Економічна безпека України

Виходячи  з мети національних економічних  інтересів, головним (стратегічним) з  них на перехідному етапі до ринкової економіки слід вважати такий  стан (або системну сукупність характеристик  стану) економічної сфери, до якого  треба прямувати, тобто стан, який повністю відповідає вимогам ринкової економіки. Такий підхід надає можливість відобразити сукупність національних економічних інтересів у вигляді "дерева інтересів".

Національні економічні інтереси можна поділити на поточні (тактичні), пов'язані з  розв'язанням невідкладних проблем  функціонування або розвитку економічної  системи та усуненням загроз, що призвели до кризових явищ у економічній  сфері і які в такому вигляді  є пріоритетами державної політики щодо забезпечення економічної безпеки  на певний період, і довгострокові (стратегічні), що є виразом цілей визначеної економічної політики держави в  цілому на перспективу.

Для більш  ефективної організації процесу  визначення і реалізації національних економічних інтересів доцільно користуватися наступним алгоритмом:

• Аналіз світового досвіду організації визначення і реалізації національних економічних інтересів зарубіжних країн.
• Аналіз з точки зору дотримання економічної безпеки існуючого стану економічної сфери, її якісних характеристик і кількісних значень індикаторів.
• Визначення на основі зробленого аналізу загроз економічній безпеці.
• Визначення сукупності національних економічних інтересів на певний період та їх прийняття на державному рівні.
• Розробка Стратегії забезпечення економічної безпеки України і в її складі -- інтересів, цілей і кількісних значень показників розвитку економічної сфери країни.
• Розробка пріоритетів державної політики (у складі державної Програми забезпечення економічної безпеки) щодо ліквідації чи зниження негативного впливу загроз національним економічним інтересам.
• Організація постійного моніторингу загроз реалізації економічних інтересів держави.
• Організація та моніторинг здійснення заходів щодо ліквідації чи зменшення впливу негативних чинників.

Національні економічні інтереси потребують спочатку визначення, а потім ефективної організації механізму своєї реалізації і захисту. Визначення національних економічних інтересів має грунтуватись на, по-перше, сукупності цілей економічного і соціального розвитку країни на конкретному його етапі, по-друге, врахуванні існуючого стану економічної сфери і переліку та змісту виявлених загроз щодо неї, по-третє, системі визначених якісних і кількісних критеріїв стану економічної сфери, який відповідатиме вимогам сучасної ринкової економіки. Тобто сукупність економічних інтересів на кожному етапі соціально-економічного розвитку країни не буде незмінною, а залежатиме від наведених вище чинників. Національні економічні інтереси як поточні, так і довгострокові, мають визначатись і затверджуватись на державному рівні у складі Стратегії забезпечення економічної безпеки України. Слід також підкреслити, що за нинішніх умов нерозвиненості і нестабільності економічної сфери одноразова реалізація національних економічних інтересів неможлива. Їх реалізація має бути послідовною, а її тривалість обумовлюється темпами розвитку економічної сфери, а також наявністю всіх потрібних для функціонування економіки ресурсів. А це, в свою чергу, вимагає визначення пріоритетних національних економічних інтересів, реалізація яких має стати першочерговою.

В цілому національні інтереси в економічній  сфері визначаються необхідністю забезпечення добробуту українського народу та посідання  такого місця в світовому поділі праці, міжнародній торгівлі та фінансах, яке б відповідало її природним, трудовим та інтелектуальним ресурсам, сприяло реалізації потенціалу великої  європейської держави. Здійснення національних економічних інтересів можливе  за рахунок консолідації зусиль держави, суспільства, політичних партій і рухів, суб'єктів економічної діяльності, відсутність якої слід розглядати як найголовнішу з загроз національній безпеці України. На сучасному етапі  реалізація економічних інтересів  потребує в цілому, насамперед, зупинення  подальшого руйнування економіки, досягнення економічної стабільності і переходу до фази економічного зростання.

