Економічна безпека України

  Отже, урбанізація – це багатогранний  процес, що охоплює різноманітні  аспекти розвитку міст: демогеографічні,  соціально-економічні, етнографічні, геокультурні  та ін.

 
Для просторового розвитку урбанізації  характерне перетворення мережі міських поселень у системі розселення, диференціація міського простору, залучення нових територій у сферу впливу міст та розширення ареалів урбанізованого середовища.    Розвиток в Україні системного підходу до вивчення розселення дещо змінив погляди науковців на роль міст у розселенні. В сучасних дослідженнях ці населені пункти розглядаються у контексті територіальних систем розселення як центри таких систем різного ієрархічного рівня. Саме як центри систем розселення виступають міські поселення у агропромислових регіонах, де вони організовують своїм впливом розвиток прилеглої сільської місцевості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  ІІІ. Вдосконалення

 

3.1. Досвід України в боротьбі  з відмиванням коштів, здобутих  злочинним шляхом

Процес  відмивання “брудних” грошей є  катастрофою для правопорядку і  економіки як на національному, так  і на світовому рівні. Він згубно впливає на загальну соціально-економічну ситуацію, завдає відчутних моральних  збитків кредитним установам, підриває довіру добропорядних вкладників.

Коли  йдеться про тіньову економіку, слід зважити не лише на її „сіру” складову, але й “чорну”, – кримінальну. Відмиті кримінальні кошти сприяють криміналізації “сірого” сектора  тіньової економіки, стимулюють розвиток наркобізнесу, торгівлю зброєю, торгівлю людьми, розвиток проституції і контрабанди. 

Поняття (брудні гроші) — термін, що виник у США в 30-ті роки XX ст. у зв'язку з прийняттям у країні закону, який забороняв вільний продаж алкогольних напоїв. Одним із негативних наслідків "сухого закону" стала контрабанда алкоголю, доходи від якої вкладалися в розвиток мережі пралень, отримуючи таким чином легальний статус. Відтоді подібного роду операції отримали образну назву “відмивання грошей”.  

Неконтрольований  приплив та відплив великого обсягу “брудних” грошей потенційно може зруйнувати національну економіку  країни, що їх приймає. Надлишкові потоки готівкових коштів, що потрапляють в обіг, спотворюють попит на готівку, відсоткові ставки і, таким чином, призводять до інфляції. Відплив мільярдів доларів на рік з економічної системи ставить під загрозу не тільки стабільність та розвиток окремих національних економік, а й міжнародної фінансової системи в цілому.

Безпосереднім джерелом одержання «брудних» коштів є тіньова економіка як сукупність неврахованих і протиправних видів  економічної діяльності. Вона включає  три сегменти:

• «неофіційну» («неформальну», «сіру»);
• «підпільну» («кримінальну», «чорну»);
• фіктивну економіку.

«Неофіційна»  економіка - це не заборонені законом  легальні види економічної діяльності, в рамках яких мають місце нефіксоване  офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховування цієї діяльності від податків. Така діяльність можлива практично у всіх галузях економіки. Основною причиною її виникнення вважається високий рівень оподаткування, який існує в економіці, як правило, доходи отримані від діяльності в такому правовому полі - це додаткові, тимчасові доходи. 

«Підпільна  економіка» - це, як правило, заборонені законом види економічної діяльності. Зокрема, незаконне виробництво  та збут зброї, наркотиків, контрабанда, рекет, злодійство, бандитизм, а також  незаконна практика виробництва  та продажу ліків без ліцензії, нелегальний гральний бізнес, проституція  тощо. Така економіка головним чином  має розвиток в рамках злочинних  угрупувань. 

До  «фіктивної» економіки відносять хабарництво та всякого роду шахрайство, пов'язане з отриманням і передачею грошей; сюди ж відносять і діяльність, спрямовану на одержання необґрунтованого зиску та різного роду пільг економічними агентами на основі організованих корумпованих зв'язків. Основною причиною виникнення такого сектору економіки є прагнення отримати економічними агентами певної вигоди від використання свого службового становища.

