США раніше від всіх країн вступили у період стабілізації

• На кінець 20-хх років тут виробл. Майже ½ промисл.продукції  світу ( на 10% більше ніж Англія, Франція, Німеччина, Японія та Італія разом взяті)
• Поширювався конвеєрний метод масового виробництва
• Традиційні види палива переходять у  електрику та нафтопровод
• Високого рівня досягла механізація вир-ва та побуту
• Зросла к-ть автомобілів з якими почав асоціюватись американський спосіб життя
• За період 1922 – 1929рр автомобільні заводи США виготовляли понад 39 млн авто
• Посилення автомобілізації сприяло роз-ку деяких галузей: будівництво доріг, сфера послуг, туризм
• Інтенсивно розвивалась також машинобудування, електротехнічна, хімічна, авіаційна промисловість
• Зменшилась к-ть банків (від 30 – 24 тис), що призвело до збільшення капіталу на 21 млрд. дол..
• Збільшився експорт товарів. Капіталовкладення 11,6 млрд, 40% європи.

3. Економіка Німеччини у 20-хх рр. ХХ століття. План Дауеса та його вплив на післявоєнне відродження країни

 

• Підписання  Версальського договору і прийняття  Веймарської Конституції стало початком стабілізації політики
• Подолання інфляції, Економіка банкротувала, Зазнала краху фінансово-кредитна система
• Після 1924 р введення стабільної валюти ( золотої марки)
• Відновила зв’язки з традиційними торгівельними партнерами
• ПЛАН ДАУЕСА – план економічного оздоровлення німеччини після І Світової війни 1924 року.
• МЕТА: відновлення промислового потенціалу Н. і забезпечення виплат репарацій країнам-переможницям

Умови плану Дауеса:

• Союзники вивовдять окупац.війська з Руру
• Н. щорічно сплачує певну суму репарацій( поч.з 1 млрд марок-2, 5 млрд за 1 рік терміном у 4 роки)
• Н. банк  має бути реорганізований під проводом союзників
• США надають позики (прибл. 800 млн марок)
• Припинення окупації Рурського басейну і виведення звідти фр. І бельг. Військ

Наслідки  плану Дауеса:

• Подолання інфляції, стабілізація валюти, Американські кредити, Збільшення економічної могутності Н.
• Н. послі 2-ге місце за обсягом вир-ва
• Економіка залежала від американських кредитів і зовн. Ринків збуту
• Зберігалось значне безробіття, низька з/п. що звужувала вн.ринок
• Політ база республіки була обмежена

 

4. Економічний розвиток Англії та Франції у 20-хх рр. ХХ ст..

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ:

• З кредитора перетворилась у боржника
• Зросла самостійність домініонів, активізув.нац.-визвол.рухи в колоніях
• Післявоєнний спад вир-ва призвів до зб.безробіття, загострення проблем традиц.галузей ( суднобудування, вугільна, металургійна)
• Швидке зб.лейбористьської партії, занепад ліберальної
• Надали незалежність Єгиптові (1922р), Визнання незалежності Ірландії
• Економіка зростала повільно. Вкладення капіталу за кордон
• Швидко розвивалась тіль автомобільна, електротехнічна, зімічна галузі вир-ва
• Власники вуглекопалень скорочували витрати, зменшували з/п, що призвело до страйку. Який тривав 1 рік і закінчився поразкою.

 

ФРАНЦІЯ:

• Гасло «німці за все заплатять», Рурська криза 1923 року
• Економічне піднесення 1924 року
• Промислове вир-во перевищувало довоєнне, а його річні приріст до 1930р. становив у середньому 5%
• Повернення ельзасу і Лотарингії, Окупація Саару
• Величезне буд-во у розорених районах, Репарації з Німеччини ( 8 млрд зол.марок)
• Успішно розвив.автомобільна,  авіаційна, електротехнічна, радіотехнічна,хімічна галузі
• Франція перетворилась на індустріально-аграрну країну
• Важливим прибутком країни залишалось лихварство
• Стабілізація франка, що спричинило ріст капіталовкладень
• Темпи зростання промисл.вир-ва були найвищими серед розвинутих країн

 

5. Економічна  криза 1929-1933рр та її вплив на американську економіку. Антикризова  політика президента Рузвельта

Причини виникнення виникнення та наслідки економічної кризи 1929 – 1933 років для країн Європейської цивілізації.