Важливою  складовою механізму реалізації і захисту національних економічних  інтересів є сукупність індикаторів (показників), за допомогою яких можна  характеризувати рівень реалізації цих інтересів. Індикатори можуть характеризувати  в кількісному вигляді як стан економічної сфери, так і результати здійснення національних економічних  інтересів у динаміці. В цілому механізм реалізації і захисту національних економічних інтересів є важливою складовою загального механізму  забезпечення економічної безпеки  України.

Відповідно  до цього є вкрай дуже важливим визначення основних характеристик  та порогових індикаторів безпеченого  стану економічної сфери.

Визначення  основних критеріїв (характеристик) економічної  сфери, за яких її безпека підтримується  на належному рівні, має важливе  методологічне і практичне значення для забезпечення економічної безпеки. Краще критерії, що характеризують економічну сферу, визначати по її складових (секторах). Розподіл за вказаними секторами умовний, тому що всі вони нерозривно пов'язані між собою в єдину систему - економічну сферу держави. Наведені якісні та кількісні критерії (характеристики) та порогові значення індикаторів характеризують економічну сферу, яка, по-перше, притаманна ринковій економіці, по-друге, знаходиться в безпечному стані. Що стосується кількісних критеріїв безпечного стану економічної сфери, то вони не можуть перевищувати (бути меншими) порогових значень індикаторів цієї сфери.

Аналіз  макроекономічних показників України  свідчить, що з наведених вище індикаторів  економічної безпеки порогові значення в 1999-2000 роках перевищено по переважній більшості з них. Не перевищують  порогові значення такі індикатори: обсяг  видатків Державного бюджету в % до ВВП, дефіцит Державного бюджету  в % до ВВП, внутрішній державний борг у % до ВВП, витрати на обслуговування і погашення внутрішнього державного боргу у % до суми доходів Державного бюджету, заборгованість уряду за державними цінними паперами у % до ВВП, витрати  на обслуговування і погашення зовнішнього  державного боргу в % до ВВП, баланс грошових доходів та витрат населення, сальдо зовнішньоторговельного балансу, поточного рахунку і рахунку  операцій з капіталом платіжного балансу.

З врахуванням  курсу України на розбудову соціально  орієнтованої ринкової економіки умови  формування останньої мають створюватися переважно за рахунок суттєвого  вдосконалення і поширення використання економічних важелів, що застосовуються органами державної виконавчої влади  при виконанні регулюючої, захисної і контрольно-примусової функцій  держави.

Визначення  національних економічних інтересів  надає можливість перейти до розробки державної політики щодо забезпечення економічної безпеки у вигляді  сукупності її основних напрямків (пріоритетів). З іншого боку, при визначенні пріоритетів  економічної безпеки важливо  враховувати загальнонаціональні  пріоритети, серед яких на сучасному етапі розвитку країни, насамперед треба назвати наступні, що більшою частиною лежать у площині економіки:

• укріплення економічних засад державності і національної безпеки; продовження системних реформ у державі, економіці і суспільстві,
• забезпечення критичної маси економічних перетворень, які б дозволили повніше задіяти ринкові механізми;
• стабілізація виробництва і забезпечення економічного зростання;
• глибока структурна перебудова національної економіки, утвердження науково-технологічної моделі її розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Економічна безпека – це такий  стан національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз і здатний  задовольнити потреби особи, сім’ї, суспільства, держави.

 

Основними завданнями економічної  безпеки є: забезпечення пропорційного  та безперервного економічного зростання, приборкання інфляції та безробіття, формування ефективної структури економіки  та розвинутого ринку цінних паперів, скорочення дефіциту бюджету та державного боргу, забезпечення соціального захисту  та підвищення якості життя населення, підтримка стійкості національної валюти тощо.

 

У системі економічної безпеки  визначальну роль відіграють національні  економічні інтереси, їх пріоритети. Для  визначення національних економічних  інтересів необхідним є: аналіз поточного  стану економіки та виявлення  тенденцій розвитку; моделювання  і прогнозування соціально-економічного розвитку; корегування заходів державного регулювання з метою досягнення бажаних цілей. У зазначених діях особливо важливою є розробка системи  економічних показників, які б  надавали кількісну оцінку соціально-економічного розвитку країни. їх обов'язково треба  відображати в діючій статистиці.

