Економічна безпека України

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МИКОЛАІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

 

 

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ

 

Кафедра

міжнародної економіки та економічної  теорії

з політичної економії

на тему:

Економічна безпека України

 

Виконала:

студентка 1 курсу

групи МЕ-169

Страшевська П.О.

 

Перевірила:

К.Е.Н., доцент:

Січко А.В.

Миколаїв 2012

План

 

Тема: “Економічна безпека України”

 

ВСТУП………………………………………………………………………...с.3-5

 

Розділ І. Теоретичні аспекти економічної безпеки України………………...с.6

1. Національні економічні інтереси……………………………………….с.6-11
2. Фактори, що впливають на економічну безпеку України…………..с.12-15

 

Розділ ІІ. Аналіз та оцінка стану економічної безпеки України…………..с.16

2.1. Аналіз стану тіньового сектору економіки України………………..с.16-22

2.2. Урбанізація та її негативні  економічні наслідки для України……..с.23-29

 

Розділ ІІІ. Вдосконалення……………………………………………………с.30

3.1. Досвід України в боротьбі  з відмиванням коштів, здобутих  злочинним шляхом………………………………………………………………………с.30-35

3.2. Захист економічних інтересів України………………………………с.36-42

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….с.43-45

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………с.46-48

 

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….с.49

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Економічна безпека – це такий  стан національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз і здатний  задовольнити потреби особи, сім’ї, суспільства, держави.

 

Основними завданнями економічної  безпеки є: забезпечення пропорційного  та безперервного економічного зростання, приборкання інфляції та безробіття, формування ефективної структури економіки  та розвинутого ринку цінних паперів, скорочення дефіциту бюджету та державного боргу, забезпечення соціального захисту  та підвищення якості життя населення, підтримка стійкості національної валюти тощо. Ці завдання визначають стратегію  економічної безпеки як формування та обґрунтування стратегічних пріоритетів, національних інтересів, засобів і  механізмів вирішення проблем.

 

Об'єктами економічної безпеки  є держава, суспільство, громадяни, підприємства, установи та організації, території, окремі складові економічної  безпеки. Основним суб'єктом економічної  безпеки виступає держава, яка здійснює свої функції в цій сфері через  органи законодавчої, виконавчої та судової  гілок влади.

 

За своєю природою економічна безпека  держави охоплює всі галузі господарства і всі аспекти життя держави  та її населення. Природно, що економічна безпека держави має враховувати  економічні інтереси кожного громадянина  та груп населення і поєднувати їх з загальнодержавними інтересами. При  цьому пріоритет надається тому рівню, який на цей час є найважливішим.

 

Держава має боронитися від економічних  загроз, які можуть бути прямими  або непрямими, зовнішніми або внутрішніми.

Заходи та засоби захисту держави  від цих загроз повинні розроблятися на підґрунті науки про економічну безпеку держави.

 

Основи національної економічної  безпеки відповідно до ст. 92 Конституції  України визначаються виключно Законами України. Закон України «Про основи національної безпеки» від 19 червня 2003 р. окреслює основні засади державної  політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні  безпеки особи, суспільства і  держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

 

 Економічна безпека країни, будучи однією з домінантно-визначальних 

складових підсистем національної безпеки суверенної країни водночас являє собою надсистему, яка акумулює у своїй місткій дефініції і включає такі важливіші її складові, як фінансова, енергетична, інноваційно-технологічна, продовольча, соціальна, трудоресурсна та зовнішньоекономічна безпека держави.

 

Водночас економічна безпека нерозривно пов’язана також з політичною, інформаційною, військово-політичною безпеками через відповідні інструменти та важелі дієвого впливу.

 

Питання економічної безпеки набувають  особливої актуальності для країн, які перебувають у стані трансформаційної кризи. Це явище завжди характеризується загостренням суперечностей, які створюють  кризові ситуації. Глибина і характер розвитку кризи можуть поставити  під загрозу саме існування соціально-економічної  системи країни. І тоді одним з  першочергових завдань стане  забезпечення економічної безпеки.

 

Система ЕБД не існує сама по собі. Вона пов'язана з економічною  безпекою людини та міжнародною економічною  безпекою.

