Економічна думка

Двома найважливішими законами першого терміну президентства Ф. Рузвельта (1933-—1936), що вплинули на подальший розвиток економіки США, можна вважати закон про відновлення національної промисловості (НІРА) і закон про регулювання сільського господарства (ААА), ухвалені на початку 1933 року. 

6. Економічна  криза та її наслідки для Німеччини. План Юнга. Економіна політика нациського режиму.

 

Особливості економічної кризи 1929 – 1933 років у Німеччині

• «Велика депресія» 1929-—1933 років далася взнаки й на господарському житті Німеччини через «прив'язку» економіки до іноземних кредитів зі США, Великої Британії та Франції.
• Припинення допомоги з боку провідних країн, які теж переживали важку кризу, погіршило становище Німеччини (збанкрутувало 68 тис. підприємств, криза охопила банківську сферу, кількість безробітних сягнула 8 млн осіб).
• Нездатність уряду Веймарскої республіки ефективно протидіяти економічній кризі, намагання монополій відновити втрачені позиції на світових ринках, різке падіння життєвого рівня були головними чинниками встановлення фашистського режиму в Німеччині 1933 року й приходу до влади НСДАП.
• Антикризові заходи набули рис надзвичайних, оскільки переслідували не так тактичні цілі виведення господарства у режим зростання, як стратегічні військово-політичні: повернення втрачених територій і ринків збуту, подальше розширення кордонів Німеччини, зрештою — світове панування.
• Прихід до влади уряду на чолі з Гітлером спонукав швидке й рішуче проведення політики встановлення «нового порядку», за умов якого економічний, військовий потенціал Німеччини буде максимізований, і країна відродить колишню міць і вплив.
• «Новий порядок» ґрунтувався на низці принципів і заходів, що визначали основу і сутність економічної політики фашизму. До них слід віднести:

1. примусове картелювання промисловості;

2. ліквідація свободи торгівлі та вільних ринків;
3. контроль над цінами і заробітною платою;
4. централізований адміністративний розподіл трудових і матеріальних ресурсів;
5. жорстке обмеження управлінських функцій та управлінської свободи підприємців;
6. прагнення максимальної самозабезпеченості всіма ресурсами (продовольством і сировиною);

• Закон про підготовку органічної побудови німецького господарства (27 лютого 1934 р.) став завершальним етапом формування системи, яка підкорила окремі підприємства інтересам держави, а саме інтересам фашистської військової держави.

• ліквідація системи вільної конкуренції й ринкового господарства.
• регулювання виробництво, ціни, доходи, умови торгівлі.
• досягнення максимального економічного та військового потенціалу.
• Працю розглядали винятково як ресурс, використовувати який належало із найбільшою віддачею за найменших витрат для його утримування
• Теорія «соціально-ринкового» господарства мала своїм вихідним пунктом протиставлення ринкового господарства центрально-керованому господарству, заснованому на суспільній власності, а також господарству, побудованому на базі приватної власності і централізовано керованому економічними угрупованнями (олігопо-лія, монополія).
• складовими соціально-ринкового господарства є: конкурентна ринкова економіка на засадах приватної власності та держава, що з допомогою економічних механізмів перерозподіляє національний дохід з метою забезпечення соціальної справедливості.

  Плани Юнга, їх  суть та мета.

• за умовами якого обсяг репарацій знижувався до 114 млрд марок з терміном виплат упродовж 37 років, а єдиними джерелами платежів визначалися державний бюджет і доходи залізниць.
• 1924 - 1929 рр. в Німеччині були періодом економічного піднесення, якого не знали інші європейські учасники війни.
• У 1927 р. промислове виробництво Німеччини досягло довоєнного рівня, а 1929 р, перевищило його на 13 %.
• За підтримки міжнародних капіталів Німеччина відновила економічну могутність і повернула собі друге місце у світі за розмірами промислового виробництва, відтіснивши Англію на третє місце.
• Поступово німецькі товари поверталися на світові ринки.
• Економічне піднесення дало змогу Німеччині випередити Англію за вивозом машин й устаткування.
• Вартість німецького експорту 1929 року, перевищила довоєнний рівень на 3 млрд марок. На тлі економічного піднесення скоротилося безробіття, підвищилася реальна заробітна плата

 

7. Наслідки  кризи для англійського гос-ва. План Мея та антикризові заходи англ.уряду.

 

• Велика  Британія в боротьбі з наслідками «Великої депресії» не пішла шляхом порятунку промисловості, фермерських господарств і проведення реформ у соціальній сфері.

Головним  у діяльності уряду лейбористів  було:

1. виправлення дисбалансу бюджету;
2. поліпшення становища у внутрішній і зовнішній торгівлі. 
   Англійці залишалися консерваторами стосовно переходу до дефіцитного бюджету, хоча така політика США згодом цілком виправдала себе.
3. Велика Британія використовувала у боротьбі із наслідками світової кризи власний величезний історичний досвід головного «банкіра світу».
4. Тому в 1931—І934 роках уряд Великої Британії головним економічним завданням вважав забезпечення сприятливих фінансових умов для розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі.