• Виникнення у 1920-ті роки у США диспропорції між темпами зростання прибутків підприємств і виробництва (прибутки збільшувалися вдвічі швидше) свідчило, що приріст виробництва не супроводжувався відповідним зниженням цін на товари і зростанням заробітної плати. Це зумовлювало відставання купівельного попиту від зростання обсягів виробленої продукції, що наприкінці 1920-х рр. наблизило впритул економіку США до надвиробництва.
• Зміни обсягу доходів у бік його спаду пов'язані зі зменшенням зайнятості й можуть призвести, як стверджував Дж. Кейнс, до перевищення споживання над доходом не лише у певних осіб чи організацій за рахунок нагромаджений раніше резервів, а й уряду.
• Так виникає бюджетний дефіцит або, навпаки, зростає внутрішній і зовнішній борг за рахунок позик.
• Іншою причиною «Великої депресії» можна назвати нерозв'язані проблеми розвитку фермерських господарств.
• Укрупнення господарств (від освоєння преріії Середнього Заходу) тривало за умов інтенсифікації виробництва, тоді як обсяги внутрішнього ринку не зростали, що спричинило надвиробництво сільськогосподарської продукції.
• Монополії поглинали дрібніших конкурентів. Пристосовуючись до ринку, монополістичні об'єднання скорочували виробництво, намагаючись водночас підвищувати ціни на власну продукцію.

Криза світового господарства (1929 – 1933 рр.) та шляхи  виходу з неї. Сутність політики «Нового  курсу» Ф.Д.Рузвельта.

• Сутність політики «Нового курсу» Ф. Рузвельта полягала в активізації ролі держави, включення її до процесів регулювання економічного життя.
• Лінія «Нового курсу» передбачала жорстку боротьбу і являла собою певну рівнодіючу багатьох сил: великого бізнесу, банківських кіл, дрібних підприємців, фермерів, профспілок, широких мас працюючих і велику кількість безробітних.
• Перші дні президентства Рузвельта були ознаменовані екстреними заходами з боку уряду. За умов банківської кризи, що вибухнула (банки банкрутували один за одним), президент оголосив загальні «банківські канікули» до 9 березня й запропонував Конгресу США «Надзвичайний закон про банки». Положення закону доводили, що Рузвельт не пристав на необхідну для багатьох націоналізацію банківської системи. Закон передбачав такі заходи:

1. надання Федеральною резервного системою (ФРС) позик банкам;

2. наділення міністра фінансів повноваженнями, до яких входило право запобігати масовому вилученню внесків;

3)заборону  на експорт золота;

4) продаж  банкам ФРС облігацій державної  позики.

Завдяки введенню таких заходів банки змогли отримати від держави позики під заставу  цінних паперів і державних облігацій.

Припинився  обмін банкнот на золото, яке зрештою  остаточно вилучили з обігу. Щоб уникнути гіперінфляції, держава вжила заходів для закупівлі золота у населення за ціпами, що перевищували курс долара стосовно золота

Поряд зі зростанням державного контролю над банківською  системою посилювався контроль над  біржею і ринком цінних паперів. У 1933—1934 роках, незважаючи на критику з боку ділових кіл, було прийнято кілька законів, які регулювали випуск цінних паперів, у результаті чого було:

1) встановлено  контроль над випуском акцій  (у разі випуску компанією акцій  усі її директори несли персональну  відповідальність за випуск);

2. передано контроль над ринком цінних паперів до спеціально створеної комісії, членів якої призначав Президент;
3. обмежувалося використання банківського кредиту в операціях на біржі;
4. заборонялися будь-які маніпуляції з цінними паперами;
5. вводився щорічний звіт корпорацій, зареєстрованих на біржі.