 

 Сфера забезпечення національних  інтересів держави наряду з  традиційно-пріоритетними прагненнями  до територіальної цілісності та недоторканості кордонів усе частіше включає й економічні інтереси. При чому країна, яка в технічному та економічному відношенні є відсталішою, значно більше приваблює зовнішнього відвертого ворога чи зазіхальника-експансіонера, ніж заможна, економічно та технологічно розвинена.

Ключовим фактором, покликаним забезпечити економічну безпеку промислового комплексу регіону є ефективно діюча законодавча база.

 На нашу думку, складність ситуації в забезпеченні економічної безпеки промислового комплексу регіону поглиблюється не тільки розладнаністю господарського механізму, системи управління ним, але й відсутністю цілісного правового підходу до вирішення цієї проблеми.

 

Домінанта впливу факторів багато в  чому залежить від результативності вектора управлінського впливу на процеси забезпечення економічної безпеки промислового комплексу.

 

Тіньова економіка - фактично не контрольоване  суспільством виробництво, розподіл, обмін  і споживання товарно-матеріальних цінностей, тобто такі соціально-економічні взаємини між окремими громадянами, соціальними групами щодо використання діючих форм власності в корисливих особистих і групових інтересах, які приховуються від органів  державного управління і самоврядування, громадськості. Вона містить у собі всі невраховані, нерегламентовані, відмінні від викладених у нормативних  документах і правилах господарювання види економічної діяльності. З економіко-правової точки зору це означає, що тіньова  економіка охоплює не тільки корисливі  економічні злочини, але й незлочинні корисливі економічні правопорушення і правомірну, але невраховану  або непідконтрольну державі  економічну діяльність.

Тіньова економіка з метою досягнення високого рівня прибутків незаконно  збільшує тіньові прибутки, створюючи  тіньовий капітал шляхом використання тіньової зайнятості населення, здійснення тіньових бартерних угод, маклерства, фіктивних фінансових операцій.

Для нього характерне утвердження міського способу життя як феномена культури і сучасної цивілізації. Географічно  цей процес зумовлює просторову концентрацію людської діяльності у порівняно небагаточисельних центрах і ареалах, які відрізняються від масиву сільських поселень вищим рівнем соціально-економічного розвитку.

Отже, важливими рисами урбанізації є: збільшення кількості міст і міських жителів; збільшення площ урбанізованих ландшафтів; поширення міського способу життя; збільшення ролі міських поселень у системах розселення і соціально-економічних системах, розвиток взаємопов’язаних форм міського розселення – агломерацій та ін.

Поняття (брудні гроші) — термін, що виник у США в 30-ті роки XX ст. у зв'язку з прийняттям у країні закону, який забороняв вільний продаж алкогольних напоїв. Одним із негативних наслідків "сухого закону" стала контрабанда алкоголю, доходи від якої вкладалися в розвиток мережі пралень, отримуючи таким чином легальний статус. Відтоді подібного роду операції отримали образну назву "відмивання грошей".  

Неконтрольований  приплив та відплив великого обсягу "брудних" грошей потенційно може зруйнувати національну економіку  країни, що їх приймає. Надлишкові потоки готівкових коштів, що потрапляють в обіг, спотворюють попит на готівку, відсоткові ставки і, таким чином, призводять до інфляції. Відплив мільярдів доларів на рік з економічної системи ставить під загрозу не тільки стабільність та розвиток окремих національних економік, а й міжнародної фінансової системи в цілому.

