4) спад світового
революційного руху
5)
Обсяг сільськогосподарського виробництва
скоротився на 40% у зв'язку із знеціненням
грошей і дефіцитом промислових товарів.
6)Суспільство деградувало,
його інтелектуальний потенціал значно
ослаб. Велика частина інтелігенції була
знищена або покинула країну.
Суть
непу
- зміцненні союзу
робітників і селян, оскільки внаслідок
такої консолідації можна було розв'язати
проблеми економічної відсталості країни
- Неп — це комплекс
заходів перехідного періоду, який передбачав
заміну продрозкладки продподатком; використання
товарно-грошових відносин, формування
ринку; кооперування трудящих; запровадження
госпрозрахунку, посилення особистої
зацікавленості у результатах праці; тимчасовий
допуск капіталістичних елементів у економіку.
- Протягом 1921—1922
рр. формується непівська мо¬дель організації
суспільства, яка фактично реалізовувалася
на практиці.
- Ця модель базувалася
на концепції шляху до соціалізму через
державний капіталізм, її складовими були
в політико-ідеологічній сфері — жорсткий
однопар¬тійний режим;
- в економіці —
адміністративно-ринкова система господарювання.
- Принциповими
чинниками еко¬номічного розвитку країни
ставали: державна монополія (мінімальний
зв'язок із світовою економікою) у зовнішній
торгівлі;
- державна власність
на крупну та значну частину середньої
промисловості, торгівлі, транспорту;
госпрозрахунок у промисловості, діючий
в обмеженому вигляді лише на рівні трестів
(об'єднань підприємств), що перебували
у власності держави; нееквівалентний
обмін з селом на основі продподатку
- гальмування
розвитку великого інди¬відуального господарства
на селі.
НЕП
у сільському господарстві
- розкладка відміняється,
і замість неї вводиться податок на продукти
сільського господарства.
- Податок повинен
стягуватися без кругової поруки
- Після сплати
податку надлишки, що залишилися у селянина,
поступають в його повне розпорядження.
- Він має право
обміняти їх на продукти і інвентар, які
доставлятиме в село держава з-за кордону
і зі своїх фабрик і заводів;
- Главки були скасовані,
а замість них створені трести
- Трести самі вирішували,
що виробляти і де реалізовувати продукцію.
- з'явився господарський
розрахунок, при якому підприємство має
право само розпоряджатися доходами від
продажу продукції, само відповідає за
результати своєї господарської діяльності,
самостійно використовує прибутки і покриває
збитки.
- Не менше 20% прибутку
трести повинні були направляти на формування
резервного
- Від розмірів
прибутку залежали премії, отримувані
членами правління і робітниками тресту.
- Реалізація готової
продукції, закупівля сировини, матеріалів,
устаткування здійснювалася на повноцінному
ринку, каналами оптової торгівлі.
- Виникла широка
мережа товарних бірж, ярмарків, торгівельних
підприємств.
- відновлена грошова
оплата праці, введені тарифи, зарплати,
що виключають зрівнялівку, і зняті обмеження
для збільшення заробітків при зростанні
вироблення.
- Були ліквідовані
трудові армії, скасовані обов'язкова
трудова повинність і основні обмеження
на зміну роботи.
- Організація
праці будувалася на принципах матеріального
стимулювання, що прийшли на зміну позаекономічному
примусу «військового комунізму».
- деякі державні
підприємства були денаціоналізовані,
інші — здані в оренду;
- Бурхливо розвивалася
кооперація всіх форм і видів.
- був початий випуск
нової грошової одиниці — червінців, що
мали золотий вміст і курс в золоті
- Відродилася кредитна
система.
- були створені
цілий ряд спеціалізованих банків: акціонерні,
в яких пайовиками були Держбанк, синдикати,
кооперативи, приватні і навіть у свій
час іноземні, для кредитування окремих
галузей господарства і районів країни;
кооперативні ; ощадні каси — для мобілізації
грошових накопичень населення.
Позитивні
підсумки Непу:
1. Удалося відновити народне господарство
і навіть перевершити довоєнний рівень
за рахунок внутрішніх резервів.
2. Відродити сільське господарство, що
дозволило нагодувати населення країни.
3. Національний доход збільшився на 18%
у рік і до 1928р. – на 10% у перерахуванні
на душу населення, що перевищило рівень
1913р.
4. Ріст промислової продукції становив
30% щорічно, що свідчило про швидкий ріст
продуктивності праці.
5. Національна валюта країни стала міцною
і стабільною.
6. Швидко ріс матеріальний добробут населення.
Негативні підсумки
Непу:
1. Мало місце непропорційний розвиток
основних галузей народного господарства.
2. Відставання темпів відродження промисловості
від сільськогосподарського виробництва
вело неп через смугу економічних криз.
3. У селі йшла соціальна і майнова диференціація
селянства, що призвело до росту напруженості
між різними полюсами.
4. У місті протягом усіх 20-х років збільшувалася
чисельність безробітних, котра до кінця
непу склала більш 2 млн. чоловік.
Фінансова система зміцніла лише на якийсь
час. В другій половині 20-х років у зв'язку
з активним фінансуванням важкої індустрії
була порушена ринкова рівновага, почалася
інфляція, що підірвало фінансово-кредитну
систему.
4.
Індустріалізація
та її наслідки
- Скасувавши НЕП,
керівництво країни взяло курс на індустріалізацію
і колективізацію сільського
господарства, що в кінцевому підсумку
повинно було привести до "побудови
матеріально-технічної бази соціалізму".
