Фактори економічного зростання та економічна динаміка в Україні

Екстенсивний  тип економічного зростання дозволяє швидко освоїти природні ресурси. Але  внаслідок того, що використання цих  ресурсів при екстенсивному типі йде нераціонально, відбувається швидке виснаження рудників, орного шару землі, корисних копалин. При екстенсивному  економічному зростання такий показник як матеріалоємність залишається фактично незмінним, а тому що виробництво росте, те неминуче виснажується сировинна база. Отже приходиться витрачати усе більше праці і засобів виробництва для видобутку кожної тонни сировини і палива. У результаті економічний зростання по всі зростаючій мері носить витратний характер.

Довгострокова орієнтація на переважно екстенсивний шлях зростання випуску продукції  господарює до тупикових ситуацій.

У нашій  країні перебороти витратний характер розвитку заважає відставання від  середнього у світовій практиці рівня  використання сировинних ресурсів. До цього треба приплюсувати велику відсталість технологій, зношеність виробничого устаткування, недостатню кваліфікацію багатьох працівників. На господарському розвитку країни негативно  позначалися диспропорції в розміщенні сировинної і паливно-енергетичної бази. Гнітюча частина промислового виробництва – більш 2/3 – була зосереджена в Європейській частині, де малося менш 1/3 усіх природних ресурсів. Видобуток же паливо сировинних продуктів  у районах Крайньої Півночі і  до сходу від Уралу вів до їх подорожчання в 1,5 – 2 рази. Стала падати видобуток вугілля, нафти, залізної руди й інших природних засобів  виробництва.

Якщо  в США показник фондовіддачі в  цілому за післявоєнний період практично  не змінився, то в нас за останні 25 років він упав майже в 2 рази. По оцінці західних економістів, Радянський Союз витрачав на виробництво кожної одиниці продукції в 2-3 рази більша кількість енергії і сировини, чим країни Західної Європи і США.

Економічно  доцільним виявилося і будівництво  нових підприємств. Виробничі основні  фонди в 1990 р. уже досягли понад 1,9 трлн. карбованці. Завантаження ж  наявних машин і устаткування залишалося низкою: у машинобудуванні, наприклад, вони діяли лише в 1,2-1,3 зміни. Найбільше все нове обладнання ішло на новобудови, а на діючих підприємствах  продовжували працювати давно застарілі машини. Звідси випливає серйозна проблема: яким образом розширювати виробництво без нового будівництва?

У 80-х  роках у СРСР ускладнилася і демографічна ситуація: низька народжуваність при  порівняно високій смертності, майже  наполовину знизився приріст трудових ресурсів. Країна вперше стала перед  проблемою збільшення випуску продукції  без високого приросту трудових ресурсів.[22]

1.3.2. Інтенсивний тип

 

Більш складний тип економічного зростання інтенсивний (від французького слова intensif – напруга). Його головна відмітна ознака –  підвищення  ефективності виробничих факторів на базі технічного прогресу.

При даному типі розширеного відтворення з'являється  новий фактор економічного зростання  – підвищення ефективності всіх традиційних  факторів. У силу цього виробнича  функція перетвориться. Її найпростіше  вираження таке:

Y=AF(K,L,N)

У даній формулі А – це сукупна  продуктивність факторів. З формули  бачено: якщо величина витрат виробничих факторів не міняється, а їхня сукупна  продуктивність А збільшується на 1%, те обсяг виробництва зростає  також на 1%.

Інтенсивний тип економічного розвитку ґрунтується  на широкому використанні більш ефективних засобів виробництва. Збільшення його масштабів забезпечується за рахунок  застосування більш прогресивної техніки, передових технологій, досягнень  науки, більш економічних предметів  праці, підвищення кваліфікації кадрів. Завдяки цим факторам досягається  також підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці, ресурсозбереження, поліпшення використання наявної матеріальної бази виробництва.

Інтенсивне  розширене відтворення володіє  поруч особливостей. Це – більш  прогресивний тип економічного зростання, оскільки вирішальну роль у підйомі  ефективності речовинних умов виробництва  починає грати новий «мотор» - досягнення науки і техніки. У  зв'язку з цим у масштабі суспільства  розвивається виробництво науково-технічної  інформації, що, у кінцевому рахунку, утілюється в усі більш ефективні  засоби виробництва. Одночасно система  утворення, підготовки і перепідготовки кадрів забезпечує підвищення культурно-технічного рівня працівників.