Легалізація незаконно отриманих коштів здійснюється у кілька фаз (стадій). Найпоширенішою є, так звана, "трифазна" модель відмивання грошей. Для неї є характерними три стадії (три етапи) процесу легалізації злочинних доходів: розміщення, розшарування. інтеграція.

На  першій стадії відбувається попереднє відмивання брудних грошей. У банківському секторі її проявом є дії, спрямовані на уникнення обов’язкової у багатьох країнах ідентифікації клієнтів. У європейських державах саме ця стадія вважається найкритичнішою.

Основні форми першої стадії процесу відмивання брудних грошей такі:

• шахрайство із використанням підставних осіб та фірм:
• обмін банкнот невеликої номінальної вартості на банкноти більших номіналів:
• підкуп або залякування банківського персоналу, відповідального за здійснення ідентифікації клієнтів:
• підробка документів із метою приховування справжнього джерела походження грошей або їх місцезнаходження:
• смерфінг — переказ грошових коштів у банківські чеки, облігації, цінні папери на пред’явника тощо (при цьому купівля здійснюється на дещо меншу суму, ніж та, за якої ідентифікація клієнта є необхідною);
• структуринг — здійснення платежів невеликими сумами на один і той же банківський рахунок:
• використання підприємств зі значним готівковим обігом, до легальної виручки яких додають брудні гроші:
• створення власних фіктивних підприємств, котрі декларують брудні гроші як легальну виручку.

Мета  другої стадії процесу відмивання грошей (стадії розшарування) — відокремлення злочинних доходів від джерела їх походження шляхом проведення низки фінансових операцій, у результаті яких обривається ланцюжок слідів і забезпечується анонімність майнових цінностей.

Операції  другої стадії мають, як правило, міжнародний  характер. Для їх здійснення широко використовуються підставні особи  та фірми, які виставляють фіктивні рахунки як основу для здійснення грошових переказів.

Характерним для цієї стадії процесу відмивання грошей є також придбання цінних паперів на вторинному ринку (щоб  приховати первинне джерело походження коштів, їх купівля та продаж здійснюються із залученням брокерів або дилерів  брокерської фірми).

Найважливішим методом розшарування сьогодні є  електронний переказ коштів. Правоохоронні  та податкові органи багатьох країн  занепокоєні проблемою електронних  платежів, які можна виконувати анонімно і на будь-які відстані, що створює  ідеальні умови для уникнення  сплати податків, вимивання грошей та іншої злочинної діяльності. 

Нині  у проведенні операцій другої стадії велику роль відіграють офшорні зони та країни із м’яким податковим режимом  і слаборозвинутою системою фінансового  контролю. Гроші переказуються на рахунки офшорних фірм на підставі фіктивних експортно–імпортних контрактів, як правило, із завищеними цінами.

Третьою стадією є інтеграція. Гроші набувають нового, легального джерела походження та інвестуються у легальну економіку. Відмиті кошти, як правило, інвестуються у підприємства, які у подальшому можуть бути використані у кримінальній діяльності.

Щодо  законодавчих важелів, які використовує Україна для протидії відмиванню брудних грошей, то до них можна  віднести Кримінальний кодекс, який передбачає карну відповідальність за діяльність, пов'язану з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом. Важливі механізми протидії отриманню незаконних доходів містить і прийнятий у травні 2002 р. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг». На посилення правової основи протидії відмиванню брудних грошей працює і Закон України «Про банки і банківську діяльність». В Україні створений і постійно діє Координаційний комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією. До його компетенції, крім зазначених у самій назві завдань, входить також боротьба з відмиванням брудних грошей.

Одним із важливих моментів організації у  банку роботи щодо протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом, є призначення відповідального працівника або створення окремого структурного підрозділу, до обов’язків яких повинні входити розробка та реалізація правил внутрішнього контролю, спрямованих на запобігання використанню банку у відмиванні грошей, а також своєчасне надання відповідному державному органу інформації про сумнівні та незвичні операції.