- курс на індустріалізацію,--
це фінансування розвитку промисловості,
особливо важкої.
- У результаті
сталінського стрибка в індустріалізації
України,поглибилися диспропорції в розвитку
господарства, зріс дефіцит товарів широкого
вжитку, посилилась інфляція.
- Загострив проблему
постачання населення міст продовольством
неврожай 1928p. в Україні.
- В другій
пол. 1928p. була запроваджена карткова
система розподілу продуктів.
- Населення невеликих
міст, які не забезпечувалися продуктовими
картками, голодувало.
- Лише в
січні 1935p. карткову систему було скасовано
й встановлено єдині ціни на хліб, а з
жовтня -- на всі інші продовольчі товари
- У харчовій промисловості
виникли нові галузі -- маргаринова,
молочна, маслоробна,
комбікормова, хлібопекарська.
- Приступивши до
здійснення індустріалізації країни швидкими
темпами, Сталін і його оточення вирішили
взяти курс на колективізацію
сільського господарства, щоб заходами
позаекономічного примусу змусити хліборобів
сплачувати ще і своєрідну данину на розвиток
промисловості. Досягти цього можна було
тільки за умови насильного об'єднання
селян в колективні господарства та встановлення
в сільському господарстві командно-бюрократичної
системи управління, як це було в промисловості.
- У січні--лютому
1928 p. було закрито ринки вільної
торгівлі зерном, у селянських дворах
проводили обшуки, як в часи продрозгортки,
власників лишків зерна притягували до
суду. Все це викликало незадоволення
селян.
- Для того щоб зламати
опір заможних селян, з другої половини
січня 1930p. в Україні проводилася політика
"ліквідації куркульства
як класу", в результаті якої без суду
та слідства сотні тисяч селянських сімей
і господарств було зруйновано.
- Після завершення
колективізації на селі остаточно було
знищено стимули до праці та утверджено
командну економіку при повному підпорядкуванні
колгоспів державній владі.
- Знову фактично
відновлювалася продрозгортка
- Праця в колгоспах
грунтувалася на примітивних знаряддях
та реманенті, експропрійованих у селян.
- Найжахливішим
наслідком "перетворень" на селі
був голод 1932--1933pp.
- Селяни, як за
часів кріпосного права, були прикріплені
до місць свого проживання паспортною
системою, запровадженою в 1932р.
- Без дозволу влади
вони не мали права залишати колгоспи.
Насправді селян перетворили на людей
"другого сорту", заляканих репресивними
заходами.
- Навесні 1932
р. селяни, дуже ослаблені напівголодною
зимою, не зуміли успішно провести весняну
сівбу. Урожай зернових був невисоким,
але не набагато нижчим, ніж середні врожаї
багатьох попередніх років, а тому голоду
не повинно було б бути.
- Біда прийшла
після того, коли Україна не змогла в 1932
р. виконати план хлібозаготівель. В Україну
було послано надзвичайну комісію на чолі
з Молотовим. За допомогою репресій з колгоспів
і господарств селян-одноосібників, які
ще залишалися, було вивезено все зерно,
в тому числі те, яке призначалося для
насіннєвого, страхового і фуражного фондів.
- Після таких адміністративних
дій, коли з колгоспних і селянських комор
вимели все до зернини, взимку 1932-- 1933р.
в селах України розпочався масовий голод.
- Колективізація
призвела до відчуження селянина від землі,
до запустіння українських сіл, їх соціального
і духовного занепаду.
- Вона знищила
в селянина заінтересованість до праці
і, що найстрашніше, сприяла розоренню
селянства корінної основи української
нації.
6.
Екон. становище зх.-Укр.
Земель
- До 1939 р. не перебували
під владою Росії і Радянського Союзу.
- У результаті
післявоєнного врегулювання кордонів
до неї відійшла частина земель колишньої
Російської імперії: Волинь, Полісся і
Холмщина увійшли до складу відновленої
польської держави, а Бессарабія підпала
під владу Румунії.
- Західноукраїнські
землі в період з 1919 по 1939 рр. розділили
між собою три держави – Польща, Румунії
і Чехо - Словаччина.
- Тяжке економічне
становище
- Конституційний
лад австрійської частини габсбурзької
монархії дав змогу викристалізуватися
українській національній свідомості
й розвинутися організованим формам громадського
життя.
- Міжвоєнні Закарпаття
і Пряшівщина були тереном взаємного поборювання
трьох національних орієнтацій: москвофільської,
русинофільської й української.
- У Польщі найбільших
репресій зазнала православна церква
на північно-західних землях.
- уряд підтримував
реґіональні тенденції серед менших етнічних
груп – лемків, гуцулів і бойків, а також
русофільський рух у Галичині.
- Офіційні документи
свідомо уникали окреслення "український",
замінюючи його старими термінами "русинський"
або "руський".
- Українська мова
вважалася "винаходом більшовиків українців
і білорусів на територіальну автономію.
- Чехо-Словаччина,
як і Польща, теж обіцяла впровадження
автономії для українських земель; виконання
цього рішення було відкладено аж до
1938 р.
- На момент входження
Закарпаття і Пряшівщини у склад Чехо-Словаччини
тут майже не було шкіл з рідною мовою
навчання.
- Чехо-Словаччина
дала притулок і фінансову підтримку зразу
декільком українським вищим навчальним
закладам – Українському вільному університету
(1921), Високому педагогічному інститутові
ім. Драгоманова у Празі (1923-1933), Українській
господарській академії у Подєбрадах
(1922-1935).