Тому структурна схема суб'єктів  цієї тріади має такий вигляд: людина (особа) — національна держава  — світове співтовариство. Безпека  людини є складовою безпеки держави, яка, у свою чергу, є складовою  міжнародної безпеки. Отже, держава  має дбати про забезпечення економічної  безпеки своїх громадян, власної  та світового співтовариства. Тому перед нею стоїть надзвичайно  складне завдання — пов'язати  та погодити інтереси кожного громадянина  з інтересами держави, а також  з інтересами світового співтовариства. З цього приводу виділяють  внутрішній та зовнішній рівні ЕБД.

 

Слід врахувати, що кожна з цих  систем (людина — енерго-біологічна; держава — суспільно-організаційна  середнього рівня складності управління; світове співтовариство — суспільно-організаційна  вищого рівня складності управління) має свої параметри, свої особливості (переваги та недоліки), має дещо спільне  та дещо відмінне від інших систем. Досліджуючи ЕБД, розглянемо лише ті параметри, які стосуються саме цієї проблеми, хоч маємо врахувати  й деякі загальні принципи існування  та розпаду цих систем.

 

Необхідно зазначити, що ЕБД є не просто однією з найважливіших складових  системи державних інтересів, а  й виступає вирішальною умовою додержання та реалізації як державних, так і  недержавних інтересів країни. Таке розуміння місця і ролі ЕБД  свідчить про те, що в її належному  рівні мають бути заінтересовані і приватний бізнес, і держструктури, і всі сфери суспільства.

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Теоретичні аспекти  економічної безпеки України

 

1. Національні економічні інтереси

 

У системі економічної безпеки  визначальну роль відіграють національні  економічні інтереси, їх пріоритети. Для  визначення національних економічних  інтересів необхідним є: аналіз поточного  стану економіки та виявлення  тенденцій розвитку; моделювання  і прогнозування соціально-економічного розвитку; корегування заходів державного регулювання з метою досягнення бажаних цілей. У зазначених діях особливо важливою є розробка системи  економічних показників, які б  надавали кількісну оцінку соціально-економічного розвитку країни. їх обов'язково треба  відображати в діючій статистиці.

 

 До найпріоритетніших економічних  інтересів належать:

• створення самодостатньої соціально орієнтованої економіки;
• збереження та розвиток інтелектуального та науково-технічного потенціалу;
• забезпечення економічно безпечних умов життєдіяльності суспільства;
• побудова рівноправних і взаємовигідних економічних відносин з іншими державами.

 

   Сфера забезпечення національних  інтересів держави наряду з  традиційно-пріоритетними прагненнями  до територіальної цілісності та недоторканості кордонів усе частіше включає й економічні інтереси. При чому країна, яка в технічному та економічному відношенні є відсталішою, значно більше приваблює зовнішнього відвертого ворога чи зазіхальника-експансіонера, ніж заможна, економічно та технологічно розвинена. Тому, за оцінками фахівців-експертів, в числі важливіших сфер національної безпеки, економічна безпека посідає перше місце.

Можна застосувати таку класифікацію національних економічних інтересів:

 

1. За ступенем важливості:

• життєво важливі;
• стратегічні;
• тактичні.

 

2. За тривалістю дії:

• довготривалі;
• середньотривалі;
• короткотривалі.

 

3. За характером зіткнення:

• паралельні;
• конфронтаційні;
• розбіжні;
• спільні.

 

4. За місцем дії:

• внутрішні;
• зовнішні.

 

5. За ступенем реалізації:

• нереалізовані;
• частково реалізовані;
• реалізовані.

 

 

 

6. За сферами розповсюдження:

• виробничі; фінансові;
• експортно-імпортні;
• технологічні;
• інституційні;
• військово-економічні;
• соціально-економічні;
• демографо-економічні;
• еколого-економічні.