Реалізація (захист) національних економічних  інтересів дуже тісно пов'язана  із забезпеченням економічної безпеки  держави. Остання виступає як стан, при якому національні економічні інтереси захищені від внутрішніх і  зовнішніх загроз. За суттю реалізація (захист) економічних інтересів і  є змістом забезпечення економічної  безпеки. Захист національних економічних  інтересів є найважливішою функцією системи забезпечення безпеки економічної  сфери.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Конституція України. — К., 1996.
2. Закон України від 7 лютого 1991 р. "Про власність" // Закони України. - К.: АТ "Книга", 1996. - Т. 1.
3. Закон України від 26 лютого 1991 р. "Про підприємництво" // Там само.
4. Закон України від 1 березня 1991 р. "Про зайнятість населення" / / Там само.
5. Закон України від 27 березня 1991 р. "Про підприємства в Україні" // Там само.
6. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення: монографія / В.Т. Шлемко, І.Ф. Бінько. – К.: НІСД, 1997. –  144 с.
7. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003 № 964-ІV із змінами, внесеними згідно із Законом від 15.12.2005 № 3200-ІV // Відомості Верховної  Ради України. – 2006. – № 14. – Ст. 116.
8. Конституція України 1996 р.// Відомості Верховної  Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
9. Александров I. О., Половян О. В. Кластеризація територіальних утворень України за рівнем економічної безпеки // Економічна кібернетика. — 2000. — № 5-6. — С. 40-47.
10. Андрійчук В. Г., Власюк О. С., Мокій А. /., Титаренко В. П. Розвиток зовнішньої торгівлі України та її економічна безпека. — К.: НІСД, 1996. — 148 с.
11. Балакін Р. Л. Проблеми інтеграції економіки України в світове господарство. — К.: Наук, світ, 1992. — 46 с.
12. Експрес-інформація "Про стан злочинності на території України за 12 місяців 1998 року". - К., Міністерство внутрішніх справ України. - 1999.
13. Звіт перед українським народом (Про оперативно-службову діяльність органів внутрішніх справ України в 1999 році). - К., Міністерство внутрішніх справ України. - 2000.
14. Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 р., № 249-IV.
15. Звіт  Державного комітету фінансового моніторингу України за 2009 р.–Режим доступу : http://www.sdfm.gov.ua/articles
16. Звіт  Державного комітету фінансового моніторингу України за 2007 р. –Режим доступу: http://www.sdfm.gov.ua/articles
17. Боротьба  з відмиванням коштів: правовий, організаційний та практичний аспекти / С.Г. Гуржій, О.Л. Копиленко, Я.В. Янушкевич та ін. – К. : Парлам. вид-во, 2005. – 216 с.
18. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України// Голос України. - 1997. -- 4 лютого.
19. Барановський О.І. Фінансова безпека: монографія. Інститут економічного прогнозування. - К.: Фенікс, 1999.
20. Власюк О.С. Можливості застосування аналітичного планування для обгрунтування та підготовки рішень на вищих рівнях управління. - К.: НІСД, 1995.
21. Економічна безпека: проблема і стратегія забезпечення в Україні. - Х.: ХІБМ, 1998.
22. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави у нестабільних економічних системах. - К.: НІСД, 1998.
23. Іващенко П.О. Економічна безпека в системі національної безпеки України// Ринкова трансформація економіки: Зб. наук. праць. - Харків: 1998. - Вип. 3.
24. Концепція економічної безпеки України. - К.: Ін-т екон. прогнозування; кер. проекту В.М.Геєць. - К.: Лотос, 1999.
25. Мунтіян В.І. Економічна безпека України. К.: Видавн-во КВІЦ, 1999.
26. Національна безпека України, 1994-1996 рр. Наукова доповідь. -К,: НІСД, 1997.
27. Павловський М. Засади національної безпеки України на перехідному етапі// Голос України. - 1997. - 3 квітня.
28. Пастернак-Таранушенко Г. Результати дослідження шляхів забезпечення економічної безпеки України// Економіка України. - 1999. -- №2.
29. Проблеми економічної безпеки в Україні. Аналітична доповідь. - К.: УЦЕПД, 1997.
30. Стратегія забезпечення економічної безпеки. Проект. - К.: РНБО України, 1999.
31. Шлемко В.Т., Бінько І.Ф. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення. - К.: НІСД, 1997.