Отже, як свідчить досвід боротьби із відмиванням  грошей, найрезультативнішими є такі заходи:

• визнання операцій із відмивання грошей кримінально караними;
• конфіскаційні санкції;
• налагодження кредитними організаціями контактів із контролюючими органами в інтересах власної безпеки та безпеки всієї економічної системи;
• обмеження банківської таємниці у разі проведення розслідувань, пов’язаних із відмиванням грошей;
• виконання банками правила „знай свого клієнта” (добре знаючи клієнта, можна відносно легко ідентифікувати підозрілий рух грошей на його рахунку).

Банки повинні збирати таку інформацію про клієнтів:

• походження коштів, внесених на рахунок;
• очікуваний оборот за рахунком;
• рахунки клієнта в інших банках тощо.

Водночас  рівень тінізації української економіки  і фінансів все ще залишається  надто високим. Він суттєво перевищує рівень тінізації економіки країн Центральної Європи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Захист економічних інтересів  України

Поява категорії "національні економічні інтереси" (національні інтереси в економічній  сфері) пов'язана із становленням будь-якої країни незалежною. Як об'єктивний чинник, національні економічні інтереси є  водночас категорією економічної теорії і політології, тісно переплітаються із категоріями економічного суверенітету, економічної безпеки, економічної  сфери країни та її складовими тощо.

З методологічної точки зору принциповим є визначення теоретичного аспекту національних економічних інтересів як об'єктивно  існуючої економічної категорії. Особливо це стосується взаємозв'язків цієї категорії із категоріями "суперечність у економічній сфері", "загроза  національним економічним інтересам (економічній безпеці)", "економічна безпека". Суперечності є глибинними економічними відносинами, тоді як загрози  виступають поверхневими проявами суперечностей  і вже діють в економічному житті в вигляді негативних чинників або явищ (системної сукупності чинників). У такому разі національні економічні інтереси слід розглядати, з одного боку, як поверхневі прояви дії об'єктивних економічних законів у економічному житті, з іншого, як об'єктивну необхідність усунення (пом'якшення) загроз економічній  безпеці.

В цілому економічні інтереси є важливою формою розвитку і продуктивних сил, і економічних  відносин, механізмом діяння (впливу) на них.

В теоретичному плані методологія процесу формування національних економічних інтересів  наведено на рис. 1. (с.49)

З методологічної точки зору критерієм виявлення  тих чи інших суперечностей у  економічній сфері може бути такий  підхід: там, де інтереси не співпадають, існують суперечності.

З огляду на це, об'єктивно існуючими основними  суперечностями в економічній сфері  є наступні:

• між об'єктивною необхідністю задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб людей і економічними можливостями економічної системи країни для цього;
• між потребами економіки в різних ресурсах, необхідних для її ефективного функціонування і можливостями їх забезпечення;
• між потребами економіки в ефективно діючому економічному механізмі, заснованому на засадах ринкової економіки і повнотою та темпами його створення;
• між потребами економічної системи в структурі державного управління і регулювання і системністю та ефективністю її функціонування;
• між національними і регіональними інтересами в економічній сфері;
• між національними економічними інтересами і економічними інтересами первинних ланок народного господарства;
• між національними інтересами в економічній сфері і міжнародними економічними інтересами та економічними інтересами інших країн.

Реалізація (захист) національних економічних  інтересів дуже тісно пов'язана  із забезпеченням економічної безпеки  держави. Остання виступає як стан, при якому національні економічні інтереси захищені від внутрішніх і  зовнішніх загроз. За суттю реалізація (захист) економічних інтересів і  є змістом забезпечення економічної  безпеки. Захист національних економічних  інтересів є найважливішою функцією системи забезпечення безпеки економічної  сфери.

Важливо також визначити взаємозв'язок національних економічних інтересів, загроз економічній  безпеці та сукупності пріоритетів  державної політики щодо забезпечення економічної безпеки (захисту національних економічних інтересів), який наведений на рис.2. (с.49)

Мета  реалізації національних економічних  інтересів полягає в підтриманні  такого стану економічної сфери  держави, який характеризується збалансованістю, стійкістю до негативних чинників (загроз), здатністю цієї сфери забезпечувати  ефективне функціонування економіки  держави і економічне зростання.