 

Неспівпадання національних економічних  інтересів, що трансформуються у  цілі державної політики безпеки, в  тому числі і економічної безпеки, стають причиною зовнішніх та внутрішніх конфліктів, різких протиріч, створюючи загрози економічній безпеці, до яких, за визначенням дослідників,зокрема відносяться:

• спад виробництва, недонавантаження виробничих потужностей, зношеність основних фондів, деградація наукоємних виробництв, що призводить до посилення економічної залежності від зарубіжних країн;
• низька конкурентоспроможність національної економіки, викликана відсталістю технологічної бази більшості галузей, високою енергоємністю, низькою якістю продукції та високими витратами виробництва;
• зниження інвестиційної активності;
• набуття монопольного становища окремими виробниками або великим колом великих фірм у виробництві життєво необхідних товарів;
• погіршення стану платіжно-грошової системи, концентрація основної грошової маси на посередницьких операціях і короткострокових формах кредитування;
• дефіцит паливно-енергетичних ресурсів;
• стагнація аграрного сектора, зниження якості харчування населення; економічна злочинність (незаконна торгівля енергоносіями, мінеральними ресурсами, посадові злочини, корупція, хабарництво, рекет, порушення правил ведення валютних операцій, ухилення від сплати податків тощо);
• залежність стабільного постачання енергоносіїв від політичних рішень держави-постачальника;

 

Виразником і гарантом захисту  національних економічних інтересів  повинна бути держава. Однак в  Україні досі відсутні чітко визначені  національні економічні інтереси, не сформовано їх цілісну систему.

 

Це дає змогу урядовцям різних рівнів виправдовувати будь-які свої дії, твердити, що вони повністю відповідають національним економічним інтересам. Така ситуація (скільки чиновників – стільки ж і трактувань національних економічних інтересів), приховує в  собі значну загрозу економічній  безпеці України.

 

Розрізняють такі рівні економічної  безпеки:

• міжнародна (глобальна і регіональна),
• національна,
• локальна (регіональна або галузева в межах країни),
• приватна (фірми та особи).

 

До кола життєво важливих економічних  інтересів України на сучасному етапі належать:

• забезпечення її економічного суверенітету;
• побудова правового демократичного механізму державного регулювання економіки;
• економічне відродження держави та поліпшення добробуту її народу;
• розвиток міжнародних економічних відносин.

На основі національних економічних  інтересів відповідні структури  та органи державного управління розробляють  та формують цілі державної економічної  політики, що відображають наміри громадян, суспільства та держави у частині  задоволення їх інтересів, насамперед життєво важливих. Ці цілі досягаються  шляхом вирішення відповідних завдань. Для цього органи державного управління, керівництво держави розробляють  та здійснюють спеціальні заходи.

 

Економічні інтереси, що трансформуються  у цілі державної економічної  політики, виносяться державними інститутами  на світову арену, де формується міжнародна економічна політика і виявляється  конфліктність міжнародних економічних  відносин. Якщо стан держави характеризується нестабільністю її економічного базису, суперечливістю економічних інтересів  різних соціальних груп, то ускладнюється  конфліктність відносин на внутрішньоекономічному рівні.

 

Конституція України як основний закон  держави є фундаментом, де закладені  стратегічні компоненти системи  національних інтересів України.

 

Так, в Конституції нашої держави  передбачено реалізацію і повне  забезпечення таких національних пріоритетів:

• консолідації суспільства в політичну націю, побудова суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави (ст.1);
• суверенітету України на всій її території, цілісності і недоторканості території (ст. 2);
• розвитку України як унітарної держави (ст. 2);
• прав і свобод людини в Україні: життя, здоров'я, честі і гідності, недоторканості і безпеки (ст. 3);
• народу України - статусу носія суверенітету і єдиного джерела влади (ст.5);
• ефективного розвитку регіонів і розвитку місцевого самоврядування (ст.7);
• принципу верховенства права (ст. 8);
• всебічного розвитку і використання української мови як державної, а також гарантування вільного розвитку використання і захисту російської мови, інших мов національних меншин (ст. 10);
• послідовного розвитку і консолідації української нації, а також забезпечення національно-культурного розвитку всіх корінних народів і національних меншин України (ст. 11);
• задоволення національних і мовних потреб українців у діаспорах (ст.12);
• захисту всіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13);
• соціальної спрямованості економіки (ст. 13);
• політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності і свободи політичної діяльності (ст. 15);
• екологічної безпеки і рівноваги, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду Українського народу (ст. 16);
• захисту суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної та інформаційної безпеки (ст. 17)