Безсумнівним  достоїнством інтенсивного збільшення виробництва є те, що воно переборює  перешкоди економічного зростання, породжені відомою обмеженістю  природних ресурсів. Господарської  розвиток переводиться на нові рейки  – на основу безперервного науково-технічного й економічного прогресу. Найбільш вигідним фактором його розширення стає ресурсозбереження. Наприклад, щоб  зберегти одну тонну умовного палива (7000 ккал) шляхом застосування нової  технології, потрібно в 3-4 рази менше  витрат у порівнянні з витратами  на видобуток такого ж обсягу палива.

Тим часом  інтенсифікація зв'язана з глибокою прогресивною перебудовою структури  народного господарства, широкою  підготовкою кадрів ініціативних і  високопрофесійних працівників. Особливості  інтенсивного типу розширеного відтворення  полягають у тому, що при ньому  можливі дуже високі темпи економічного зростання, а разом з тим науково-технічний  прогрес може викликати безробіття, що підсилюється в праце надлишкових  регіонах країни.

Працезаощадживаючий вид інтенсифікації припускає, що нова техніка витісняє з виробництва  робочу силу. У цьому випадку темпи  зростання випуску продукції  випереджають темпи зміни чисельності  працівників. Інакше кажучи, весь приріст  виробництва досягається частково або цілком за рахунок підвищення продуктивності праці.[19]

Такий вид  інтенсифікації найбільш характерний  для початкових періодів розвитку машинного  виробництва – індустріалізації народного господарства. Технічний прогрес, а, отже, витиснення робочої сили з виробництва відбувається швидше всього в I підрозділі (виробництві засобів виробництва) і повільніше – у II підрозділі (виробництво предметів споживання). Очевидно, що в цьому випадку виробництво набирає темпи головним чином за рахунок засобів виробництва, особливо тих, котрі випускаються заради самого виробництва. Не випадково даному видові економічного зростання властиво гостре протиріччя: між прискореним зростанням виробництва заради виробництва й усе великим відставанням від нього виробництва предметів споживання.  Таке протиріччя несприятливе позначається на життєвому рівні населення.

Капітало  заощадживаючий вид інтенсифікації: завдяки застосуванню більш ефективних машин і устаткування, сировини і  матеріалів досягається ощадлива витрата  засобів виробництва. У такому випадку  технічна будівля капіталу знижується або, принаймні, сповільнюється його збільшення. Ці процеси в найбільшій мері стали  виявлятися на початковому етапі  НТР (науково-технічної революції), коли широко освоювалися високопродуктивне  автоматичне устаткування, удешевлявшее продукцію, а також досягнення хімії  полімерів і інші високоефективні  речовинні фактори виробництва.

Нарешті, всебічна інтенсифікація – це такий  вид економічного зростання, при  якому використовуються всі зазначені  форми ресурсозбереження. Тоді заощаджуються  і трудові, і речовинні умови  виробництва. Даний вид економічного зростання практично впроваджується в умовах сучасного етапу НТР  і новітньої технологічної революції.

Всебічна  інтенсифікація веде до якісного відновлення  всього процесу розширеного відтворення.

У противагу  витратному екстенсивному нарощуванню  виробництва всебічна інтенсифікація забезпечує анті витратну траєкторію економічного зростання. Вона наочно зображена на графіку (мал. 1), де приведені умовні дані.

 

 

 

 

Мал.1. Всебічна інтенсифікація

На графіку  видно, що швидше усього росте обсяг  національного доходу (НД), трохи  повільніше збільшується випуск засобів  виробництва (До) і чисельність робочої  сили (Р). У підсумку знижується вартість одиниці продукції (Сс), розширене  ж відтворення здобуває якісно нові риси.

Нова якість економічного розвитку виражається насамперед у  зростаючій економічності виробництва  національного доходу: зменшуються  витрати праці і засобів виробництва  в розрахунку на одиницю національного  доходу. Істотно поліпшується весь господарський розвиток, неухильно  підвищується науково-технічний рівень і якість продукції, що випускається. Це є прямим наслідком переходу до більш технологічного способу виробництва.