 

• Зупинились  тисячі під-в, зросло безробіття
• У 1923р. промисл.вир-во скоротилось на 25% порівняно з 1929р
• Занепад господарського життя тривав до 1933р

Антикризові заходи англійського уряду:

• Уряд підтримував процес концентрації вир-ва
• Встановлення галузевих єдиних цін на товари
• Курс на обєднання тов.
• Держ.контробвання випуску продукції, її реалізації за допомогою примусових санкцій, кред.привілеїв, різного роду гарантій
• В 1930р. діяли монопольні обєднання у вугільній промисловості, бавовняній
• Успішно діяли змішані державно-приватні пд.-ва
• Відмова від неконтрол.політики заохочення іноземних інвестицій
• У вересні 1931р. ліквідували золотий стандарт фунта стерліга
• Курс девольвов.нац.валюти знизився на 1/3  по відношенню до іноз.валюти
• Цей захід автоматизував підвищення конкурентоспроможності англ.тов.
• Збільшення мита на ввезення іноземних товарів
• Закупки високоякісних готових машин, так як під час кризи ціни на сировину зменшувались значно швидше ніж на промислові товари
• Усунула затовареність промисл.прод., що прискорило до стабілізації економіки
• Безмитне експорт. З країн «Співдружності націй» продукцію добувних галузей та СГ

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

8. Економіка Франції в 1929рр ХХ століття.( внизу ЯПОНІЯ)

 

• У 1929р. Ф. уникнула кризи
• У 1930р. почалось зменшення економіки. Спочатку її стримували значні субсидії, що витрачались на відбудову департаментів
• Капіталовклад.на спорудження «лінії мажино»
• Інтенсивні роботи на 750км прикордонній лінії між Францією і нІмеччиною
• Безробіття не було таким масовим. Менше 1 лн осіб
• Випуск промислової продукції зменшився на 1/3, а Сг – вдвічі
• Збанкротувало понад 10 тис. підп.-в, 100 тис. торг.фірм, чимало великих монополій
• Р-нь життя зменшився в 3р.

 

• У цей період уряд Франції проводив соціальну програму, спрямовану па зниження рівня безробіття, організацію громадських робіт. Ця політика передусім стосувалася державного сектору і певним чином забезпечувала вихід економіки з кризи із найменшими втратами.
• Попри важкі соціально-економічні наслідки, економічна криза 1930 років дала змогу суттєво поліпшити загальний стан народного господарства Франції.
• Зб. з/п, 40-годинний робочий тиждень, двотижневі щорічні відпустки
• Націоналізація під-в
• Встановлення контролю над Франц.банком
• Реформування економіки зазнавало сильного впливу теорії кейнсіанства.
• Фінансову підтримку з боку держави мали підприємства «захищеного сектору», насамперед військово-промисловий комплекс, які безпосередньо залежали від державних замовлень і підтримувалися податковими і митними пільгами.
• Суттєвий вплив держава справляла й на сільське господарство. Щоб утримувати стабільний рівень цін на сільськогосподарську продукцію, селянам виплачували державні премії за скорочення посівних площ і знищення частини зібраного врожаю.
• У цей період уряд Франції проводив соціальну програму, спрямовану па зниження рівня безробіття, організацію громадських робіт.
• Ця політика передусім стосувалася державного сектору і певним чином забезпечувала вихід економіки з кризи із найменшими втратами.

 
 

9. Економічний розвиток Японії міжвоєнного  періоду

 

• У 1929р опинилася  в центрі світової економічної кризи
• Торгівля зазнала найтяжкого удару
• Експорт зменшився в 2р.
• На 50% зменш.СГ, на 32% - промислова продукція
• 10 млн безробітніх

Заходи уряду: 

• Мілітаризація економіки, країни та аграрного сектору
• Капіталовкладення в воєнну промисловість
• Загарбання в 30-хх роках китайських територій
• Закон про загальну мобілізацію нації
• Розігнано профспілки, робочий день до 14-16 годин, з/п – мінімальна
• Аграрний сектор належив самураям. Лишень 30% у власності селян
• Посилився вивіз япон.капіталу у країни південної Азії. Обсяг у 1939-1941рр збільшився в 2р.
• Існування комуністичного режиму
• За оренду селяни віддавали поміщикам половину врожаю
• Емісія паперових грошей

 
 
 

1. Світова економіка у роки ІІ Світової війни. Економічні наслідки війни.

 
 

Економіка країн світу в роки другої світової війни 
США

• Єдиною державою, що не зазнала краху
• Обсяг промислового виробництва США значно зріс. Динамічно розвивалися кольорова, хімічна, електротехнічна, нафтопереробна, автомобільна, літакобудівна галузі. Н
• айшвидше розвивалася суднобудівна промисловість.

• Ніде в світі військова промисловість не розвивалася такими швидкими темпами, як у США.

• Впроваджені нові підприємства та найновіше устаткування
• В усіх галузях застосовувалися новітні досягнення науковотехнічного прогресу, механізація, автоматизація, стандартизація, спеціалізація.
• У воєнній промисловості продуктивність праці зросла на 35 %.
• випускаючи воєнне спорядження, не припиняла виробництво товарів мирного призначення.
• Різко збільшилися державні капіталовкладення в економіку.
• з'явилися нові підрозділи, зокрема відділ економічної війни, ленд-лізу тощо.
• обсяг сільськогосподарського виробництва у США в 1944 р. зріс порівняно з 1939 р. на 36%.
• Технічний прогрес стимулював підвищення продуктивності праці.