Нове  виявляється в створенні сучасної структури народного господарства. У загальному обсязі підвищується питома вага наукомістких галузей. Сюди відносяться  приладобудування, випуск ЕОМ, електротехнічна  промисловість, атомна енергетика, виробництво  синтетичних смол, пластичних мас, прогресивних конструкційних матеріалів, інші галузі, що використовують досягнення НТР.

Прогрес видний і в тім, що зменшується  частка проміжного продукту і відповідно збільшується питома вага кінцевого  продукту, що йде в споживання. Така структурна зміна – результат  ощадливої витрати сировини, матеріалів і енергоносіїв при створенні  кожного виробу.

Поліпшення  розширеного відтворення досягається, коли в складі національного доходу зростає частка продуктів споживання в порівнянні з засобами виробництва, що йдуть для нагромадження. У  результаті підвищується рівень і якість життя населення, росте соціальна  ефективність господарського розвитку.

При новій  якості економічного розвитку істотно  міняються пропорції відтворювального процесу. Відносно повільніше росте  виробництво засобів виробництва  і, навпаки, виникає тенденція до прискорення виробництва предметів  споживання.[18]

 

1.4. Показники економічного зростання

 

     Виконаний аналіз  дає змогу зробити висновок,  що  модель Харрода-Домара застосовується для  пояснення  і  відображення зв'язку між рівнем  заощаджень,  капіталовкладеннями  (інвестиціями) та економічним зростанням.

     Логіка моделі Харрода-Домара  грунтується на тому, що заощадження  перетворюються на інвестиції,  які,  завдяки  створенню додаткової  здатності  виробляти,  забезпечують  більший доход у майбутньому періоді. Більший сукупний доход,  у  свою чергу, гарантує більший обсяг  заощаджень,  інвестицій,  капіталу і, отже більший доход у наступному періоді. Різниця між обсягом продукту, виробленого в  наступному  та  попередньому періодах, і показує економічне зростання. Модель Харрода-Домара виходить із пропорційного збільшення капіталу і продукту, що, однак, відбувається  аж  ніяк  не завжди.  Якщо  капіталові  притаманна  тенденція  до  спадної віддачі, то рівність

                       К           ΔК

                      ---     =   ----           не витримується.

                       Y           ΔY

Іншими словами, середні і граничне значення співвідношення капіталу і  продукту є різними.

     Помічено,  що  різні   прошарки  суспільства  заощаджують по-різному: власники - більшою мірою, одержувачі  зарплати - меншою. Однак звідси, як виявилося, зовсім  не  випливає,  що для стимулювання зростання слід здійснити в суспільстві перерозподіл доходів на користь груп  із  високою  схильністю  до заощаджень. Саме представники таких груп в  умовах  відкритої економіки можуть, за вигідних для них умов, більш охоче вкладати кошти за кордон, ніж у вітчизняну  економіку.  На  прискорене зростання в цьому  випадку  можна  розраховувати  лише після повернення в країну доходів,  одержаних  на  закордонні інвестиції. Вважається,  що  схильність  до  заощаджень  державного сектора є вищою. Крім того, з державного сектора робиться менше інвестицій за кордон. Чи варто на підставі цього рекомендувати розширювати державний сектор? Аж ніяк, оскільки ефективність державного  сектора  (його  здатність  виробляти продукт) у багатьох випадках є нижчою, ніж приватного.

     Певним чином на  величину  заощаджень  впливає  і  демографічний чинник. Чим вищою є частка населення працездатного віку, тим вищий рівень заощаджень.

     Помічено, що  не  лише  заощадження,  перетворюючись  на інвестиції, визначають економічне зростання, а й, навпаки,  у країнах  із  високим  і  стійким   зростанням    підвищується схильність населення до заощаджень.

     Суттєве зменшення  реальних доходів значної частини населення ще довго обмежуватиме можливості заощаджень як  джерела економічного зростання. Певні надії можна покладати на  інвестиції, що їх починають робити певні верстви населення, та на іноземних інвесторів, котрі  разом спроможні просунути капіталоозброєність до стійкого рівня.

     Зростання населення  також не  зможе  у  найближчій  перспективі виконати роль джерела  зростання,  оскільки  Україна переживає демографічну кризу, що виявляється у зменшенні народжуваності та частки людей працездатного віку.

     Найбільші надії можна  покладати на  технологічний   прогрес, який, однак, неможливий без структурної перебудови  економіки, підвищення професійного  рівня  працюючих  та  якості управління.[20]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В УКРАЇНІ